Рішення

від 16.10.2020 по справі 440/4204/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2020 року м. ПолтаваСправа №440/4204/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

- визнати протиправними дії Апеляційного суду Полтавської області щодо визначення суддівської винагороди працюючих суддів для обчислення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2020 року в розмірі 55 492,80 грн, виходячи з посадового окладу в сумі 34 683,00 грн; з розрахунку 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб встановленого на 01 січня календарного року, доплати за вислугу років - 20 809,80 грн та щодо відмови у видачі довідки про суддівську винагороду працюючого судді станом на 01 січня 2020 року для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2020 року, обрахованої у відповідності до частини другої пункту першого частини 3, пункту другого частини четвертої, частини п`ятої статті 135 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів";

- зобов`язати Апеляційний суд Полтавської області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду судді для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці для перерахунку з 01 січня 2020 року раніше призначеного щомісячного довічного утримання, із зазначенням в ній станом на 01 січня 2020 року суддівської винагороди, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці в розмірі 184976,00 грн, у тому числі посадовий оклад - 115 610,00 грн, доплата за вислугу років - 69 366,00 грн.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

06.08.2020 ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Апеляційного суду Полтавської області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Аргументи учасників справи

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що відповідно до постанови Верховної Ради України №1515-VІІІ від 08.09.2016 та наказу голови Апеляційного суду Полтавської області від 15.09.2016 позивач був звільнений з посади судді Апеляційного суду Полтавської області у зв`язку із поданням заяви про відставку. Вказував, що з 16.09.2016 позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% від суддівської винагороди.

На час виходу позивача у відставку правовідносини щодо відставки регулювалися Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI у редакції, зміненій Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 №192-VIII, та розмір щомісячного довічного грошового утримання визначався виходячи із суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень цього Закону №2453-VI.

02.06.2016 був прийнятий Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" №1401-VIII та новий Закон України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII, які набрали чинності 30.09.2016, відповідно до положень статті 142 якого передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

У зв`язку зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" №193-IX від 16.10.2019, якими були виключені пункти 22, 23 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених Законом №1401-VIII, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, а до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№41-45, стаття 529; 2015 р., №№18-20, стаття 132 із наступними змінами), позивач 09.01.2020 звернувся до відповідача із заявою про надання довідки про видачу довідки про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, станом на 01.01.2020.

Зазначив, що відповідачем було видано запитувану довідку, проте, на переконання позивача, відповідачем протиправно зазначено розмір суддівської винагороди, яка враховується під час перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 55 492,80 грн, у тому числі: посадовий оклад - 34 683 грн, доплата за вислугу років - 20 809,80 грн, підставою видачі якої вказано положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Закону України "Про Державний бюджет на 2020 рік".

Стверджував, що у відповідь на заяву позивача від 17.01.2020, відповідачем було видано довідку від 25.02.2020 №01-46/45/2020, у якій правильно зазначено розмір суддівської винагороди, з якої повинно перераховуватись його щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, однак, на думку позивача, відповідачем протиправно зазначено дату, з якої позивач набув право на проведення перерахунку, а саме: "18.02.2020", замість правильної дати "01.01.2020", оскільки у зв`язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" №193-IX від 16.10.2019, з 01.01.2020 усунуто диференціацію суддів за результатами конкурсу та оцінювання, а тому позивач, як суддя у відставці, має беззаперечне право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання залежно від зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, тобто з 01.01.2020.

10.09.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що на підставі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 відповідачем 26.02.2020 судді у відставці ОСОБА_1 видано довідку №01-46/45/2020 від 25.02.2020 про розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 18.02.2020, а відтак дії відповідача є обґрунтованими, узгоджуються з вимогами Закону та не носять ознак протиправних. Стверджувала, що викладені позивачем у позовній заяві обставини щодо неправильного визначення Апеляційним судом Полтавської області розміру суддівської винагороди, на переконання відповідача, є необґрунтованими.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено та не заперечується сторонами у цій справі, що відповідно до постанови Верховної Ради України №1515-VІІІ від 08.09.2016 та наказу голови Апеляційного суду Полтавської області від 15.09.2016 позивач був звільнений з посади судді Апеляційного суду Полтавської області, у відставку.

26.02.2020 Ліквідаційною комісією Апеляційного суду Полтавської області відповідно до норм Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" та рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 позивачу видано довідку №01-46/45/2020 від 25.02.2020, у якій зазначено, що станом на 18.02.2020 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 184 976 грн, у тому числі: 1. Посадовий оклад - 115610 грн; 2. Доплата за вислугу років - 69 366 грн; 3. Доплата за перебування на адміністративній посаді в суді - 00,00 грн; 4. Доплата за науковий ступінь - 00,00 грн; 5. Доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці - 00,00 грн; 6. Щомісячна доплата відповідно до частини шостої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" - 00,00 грн.

У вказаній довідці, зокрема, зазначено, що довідка №01-46/45/2020 від 25.02.2020 видана на підставі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016, рішення Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18.02.2020.

Зазначені встановлені обставини не є спірними.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо зазначення дати, з якої позивач набув право на проведення перерахунку, а саме: "18.02.2020", замість правильної, як на його думку, дати "01.01.2020", звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Норми права, які підлягають застосуванню

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Згідно із абзацами 10, 14 статті 126 Конституції України, підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Повноваження судді припиняються у разі досягнення суддею шістдесяти п`яти років.

На час виходу позивача у відставку правовідносини щодо відставки регулювалися Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI у редакції, зміненій Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 №192-VIII.

У статті 141 "Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці" зазначено:

Судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу", або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року;

61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу".

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Умови та порядок перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддів Конституційного Суду України визначаються Кабінетом Міністрів України.

Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року:

особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до цієї статті або право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", щомісячне довічне грошове утримання, призначене відповідно до цієї статті, не виплачується;

у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на інших посадах/роботах щомісячне довічне грошове утримання, розмір якого перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

З 1 січня 2016 року виплата щомісячного довічного грошового утримання, призначеного відповідно до цієї статті, на період роботи на посадах, які дають право на його призначення або право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", припиняється. На цей період призначається і виплачується пенсія відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Після звільнення з роботи щомісячне довічне грошове утримання виплачується у повному розмірі.

Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

02.06.2016 прийнятий Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" №1401-VIII та новий Закон України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII (далі - Закон від 02.06.2016 або Закону №1402), які набрали чинності 30.09.2016.

У частинах третій, четвертій статті 142 "Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці" (у редакції Закону №1798-VIII від 21.12.2016) визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Водночас, у Розділі XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII від 02.06.2016, було передбачено певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та, відповідно, розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме:

Пункт 22 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення", передбачав, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№41-45, ст. 529; 2015 р., №№18-20, ст. 132 із наступними змінами).

Згідно із пунктом 23, до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).

Відповідно до пункту 24, розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить:

з 1 січня 2017 року:

а) для судді місцевого суду - 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

в) для судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) з 1 січня 2018 року:

а) для судді місцевого суду - 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) з 1 січня 2019 року:

а) для судді місцевого суду - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

4) з 1 січня 2020 року:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу XII в редакції Закону №1774-VIII від 06.12.2016).

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від16.10.2019 №193-IX, який набрав чинності 07.11.2019, виключено пункти 22, 23 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII від 02.06.2016, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№41-45, ст. 529; 2015 р., №№18-20, ст. 132 із наступними змінами). До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№41-45, ст. 529; 2015 р., №№18-20, ст. 132 із наступними змінами).

Водночас відповідно до пункту 25 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII від 02.06.2016, чинного на час виникнення спірних правовідносин, право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№41-45, ст. 529; 2015 р., №№18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону (пункт 25 розділу XII із змінами, внесеними згідно із Законом №1774-VIII від 06.12.2016; в редакції Закону №1798-VIII від 21.12.2016).

