Рішення

від 21.10.2020 по справі 910/1209/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.10.2020Справа № 910/1209/20 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

при секретарі судового засідання - Степов`юк С.О.

розглянувши у судовому засіданні матеріали

позовної заяви ЛЬВІВСЬКОГО МІСЬКОГО КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО"

до відповідача ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА РЕДАКЦІЇ ГАЗЕТИ "УРЯДОВИЙ КУР`ЄР"

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: НАЦІОНАЛЬНА КОМІСІЯ, ЩО ЗДІЙСНЮЄ ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРАХ ЕНЕРГЕТИКИ ТА КОМУНАЛЬНИХ ПОСЛУГ

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Кабінет Міністрів України.

про визнання протиправною бездіяльність та визнання незаконної публікації,

за участю представників:

від позивача: Іващук О.В.;

від відповідача: Кравченко О.С., Брага С.І.;

від третьої особи 1: не з`явився;

від третьої особи 2: Полець Д.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ЛЬВІВСЬКЕ МІСЬКЕ КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА РЕДАКЦІЇ ГАЗЕТИ "УРЯДОВИЙ КУР`ЄР" про визнання протиправною бездіяльності та визнання незаконної публікації, згідно якої (у редакції заяви про зміну позовних вимог від 21.05.2020) просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА РЕДАКЦІЮ ГАЗЕТИ "УРЯДОВИЙ КУР`ЄР" за невчасно опубліковані:

- Постанови НКРЕКП №238 Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП від 27.02.2018, у термін визначений законодавством в частині для ЛМКП "ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО";

- Постанови НКРЕКП №239 Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП від 27.02.2018 у термін визначений законодавством в частині для ЛМКП "ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО";

- Постанови НКРЕКП №240 Про внесення змін до постанови Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31 березня 2015 року №1171 від 27.02.2018, у термін визначений законодавством у термін визначений законодавством в частині для ЛМКП "ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО";

2. Визнати незаконними публікації:

- Постанови НКРЕКП №238 Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП від 26.10.2018 у ДЕРЖАВНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ РЕДАКЦІЇ ГАЗЕТИ "УРЯДОВИЙ КУР`ЄР" в частині для ЛМКП "ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО";

- Постанови НКРЕКП №239 Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП від 27.10.2018, у ДЕРЖАВНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ РЕДАКЦІЇ ГАЗЕТИ "УРЯДОВИЙ КУР`ЄР" в частині для ЛМКП "ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО";

- Постанови НКРЕКП №240 Про внесення змін до постанови Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31 березня 2015 року №1171 від 05.10.2018 у ДЕРЖАВНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ РЕДАКЦІЇ ГАЗЕТИ "УРЯДОВИЙ КУР`ЄР" в частині для ЛМКП "ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч положенням частини 7 статті 14 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг , відповідач своєчасно (тобто у 15-денний строк з дня його прийняття) не опублікував вищезазначені Постанови НКРЕКП №238, №239, №240, а опублікував із значним запізненням. Дані обставини, на думку позивача, свідчить про незаконність таких публікацій та унеможливлює застосування відповідних тарифів ЛМКП Львівтеплоенерго .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2020 (після усунення недоліків позовної заяви) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 30.03.2020.

З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, судове засідання, призначене на 30.03.2020 не відбулось.

18.03.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Державного підприємства редакція газети "Урядовий кур`єр" надійшов відзив на позовну заяву.

18.03.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Державного підприємства редакція газети "Урядовий кур`єр" надійшло клопотання про застосування строків позовної давності.

03.04.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 призначено підготовче засідання на 25.05.2020.

22.05.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Державного підприємства редакція газети "Урядовий кур`єр" клопотання про розгляд справи без участі представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 відкладено підготовче засідання у даній справі на 17.06.2020, залучено до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: НАЦІОНАЛЬНУ КОМІСІЮ, ЩО ЗДІЙСНЮЄ ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРАХ ЕНЕРГЕТИКИ ТА КОМУНАЛЬНИХ ПОСЛУГ.

27.05.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від ЛЬВІВСЬКОГО МІСЬКОГО КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО" надійшла заява про зміну позовних вимог.

11.06.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг надійшли пояснення.

17.06.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Державного підприємства редакція газети "Урядовий кур`єр" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовчому засіданні 17.06.2020 представник позивача підтримав заяву про зміну позовних вимог, подану 27.05.2020, просив визнати протиправною бездіяльність ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА РЕДАКЦІЮ ГАЗЕТИ "УРЯДОВИЙ КУР`ЄР" за невчасно опубліковані Постанови НКРЕКП, а також визнати незаконними відповідні публікації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2020 прийнято до розгляду заяву ЛЬВІВСЬКОГО МІСЬКОГО КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА"ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО" про зміну позовних вимог, відкладено підготовче засідання у даній справі на 05.08.2020.

