Рішення

від 03.11.2020 по справі 910/14524/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.11.2020Справа № 910/14524/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С. ,

за участю секретаря судового засідання: Вегери А.В .,

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Районної громадської організації "Клуб "Козак"

про повернення земельної ділянки,

За участю представників учасників справи:

від прокуратури: Дергунов Д.С. за посвідченням № 050656 від 23.08.2018;

від позивача: Нежурбіда М.Г. за довіреністю № 225-КМГ-5638 від 18.09.2020;

від відповідача: Горбатюк О.В. за ордером серії КС № 375209 від 20.10.2020.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - позивач) до Районної громадської організації "Клуб "Козак" (далі - відповідач) про зобов`язання повернути земельну ділянку (обліковий код 66:438/110) площею 1, 1672 га на Трухановому острові у м. Києві шляхом приведення земельної ділянки у придатний для використання стан, звільнивши земельну ділянку від розміщеного на ній майна, в тому числі будівель та споруд.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.10.2019 відкрито провадження у справі № 910/14524/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.11.2019 року.

07.11.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані письмові пояснення у справі № 08/230-1762, в яких Київська міська рада просила суд задовольнити пред`явлені до Районної громадської організації "Клуб "Козак" позовні вимоги у повному обсязі.

18.11.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва Районною громадською організацією "Клуб "Козак" подано відзив на позовну заяву № 01 від 15.11.2019, в якому остання заперечила проти задоволення позову з огляду на те, що рішенням позивача № 324/1300 від 24.05.2001 відповідачу було погоджено місце розташування спортивно-оздоровчого комплексу на Трухановому острові (берег р. Десенка) у Дніпровському районі міста Києва на земельній ділянці орієнтовною площею 1,17 га, відведеній відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 07.07.1964 № 928 "Про відвод організації п/с № 4 земельної ділянки для влаштування водно-спортивної бази" (лист-згода від 22.11.2000 № 53/8831). 25.09.2001 року погоджено акт здачі-прийомки перенесених в натуру меж зарезервованої земельної ділянки, згідно з яким виконано роботи по закріпленню в натурі меж земельної ділянки, що резервується, де фактично встановлено, що земельна ділянка має 16 кутів повороту межі, які співпадають з твердими контурами місцевості (кути повороту огорожі з металевої сітки). Крім того, 06.12.2001 року між відповідачем та Київською міською радою в особі Київського міського управління земельних ресурсів строком на 3 роки було укладено договір резервування спірної земельної ділянки площею 1,1680 га для розташування спортивно-оздоровчого комплексу на Трухановому острові (берег р. Десенка) у Дніпровському районі. З огляду на викладене, відповідач посилався на те, що самою Київською міською радою в установленому порядку шляхом укладення означеного договору про резервування земельної ділянки встановлено обмеження на права позивача у володінні та користуванні земельною ділянкою з обліковим номером 66:438:110. Більше того, Київська міська державна адміністрація листом № 001-09/1901 від 08.04.2005 погодила відповідачу дозвіл на будівництво на вказаній земельній ділянці спортивно-оздоровчого комплексу терміном на 1 рік. Наведені обставини, на думку відповідача, спростовують викладені у позовній заяві твердження щодо самовільного захоплення спірної земельної ділянки, оскільки остання підставно була набута Районною громадською організацією "Клуб "Козак" на відповідному правовому титулі. Крім того, відповідач наголосив на тому, що 23.05.2002 року Київською міською радою прийнято рішення № 23/23 про зупинення розгляду справ по наданню права користування земельними ділянками та погодження місця розташування об`єктів на території Труханового острова до завершення розробки і затвердження проекту детального їх планування, тобто до затвердження Генерального плану забудови Труханового острова. Отже, наведеним рішенням, за твердженням відповідача, Київська міська рада фактично наклала мораторій на прийняття будь-яких рішень у вказаних взаємовідносинах, а враховуючи відсутність до цього часу затвердженого Генерального плану забудови наведених територій відповідач з об`єктивних причин позбавлений можливості оформити право користування спірною земельною ділянкою.

Також у наведеному відзиві відповідач посилався на відсутність у Заступника прокурора міста Києва повноважень на звернення до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради, а також зазначав про необґрунтованість посилань прокурора на несплату Районною громадською організацією "Клуб "Козак" земельного податку за спірну ділянку з огляду на відсутність відповідних правових підстав для такої сплати.

