Постанова

від 09.11.2020 по справі 917/856/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2020 р. Справа № 917/856/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Попков Д.О., суддя Барбашова С.В.

секретар судового засідання Євтушенко Є.В.

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Онуфрієнко І.В., за довіреністю;

розглянувши апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Засульської сільської ради, с. Засулля Полтавської області вх. № 2671 П/З на рішення господарського суду Полтавської області від 10.09.2020 р. у справі № 917/856/20 (суддя - Киричук О.А.)

за позовом Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Лубнигаз , м. Лубни Полтавської області

до Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Засульської сільської ради, с. Засулля Полтавської області

про стягнення 26 770,76 грн.

ВСТАНОВИЛА:

21.05.2020 р. Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Лубнигаз (далі - Оператор ГРС Лубнигаз , позивач) звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Засульської сільської ради (далі - КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги ЗСР, відповідач) заборгованості з оплати послуг розподілу природного газу в сумі 25 599,50 грн. за період з січня по травень 2020 року, пені в сумі 1 015,56 грн. та 3 % річних в сумі 155,70 грн.

В обґрунтування позову Оператор ГРС Лубнигаз посилається на непідписання актів про надані послуги з розподілу природного газу у заявлений до стягнення період та на неоплату відповідачем виставлених рахунків.

Під час розгляду справи місцевим господарським судом позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, яка залишена без розгляду внаслідок пропуску процесуального строку, встановленого для її подання.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.09.2020 р. позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто основний борг в сумі 25 599,50 грн., пеню в сумі 918,39 грн., 3 % річних в сумі 141,26 грн., а також судовий збір в сумі 2 093,42 грн.; в іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване, зокрема, з тих підстав, що позивачем та матеріалами справи доведено порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної оплати наданих послуг з розподілу природного газу за січень-травень 2020 року (у вигляді попередньої оплати з остаточним розрахунком до 10 числа місяця, наступного за звітним).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Скаржник стверджує, що ним взагалі не використовувався природний газ у спірний період, його підприємство не було включено до Реєстру споживачів будь-якого постачальника та не отримувало природний газ на підставі договору, відтак позивач не міг надавати послуги з розподілу природного газу.

За доводами апеляційної скарги, судом першої інстанції не досліджувалося та не встановлювалося питання щодо замовлення річної потужності відповідачем.

На думку відповідача, місцевий господарський суд порушив норми процесуального права, оскільки належним чином не встановлював підстави надання послуг з газопостачання (розподілу газу), що призвело до винесення незаконного судового акту, який підлягає скасуванню.

У визначений ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.10.2020 р. строк (враховуючи дату її фактичного отримання стороною), від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

09.11.2020 р. до початку судового засідання від позивача отримано клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване тимчасовою непрацездатністю уповноваженого представника та неможливістю направлення іншого представника до Східного апеляційного господарського суду.

Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Частиною 2 статті 216 ГПК України встановлено, якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Згідно з постановою ВС від 15.10.2020 р. у справі № 922/2575/19, саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів.

Посилаючись на тимчасову непрацездатність свого представника, позивач не був позбавлений можливості взяти участь у судовому засіданні особисто шляхом самопредставництва юридичної особи, в т.ч. і в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду відповідно до ч. 4 ст. 197 ГПК України, проте не скористався своїм правом, відтак не зазначив у клопотанні причин, які безпосередньо перешкоджають йому взяти участь у судовому засіданні.

Отже, викладені у клопотанні причини неявки позивача у судове засідання не можуть бути визнані судом апеляційної інстанції поважними, тому дане клопотання Оператора ГРС Лубнигаз відхиляється.

Представник позивача у судове засідання не з`явився.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

11.07.2017 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Лубнигаз» (на теперішній час АТ Оператор ГРС «Лубнигаз» ) та КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» ЗСР, як споживачем, укладено Типовий договір розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєнання № 148-Л-Б, за умовами п. 1.1 якого цей договір є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Відповідно до п. 1.4 договору, послуга з розподілу природного газу - послуга оператора ГРМ, яка надається споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача.