22.06.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Державного підприємства редакція газети "Урядовий кур`єр" надійшли письмові пояснення.

23.06.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг надійшли письмові пояснення.

28.07.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Державного підприємства редакція газети "Урядовий кур`єр" надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

31.07.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Державного підприємства редакція газети "Урядовий кур`єр" надійшла заява про залучення третьої особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 відкладено підготовче засідання у даній справі на 19.08.2020, залучено до участі у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Кабінет Міністрів України.

19.08.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Державного підприємства редакція газети "Урядовий кур`єр" надійшов відзив.

19.08.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Державного підприємства редакція газети "Урядовий кур`єр" надійшло клопотання про долучення документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, розгляд справи по суті призначено на 09.09.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2020, враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.09.2020.

07.09.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Кабінету Міністрів України надійшли письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 розгляд справи відкладено на 21.10.2020.

Представник позивача у судовому засіданні 21.10.2020 надав додаткові пояснення, підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов повністю.

Представники відповідача у судовому засіданні 21.10.2020 надали додаткові пояснення, заперечували проти позовних вимог та просили відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи-2 у судовому засіданні 21.10.2020 надав додаткові пояснення по суті спору, зазначив, що вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.

У судове засідання 21.10.2020 представник третьої особи-1 не з`явився, про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Судом враховуються подані третьою особою-1 пояснення по суті спору, а також факт того, що представником подано заяву про розгляд справи за відсутності повноважного представника.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Обґрунтовуючи позовні вимог, позивач посилається на наступні обставини.

У період з 5.11.2019р. по 18.11.2019р. у Львівському міському комунальному підприємстві Львівтеплоенерго (позивач), проходила перевірка Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП, третя особа-1). В ході перевірки було встановлено, що з 28 жовтня 2018 року офіційно почали діяти постанови НКРЕКП від 27 лютого 2018 року № 238-240, зокрема, Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП . Також перевіркою було встановлено що ЛМКП Львівтеплоенерго в період з 28.10.2018р. по 31.12.2018р. відпускало теплову енергію для категорій бюджетні установи , інші споживачі та релігійні організації за тарифами встановленими НКРЕКП від 14.06.2018р. № 404, яка введена в дію з 16.08.2018р. що є порушенням вимог підпункту 9 пункту 3.2. глави 3 Ліцензійних умов з постачання № 308 у частині здійснення постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються НКРЕКП у межах наданих повноважень.

Матеріалами справи підтверджуються доводи позивача в частині того, що внаслідок відповідної перевірки НКРЕКП винесло постанову від 06.12.2019 № 2634 Про накладення штрафу на ЛМКП Львівтеплоенерго за порушення Ліцензійних умов з виробництва, Ліцензійних умов з транспортування, Ліцензійних умов з постачання теплової енергії, необхідність усунення порушень заходів державного регулювання . У наведеній постанові, зокрема визначено, що якій сказано щоб ЛМКП Львівтеплоенерго 1 жовтня 2020 року здійснило перерахунок для категорії споживачів бюджетні організації , інші споживачі надмірно нарахованих коштів та для категорії релігійні організації , недонарахованих коштів за спожиту теплову енергію за період з 28 жовтня 2018 року по 31 грудня 2018 року, про що повідомити НКРЕКП з наданням підтверджуючих документів протягом 15 днів з дня закінчення терміну виконання по скільки вважає що ЛМКП Львівтеплоенерго , отримувало неправомірну вигоду.

При цьому, вищезазначеною Постановою НКРЕКП, відповідно до пунктів 11, 12 частини першої статті 17, статті 22 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг накладено на ЛЬВІВСЬКЕ МІСЬКЕ КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО наступні санкції: штраф у розмірі 34 000 грн. за порушення окремих положень Ліцензійних умов з виробництва № 308; штраф у розмірі 85 000 грн. за порушення окремих положень Ліцензійних умов з транспортування № 308, штраф у розмірі 34 000 грн. за порушення окремих положень Ліцензійних умов з постачання № 308.

Пунктом 3 зазначеної Постанови НКРЕКПД доручено Департаменту із регулювання відносин у сфері енергетики, у межах здійснення заходу державного регулювання, відповідно до пунктів 1, 13 частини першої та пункту 1 частини другої статті 17 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг , статті 20 Закону України Про теплопостачання , пункту 4.14 Методики формування, розрахунку та встановлення тарифів на електричну та (або) теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, теплових електростанціях та когенераційних установках, затвердженої постановою НКРЕКП від 01 серпня 2017 року № 991, підготувати та винести на засідання НКРЕКП, що проводитиметься у формі відкритого слухання, проект рішення щодо встановлення (перегляду) тарифу на виробництво теплової енергії для ЛЬВІВСЬКОГО МІСЬКОГО КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО шляхом його зміни в бік зменшення на суму невикористаних коштів Інвестиційної програми на 2018 рік у розмірі 552,81 тис. грн. без ПДВ.

