Рішення

від 09.11.2020 по справі 640/15995/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2020 року м. Київ № 640/15995/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства Безпека Бізнесу.Бар`єр

до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Безпека Бізнесу.Бар`єр (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 24 березня 2020 року від 04762615050105 та № 04752615050105.

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправним визначення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, виходячи з того, що господарські операції із контрагентом ТОВ Ліліон Вест підтверджені належним чином оформленими первинними та податковими документами, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а ПП Безпека Бізнесу.Бар`єр дотримано передбачені законодавством умови для формування витрат та податкового кредиту.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач у відзиві проти позову вказав про відповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам чинного законодавства, підтримавши висновки акта перевірки.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 24 березня 2020 року № 04762615050105 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 201.1, 201.10 статті 201, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України Приватному підприємству Безпека Бізнесу.Бар`єр збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 86250,00 грн, в тому числі: за основним платежем - 57500,00 грн, за штрафними санкціями - 28750,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 24 березня 2020 року № 04752615050105 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України Приватному підприємству Безпека Бізнесу.Бар`єр збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 287 500 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 12 березня 2020 року № 179/26-15-05-01-05/35199239 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП Безпека Бізнесу.Бар`єр (далі по тексту - акт перевірки).

У акті перевірки встановлені санкції за порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 201.1, 201.10 статті 201, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 86250,00 грн; порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на 287 500 грн.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним заниженням податку на прибуток та віднесенням до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум вартості придбаних у ТОВ Ліліон Вест послуг, а саме: наявності пояснень директора про непричетність до господарської діяльності, відсутності доказів реальності господарських правочинів.

Згідно усталеної судової практики при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій позивачем з його контрагентами - ТОВ Ліліон Вест , мету придбання та обставини використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарської операції.

Між Приватним підприємством Безпека Бізнесу.Бар`єр (Замовник) та ТОВ Ліліон Вест (Виконавець) укладено Договір з організації та проведення рекламної акції від 01 квітня 2017 року № 111, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується надати послуги з організації та проведення рекламної акції Замовника.

Відповідно до пункту 2 вказаного Договору, ціна за надані послуги по цьому Договору визначається на підставі актів виконаних робіт в кожному окремому періоді проведення рекламних акцій. Замовник розраховується за виконану роботу на підставі рахунків, які виставляє Виконавець, але не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання рахунку-фактури, шляхом перерахування на поточний рахунок Виконавця.

Відповідно, матеріали справи містять копі Специфікації за період з 01 квітня 2017 рок по 16 квітня 2017 року, за змістом якої вбачається:

Згідно умов Договору № 111 від 01 квітня 2017 року, Сторонами досягнута згода щодо розміру вартості послуг, яка становить 35000 грн виходить з розрахунку: 45 грн 57 коп за 1 людину/годину; сторони погодили, що в період з 01 квітня 2017 року по 16 квітня 2017 року рекламну акцію буде здійснюватися:

кількість осіб на одну добу - 6 чоловік

кількість днів проведення рекламної акції - 16 днів

кількість годин в день - 8 годин.

Відповідний графік проведення рекламної акції у період з 01 квітня 2017 року по 16 квітня 2017 року із визначенням локації, зокрема: станція метро Житомирська, станція метро Сірець, станція метро Лісова, станція метро Хрещатик, станція метро Харківська, станція метро Бориспільська по 1 одному працівнику з 14-00 по 15-00 години, міститься в матеріалах справи.

На підтвердження надання рекламних послуг, позивачем надані копію акту виконаних робіт № ОУ-0000026 від 16 квітня 2017 року.

На підтвердження оплати надано копію рахунку на оплату від 16 квітня 2017 року № 26 та оборотно-сальдові відомості за квітень 2017 року.

Відповідна податкова накладна від 16 квітня 2017 року № 26 із номенклатурою рекламна акція у квітні 2017 року на загальну суму 29 166,67 грн. міститься в матеріалах справи.

Крім цього, між позивачем та ТОВ Ліліон Вест укладено Договір № 116 від 01 квітня 2017 року про надання послуг контролю за несенням служби охорони, за умовами якого Виконавець приймає на себе зобов`язання щодо забезпечення надання Замовнику послуг з контролю якості за несенням охорони співробітниками Замовника на об`єктах, що охороняються Замовником, які визначені в додатках до цього Договору та дотримання співробітниками Замовника Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг, пов`язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян.

Відповідно до підпункту 1.2 вказаного Договору мета надання послуг з контролю якості за несенням охорони - висловлення незалежної професійної думки у формі висновку стосовно відповідності несення співробітниками Замовника охорони вимогам чинного законодавства та загального рівня технічної та теоретичної підготовленості зазначених співробітників.

Згідно наказу від 01 квітня 2017 року створено комісію з метою перевірки якості виконання заходів охорони, що здійснюється персоналом охорони ПП Безпека Бізнесу.Бар`єр .

Сторонами складений алгоритм перевірки та графік перевірки від 01 квітня 2017 року.