Умовами п. 2.1 договору визначено, що оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що споживач має право здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи за умови включення його до Реєстру споживачів будь-якого постачальника у періоді фактичного відбору/споживання природного газу, що в установленому Кодексом газотранспортної системи порядку підтверджується оператором газотранспортної системи до початку такого періоду.

Відповідно до п. 3.3. договору, споживач, що не є побутовим, зобов`язаний самостійно контролювати власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу здійснити разом зі своїм постачальником заходи з коригування в установленому порядку підтвердженого обсягу або заходи із самостійного та завчасного обмеження (припинення) власного газоспоживання.

Надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.8. договору).

Згідно з п. 6.1. договору, оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Пунктом п. 6.3. договору погоджено, що величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з п. 6.6. договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Відповідно до п. 7.2 договору, оператор ГРМ має право отримувати від споживача оплату за цим договором, а за умовами п.7.4 договору споживач зобов`язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені договором.

Пунктом 8.2 договору сторонами узгоджено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно з п. 12.1 договору, договір укладається на невизначений строк.

Додатковою угодою № 1 від 22.02.2020 р. до договору сторонами внесено зміни до умов п. 5.4 договору щодо порядку надання звітності споживачем і визначення об`ємів розподіленого/спожитого природного газу.

Як зазначає позивач, фактичний обсяг споживання газу відповідачем за період з 01.10.2018 року по 30.09.2019 рік (газовий рік) складає 48761м. куб., на підтвердження чого ним до матеріалів справи надано підписані обома сторонами акти послуг розподілу природного газу.

Постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3030 АТ «Лубнигаз» затверджено тариф в розмірі 1,05 грн. без ПДВ за 1 м. куб. газу, з ПДВ - 1,26 грн.

Місячна вартість за послуги розподілу природного газу складає 5 119,90 грн. (48 761 м. куб : 12 х 1,26 грн. = 5119,90 грн.)

На виконання умов договору у 2020 році позивачем направлено відповідачеві для підписання акти про надання послуг розподілу природного газу № 77 від 31.01.2020 року на суму 5119,90 грн., № 657 від 29.02.2020 року на суму 5119,90 грн., № 963 від 31.03.2020 року на суму 5119,90 грн., № 1308 від 30.04.2020 року на суму 5119,90 грн. та рахунки на оплату № 51 від 06.01.2020 року за січень 2020 року, № 565 від 17.01.2020 року за лютий 2020 року, № 1443 від 20.02.2020 року за березень 2020 року, № 1443 від 16.03.2020 року за квітень 2020 року, №1944 від 17.04.2020 року за травень 2020 року. Направлення зазначених документів підтверджується наданими до позову поштовими накладними, описами вкладення та фіскальними чеками.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 даного Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із п. 9 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг.

Оператор ГРМ до п`ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником Оператором ГРМ.

Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов`язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством.

До вирішення спірних питань сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу ГРМ установлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

Відповідно до глави 6 розділу VI Кодексу ГРС в редакції до 30.07.2020, місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що спірні відносини між сторонами виникли на підставі внесення Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою № 2080 від 07.10.2019 р. змін до Кодексу ГРС та Типового договору розподілу природного газу.

Постановою НКРЕКП № 2080 затверджено, що з 01.01.2020 р. запроваджується новий порядок розрахунків за послугу з розподілу природного газу, зокрема, змінено принцип визначення величини потужності для споживачів природного газу та здійснено перехід від приєднаної потужності до замовленої, яка розраховується відповідно до вимог Кодексу ГРС виходячи з об`ємів споживання об`єктів споживачів за попередній рік.

Доказів внесення відповідних змін до умов договору від 11.07.2017 р. сторонами до матеріалів справи не надано.

Судом першої інстанції обґрунтовано визначено настання строку оплати наданих послуг виходячи з умов п. 6.6 договору - шляхом попередньої оплати з остаточним розрахунком до 10 числа місяця, наступного за звітним, вказавши про відсутність доказів заперечення відповідачем величини потужності, тарифу, вартості послуг, яка відображена у актах приймання-передачі, а також звернення до позивача з мотивованою відмовою від підписання спірних актів.

