Постанова

від 03.03.2021 по справі 640/15995/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/15995/20 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Лічевецького І.О.,

Мельничука В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства Безпека Бізнесу. Бар`єр на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Безпека Бізнесу. Бар`єр до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Безпека Бізнесу. Бар`єр звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 24 березня 2020 року від 04762615050105 та № 04752615050105.

Позов обґрунтовано тим, що господарські операції із контрагентом ТОВ Ліліон Вест підтверджені належним чином оформленими первинними та податковими документами, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а ПП Безпека Бізнесу.Бар`єр дотримано передбачені законодавством умови для формування витрат та податкового кредиту.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2020 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не надано об`єктивної оцінки первинній документації на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ Ліліон Вест та не взято до уваги всіх обставин справи, що призвело до прийняття небгрунтованого рішення.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом проведено позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства Безпека Бізнесу.Бар`єр , за результатами якої прийнято акт від 12 березня 2020 року № 179/26-15-05-01-05/35199239.

Згідно висновків вказаного Акту перевірки контролюючим органом встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 201.1, 201.10 статті 201, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 86250 грн; порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на 287 500 грн.

Як наслідок, Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві 24 березня 2020 року прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 04762615050105, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 86250 грн, в тому числі: за основним платежем - 57500 грн, за штрафними санкціями - 28750 грн;

- № 04752615050105, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 287 500 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем не надано суду будь-яких доказів, які б підтверджували реальність (товарність) господарських операцій із ТОВ Ліліон Вест та, доказів на підтвердження використання саме придбаного у зазначених контрагентів послуг, подальшого використання у власній господарській діяльності, вказане свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

За пп. 14.1.27 п. 14.1 статті 14 ПК України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У силу вимог пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Підпунктом а п. 198.1, п.198.2, п.198.3 статті 198 ПК України закріплено право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

У силу вимог п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Законом України Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 вказаного Закону - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документа не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Таким чином, оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, які пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податку, а також відповідають змісту й обсягу, відображеному в укладених платником податку договорах та складених на їх підставі первинних документах, тому у разі якщо певна господарська операція не здійснювалась, визначення податкового кредиту було б безпідставним і сума ПДВ не підлягала би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, а також доказів сплати постачальнику сум ПДВ у складі вартості товару.

Як свідчать матеріали справи, у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ Ліліон Вест .

Так, між Приватним підприємством Безпека Бізнесу.Бар`єр (Замовник) та ТОВ Ліліон Вест (Виконавець) укладено Договір з організації та проведення рекламної акції від 01 квітня 2017 року № 111, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується надати послуги з організації та проведення рекламної акції Замовника.

Відповідно до пункту 2 вказаного Договору, ціна за надані послуги по цьому Договору визначається на підставі актів виконаних робіт в кожному окремому періоді проведення рекламних акцій. Замовник розраховується за виконану роботу на підставі рахунків, які виставляє Виконавець, але не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання рахунку-фактури, шляхом перерахування на поточний рахунок Виконавця.

Згідно специфікації за період з 01 квітня 2017 року по 16 квітня 2017 року вбачається, що відповідно до умов Договору № 111 від 01 квітня 2017 року, Сторонами досягнута згода щодо розміру вартості послуг, яка становить 35000 грн виходячи з розрахунку: 45 грн 57 коп за 1 людину/годину.

Сторони погодили, що в період з 01 квітня 2017 року по 16 квітня 2017 року рекламну акцію буде здійснюватися: кількість осіб на одну добу - 6 чоловік, кількість днів проведення рекламної акції - 16 днів, кількість годин в день - 8 годин.

Відповідно був затверджений графік проведення рекламної акції у період з 01 квітня 2017 року по 16 квітня 2017 року із визначенням локації, зокрема: станція метро Житомирська, станція метро Сірець, станція метро Лісова, станція метро Хрещатик, станція метро Харківська, станція метро Бориспільська по 1 одному працівнику з 14-00 по 15-00 години.

На підтвердження надання рекламних послуг, позивачем надані: акт виконаних робіт № ОУ-0000026 від 16 квітня 2017 року, рахунк на оплату від 16 квітня 2017 року № 26 та оборотно-сальдові відомості за квітень 2017 року та податкову накладну від 16 квітня 2017 року № 26 із номенклатурою рекламна акція у квітні 2017 року на загальну суму 29 166,67 грн.