Відповідно Специфікація до Договору щодо проведення перевірок з охорони інспектування від 01 квітня 2017 року № 116 за період з 01 квітня 2017 року по 10 квітня 2017 року, плану перевірки вказані назви клієнтів, адреси майна та відповідно вартість послуг (аркуш справи 100-105).

Матеріали справи містять звіт щодо перевірки від 10 квітня 2017 року (аркуш справи 106 - 111).

Згідно акту здачі - прийняття робіт № ОУ-0000024 та рахунку на оплату від 16 квітня 2017 року № 24 вартість послуг склала 258 333,33 грн.

Відповідна податкова накладна від 16 квітня 2017 року № 26 із номенклатурою рекламна акція у квітні 2017 року на загальну суму 29 166,67 грн. міститься в матеріалах справи.

Відповідна податкова накладна від 16 квітня 2017 року № 24 із номенклатурою перевірка охоронників під час несення служби з 01 квітня 2017 року по 10 квітня 2017 року на загальну суму 258 333,33 грн міститься в матеріалах справи.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України встановлює, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Таким чином, фінансовий результат до оподаткування та, відповідно, база оподаткування податком на прибуток, визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку.

Відповідно до підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності складених документів чи сплати грошових коштів.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв`язку з таким придбанням.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Разом з тим, наявність у позивача належним чином формально оформлених податкових накладних не є безперечною підставою для формування податкового кредиту.

Так, відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували реальність (товарність) здійснення господарських операцій із ТОВ Ліліон Вест .

ТОВ Ліліон Вест надавались рекламні послуги у квітні 2017 року, разом з тим, матеріали справи не містять зразків рекламних брошурок, фотозвітів щодо надання рекламних послуг, зокрема, на станціях метро Житомирська, Сірець, Лісова, станція метро Хрещатик, Харківська, Бориспільська.

Матеріали справи не містять будь-якої інформації про осіб, якими безпосередньо здійснювались (надавались) рекламні послуги на станціях метро, як і не містять інформації про осіб, які здійснювали перевірку охорони клієнтів.

Крім цього, щодо надання рекламних послуг - відсутні будь-які пояснення або докази х приводу рекламної продукції, способу передачі вказаної продукції працівникам, які здійснювали рекламні послуги у метрополітені.

Суд наголошує, що факт укладення договорів не є доказом реальності здійснення господарської операції.

Будь-які пояснення або докази щодо подальшої реалізації товару також відсутні в матеріалах справи.

Крім цього, відповідно до графіку перевірки проведення перевірок клієнтів позивача в графі часи роботи зазначено - по мірі необхідності, будь-які пояснення з цього приводу відсутні.

В графі час проведення перевірки на об`єкті зазначено - за погодженням з Клієнтом, не менше трьох разів на добу, при цьому копій вказаних погоджень або пояснень з цього приводу суду не надано.

Також, позивачем не надано доказів, що вказані у графіку перевірок юридичні особі є клієнтами позивача.

Таким чином, позивачем не доведено реальність господарських операцій по відносинам із ТОВ Ліліон Вест та пов`язаність придбаних послуг із господарською діяльністю підприємства, що виключає правомірність формування витрат у межах спірних правовідносин.

Суд звертає увагу, що позивач не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували реальність (товарність) господарських операцій із ТОВ Ліліон Вест та, зазначивши мету придбання послуг, не надав доказів на підтвердження використання саме придбаного у зазначених контрагентів послуг, подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, судом не беруться до уваги доводи відповідача щодо наявності пояснень гр ОСОБА_1 щодо реєстрації або діяльності ТОВ Ліліон Вест , у зв`язку з ненаданням відповідачем жодних доказів на підтвердження викладених у запереченнях та акті перевірки обставин щодо наявності відкритих відносно контрагента позивача ТОВ Ліліон Вест кримінального провадження.

У Постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року (№К/ 9901/1349/17) визначено, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є безперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених Позивачем та його контрагентами.

В рішенні від 05 липня 2016 року по справі №21/1793а16 Верховний Суд України вказав, що сам факт заперечення директором контрагента своєї участі у діяльності товариства та у підписанні товариством від його імені первинних облікових та бухгалтерських документів, за умови, що на час встановлення фактичних взаємовідносин сторін з керівником цього підприємства в Єдиному реєстрі підприємств і організацій України, не може бути свідченням безтоварності спірних операцій.

Оскільки позивачем не доведено реальність господарських операцій по відносинам із ТОВ Ліліон Вест з надання послуг та пов`язаність придбаних товарів із господарською діяльністю підприємства, правомірність формування податкового кредиту у межах спірних правовідносин виключена.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, тому збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та податку на прибуток за даним епізодом порушення є правомірним.

Таким чином, позовна вимога щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 березня 2020 року від 04762615050105 та № 04752615050105 нормативно і документально не підтверджуються.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Приватного підприємства Безпека Бізнесу.Бар`єр - відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова