Рішення

від 10.11.2020 по справі 160/10202/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2020 року Справа № 160/10202/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віхрової В.С., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ :

26.08.2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати: податкове повідомлення-рішення №39973-5240-0461 від 03.03.2020 форми Ф , прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області; податкове повідомлення-рішення №39974-5240-0461 від 03.03.2020 форми Ф , прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними та прийняті необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №160/10202/20 передана до розгляду судді Віхровій В.С. 16.09.2020 р.

Частиною 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч.1 ст. 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 р. позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 р. позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.

07.10.2020 р. до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого заперечує проти вимог позову та вказує, що підстави для задоволення вимог позову відсутні. Відповідач вказує, що позивач є орендарем земельних ділянок за кадастровими номерами 1210100000:01:009:0083 та 1210100000:01:009:0064. Разом з цим, статтею 34 Закону України Про оренду землі встановлено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. Так, умови Договорів оренди земельних ділянок від 26.09.2003 року передбачають, що після закінчення строку дії договорів в разі їх непродовження Орендар зобов`язаний повернути земельні ділянки Орендодавцю у придатному для використання стані до 09.04.2018 року. При цьому стан фіксується двосторонніми актами обстеження ділянок. В контексті вищезазначеного, земельні ділянки не були належним чином повернуті орендодавцю, що свідчить про їх використання Позивачем. Зокрема, доказів повернення даних земельних ділянок до суду не надано. Контролюючий орган звертає увагу суду, шо згідно Договорів оренди земельних ділянок, земельні ділянки надані для фактичного розміщення адміністративних приміщень та проїзду, і наразі, на даних земельних ділянках дійсно розміщується об`єкт нежитлової нерухомості - частина будівлі заводоуправління, яка перебуває у власності позивача. На думку відповідача, оскільки, позивач продовжує користуватися земельними ділянками після закінчення строку Договорів оренди землі, то дані договори вважаються поновленими на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені зазначеними договорами, як наслідок, орендовані земельні ділянки є об`єктами оподаткування орендною платою у 2020 році, а позивач - платником орендної плати. Щодо розміру нарахованої суми орендної плати, податковим органом вказано, що зважаючи на законодавче закріплення мінімального та максимального розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, після набрання чинності Податковим кодексом України Позивач мав самостійно перерахувати розмір орендної плати з урахуванням обмежень, визначених підпунктами 288.5.1 та 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України. Таким чином, розмір орендної плати, визначений у Договорах оренди землі станом на 2003 рік підлягає перегляду у зв`язку із змінами у законодавстві. Як вважає податковий орган, відсутність у Державному земельному кадастрі даних відомостей не свідчить про те. що земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:01:009:0083 не є сформованою, так як, відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ Про Державний земельний кадастр дана ділянка вважається сформованою незалежно від присвоєння їй кадастрового номера, оскільки, право користування нею виникло 26 грудня 2003 року. Щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:009:0064 зазначено наступне. Так, умовами Договору оренди землі від 26.09.2003 року №269809 передбачено, що орендар приймає в користування земельну ділянку загальною площею 0,5843 га, а площа частки за яку справляється орендна плата становить 0,89% або 0,0052 га. Отже, позивач фактично користується земельною ділянкою площею 0,0052 га. Разом з цим, посилання позивача на те, що суб`єктом речового права на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:01:009:0064 є лише ТОВ Дніпропетровський інструментальний завод Пилан не відповідають дійсності, з огляду на те, що з наданого витягу вбачається, що речове право ТОВ Дніпропетровський інструментальний завод Пилан щодо даної земельної ділянки зареєстровано 06.07.2017 року, разом з цим, термін дії Договору оренди землі від 26.09.2003, укладеного між позивачем та Дніпропетровською міською радою закінчився лише 09.04.2018 р. Також з наданого Витягу з Державного земельного кадастру не вбачається, яка саме частка площі знаходиться у користуванні ТОВ Дніпропетровський інструментальний завод Пилан . Відповідач зазначає, що податковим органом отримано лист Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради від 22.05.2019 №1244-142, яким направлено Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.01.2018 №49/260118/03-07. Відповідно до даного Витягу, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою м.Дніпро, вул. Артільна, буд.10 (0,5843) за кадастровим номером 1210100000:01:009:0064 станом на 30.01.2018 становить 10 628 152,99 грн. (у 2020 році - 10 628 152,99 грн. з урахуванням коефіцієнту індексації 1.0). Нормативна грошова оцінка 1 кв.м. зазначеної земельної ділянки: 10 628 152,99 грн. / 5843 кв.м.= 1 818,96 грн. Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні позивача станом на 2020 рік: 52 кв.м. х 1 818,96 грн. грн.=94 585,65 грн. Річний розмір орендної плати за 2020 рік складає: 94 585,65 грн. х 3%=2837,57 грн. Листом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 17.05.2019 №18-4-0.38- 766/107-19 надано інформацію щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:01:009:0083 (Додаток 1). Відповідно до Додатку 1, нормативна грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки станом на 01.01.2019 становить 4 433,70 грн. (у 2020 році - 4 433.70 грн. з урахуванням коефіцієнту індексації 1,0). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2020 рік: 248 кв.м. х 4 433,70 грн.= 1 099 557,60 грн. Річний розмір орендної плати за 2020 рік складає: 1 099 557,60 грн.*3% = 32 986,73 грн. З огляду на викладене, інформацію, необхідну для визначення та розрахунку розміру грошового зобов`язання з орендної плати отримано в порядку, встановленому п.286.1 ст.286 ПК України від уповноваженого органу державної влади - відділу у м.Дніпро Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Таким чином, використання даної інформації під час формування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є цілком правомірним, так як вищезазначений лист ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області та витяг з технічної документації пре нормативну грошову оцінку земельної ділянки містить Інформацію, необхідну для обчислення і а розрахунку плати за землю. Таким чином, ГУ ДПС у Дніпропетровській області вважає, що під час винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень діяло у спосіб та в порядку, визначеному чині законодавством України.