У своєму рішенні ухваленому за результатами розгляду зразкової справи, від 01.11.2018, (справа №0640/3835/18; адміністративне провадження №Пз/9901/52/18), Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що: "Аналіз пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" дозволяє виділити дві категорії суддів з різними умовами отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці:

(а) судді, які:

- пройшли кваліфікаційне оцінювання;

- за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після 30.09.2016.

- пропрацювали на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо них відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

На цих суддів поширюється дія Закону від 02.06.2016 і вони мають право (набудуть після настання усіх передбачених Законом умов) на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років - додатково два відсотки грошового утримання судді.

(б) судді, які вийшли у відставку після набрання чинності Законом від 02.06.2016, тобто після 30.09.2016.

Для цих суддів розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону від 07.07.2010. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Про суддів, які вийшли у відставку до набрання чинності Законом від 02.06.2016, тобто до 30.09.2016, у пункті 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 02.06.2016 не йдеться, оскільки предметом її регулювання є визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку. Зазначена норма не регулює відносин щодо перерахунку розміру грошового утримання.

Висновки щодо правозастосування

Отже, оскільки позивач вийшов у відставку 16.09.2016, тобто до 30.09.2016, положення пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 02.06.2016 на нього не поширюються. Спірні правовідносини виникли не щодо визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, який виходить у відставку, а щодо перерахунку розміру раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Ці правовідносини на час виникнення спору і на теперішній час регулюються частиною четвертою статті 142 Закону від 02.06.2016, яка передбачає, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Застосування цієї правової норми передбачає, що для набуття права на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання необхідними є зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Верховний Суд вказав, що Конституційний Суд України у рішенні №4-рп/2016 від 08.06.2016 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п`ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та положень пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці) зазначив, що конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя.

Конституційний Суд України підкреслив обов`язковість відповідності судді критеріям компетентності та неупередженості, що в подальшому гарантує надання йому статусу судді у відставці, який дає право на довічне утримання.

Конституційний Суд України також звертав увагу, що "підставою для отримання матеріального забезпечення судді після припинення його повноважень є виключно конституційно визначений статус професійного судді. Тому таке забезпечення суддів залежить від умов, пов`язаних зі статусом судді та його професійною діяльністю щодо здійснення правосуддя, і не може залежати від інших умов, у тому числі соціального забезпечення, яке призначається і виплачується на загальних засадах та передбачене іншими, крім Закону №2453-VI, законами України" (підпункт 6.2 пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013). Таким чином, умови та порядок здійснення професійних повноважень суддею визначають рівень його забезпечення у відставці.

Встановлення різних правових підстав для отримання довічного грошового утримання суддями (які пішли або підуть у відставку) за критеріями проходження ними кваліфікаційного оцінювання та підтвердження своєї відповідності займаній посаді засновано на конституційних приписах та вимогах Закону "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016, якими ці приписи реалізовані.

Без проходження кваліфікаційного оцінювання на відповідність критеріям компетентності та доброчесності, а також без дотримання інших обов`язкових умов, передбачених Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 протягом щонайменше трьох років, суддя, навіть за наявності підстав для виходу у відставку, не може отримувати довічне утримання у розмірі, визначеному в статті 142 цього Закону.

Різниця у правах суддів, які вийшли у відставку до 30.09.2016, і суддів, які вийдуть у відставку, відпрацювавши в нових умовах щонайменше через три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання, має конституційну основу та випливає з різних вимог, за яких особа набуває (підтверджує) статус судді та у яких здійснюється правосуддя.

Така різниця має місце і щодо працюючих суддів, оскільки право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених Законом від 02.06.2016 мають лише ті з них, хто за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці залежить від розміру суддівської винагороди працюючого судді, а виплата збільшеного розміру суддівської винагороди відповідно до Закону від 02.06.2016 залежить від проходження та результату кваліфікаційного оцінювання.

Якщо проходження і результат кваліфікаційного оцінювання має значення для визначення розміру суддівської винагороди працюючих суддів а також для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, який йде у відставку через три роки після оцінювання, то ця ж сама обставина повинна братися до уваги і під час перерахунку цього ж виду утримання і для суддів, які вийшли у відставку раніше, до 30.09.2016.