Враховуючи, що відповідачем не надано доказів сплати наданих позивачем послуг з розподілу природного газу у заявлений до стягнення період, тому місцевий господарський суд на законних підставах стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 25 599,50 грн.

Щодо заперечень відповідача враховується наступне.

Відповідач стверджує, що договір № 148-Л-Б від 11.07.2017 р. втратив свою значимість/припинився у зв`язку з укладанням сторонами у подальшому договору розподілу природного газу № 148-Л-Б від 04.02.2019 р., строк дії якого визначений у додатковій угоді № 1 від 04.02.2019 р. до нього - по 31.12.2019р.

За доводами відповідача, умови господарського зобов`язання на підставі договору № 148-Л-Б від 04.02.2019 р. виконані ним у повному обсязі та належним чином.

У відповіді на відзив позивачем роз`яснено, що оскільки відповідач є бюджетною установою, тому на виконання вимог Переліку підтвердних документів для реєстрації бюджетних зобов`язань та бюджетних фінансових зобов`язань проведення платежів, затвердженого наказом ДКС України № 68 від 29.04.2013 р., обов`язковою умовою для оплати за послуги розподілу природного газу для бюджетних установ є договір з умовами надання послуг, загальною вартістю наданих послуг, настання строку його оплати та терміном дії договору.

Таким чином, сторони підписали договір № 148-Л-Б від 04.02.2019 р. для реєстрації відповідачем у казначействі та проведення оплат у 2019 році за отримані послуги в строки, передбачені договором. Проте сам договір розподілу є типовим та публічним і не передбачає двостороннього підписання, відтак поставивши підпис на заяві-приєднання, споживач засвідчив свою згоду з умовами договору, внаслідок чого за відсутності повідомлення про розірвання договору відповідач є споживачем послуг на підставі заяви-приєднання № 148-Л-Б від 11.07.2017 р.

Крім того, відповідачем надано до матеріалів справи ряд додаткових угод (а.с. 123-127, 140-142) до договору розподілу природного газу, які свідчать про наявність тривалих договірних правовідносин між сторонами.

В апеляційній скарзі відповідачем не спростовано тверджень позивача про підписання договору у 2019 на виконання спеціальних вимог з метою проведення розрахунків Державною казначейською службою, тому його доводи про втрату чинності/припинення строку дії договору від 11.07.2017 р. відхиляються.

Відповідач заперечує факт підписання головним лікарем додаткової угоди № 1 від 22.02.2020 р. до договору № 148-Л-Б від 11.07.2017 р., на підтвердження чого посилається на скріншот створення заяви на сайті Нацполіції України, а також на заяву про вчинення шахрайства, адресовану начальнику Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області.

Водночас відповідач жодним чином не спростовує факт засвідчення підпису головного лікаря Богатиренко В.М. печаткою підприємства у цій додатковій угоді та не підтверджує належними доказами втрату/пошкодження печатки тощо. Натомість, створення заявки на сайті та складення заяви без доказів її надсилання та/або реєстрації відповідним підрозділом правоохоронного органу не свідчить про факт дійсного звернення відповідача до поліції, відтак доводи щодо непідписання додаткової угоди №1 від 22.02.2020 р. не приймаються до уваги.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що позивач не надавав послуги розподілу у спірний період внаслідок невикористання природного газу взагалі та через невключення підприємства відповідача до реєстру споживачів будь-якого постачальника, а також внаслідок відсутності укладеного договору постачання природного газу, що обумовлено переходом на альтернативні джерела і засоби опалення, на підтвердження чого до апеляційної скарги додано:

- акт обстеження об`єктів КП Центр ПМСД Засульської СР від 10.02.2020 р. про припинення (обмеження) газопостачання станом на 06.02.2020 р. шляхом встановлення на газопроводі - вводі інвентарної заглушки та опломбування;