Крім того, відповідач наголосив, що ділянка з обліковим кодом 66:438:110 не входить до переліку територій, на основі яких оголошено ландшафтний заказник місцевого значення "Труханів острів", що підтверджується додатком до рішення Київської міської ради від 16.05.2019 № 910/7566 та спростовує вимоги прокурора, викладені у позовній заяві.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.11.2019 підготовче засідання відкладено на 17.12.2019 року.

29.11.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва прокурором подано відповідь на відзив № 05/1-4489-19 від 28.11.2019, в якій останній вказав про те, що позовні вимоги обґрунтовані не фактом самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, а її використанням без відповідних правовстановлюючих документів. Крім того, прокурор зазначив про необґрунтованість відповідних доводів відповідача щодо правомірності користування вищенаведеною ділянкою, оскільки строк дії договору резервування цієї земельної ділянки закінчився ще у 2004 році, і такий договір в розумінні статей 116, 124, 125, 126 Земельного кодексу України за своєю правовою природою не є документом, який надає відповідачу право на користування спірною земельною ділянкою. Крім того, прокурор наголосив на наявності в нього правових підстав та повноважень для звернення до суду з даним позовом, а також вказав, що відсутність регулярних сплат відповідачем земельного податку додатково підтверджує факт незаконного безоплатного користування ним спірною ділянкою.

12.12.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив № 02 від 12.12.2019, в яких Районна громадська організація "Клуб "Козак" зазначила, зокрема, про необґрунтованість вимог прокурора в частині зобов`язання відповідача привести земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом звільнення її від розміщеного на ній майна, оскільки станом на 25.09.2001 року такі об`єкти нерухомості вже були збудовані, тоді як відповідач лише здійснював їх поточний ремонт та модернізацію.

17.12.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва відповідачем подано додаткові пояснення щодо судового спору, в яких останній зазначив про пропуск прокурором строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2019 відповідно до частини 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 910/14524/19 на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 14.01.2020 року.

09.01.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва прокурором подано заперечення № 05/1-4489-19 від 08.01.2020, в яких останній заперечив проти клопотання відповідача щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності в даній справі та вказав, що позовна давність не застосовується до вимог про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном, оскільки у такому разі йдеться про триваюче правопорушення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.01.2020 підготовче засідання відкладено на 20.01.2020 року.

17.01.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові пояснення у справі № 08/230-75 від 16.01.2020, в яких останній зазначив про те, що спірній земельній ділянці обліковий код 66:438:0110 присвоєння кадастрового номеру не здійснювалося.

У підготовчому засіданні 20.01.2020 року прокурором подано додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.01.2020 провадження у справі № 910/14524/19 зупинено до перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах в іншій справі № 912/2385/18.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2019 про залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України задоволено та направлено справу для розгляду до суду апеляційної інстанції.

03.06.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва прокурором подано клопотання про поновлення провадження у справі № 910/14524/19, у зв`язку з розглядом Великою палатою Верховного Суду 26.05.2020 року справи № 912/2385/18.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2020 року провадження у справі № 910/14524/19 поновлено та призначено підготовче засідання на 04.08.2020 року.

29.07.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва прокурором подано письмові пояснення.

У підготовчому засіданні 04.08.2020 року представником відповідача подано додаткові пояснення по суті спору № 04 від 04.08.2020, в яких останній просив суд, зокрема, залишити поданий прокурором у даній справі позов без розгляду, в зв`язку з тим, що останнім у встановленому законом порядку не було підтверджено підстав для представництва інтересів держави в особі позивача в суді.

Протокольною ухвалою від 04.08.2020 року в задоволенні означеного клопотання відповідача було відмовлено.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.08.2020 підготовче провадження у справі № 910/14524/19 закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 22.09.2020 року.

21.09.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва відповідачем подано письмові доповнення щодо правової позиції від 21.09.2020 року, в яких останній наголосив на вчиненні Районною громадською організацією "Клуб "Козак" усіх можливих дій стосовно укладення договору оренди спірної земельної ділянки.

У судовому засіданні 22.09.2020 року оголошувалася перерва до 20.10.2020 року.

