Постанова

від 20.05.2021 по справі 440/4204/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2021 р. Справа № 440/4204/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2020, головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, м. Полтава по справі № 440/4204/20

за позовом ОСОБА_1

до Апеляційного суду Полтавської області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Апеляційного суду Полтавської області (далі - відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Апеляційного суду Полтавської області щодо визначення суддівської винагороди працюючих суддів для обчислення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2020 року в розмірі 55 492,80 грн, виходячи з посадового окладу в сумі 34 683,00 грн; з розрахунку 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб встановленого на 01 січня календарного року, доплати за вислугу років - 20 809,80 грн та щодо відмови у видачі довідки про суддівську винагороду працюючого судді станом на 01 січня 2020 року для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2020 року, обрахованої у відповідності до частини другої пункту першого частини 3, пункту другого частини четвертої, частини п`ятої статті 135 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів";

- зобов`язати Апеляційний суд Полтавської області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду судді для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці для перерахунку з 01 січня 2020 року раніше призначеного щомісячного довічного утримання, із зазначенням в ній станом на 01 січня 2020 року суддівської винагороди, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці в розмірі 184976,00 грн, у тому числі посадовий оклад - 115 610,00 грн, доплата за вислугу років - 69 366,00 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2020 року у задоволенні вказаного адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2020 року у справі № 440/4204/20 та прийняти постанову, якою задовольнити позов.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що відповідно до постанови Верховної Ради України №1515-VІІІ від 08.09.2016 та наказу голови Апеляційного суду Полтавської області від 15.09.2016 позивач був звільнений з посади судді Апеляційного суду Полтавської області у зв`язку із поданням заяви про відставку. Вказував, що з 16.09.2016 позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% від суддівської винагороди. На час виходу позивача у відставку правовідносини щодо відставки регулювалися Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI у редакції, зміненій Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 №192-VIII, та розмір щомісячного довічного грошового утримання визначався виходячи із суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень цього Закону №2453-VI. 02.06.2016 був прийнятий Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" №1401-VIII та новий Закон України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII, які набрали чинності 30.09.2016, відповідно до положень статті 142 якого передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. У зв`язку зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" №193-IX від 16.10.2019, якими були виключені пункти 22, 23 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених Законом №1401-VIII, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, а до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№41-45, стаття 529; 2015 р., №№18-20, стаття 132 із наступними змінами), позивач 09.01.2020 звернувся до відповідача із заявою про надання довідки про видачу довідки про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, станом на 01.01.2020. Зазначив, що відповідачем було видано запитувану довідку, проте, на переконання позивача, відповідачем протиправно зазначено розмір суддівської винагороди, яка враховується під час перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 55 492,80 грн, у тому числі: посадовий оклад - 34 683 грн, доплата за вислугу років - 20 809,80 грн, підставою видачі якої вказано положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Закону України "Про Державний бюджет на 2020 рік". Стверджував, що у відповідь на заяву позивача від 17.01.2020, відповідачем було видано довідку від 25.02.2020 №01-46/45/2020, у якій правильно зазначено розмір суддівської винагороди, з якої повинно перераховуватись його щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, однак, на думку позивача, відповідачем протиправно зазначено дату, з якої позивач набув право на проведення перерахунку, а саме: "18.02.2020", замість правильної дати "01.01.2020", оскільки у зв`язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" №193-IX від 16.10.2019, з 01.01.2020 усунуто диференціацію суддів за результатами конкурсу та оцінювання, а тому позивач, як суддя у відставці, має беззаперечне право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання залежно від зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, тобто з 01.01.2020.

Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відповідності до п. 3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до постанови Верховної Ради України №1515-VІІІ від 08.09.2016 та наказу голови Апеляційного суду Полтавської області від 15.09.2016 позивач був звільнений з посади судді Апеляційного суду Полтавської області, у відставку.

26.02.2020 Ліквідаційною комісією Апеляційного суду Полтавської області відповідно до норм Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" та рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 позивачу видано довідку №01-46/45/2020 від 25.02.2020, у якій зазначено, що станом на 18.02.2020 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 184 976 грн, у тому числі: 1. Посадовий оклад - 115610 грн; 2. Доплата за вислугу років - 69 366 грн; 3. Доплата за перебування на адміністративній посаді в суді - 00,00 грн; 4. Доплата за науковий ступінь - 00,00 грн; 5. Доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці - 00,00 грн; 6. Щомісячна доплата відповідно до частини шостої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" - 00,00 грн.

У вказаній довідці, зокрема, зазначено, що довідка №01-46/45/2020 від 25.02.2020 видана на підставі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016, рішення Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18.02.2020.