23.10.2020 р. до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої позивач наполягає на задоволенні вимог позову.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 належить на праві спільної часткової власності частина нерухомого майна, яке розташовано за адресою АДРЕСА_2 (розмір частки 2/3), у зв`язку із чим 26.09.2003 р. між ОСОБА_1 (орендар) та Дніпропетровською міською радою (орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки №269809, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду частку (0,89%) у користуванні земельною ділянкою загальною площею 0,5843 га (площа частки складає 0,0052 га) для фактичного розміщення проїзду, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за номером 1210100000:01:009:0064, та умовами договору передбачено, що сума орендної плати за користуванні земельною ділянкою на термін дії договору складає 4049,41 грн. (п.3.1 договору) та сплачується у грошовій формі в розмірі земельного податку (п.3.2 Договору), який переглядається у разі законодавчої зміни ставок земельного податку ( п. 3.3. договору) та індексується у разі збільшення ставок земельного податку за умови виплати її у повному обсязі до закінчення терміну дії договору ( п. 3.4 договору), також умовами договору визначено, що земельна ділянка передається до 09.04.2018р. і після закінчення терміну договору його дія закінчується ( п. 2.1. Договору), а п. 1.3 договору визначено грошову оцінку частки земельної ділянки у розмірі 26996,11 грн.

Також, 26.09.2003 р. між ОСОБА_1 (орендар) та Дніпропетровською міською радою (орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки №269803, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду частку (11,09%) у користуванні земельною ділянкою загальною площею 0,2240 га (площа частки складає 0,0248 га) для фактичного розміщення адміністративних будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за номером 1210100000:01:009:0083, та умовами договору передбачено, що сума орендної плати за користуванні земельною ділянкою на термін дії договору складає 19312,60грн. (п.3.1 договору) та сплачується у грошовій формі в розмірі земельного податку (п.3.2 Договору), який переглядається у разі законодавчої зміни ставок земельного податку ( п. 3.3. договору) та індексується у разі збільшення ставок земельного податку за умови виплати її у повному обсязі до закінчення терміну дії договору ( п. 3.4 договору), також умовами договору визначено, що земельна ділянка передається до 09.04.2018 р. і після закінчення терміну договору його дія закінчується ( п. 2.1. Договору), а п. 1.3 договору визначено грошову оцінку частки земельної ділянки у розмірі 128750,69 грн.

Судом встановлено, що листом ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 04.08.2020 р. №76684/10/04-36-33-01-11 ОСОБА_1 були отримані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 03.03.2020 р. № 39973-5240-0461 на суму 2837,57 грн., №39974-5240-0461 на суму 32986,73 грн., якими визначено податкові зобов`язання з орендної плати за землю за 2020 р. за оренду земельних ділянок кадастрові номери 1210100000:01:009:0083 та 1210100000:01:009:0064.

Не погоджуючись з донарахуванням податку з орендної плати за землю вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить за наступного.

Спірні відносини, що виникли між сторонами у справі у цей період, врегульовано положеннями Конституції України, Земельного кодексу України, Податкового кодексу України (далі - Кодекс), Закону України Про оренду землі ( в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин).

Аналіз змісту певних норм Земельного кодексу України, які визначають порядок користування землею, та Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) дає можливість зробити висновок про те, що користування землею в Україні є платним.