20.10.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва прокурором подано пояснення № 05/1-4489-19 від 20.10.2020, в яких останній повідомив про перейменування юридичної особи Прокуратура міста Києва на Київська міська прокуратура (без зміни ідентифікаційного коду).

У судовому засіданні 20.10.2020 року оголошувалася перерва до 03.11.2020 року.

28.10.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва прокурором подано пояснення № 05/1-4489-19 від 27.10.2020, в яких останній зазначив, що саме лише звернення відповідача у 2017 році до Київської міської державної адміністрації (Департаменту містобудування та архітектури КМДА) неможливо розуміти як всі можливі дії, спрямовані на отримання спірної земельної ділянки в оренду в законний спосіб. Крім того, такі дії відповідача не могли бути підставою для надання йому земельної ділянки в користування, оскільки Департамент містобудування та архітектури КМДА не є органом, уповноваженим відповідно до закону на прийняття рішень про відведення землі в користування.

30.10.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва відповідачем подано пояснення по суті спору № 05 від 30.10.2020, в яких останній навів додаткові аргументи на спростування позовних вимог прокурора.

У судовому засіданні 03.11.2020 року представник позивача та прокурор підтримали вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягали на їх задоволенні.

У судовому засіданні 03.11.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Звертаючись до господарського суду з позовною заявою в даній справі, прокурор посилався на положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131 1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до частини 4 цієї статті Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Аналіз змісту статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадку, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Статтею 9 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, пред`явлені в інтересах держави в особі Київської міської ради, прокурор посилався на наявність у позивача обов`язку виявити та усунути порушення правового режиму користування спірною земельною ділянкою, оскільки про факт такого порушення позивачу було відомо під час оскарження прокурором рішення Печерського районного суду міста Києва від 18.11.2014 року в справі № 757/30320/14, зважаючи на здійснення такого оскарження саме в інтересах Київської міської ради. Крім того, прокурор посилався на адресований позивачу лист від 15.07.2015 року щодо вжиття заходів для відновлення порушених державних інтересів. Також, прокурор вказував на обізнаність позивача про порушення інтересів територіальної громади міста Києва внаслідок користування відповідачем спірною ділянкою без відповідних правовстановлюючих документів, що вбачається зі змісту листа Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 057024/23404 від 15.12.2016.

Разом із тим судом встановлено, що позивач був обізнаний про зазначені прокурором у позовній заяві порушення законності у сфері землекористування ще у 2016 році, що підтверджується, зокрема, змістом листа Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 057024/23404 від 15.12.2016, який за статутними документами забезпечує виконання повноважень позивача у сфері управління комунальними землями.

Проте Київська міська рада щонайменше протягом 3-х років не вживала ефективних заходів, направлених на захист інтересів держави та територіальної громади шляхом усунення порушень Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України при користуванні відповідачем спірною земельною ділянкою.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість звернення прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради з даним позовом у порядку частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді.

Судом також враховано положення частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", за якими не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

З огляду на наведене, суд звертає увагу, що підставами позову в даній справі є неправомірне користування відповідачем спірною земельною ділянкою без відповідних правовстановлюючих документів, і правовідносини у даній справі безпосередньо не пов`язані з діяльністю відповідача як громадського об`єднання (організації).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення даного позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що рішенням Київської міської ради № 324/1300 від 24.05.2001 відповідачу було погоджено місце розташування спортивно-оздоровчого комплексу на Трухановому острові (берег р. Десенка) у Дніпровському районі міста Києва на земельній ділянці орієнтовною площею 1,17 га, відведеній відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 07.07.1964 № 928 "Про відвод організації п/с № 4 земельної ділянки для влаштування водно-спортивної бази" (лист-згода від 22.11.2000 № 53/8831). 25.09.2001 року погоджено акт здачі-прийомки перенесених в натуру меж зарезервованої земельної ділянки, згідно з яким виконано роботи по закріпленню в натурі меж земельної ділянки, що резервується, де фактично встановлено, що земельна ділянка має 16 кутів повороту межі, які співпадають з твердими контурами місцевості (кути повороту огорожі з металевої сітки).