- акт введення в експлуатацію основних засобів (котел Котланд КГ-40 з електронною авт. І вентилятором) від 15.01.2020 р.;

- акт введення в експлуатацію основних засобів (котел твердопаливний Котланд КВ-80кВт) від 17.01.2020 р.;

- акт введення в експлуатацію основних засобів (котел твердопаливний Котланд КГ-22 з електронною автоматикою та вентилятором) від 30.01.2020 р.;

- 2 акти введення в експлуатацію основних засобів (котел твердопаливний Котланд КГ-30 з електронною автоматикою та вентилятором) від 10.02.2020 р.;

- договори купівлі-продажу дров колотих твердих порід № 107 від 02.12.2019 р., № 117 від 20.12.2019 р., укладених відповідачем з ФОП Гордієнко А.В. на суму 40 000,00 грн. і на суму 96 000,00 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач не заперечує факт опломбування об`єктів відповідача, проте наголошує на тому, що в даному випадку об`єкт вважається приєднаним, оскільки для початку фактичного споживання природного газу єдиною перешкодою є зняття пломб; на об`єкт не розраховується замовлена потужність пропускної спроможності газових мереж лише у випадку механічного від`єднання від мереж.

Відповідно до п. 3 розд. 5 глави 6 Кодексу ГРС, за відсутності у споживача діючого постачальника (якщо споживач не включений до Реєстру споживачів будь-якого постачальника) у відповідному розрахунковому періоді споживач не має права здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

Доказів подання такої заяви відповідачем позивачу - Оператору ГРМ скаржником суду апеляційної інстанції не надано, тому доводи про відсутність споживання природного газу через відсутність діючого постачальника у 2020 році не доведені документально та критично оцінюються судовою колегією.

Згідно з п. 4 розд. 7 глави 6 Кодексу ГРС, пломбування та розпломбування газового обладнання на об`єктах споживачів, що пов`язані з припиненням/обмеженням або відновленням газопостачання (розподілу природного газу), виконуються Оператором ГРМ відповідно до вимог розділу X цього Кодексу.

При припиненні (відновленні) розподілу природного газу на об`єкт споживача складається акт у двох примірниках, один з яких залишається у споживача. При складанні акта про припинення розподілу природного газу Оператор ГРМ зазначає в ньому про наслідки несанкціонованого відновлення газоспоживання, передбачені цим Кодексом, а також обов`язково фіксує фактичні показання лічильника газу на дату припинення газопостачання (розподілу природного газу), за винятком випадків відмови в доступі до об`єкта споживача, де розташований лічильник газу (ЗВТ).

У разі відмови споживача від підписання акта про припинення газопостачання (розподілу природного газу) фіксація припинення газопостачання (розподілу природного газу) (крім випадків відключень при аварійних ситуаціях) повинна підтверджуватися відеозйомкою, про що зазначається в акті про припинення газопостачання (розподілу природного газу), та/або підписом акта про припинення газопостачання (розподілу природного газу) однією незаінтересованою особою (представник житлово-експлуатаційної організації, балансоутримувач або управитель будинку, виборна особа будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення або представник органу місцевого самоврядування тощо) за умови посвідчення такої особи. Акт про припинення газопостачання (розподілу природного газу) у цьому випадку надсилається споживачу рекомендованим поштовим відправленням.

Пунктом 5 розділу 7 глави 6 Кодексу ГРС встановлено, що припинення (обмеження) газопостачання (розподілу природного газу) споживачу здійснюється, зокрема, шляхом перекриття запірних пристроїв або встановлення інвентарної заглушки та їх опломбування.

При несанкціонованому відновленні газоспоживання (розподілу природного газу), відмові представникам Оператора ГРМ в доступі до об`єкта споживача для припинення газопостачання (розподілу природного газу), у тому числі для локалізації чи ліквідації аварійної ситуації, а також після закінчення (розірвання) договору розподілу природного газу Оператор ГРМ може здійснити припинення газопостачання (розподілу природного газу) шляхом механічного від`єднання газових мереж споживача від газорозподільної системи.