Інше застосування положень частини четвертої статті 142 Закону від 02.06.2016 призвело б до того, що судді, які вийшли у відставку до 30.09.2016 і жодного дня не працювали в умовах, коли конституційні вимоги до судді суттєво підвищилися, отримували б грошове утримання у розмірі, більшому, ніж судді, які підтвердили відповідність цим вимогам (пройшли кваліфікаційне оцінювання) і відпрацювали в таких умовах щонайменше три роки.

Таке застосування Закону не узгоджується з метою кваліфікаційного оцінювання суддів та суперечить пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 02.06.2016.

Відтак, посада судді, який вийшов у відставку до 30.09.2016, не є "відповідною", рівнозначною посаді судді того самого суду, який пройшов кваліфікаційне оцінювання, підтвердив здатність здійснювати судочинство і продовжує працювати у цьому суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що для застосування частини четвертої статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 з метою перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які пішли у відставку до набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016, тобто до 30.09.2016, "відповідною" є посада судді, який працює в тому самому суді до проходження кваліфікаційного оцінювання. Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 02.06.2016 такий суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 (стаття 133). Подібного висновку Верховний Суд дійшов також у справі №803/253/17 (пункт 29 постанови від 26.06.2018). Судді, які виходили у відставку до 30.09.2016, не розраховували і не могли розраховувати на поширення на них нового розміру довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки не працювали за "новими правилами", не отримували суддівську винагороду у розмірі, визначеному Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016. Водночас, рівень довічного грошового утримання, який вони отримують за "старими" правилами, не менший ніж той, який був їм забезпечений до цього, та відповідає попередньому рівню оплати їх праці. Отже, виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі суддівської винагороди суддів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання, і працюють у тому самому судді, не містить ознак зменшення змісту або обсягу прав особи, оскільки відповідає оцінці допустимого рівня забезпечення суддів у відставці на підставі Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016 та не зумовлює зменшення рівня розміру гарантій забезпечення у порівнянні з чинною на момент здійснення ними професійних повноважень.

Досліджуючи правове поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011, вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячне грошове утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці сплачує Пенсійний фонд України за рахунок Державного бюджету, діючому судді виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказує про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

Рішенням Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18.02.2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII зі змінами.

У пункті 16 вказаного Рішення зазначено, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 №10-рп/2013).

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013).

Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402-VIII.

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

З урахуванням наведеного, положення пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII зі змінами, - визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до положень статті 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відповідно до статті 91 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII "Про Конституційний Суд України", закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відповідно до пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020, положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VІІІ зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, дія пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII зі змінами, втратила чинність 18.02.2020.

Таким чином, станом на час виникнення спірних правовідносин, а саме звернення позивача до відповідача 09.01.2020 із заявою про видачу довідки про розмір суддівської винагороди працюючого судді Апеляційного суду Полтавської області станом на 01.01.2020, з урахуванням положень Закону України №193-IX від 16.10.2019, та видачі відповідачем довідки про розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №01-46/3/2020 від 10.01.2020, положення пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VІІІ, були чинними, а отже підлягали застосуванню. Відтак, надаючи позивачу довідку №01-46/3/2020 від 10.01.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, станом на 01.01.2020, на підставі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№41-45, ст. 529; 2015 р., №№18-20, ст. 132 із наступними змінами), відповідач діяв відповідно до вимог чинного у цей період законодавства, а отже правомірно.

Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 на вищевказані спірні правовідносини не може впливати, оскільки такі виникли до його ухвалення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

Отже, за змістом статті 152 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати його ухвалення, у зв`язку із чим довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №01-46/45/2020 від 25.02.2020, на підставі Закону України "Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 та рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020, про розмір суддівської винагороди яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці станом на 18.02.2020 відповідає вимогам чинного законодавства.

Резюмуючи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Апеляційного суду Полтавської області (вул. Соборності, 18, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 02893077) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.С. Шевяков