06.12.2001 року між Районною громадською організацією "Клуб "Козак" (інвестор, забудовник) та Київською міською радою в особі Київського міського управління земельних ресурсів було укладено договір резервування спірної земельної ділянки площею 1,1680 га для розташування спортивно-оздоровчого комплексу на Трухановому острові (берег р. Десенка) у Дніпровському районі.

Пунктом 2 Договору передбачено, що термін резервування земельної ділянки становить три роки.

Відповідно до пункту 6.3 цього правочину інвестор (забудовник) має право переважного одержання документів, що посвідчують право власності або користування зарезервованою земельною ділянкою.

Згідно з пунктом 6.4 цієї угоди інвестор (забудовник) зобов`язаний, зокрема, замовити архітектурно-планувальне завдання, розробити проект будівництва та звернутись до Київради з клопотанням про надання (продаж) цієї земельної ділянки.

За умовами пункту 8 цього Договору його дія припиняється у випадку, зокрема, закінчення терміну, на який укладено цей Договір.

У той же час у матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем умов вищенаведеного договору в частині замовлення архітектурно-планувального завдання, розроблення проекту будівництва та звернення до Київради з клопотанням про надання (продаж) цієї земельної ділянки під час дії наведеного правочину.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

За умовами статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності в порядку, передбаченому цим Кодексом тощо.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

01.01.2013 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".

Так, відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень до вказаного нормативно-правового акту з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Отже, повноваження власника (у тому числі щодо розпорядження) спірної земельної ділянки (обліковий код 66:438:110), що належить до земель комунальної власності, належать Київській міській раді.

З матеріалів справи вбачається, що з 2001 року (в тому числі на час звернення прокурора до господарського суду міста Києва з даним позовом) земельна ділянка площею 1,1672 га з обліковим кодом 66:438:110, яка знаходиться на Трухановому острові у місті Києві, використовується Районною громадською організацією "Клуб "Козак".

Відповідно до частини 1 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Підпункт а частини 2 статті 83 Земельного кодексу України встановлює, що у комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (стаття 126 Земельного кодексу України).

Таким чином, право власності та право користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності виникає лише за наявності рішення компетентних органів і тільки в межах вказаних в цих рішеннях, і такі повноваження в межах міста Києва є виключною компетенцією позивача. Тобто підставою набуття права власності чи права користування земельними ділянками комунальної власності вказаної адміністративної одиниці для громадян та юридичних осіб, як і визначення умов такого користування, є відповідне рішення Київської міської ради.

Разом із тим, будь-яких рішень про передачу вищенаведеної земельної ділянки у власність чи користування відповідачу Київською міською радою не приймалося, що не заперечувалося сторонами під час розгляду справи.

Водночас судом встановлено, що інформація щодо державної реєстрації означеної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та державної реєстрації речових прав на неї у міському земельному кадастрі відсутня, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією листа Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) № 073-8721 від 01.10.2019.

У наведеному листі також зазначено, що Департаментом економіки та інвестицій з Районною громадською організацією "Клуб "Козак" або з будь-якими іншими юридичними та/або фізичними особами договорів пайової участі, у зв`язку із будівництвом/реконструкцією об`єктів на Трухановому острові у місті Києві (на земельній ділянці площею 1,1672 га обліковий код 66:438:110) укладено не було, пайові кошти на створення і розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва до міського бюджету не перераховувалися, довідки про виконання умов пайової участі або про відсутність зобов`язання по сплаті пайової участі не надавалися.

Крім того, Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва не видавав та не реєстрував документів, що надають право на виконання підготовчих, будівельних робіт та засвідчують готовність до експлуатації об`єкта будівництва на Трухановому острові у місті Києві на земельній ділянці площею 1,1672 га.

Слід також зазначити, що за змістом наявного в матеріалах справи листа Головного управління ДПС у м. Києві Державної податкової служби України № 1561/9/26-15-04-03-16 від 04.10.2019, у 2016-2019 роках відповідачем земельний податок за спірну земельну ділянку не сплачувався.

Відповідно до листа Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" № 062/14-13547 (И-2019) від 04.10.2019, згідно з даними реєстрових книг цього комунального підприємства по нежитловому фонду на Трухановому острові у місті Києві будівлі та споруди спортивно-оздоровчого комплексу на праві власності не реєструвалися.

