Постанова

від 06.11.2020 по справі 910/4002/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2020 р. Справа№ 910/4002/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Михальської Ю.Б.

розглянувши у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю страхової компанії "Альфа-Гарант"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 11.06.2020

у справі №910/4002/20 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС"

до Товариства з додатковою відповідальністю страхової компанії "Альфа-Гарант"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1

про стягнення 45 412, 28 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю страхової компанії "Альфа-Гарант" 45412,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АРКС" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №87704а9да від 29.03.2019 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля Opel, державний номер НОМЕР_1 , а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Daewoo, державний номер НОМЕР_2 , водієм якого скоєно ДТП, застрахована Товариством з додатковою відповідальністю страховою компанією "Альфа-Гарант" на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/5871366, а тому позивач вказує, що обов`язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі №910/4002/20 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю страхової компанії "Альфа-Гарант" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" суму страхового відшкодування у розмірі 19296, 16 грн та судовий збір у розмірі 2102, 00 грн.

В іншій частині позову, а саме в частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю страхової компанії "Альфа-Гарант" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" 26 116, 12 грн провадження у справі закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Суд першої інстанції виходив з того, що наявними в матеріалах справи доказами доведено підстави для покладення на відповідача обов`язку з виплати страхового відшкодування.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Так, в обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що спеціальним актом законодавства про оцінку майна в частині визначення розміру збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу є Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003. Відповідно страхове відшкодування не має перевищувати вартість матеріального збитку, який розрахований згідно з вказаною Методикою. Разом з тим, за доводами апелянта, позивачем невірно визначена суми страхового відшкодування, оскільки її розмір було здійснено на підставі даних, що підтверджують реальний розмір збитку, заподіяного потерпілій особі.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю страхової компанії "Альфа-Гарант" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі №910/4002/20 залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання даної ухвали.

27.07.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду на виконання вимог ухвали суду від 20.07.2020 заявником усунуто недоліки апеляційної скарги та подано докази сплату судового збору у сумі 3153,00 грн (платіжне доручення №9800 від 02.07.2020) та докази направлення копії апеляційної скарги третій особі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю страхової компанії "Альфа-Гарант" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі №910/4002/20; ухвалено здійснювати розгляд апеляційної скарги за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строк для надання можливості скористатися наданими ст. 267 Господарського процесуального кодексу України правами протягом семи днів з дня отримання даної ухвали.

Частиною 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується матеріалами справи, 29.03.2019 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування", найменування якого було змінено на Приватне акціонерне товариства "Страхова компанія "АРКС" (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №87704а9да (надалі - договір), об`єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем Opel, державний номер НОМЕР_1 , на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.

23.10.2019 о 10 год 05 хв в місті Дніпрі сталася ДТП, а саме: водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Daewoo, державний номер НОМЕР_2 , виїжджаючи з другорядної дороги зі сторони вул. Гоголя, не надав переваги у русі та скоїв зіткнення з автомобілем Opel, державний номер НОМЕР_1 , який рухався по головній дорозі, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 п. 16.11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, що підтверджується постановою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 20.11.2019 у справі №201/12432/19, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як вбачається із матеріалів справи, 23.10.2019 страхувальник звернувся до позивача із заявою про подію та виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу №87704а9да від 29.03.2019.

На виконання своїх зобов`язань за договором, позивачем на підставі страхових актів №ARX2512685 та №ARX2512685 від 07.11.2019, у відповідності до розрахунку суми страхового відшкодування, визначеного вказаним актом, здійснено відшкодування завданої шкоди внаслідок ДТП шляхом виплати коштів у загальній сумі 47412,28 грн на рахунок виконавця ремонтних робіт - Фізичної особи-підприємця Резяпової Аеліти Петрівни, та постачальника матеріалів - Приватного підприємства "Аеліта", що підтверджується платіжними дорученнями №612551 від 08.11.2019 на суму 37413,60 грн та №612552 від 08.11.2019 на суму 9998,68 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки Daewoo, державний номер НОМЕР_2 , на момент скоєння ДТП застрахована у відповідача за полісом № АО/5871366.

У зв`язку з цим, позивач звернувся до відповідача із завою від 3011.01.2020 №ЕЛ_00010340 про страхове відшкодування на суму 47412,28 грн, яку відповідач отримав 17.01.2020.

У подальшому Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" звернулось до суду з даним позовом про стягнення страхового відшкодування з відповідача.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, з огляду на наступне.

За змістом статті 980 Цивільного кодексу України, статті 4 Закону України Про страхування залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.