Крім цього, між позивачем та ТОВ Ліліон Вест укладено Договір № 116 від 01 квітня 2017 року про надання послуг контролю за несенням служби охорони, за умовами якого Виконавець приймає на себе зобов`язання щодо забезпечення надання Замовнику послуг з контролю якості за несенням охорони співробітниками Замовника на об`єктах, що охороняються Замовником, які визначені в додатках до цього Договору та дотримання співробітниками Замовника Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг, пов`язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян.

За змістом підпункту 1.2 вказаного Договору мета надання послуг з контролю якості за несенням охорони - висловлення незалежної професійної думки у формі висновку стосовно відповідності несення співробітниками Замовника охорони вимогам чинного законодавства та загального рівня технічної та теоретичної підготовленості зазначених співробітників.

У свою чергу, наказом від 01 квітня 2017 року створено комісію з метою перевірки якості виконання заходів охорони, що здійснюється персоналом охорони ПП Безпека Бізнесу.Бар`єр .

Відповідно матеріали справи містять специфікацію до Договору щодо проведення перевірок з охорони інспектування від 01 квітня 2017 року № 116 за період з 01 квітня 2017 року по 10 квітня 2017 року, план перевірки з вказанням назв клієнтів, адреси майна та відповідно вартість послуг, звіт щодо перевірки від 10 квітня 2017 року.

Згідно акту здачі - прийняття робіт № ОУ-0000024 та рахунку на оплату від 16 квітня 2017 року № 24 вартість послуг склала 258 333,33 грн.

На підтвердження виконання наданих послуг складено податкову накладну від 16 квітня 2017 року № 26 із номенклатурою рекламна акція у квітні 2017 року на загальну суму 29 166,67 грн. та від 16 квітня 2017 року № 24 із номенклатурою перевірка охоронників під час несення служби з 01 квітня 2017 року по 10 квітня 2017 року на загальну суму 258 333,33 грн.

Однак, на думку колегії суддів, зазначені документи у своїй сукупності не спростовують висновків контролюючого органу про безтоварність господарських операцій позивача.

Так, наявність у позивача належним чином формально оформлених податкових накладних не є безперечною підставою для формування податкового кредиту.

Суд апеляційної інстанції враховує, що ТОВ Ліліон Вест надавались рекламні послуги у квітні 2017 року, разом з тим, матеріали справи не містять зразків рекламних брошурок, фотозвітів щодо надання рекламних послуг, зокрема, на станціях метро Житомирська, Сірець, Лісова, станція метро Хрещатик, Харківська, Бориспільська.

Крім того, матеріали справи не містять будь-якої інформації про осіб, якими безпосередньо здійснювались (надавались) рекламні послуги на станціях метро, як і не містять інформації про осіб, які здійснювали перевірку охорони клієнтів.

Крім цього, щодо надання рекламних послуг - відсутні будь-які пояснення або докази з приводу рекламної продукції, способу передачі вказаної продукції працівникам, які здійснювали рекламні послуги у метрополітені.

При цьому, відповідно до графіку перевірки проведення перевірок клієнтів позивача в графі часи роботи зазначено - по мірі необхідності, будь-які пояснення з цього приводу відсутні.

У графі час проведення перевірки на об`єкті зазначено - за погодженням з Клієнтом, не менше трьох разів на добу, при цьому копій вказаних погоджень або пояснень з цього приводу суду не надано.

Також, як вірно відзначено судом першої інстанції, позивачем не надано доказів, що вказані у графіку перевірок юридичні особи є клієнтами позивача.

У свою чергу, позивач не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували реальність (товарність) господарських операцій із ТОВ Ліліон Вест та, зазначивши мету придбання послуг, не надав доказів на підтвердження використання саме придбаного у зазначених контрагентів послуг, подальшого використання у власній господарській діяльності.

З огляду на вказане, позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання.

Натомість, наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, оскільки господарські операції позивача з продажу товарів та надання послуг фактично не мали реального характеру, замовлення та поставка товарів (виконання робіт) оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Оскільки позивачем не доведено, що господарські операції між позивачем та ТОВ Ліліон Вест фактично мали реальний характер, хоча оформлені документально, втім не спрямовані на реальне настання правових наслідків, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення не є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обгрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Безпека Бізнесу. Бар`єр - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

В.П. Мельничук