Інформація щодо зареєстрованих за відповідачем прав власності чи інших речових прав на нерухоме майно, розміщене на спірній земельній ділянці, також відсутня і в матеріалах справи.

Відповідно до наявних у матеріалах справи документів, уповноваженими особами Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації неодноразово проводилися обстеження спірної земельної ділянки, проте наведених осіб до цієї земельної ділянки допущено не було.

Відтак, судом встановлено відсутність будь-яких рішень уповноваженого органу щодо передачі у власність чи в користування відповідачу спірної земельної ділянки, а також відсутність на цій ділянці належного Районній громадській організації "Клуб "Козак" нерухомого майна, права на які в установленому законом порядку були зареєстровані за відповідачем.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідач займає означену земельну ділянку без відповідних правових підстав та наявності передбачених земельним законодавством документів, які підтверджують право власності чи користування наведеною ділянкою.

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За частинами 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частина 2 статті 321 Цивільного кодексу України).

Статтею 391 Цивільного кодексу України унормовано, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно зі статтею 212 наведеного Кодексу самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними (частина 1). Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (частина 3).

Заперечуючи проти задоволення вимог прокурора, відповідач посилався на те, що 06.12.2001 року між ним та Київською міською радою в особі Київського міського управління земельних ресурсів строком на 3 роки було укладено договір резервування спірної земельної ділянки площею 1,1680 га для розташування спортивно-оздоровчого комплексу на Трухановому острові (берег р. Десенка) у Дніпровському районі. З огляду на викладене, відповідач вказував, що самою Київською міською радою в установленому порядку шляхом укладення означеного договору про резервування земельної ділянки встановлено обмеження на права позивача у володінні та користуванні земельною ділянкою з обліковим номером 66:438:110.

Проте такі твердження не беруться судом до уваги з огляду на те, що договір резервування цієї земельної ділянки в розумінні імперативних приписів чинного законодавства не є правовстановлюючим документом та не надає відповідачу будь-яких прав щодо власності чи користування вказаною земельною ділянкою.

Крім того, строк означеного договору сплив, а права та обов`язки його сторін припинилися ще в грудні 2004 року, тобто за 15 років до звернення прокурора до суду з наведеним позовом.

Відсутність регулярних сплат відповідачем земельного податку за спірну земельну ділянку (наявними у матеріалах справи доказами підтверджується здійснення таких сплат лише у 2011 році) додатково підтверджує факт незаконного безоплатного користування ним спірною ділянкою.

Також відповідач наголошував на тому, що 23.05.2002 року Київською міською радою прийнято рішення № 23/23 про зупинення розгляду справ по наданню права користування земельними ділянками та погодження місця розташування об`єктів на території Труханового острова до завершення розробки і затвердження проекту детального їх планування, тобто до затвердження Генерального плану забудови Труханового острова. Отже, наведеним рішенням, за твердженням відповідача, Київська міська рада фактично наклала мораторій на прийняття будь-яких рішень у вказаних взаємовідносинах, а враховуючи відсутність до цього часу затвердженого Генерального плану забудови наведених територій, відповідач з об`єктивних причин позбавлений можливості оформити право користування спірною земельною ділянкою. Разом із тим, відповідач вказував на вчинення ним усіх можливих дій стосовно укладення договору оренди спірної земельної ділянки.

Однак зазначені посилання також оцінюються судом критично, оскільки відповідно до змісту пункту 1 рішення позивача № 23/23 від 23.05.2002 (з урахуванням внесення до нього змін) тимчасово до затвердження планів зонування та/або детальних планів території Труханового острова і визначення у таких планах територій, придатних для вибору і надання земель для здійснення містобудівної діяльності, зупинено надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для передачі (надання) земельних ділянок в користування або у власність, а також передачу (надання) земельних ділянок в користування або у власність, крім випадків передачі (надання) земельних ділянок для експлуатації та обслуговування існуючих будинків та споруд спорту, охорони здоров`я та відпочинку.

Як було зазначено вище, спірна земельна ділянка відповідно до умов укладеного між сторонами договору від 06.12.2001 року була зарезервована відповідачем для розташування спортивно-оздоровчого комплексу на Трухановому острові (берег р. Десенка) у Дніпровському районі.