Нормами Податкового кодексу України, який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, зокрема положеннями пп. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 цього Кодексу плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, та силу вимог пп. 14.1.147 п. 14.1 ст.14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, якими з огляду на положення пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Аналіз наведених норм дає можливість зробити висновок про те, що норми чинного податкового законодавства визначають обов`язок орендаря (користувача) земельної ділянки, що перебуває у державній або комунальній власності, сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Відповідно до положень п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платником орендної плати є орендар земельної ділянки ( п. 288.2 цієї ж статті), об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду ( п. 288.3 цієї статті), а відповідно до п. 288.4 цієї ж статті розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

У п.288.2-288.4 ст.288 Податкового кодексу України встановлено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі (надалі - Закон № 161) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно статті 15 Закону № 161 до істотних умов договору оренди землі, належить, зокрема, строк дії договору оренди.

Як зазначалося вище, пунктом 2.1 договорів оренди земельних ділянок 26.09.2003 №269803 та № 269809 встановлено строк дії договору - до 09.04.2018 р.

Будь-яких положень щодо автоматичного подовження даного договору такий договір не містить.

Відповідно до ч.1 статті 31 Закону № 161 закінчення строку договору оренди земельної ділянки є підставою для його припинення.

Отже, з 09 квітня 2018 року договори оренди земельних ділянок від 26.09.2003 №269803 та № 269809 вважаються припиненими.

Аналіз положень ст. 285 Кодексу дає можливість зробити висновок про те, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік, який для цілей оподаткування починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Нормами п. 286. 1 ст. 286 Кодексу також передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, та на центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва покладено обов`язок щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подавати інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому необхідно враховувати, що положеннями п. 286.2. ст. 286 Кодексу передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, та приймаючи до уваги фактичні обставини справи, які були встановлені судом під час розгляду справи, суд вважає, що позивач у справі, яка протягом 2016 р. -квітня 2018 р. була орендарем земельних ділянок як фізична особа, на підставі належним чином оформлених договорів оренди №269809 та №269803 від 26.09.2003 р., повинна була сплачувати орендну плату за земельні ділянки протягом дії договорів оренди, а щодо здійснення відповідачем у справі нарахування орендної плати позивачу у справі за 2018 р. та 2019 р. та з огляду на те, що договори оренди земельних ділянок №269809 та №269803 від 26.09.2003 р. з терміном дії до 09.04.2018 р. у подальшому не були продовжені суд вважає, що з урахуванням положень ст.288 Податкового кодексу України відсутні підстави для нарахування сум цього податку позивачу за період 2020 р., а посилання відповідача у якості обґрунтувань правомірності здійснення ним таких нарахувань на норми Цивільного кодексу України є безпідставними та не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки порядок нарахування та сплати податків визначається нормами Податкового кодексу України.

Слід також зазначити, що згідно із ч.1 ст.124 Земельного кодексу України, у редакції, що діяла на момент укладання договорів оренди земельних ділянок від 26.09.2003 №269803 та № 269809, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Поняття договору визначено у ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України, а саме договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч.1 ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Слід також вказати, що у ч.2 ст.632 Цивільного кодексу України, у редакції, що діяла на момент укладання договорів оренди земельних ділянок від 26.09.2003 №269803 та № 269809, зазначено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Також, в ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України вказано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст.654 Цивільного кодексу України).

При цьому, відповідно до п. 9.1 договорів оренди земельних ділянок від 26.09.2003 №269803 та № 269809, перереєстрація і внесення змін до договору проводиться у порядку, встановленому для їх державної реєстрації.

Судом встановлено, що у п.3.1 договорів оренди земельних ділянок від 26.09.2003 №269803 та № 269809 визначена сума орендної плати за користування земельною ділянкою на термін дії договору, зокрема за договором №269803 - 19312,60 грн.. а за договором №269809 - 4049,41 грн.

Відповідно до п.1.3 договору оренди земельної ділянки від 26.09.2003 №269803, грошова оцінка частки земельної ділянки складає згідно з довідкою про грошову оцінку земельної ділянки на момент укладання договору: 128750.69 грн.

Відповідно до п.1.3 договору оренди земельної ділянки від 26.09.2003 №269809, грошова оцінка частки земельної ділянки складає згідно з довідкою про грошову оцінку земельної ділянки на момент укладання договору становить 26996,11 грн.

При цьому, жодних угод між мною, як Орендарем та Дніпропетровською міською радою (Орендодавцем) про зміну умов у договорах земельних ділянок від 26.09.2003 №269803 та № 269809, не укладалося, та відповідно їх реєстрація, у відповідності до п.9.1 цих договорів, не проводилась.

За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Пунктами 285.1, п. 285.2 ст.285 Податкового кодексу України встановлено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Порядок обчислення плати за землю встановлено у ст. 286 Податкового кодексу України.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (п. 286.1).

Нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу (п. 286.5)

Відповідно до п.288.1 ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 288.2 ст. 288 Податкового кодексу України, платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.3).

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4).

Згідно з п.289.1, п.289.2 ст.289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.

Пунктом 286.1 статті 286 ПК України закріплено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Дані державного земельного кадастру - це сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону (п.п.14.1.42 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.38 Закону України Про державний земельний кадастр відомості з державного земельного кадастру надаються у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру визначено у Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. №1051 (надалі - порядок №1051).

Форми надання відомостей Державного земельного кадастру встановлено у п.162 Порядку №1051, а саме відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі:

1.витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру;

2.довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41;

3.викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану);

4.копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Проте, судом встановлено, що у Державному земельному кадастрі відсутній об`єкт земельних відносин з кадастровим номером 1210100000:01:009:0083, а тому немає можливості отримати витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку зазначеної земельної ділянки, яка розташована по вул. Артільна, буд.8-д і як наслідок здійснити нарахування орендної плати у формі земельного податку.

Відповідач не надав доказів того, що, на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в нього була наявна інформація необхідна для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зокрема, порядок подання інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 №1386, визначає механізм подання відповідно до Податкового кодексу України та Закону України "Про інформацію" суб`єктами інформаційних відносин ДФС та/або її територіальним органам інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів.

Відповідно до пункту 4 Порядку подання інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 № 1386, Держгеокадастр та Мін`юст подають щомісяця до 10, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки до ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку. в тому числі: Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер / земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача.

Всупереч даним вимогам діючого законодавства, при розрахунку орендної плати ОСОБА_1 - Відповідач керувався листом Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради від 22.05.2019 №12/14-142, на який відповідач робить посилання у відзиві на позовну заяву.

Слід також зазначити, що лист ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 17.05.2019 р. №18-4-0.38-766/107-19 було надано не на запит податкового органу, як передбачено вищезазначеним порядком, а на запит начальника управління доходів департаменту економіки, фінансів та міського бюджету ДМР, що підтверджується матеріалами справи.

При цьому, означений лист не містить інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за земельні ділянки, розташовані за адресою АДРЕСА_2 , зокрема: не містить інформації про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача.

Згідно з абзацом 3 частини першої статті 13 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (частина друга статті 20 Закону України Про оцінку земель ).

Так, у своєму листі Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (відділ у м. Дніпро) від 29.01.2018 р. №48/260118/03-07 повідомило, що в Державному земельному кадастрі відсутній об`єкт земельних відносин, тому немає можливості надати запитуваний витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01.009:0083, яка розташована по АДРЕСА_1

Згідно відомостей Публічної кадастрової карти України щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:009:0083 відомості відсутні.

У зв`язку із чим, за відсутності відомостей із державного земельного кадастру, отриманих у встановленому законом порядку, здійснений відповідачем розрахунок земельного податку та відповідної орендної плати суд вважає необґрунтованим.

Викладене узгоджується із висновками Верховного суду, зробленими у постанові від 23 травня 2018 року по справі № 629/4628/16-ц.

Слід також зазначити, що відповідно до ч. 1 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

У відповідності до частин 3 та 4 вказаної статті сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відносно земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:009:0064., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , судом встановлено, що згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, суб`єктом речового права на цю земельну ділянку є Товариство з обмеженою відповідальністю Дніпропетровський інструментальний завод Пилан .

Будь-яких доказів перебування у користуванні позивача даної земельної ділянки та/або її частини до суду не надано.

Підсумовуючи вищенаведені обставини та враховуючи наявні докази, суд дійшов висновку, що прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області податкові повідомлення-рішення від 03.03.2020 №39973-5240-0461 та №39974-5240-0461 не відповідають вимогам законодавства, у зв`язку із чим є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем у справі, в порушення вимог ч. 1 ст.77 КАС України, під час розгляду справи не було доведено правомірності прийняття ним оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень, які стосуються здійснення нарахувань позивачу у справі орендної плати за користування земельної ділянки за 2020 р.

Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не спростовують.

При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.

За наведених обставин у сукупності, позовна заява підлягає задоволенню.

В порядку розподілу судових витрат у відповідності до ст. 139 КАС України за наслідками розгляду даної справи документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 132, 139, 246-247, 249, 255, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- задовольнити;

Визнати протиправним та скасувати: податкове повідомлення-рішення №39973-5240-0461 від 03.03.2020 форми Ф , прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області; податкове повідомлення-рішення №39974-5240-0461 від 03.03.2020 форми Ф , прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області.

В порядку розподілу судових витрат стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1681,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.С. Віхрова