Пунктом 4 зазначеної Постанови НКРЕКПД доручено Департаменту із регулювання відносин у сфері теплопостачання, у межах здійснення заходу державного регулювання, відповідно до пунктів 1,13 частини першої та пункту 1 частини другої статті 17 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг , статті 20 Закону України Про теплопостачання , пунктів 4.2 та 4.4 Процедури встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування; постачання, затвердженої постановою НКРЕКП від 31 березня 2016 року № 528, підготувати та винести на Засідання НКРЕКП, що проводитиметься у формі відкритого слухання, проект рішення щодо встановлення (перегляду) тарифу на теплову енергію для ЛЬВІВСЬКОГО МІСЬКОГО КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО шляхом його зміни в бік зменшення на суму невикористаних коштів Інвестиційної програми на 2018 рік у розмірі 23 990,9 тис. грн. без ПДВ.

В свою чергу, як зазначає позивач, 27.02.2018р. були прийняті постанови НКРЕКП: № 238 Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП , №239 Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП , №240 Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31 березня 2015 року N2 1171 щодо коригування тарифів на теплову енергію для потреб населення, бюджетних установ та інших споживачів, які набирають чинності з дня, наступного за днем їх опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті Урядовий кур`єр .

При цьому, позивач вказує, що постанови від 27.02.2018р. №№238,239,240 були опубліковані в газеті Урядовий кур`єр наступним чином:

Постанова від 27.02.2018р. № 238 була опублікована 26.10.2018;

Постанова від 27.02.2018р. № 239 була опублікована 27.10.2018;

Постанова від 27.02.2018р. № 240 була опублікована 05.10.2018.

Позивач наполягає на тому, що законом передбачений прямий обов`язок Державного підприємства редакцію газети Урядовий кур`єр впродовж 15-денного строку з дня прийняття Постанов НКРЕКП опублікувати їх у своєму виданні, чого зроблено не було. У зв`язку з цим, позивач зазначає, що ЛМКП Львівтеплоенерго застосувало тарифи на теплову енергію згідно хронології їх встановлення та коригування постановами НКРЕКП. Натомість, оскільки рішення НКРЕКП підлягає опублікуванню у 15-денний строк з дня його прийняття згідно ст. 14 Закону, тому опублікування тарифів від 27.02.2018р. №№ 238, 239,240 пізніше ніж 14.03.2018р. (15-денний термін) суперечить законодавству України, таке застосування тарифів із порушенням хронології їх прийняття призводить до великих збитків підприємству.

Таким чином, у остаточній редакції позовних вимог, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА РЕДАКЦІЮ ГАЗЕТИ "УРЯДОВИЙ КУР`ЄР" за невчасно опубліковані постанови НКРЕКП, а також визнати незаконними публікації трьох вищезазначених постанов НКРЕКП.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Статтею 1 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон) визначено, що національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Регулятор є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, що є державною власністю, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Роботу Регулятора забезпечують його центральний апарат і територіальні органи.

Частиною 5 статті 14 Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було визначено, що рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.

Рішення Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів, а також рішення з питань встановлення тарифів на товари (послуги) суб`єктів природних монополій, цін (тарифів) для населення (якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів) надані спеціальними законами) набирають чинності з дня, наступного за днем їх опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті "Урядовий кур`єр", якщо більш пізній строк набрання ними чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня офіційного опублікування рішення. Рішення підлягає опублікуванню у 15-денний строк з дня його прийняття (частина 7 статті 14 Закону).

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що спірні Постанови НКРЕКП №238, № 239, №240 були прийняті Регулятором 27.02.2018. Однак, відповідне опублікування зазначених Постанов НКРЕКП відбулося в офіційному друкованому виданні - газеті "Урядовий кур`єр" лише у жовтні 2018 року, тобто з порушенням 15-денного строку, визначеного частиною 7 статті 14 Закону.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач, серед іншого, зазначає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки Законом не встановлено, що джерелом фінансування витрат на опублікування регуляторних актів НКРЕКП є саме редакція газети Урядовий кур`єр .

Суд частково погоджується з доводами відповідача, з урахуванням наступного.