Згідно з п. 7 розд. 7 глави 6 Кодексу ГРС, якщо за ініціативою споживача необхідно припинити газопостачання (розподіл природного газу) на об`єкт споживача чи його окремі газові прилади для проведення ремонтних робіт, реконструкції чи технічного переоснащення або з інших причин, споживач не пізніше ніж за сім днів повинен письмово повідомити про це Оператора ГРМ та узгодити з ним дату припинення газопостачання (розподілу природного газу), а Оператор ГРМ в узгоджену із споживачем дату зобов`язаний припинити газопостачання (розподіл природного газу) споживачеві.

Припинення газопостачання за ініціативою споживача здійснюється, зокрема, шляхом перекриття та опломбування запірних пристроїв або встановлення інвентарної заглушки та її опломбування, або в інший спосіб, визначений споживачем відповідно до ПБСГ.

Постачання/розподіл природного газу вважається припиненим за умови наявності пломб Оператора ГРМ на запірних пристроях, інвентарних заглушках тощо, що зафіксовано відповідним актом.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач правомірно посилається на абз. 5 п. 8 розд. 6 гл. 6 Кодексу ГРС, оскільки цей абзац виключений на підставі постанови НКРЕКП № 1469 від 29.07.2020, тобто у заявлений до стягнення період - з січня по травень 2020 року ця норма була чинною. Згідно з цим абзацом, припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору. У разі розірвання договору розподілу природного газу Оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП згідно з вимогами розділу VII цього Кодексу.

Відповідачем на підтвердження факту опломбування об`єктів не надано акту про припинення розподілу природного газу, а також доказів механічного від`єднання газових мереж споживача від ГРС та/або узгодження з Оператором ГРМ припинення розподілу природного газу, так само як і доказів розірвання договору від 11.07.2017 р.

Додані до апеляційної скарги фотографії певних об`єктів, які підписані тим самим складом комісії, що зазначений в акті обстеження від 10.02.2020 р., не є в даному випадку належними доказами, оскільки:

- по-перше, не є тими документами, які складаються відповідно до вимог Кодексу ГРС;

- по-друге, складені відповідачем одноособово, без залучення представників позивача;

- по-третє, відповідачем не надано доказів наявності відповідної кваліфікації у осіб, які підписали згадані документи, в т.ч. у водія ОСОБА_1 .

Отже, доводи апеляційної скарги є недоведеними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Судова колегія звертає увагу також і на те, що додані до апеляційної скарги документи суду першої інстанції скаржником не надавалися, а в тексті апеляційної скарги відсутнє обґрунтування причин їх ненадання господарському суду Полтавської області, що є порушенням вимог ч. 3 ст. 269 ГПК України.

У зв`язку з простроченням оплати основного боргу позивачем заявлено до стягнення 3 % річних в сумі 155,70 грн. за період з 06.01.2020 р. по 15.05.2020 р. та пеню на підставі п. 8.2 договору в сумі 1 015,56 грн. за аналогічний період.

Згідно з статтями 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на доведеність позивачем та матеріалами справи факту прострочення відповідачем оплати послуг, висновок місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 141,26 грн. є правомірним та обґрунтованим.

У статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З огляду на встановлений п. 6.6 договору строк оплати послуг, місцевий господарський суд на законних підставах стягнув з відповідача на користь позивача пеню в сумі 918,39 грн.

Незважаючи на те, що судом першої інстанції порушено вимоги ст. 248 ГПК України щодо строку розгляду справи, який становить не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі (провадження у даній справі відкрито ухвалою суду від 01.06.2020 р., а рішення прийнято лише 10.09.2020 р.), проте це порушення не призвело до прийняття неправильного рішення по суті спору, у зв`язку з чим оскаржуване рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Полтавської області від 10.09.2020 р. у справі № 917/856/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 10.11.2020 р.

Головуючий суддя В.І. Пушай

Суддя Д.О. Попков

Суддя С.В. Барбашова