Зазначені встановлені обставини не є спірними.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо зазначення дати, з якої позивач набув право на проведення перерахунку, а саме: "18.02.2020", замість правильної, як на його думку, дати "01.01.2020", звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що станом на час виникнення спірних правовідносин, положення пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VІІІ, були чинними та підлягали застосуванню, а тому надаючи позивачу довідку №01-46/3/2020 від 10.01.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, станом на 01.01.2020, на підставі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№41-45, ст. 529; 2015 р., №№18-20, ст. 132 із наступними змінами), відповідач діяв відповідно до вимог чинного у цей період законодавства. При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 на вищевказані спірні правовідносини не може впливати, оскільки такі виникли до його ухвалення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Також у статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 4 частини п`ятої).

Постановою Верховної Ради України №1515-VІІІ від 08.09.2016 позивач був звільнений з посади судді Апеляційного суду Полтавської області, у відставку.

На момент виходу позивача у відставку право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці було гарантоване Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI.

Відповідно до ч. 1 статті 141 Закону №2453-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Частиною третьою цієї статті визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016 положення частини третьої статті 141 Закону №2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

У пункті 4 резолютивної частини згаданого Рішення Конституційним Судом України визначено порядок його виконання, а саме: частина третя статті 141 Закону України №2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону України №2453-VI до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, тобто у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192-VIII, а саме: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання".

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі по тексту - Закон України №1402-VIII) набрав чинності 30.09.2016, статтею 142 якого урегульовано порядок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зокрема, відповідно до частини четвертої цієї статті у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Водночас, пунктом 2 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №1402-VIII передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом втрачає чинність Закон України №2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» .

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).

Законом України від 16.10.2019 №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» , який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» .

Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII).

Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» . За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді» , Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24.06.1999 № 6-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020.

Так, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.

У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» . За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року№ 3-рп/2013). Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі №2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.

Згідно з частиною першою статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 у справі №638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов`язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє.

Отже, саме з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у зразковій справі №620/1116/20 та, з огляду на типовість цієї справи, відповідно до ч.3 ст.291 КАС України, має бути врахована при вирішенні спору у даній справі.

Згідно з ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що позивач 09.01.2020 звернувся до відповідача із заявою про видачу довідки про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, станом на 01.01.2020.

Відповідачем було видано запитувану довідку від 10.01.2020 №01-46/3/2020 станом на 01.01.2020, відповідно до якої розмір суддівської винагороди, який враховується під час перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці складає 55 492,80 грн, у тому числі: посадовий оклад - 34 683 грн, доплата за вислугу років - 20 809,80 грн, підставою видачі якої вказано положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Закону України "Про Державний бюджет на 2020 рік"(а.с.9).

Також відповідачем було видано довідку від 25.02.2020 №01-46/45/2020, у якій зазначено розмір суддівської винагороди станом на 18.02.2020 року, яка враховується при перерахунку щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці складає 184978,00 грн., утому числі посадовий оклад - 115610,00 грн., доплата за вислугу років - 69366,00 грн., підставою видачі якої вказано положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02.06.2016 року та рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 (а.с13).

Колегія суддів зазначає, що станом на момент звернення позивача до відповідача 09.01.2020 із заявою про видачу довідки про розмір суддівської винагороди працюючого судді Апеляційного суду Полтавської області станом на 01.01.2020, та видачі відповідачем довідки про розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №01-46/3/2020 від 10.01.2020, положення пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VІІІ, були чинними, а отже підлягали застосуванню. Відтак, надаючи позивачу довідку №01-46/3/2020 від 10.01.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, станом на 01.01.2020, на підставі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№41-45, ст. 529; 2015 р., №№18-20, ст. 132 із наступними змінами), відповідач діяв відповідно до вимог чинного у цей період законодавства.

Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 на вищевказані спірні правовідносини не може впливати, оскільки такі виникли до його ухвалення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

Доводи апеляційної скарги про те, що у зв`язку із прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 16.10.2019 №193-IX усунуто диференціацію суддів за результатами конкурсу та оцінювання, а тому позивач має беззаперечне право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання залежно від зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді з 01.01.2020, колегія суддів відхиляє виходячи з наступного.

16.10.2019 року прийнято Законом України №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» .

Відповідно до частини 1 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення вищевказаного Закону, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім підпункту 16 пункту 1 розділу I цього Закону, який набирає чинності з 1 січня 2020 року.

Закон України від 16.10.2019 №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» набрав чинності 07.11.2019, окрім підпункту 16 пункту 1 розділу I цього Закону який набрав чинності з 01.01.2020 року.

Згідно підпункту 16 пункту 1 розділу I вищевказаного Закону пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» виключено.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що станом на 01.01.2020 був чинний пункт 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII яким було встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

Пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визнано неконституційним лише 18.02.2020 згідно рішення Конституційного Суду України.

На підставі наведеного, колегія суддів відхиляє доводи позивача про наявність у нього права на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2020, та зазначає, що саме з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII.

Таким чином, визначення у довідці №01-46/45/2020 від 25.02.2020 розмір суддівської винагороди яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці станом на 18.02.2020 відповідає вимогам чинного законодавства.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2020 року у справі № 440/4204/20 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2020 по справі №440/4204/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді (підпис) (підпис) О.М. Мінаєва З.О. Кононенко