Проте у матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем наведених умов та будівництва відповідного нерухомого майна на спірній земельній ділянці з подальшою реєстрацією прав на цю нерухомість у встановленому законом порядку, а також докази реєстрації речових прав на вже збудовані на означеній ділянці об`єкти як під час дії договору про резервування, так і на час розгляду даної справи судом.

Крім того, у матеріалах справи наявний лише адресований Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) лист відповідача (отриманий адресатом 12.09.2017) з проханням про надання дозволу на внесення змін до детального плану території Труханового острова у місті Києві на об`єкт спортивної бази "Козак".

Водночас вказане одноразове звернення відповідача у 2017 році до Київської міської державної адміністрації (Департаменту містобудування та архітектури КМДА) не може свідчити про вчинення відповідачем всіх можливих дій, спрямованих на отримання спірної земельної ділянки в оренду в законний спосіб, чи про наявність в останнього законних очікувань на оформлення права оренди (власності) на цю ділянку. Крім того, такі дії відповідача не могли бути підставою для надання йому земельної ділянки в користування, оскільки Департамент містобудування та архітектури КМДА не є органом, уповноваженим відповідно до закону на прийняття рішень про відведення відповідачу землі в користування.

Інші заперечення відповідача проти позову також не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та спростовуються її матеріалами.

Посилання відповідача на пропуск прокурором строків позовної давності також не беруться судом до уваги з огляду на те, що положеннями статті 268 Цивільного кодексу України, у якій наведено невичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. У частині другій цієї статті передбачено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Але в деяких випадках позовна давність не може поширюватись і на інші категорії вимог, хоча про це прямо й не зазначено у законі. Так, позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення. Отже, власник може пред`явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав.

Подібна правова позиція викладена у пункті 5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження правомірності зайняття спірної земельної ділянки.

Отже, з урахуванням наведеного вище, з метою забезпечення відновлення прав та законних інтересів територіальної громади міста Києва як власника спірної земельної ділянки, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги у даній справі підлягають задоволенню.

Разом із тим, суд звертає увагу, що у резолютивній частині рішенні про вчинення певних дій або про припинення певних дій слід викладати відповідний припис, наприклад: "Такому-то звільнити таке-то приміщення (із зазначенням його найменування, місцезнаходження згідно з поштовою адресою, площі)", "Такому-то припинити такі-то дії, які перешкоджають доступу такого-то у приміщення (із зазначенням тих же даних про приміщення)", строк виконання відповідних дій та/або про видачу наказу про примусове виконання рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 9.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення".

Крім того, судом встановлено, що після відкриття провадження у справі відповідно до вимог Закону України № 113-ІХ від 19.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" наказом Генерального прокурора № 410 від 03.09.2020 "Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур" перейменовано без зміни ідентифікаційного коду в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань юридичну особу "Прокуратура міста Києва" у "Київська міська прокуратура".

Як на тому наголосив Верховний Суд у постанові від 09.09.2019 у справі № 915/697/19 сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів. У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов`язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

За таких обставин, суд вважає за необхідне змінити найменування особи, яка звернулася з позовом у справі № 910/14524/19, із Заступника прокурора міста Києва на Заступника керівника Київської міської прокуратури.

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Змінити найменування особи, яка звернулася з позовом у справі № 910/14524/19, із Заступника прокурора міста Києва на Заступника керівника Київської міської прокуратури.

2. Позовні вимоги Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до Районної громадської організації "Клуб "Козак" про повернення земельної ділянки задовольнити.

3. Районній громадській організації "Клуб "Козак" (01103, місто Київ, вулиця Кіквідзе, будинок 26; код ЄДРПОУ 25719301) повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; код ЄДРПОУ 22883141) земельну ділянку (обліковий код 66:438:110) площею 1,1672 га на Трухановому острові у місті Києві шляхом приведення земельної ділянки в придатний для використання стан, звільнивши земельну ділянку від розміщеного на ній майна, у тому числі будівель та споруд.

4. Стягнути з Районної громадської організації "Клуб "Козак" (01103, місто Київ, вулиця Кіквідзе, будинок 26; код ЄДРПОУ 25719301) на користь Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9; код ЄДРПОУ 02910019) судовий збір в сумі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп.

5. Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

6. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 09.11.2020 року.

Суддя В.С. Ломака