Відповідно до положень статті 999 Цивільного кодексу України та статей 6, 7 Закону України Про страхування за вольовою ознакою страхування може бути добровільним і обов`язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.

Статтею 27 Закону України Про страхування та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 47412,28 грн право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем Daewoo, державний номер НОМЕР_2 , встановлена у судовому порядку.

Як встановлено вище, станом на момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Daewoo, державний номер НОМЕР_2 , була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю Страховою компанією "Альфа-Гарант" на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АО/5871366 з встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 100000,00 грн, франшизи - 2000,00 грн.

Порядок здійснення страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України встановлено розділом ІІІ Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Отже, правовідносини, які складись між сторонами підпадають під правове регулювання Закону Україну "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Положеннями ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до рахунку на оплату №544 від 07.11.2019 на суму 37413,60 грн, виставленого виконавцем ремонтних робіт - Фізичною особою-підприємцем Резяповою Аелітою Петрівною, та рахунку на оплату №3169 від 07.11.2019, виставленого постачальником матеріалів - Приватним підприємством "Аеліта", загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля Opel, державний номер НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження транспортного засобу в результаті ДТП, становить 47412,28 грн.

В заперечення проти розрахунку виплаченої позивачем суми страхового відшкодування, відповідач вказує, що страхове відшкодування не має перевищувати вартість матеріального збитку, який розрахований згідно з вказаною Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі - Методика).

Водночас, колегія суддів зазначає, що аналіз положень статті 27 Закону України Про страхування , статей 35, 36 закону Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , статей 993, 1188, 1192 Цивільного кодексу України, свідчить, що до страховика за договором майнового страхування після виплати страхового відшкодування потерпілій особі у межах фактичних витрат, які не можуть перевищувати розміру реальних збитків, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Збитки мають бути відшкодовані у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Отже, чинним законодавством розмір страхової виплати обмежено сумою реальних збитків.

При цьому, судом враховано, що страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п. 7.38, 7.39 Методики (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує, зокрема: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ.

Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Однак, належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України існування обставин, зазначених у п. 7.39 Методики, відповідач суду не надав.

З доданої до позовної заяви копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - автомобіля Opel, державний номер НОМЕР_1 , вбачається, що даний автомобіль є 2018 року випуску, тобто на момент ДТП строк експлуатації вказаного транспортного засобу не перевищував 1 року.

Відтак, оскільки належних та допустимих доказів існування обставин, зазначених у п. 7.39 Методики, матеріали справи не містять, значення коефіцієнта фізичного зносу в даному випадку обґрунтовано прийнято місцевим господарським судом таким, що дорівнює 0.

Таким чином, враховуючи визначені полісом №АО/5871366 розміри лімітів відповідальності та франшизи, розмір шкоди, право на вимогу якої перейшло до позивача, а також вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу (виходячи із того, що значення коефіцієнта фізичного зносу в даному випадку приймається таким, що дорівнює 0), у відповідача виник обов`язок сплатити позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 45412,28 грн (47412,28 грн мінус 2000,00 грн франшизи за полісом).

Листом №ЕЛ_00010340 від 11.01.2020 позивач звертався до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування за спірним страховим випадком.

За приписами п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Як підтверджено матеріалами справи, заява позивача про виплату страхового відшкодування була отримана відповідачем 17.01.2020 (згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0305611025128), а відтак, з огляду на положення ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідач зобов`язаний був здійснити відшкодування завданої шкоди до 16.04.2020 включно.

З наявного у справі платіжного доручення №7748 вбачається, що 02.04.2020, після звернення позивача з даним позовом до суду, відповідачем - Товариством з додатковою відповідальністю страховою компанією "Альфа-Гарант" сплачено на користь позивача частину із належної до виплати суми відшкодування у розмірі 26116,12 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, оскільки сума страхового відшкодування у розмірі 26116,12 грн сплачена відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 26116,12 грн підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору.

В той же час, враховуючи, що станом на момент розгляду справи, строк виконання зобов`язання відповідача з виплати відшкодування настав, однак, доказів сплати в добровільному порядку решти належної до виплати суми відшкодування за спірним страховим випадком (у розмірі 19296,16 грн) відповідачем не надано, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку стосовно того, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми відшкодування у розмірі 19296,16 грн підлягають задоволенню.

Доводи відповідача стосовно того, що вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 28116,12 грн спростовується вищевикладеним.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову у розмірі 19296,16 грн.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі №910/4002/20 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю страхової компанії "Альфа-Гарант" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі №910/4002/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі №910/4002/20 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/4002/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

Ю.Б. Михальська