Постанова

від 10.11.2020 по справі 360/2547/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2020 року справа №360/2547/20

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 р. у справі № 360/2547/20 (головуючий І інстанції Кисельова Є.О., складено в повному обсязі 06.08.2020 року у м. Сєвєродонецьк Луганської області) за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Старобільська швейна фабрика про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

УСТАНОВИВ:

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач, апелянт) звернулось до Луганського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Старобільська швейна фабрика (далі - відповідач), в якому просило стягнути з відповідача на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році 50294,12 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році, яка нарахована за період з 16 квітня 2020 року по 30 червня 2020 року у розмірі 4446,52 грн. (а.с. 1-7).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що

використовують найману працю, звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, відповідачем подано лише Звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2018 рік за формою 10-ПІ. Проте, відповідачем не вжито всіх можливих заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року у задоволенні позову відмовлено (а.с. 201-203).

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що обов`язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу субсидіарно покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми №3-ПН, що подається у порядку, визначеному наказом №316. Звертає увагу, що відповідач не здійснивши деталізацію категорії претендентів на вакансію у звітності за формою №3-ПН, позбавив державну службу зайнятості виконати свій обов`язок сприяти у працевлаштуванні осіб з інвалідністю з числа безробітних, шляхом направлення останніх до відповідача з метою працевлаштування (а.с. 217-223).

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Старобільська швейна фабрика зареєстроване як юридична особа 30.06.2004, № запису 1 377 120 0000 000035, ідентифікаційний код 00308761, місцезнаходження: Луганська область, м. Старобільськ, вул. Рубіжна, буд. 89 (а.с. 25-29).

Протягом 2018 року відповідач щомісячно надавав до центру занятості звіти форми №3-ПН Інформацію про попит на робочу силу (вакансії) для осіб з інвалідністю (а.с. 90-107).

Згідно наказу ТОВ Старобільська швейна фабрика від 09.06.2017 №53/2 та штатному розпису з 09.06.2017 року та 01.01.2018 року виділено (створено) два робочих місця для інвалідів - швачки (а.с. 65-67).

Листом від 05.06.2020 № 665/02-09/ позивач до ТОВ Старобільська швейна фабрика звернувся з проханням здійснити сплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році та пені за порушення терміну сплати (а.с. 32).

Листом від 09.06.2020 року № 667/05-14 позивач звернувся до Старобільського районного центру зайнятості населення з запитом про те, чи надавалися Товариством до центру зайнятості відомості про вільні робочі місця (вакансії), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, а також про випадки відмови роботодавцем у працевлаштуванні осіб з інвалідністю, які направлялися центром зайнятості, протягом 2017, 2018, 2019 років; чи здійснювалося Товариством замовлення до центру зайнятості на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю у разі відсутності фахівців з потрібними професіями серед зареєстрованих у державній службі зайнятості осіб з інвалідністю; яка кількість вакансій, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зазначалась у звітності за формою № 3-ПН, що подавались протягом 2017, 2018, 2019 років щомісячно (а.с. 36).

Листом від 18.06.2020 року №648/04-20 Старобільський районний центр зайнятості повідомив позивача, що ТОВ Старобільська швейна фабрика протягом 2018 року відомостей про вільні робочі місця (вакансії), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю не надавало (а.с. 37).

Відповідно до розрахунку суми позову, пред`явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів, позивачем нараховано підприємству пеню у розмірі 4446,52 грн. (а.с. 38).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, 3 статті 18 Закону № 875 забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог статті 19 Закону № 875:

- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця (частина перша);

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (частина друга);

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону (частина третя).

Згідно з ч.1 статті 20 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч.2 статті 20 Закону № 875).

Відповідно до ч. 4 статті 20 Закону № 875 адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України від 5 липня 2012 року №5067-VI Про зайнятість населення роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 05 грудня 2016 року № 1476), затверджено Форму звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Тобто, обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону № 875.

Однак на підприємство покладається обов`язок створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування.

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Як встановлено матеріалами справи, ТОВ Старобільська швейна фабрика подавало у 2018 році до Старобільського районного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) щомісячно у період з січня 2018 року по грудень 2018 року, в якій роботодавцем вказано загальна кількість осіб із числа громадян, що мають додаткові гарантії щодо сприяння працевлаштуванню, яких роботодавець може працевлаштувати (а.с. 68-107).

Крім того, на підтвердження виділення (створення) робочих місць для осіб з інвалідністю відповідачем надано наказ від 09.06.2017 № 53/2 (а.с. 65).

Таким чином, відповідачем приймалися заходи щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю на вакантні посади у підприємстві. Фактів відмови у працевлаштуванні осіб з інвалідністю при розгляді справи судом не встановлено.

Колегія суддів вважає, що відповідач ужив усіх заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, тому на нього не може бути покладена відповідальність за відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства осіб з інвалідністю, які бажають працевлаштуватись.

Доводи апелянта, що відповідач не здійснивши деталізацію категорії претендентів на вакансію у звітності за формою №3-ПН, позбавив державну службу зайнятості виконати свій обов`язок сприяти у працевлаштуванні осіб з інвалідністю з числа безробітних, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону України Про зайнятість населення , до категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, належать зокрема особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування . Крім того, відповідачем у звітах форми № 3-ПН було зазначено, що на підприємстві може бути працевлаштовані особи, що мають додаткові гарантії щодо сприяння працевлаштуванню у кількості 5 осіб за посадою швачка . До того ж, відсутність деталізації таких осіб, жодним чином не позбавило Старобільський районний центр зайнятості можливості направляти осіб з інвалідністю до відповідача для працевлаштування.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів- залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 р. у справі № 360/2547/20 - залишити без змін.

Повне судове рішення 10 листопада 2020 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. Ястребова

Судді Е.Г. Казначеєв

І.Д. Компанієць