Частиною 1 статті 11 Закону встановлено, що фінансування Регулятора, його центрального апарату і територіальних органів здійснюється за рахунок надходження до спеціального фонду Державного бюджету України внесків на регулювання, які сплачуються суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до статті 13 цього Закону. Внески на регулювання зараховуються до доходів спеціального фонду Державного бюджету України, не підлягають вилученню та використовуються за цільовим призначенням на фінансування діяльності Регулятора, його центрального апарату і територіальних органів.

В свою чергу, як правомірно зазначає відповідач, листами Міністерства фінансів України від 19.10.2017 №07040-04-3/28319 та від 12.01.2018 р. № 07040-07-27/1018 було надано відповідь щодо оплати друку регуляторних актів Регулятора. Зокрема, зазначено, що питання щодо здійснення у 2018 році оплати публікацій актів НКРЕКП має вирішуватися за рахунок і в межах видатків, затверджених у Законі України Про Державний бюджет України на 2018 рік на утримання НКРЕКП за програмою 6341010 Керівництво та управління у сфері регулювання енергетики та комунальних послуг , тобто саме за програмою Регулятора.

Відповідач також наголошує, що у зв`язку з відсутністю у Державному бюджеті на 2018 рік фінансування додаткової потреби, Міністерство фінансів України відмовило Редакції у погодженні фінансового плану на 2018 рік із збільшеною фінансовою підтримкою, яку Редакція запланувала з метою друку регуляторних актів НКРЕКП.

Разом з тим, у наданих поясненнях НКРЕКП вказує на те, що оприлюднення, відповідно до законодавства, законодавчих, нормативно-правових документів державних органів (мета бюджетної програми 0411070 Фінансова підтримка газети Урядовий кур`єр ) не може плануватись за бюджетною програмою НКРЕКП Керівництво та управління у сфері регулювання енергетики та комунальних послуг , метою якої є реалізація державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг. При цьому, третя особа вказує, що при формуванні проекту кошторису на 2018 рік, який відповідно до статті 11 Закону був погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету та включений до Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік за КПКВ 6341010 Керівництво та управління у сфері регулювання енергетики та комунальних послуг не були передбачені видатки на оплату друку в газеті Урядовий кур`єр рішень Регулятора, визначених частиною сьомою статті 14 Закону.

В цій частині судом враховується, що безпосередньо самим позивачем неодноразово наголошувалося на тому, що в ході перевірки НКРЕКП було встановлено, що постанови НКРЕКП від 27 лютого 2018 року № 238-240 офіційно почали діяти саме з 28.10.2018. Таким чином, Регулятором були враховані обставини несвоєчасного опублікування Постанов НКРЕКП, через що здійсненні відповідні корегування під час нарахування відповідних санкцій.

Враховуючи встановлені обставини, суд зазначає, що факт опублікування спірних Постанов НКРЕКП у офіційному друкованому виданні - газеті "Урядовий кур`єр" з порушенням 15-денного строку, визначеного частиною 7 статті 14 Закону, не є достатньою правовою підставою для задоволення заявлених позивачем вимог щодо визнання протиправною бездіяльності ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА РЕДАКЦІЮ ГАЗЕТИ "УРЯДОВИЙ КУР`ЄР" за невчасно опубліковані постанови НКРЕКП, а також щодо визнання незаконними публікації трьох вищезазначених постанов НКРЕКП. При цьому, вирішальною обставиною у даному випадку є те, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту власних прав у господарському суді, який унеможливлює відновлення інтересів сторони у будь-який реальний спосіб. Крім того, у межах даного провадження стороною жодними належними та допустимими доказами не було доведено як обставин порушення власних прав та законних інтересів фактом несвоєчасного опублікування постанов НКРЕКП так і того, що порушення таких прав відбулося саме з вини відповідача у справі.

Суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

При цьому, суд зазначає, що до господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб`єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб`єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.

Разом з тим, на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами належними та допустимими доказами, поданими у відповідності до приписів чинного процесуального законодавства.

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до положень ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Суд зазначає, що позивач, заявляючи позов та обираючи спосіб захисту повинен дбати про те, щоб резолютивна частина рішення, в якій остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача, могла бути виконана в процесі виконавчого провадження у справі, адже у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права

Відтак, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

За приписами ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду спору має бути встановлено не лише наявність підстав на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Враховуючи наведене, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позов не є достатньо обґрунтованим, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено правомірності та законності позовних вимог, так само як і фактів порушення власних прав та інтересів саме відповідачем у справі.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на період перебування судді Приходько І.В. на лікарняному, повний текст рішення складено та підписано 10.11.2020.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судовий збір покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 10.11.2020.

Суддя І.В. Приходько