Постанова

від 09.11.2020 по справі 320/6000/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6000/19 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Лічевецького І.О., суддів - Кузьмишиної О.М., Оксененка О.М., за участю секретаря - Черніченко К.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Державної податкової служби у Київській області, Товариства з обмеженою відповідальністю Даніком Груп на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Даніком Груп до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Даніком Груп (далі - ТОВ Даніком Груп , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі - ГУ ДПС у Київській області, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.09.2019 №0000101202 форми В1 , яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 19198,80 грн по податковій декларації з ПДВ;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.05.2019 №9104056696 за звітний період квітень 2019 року і нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9599,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.09.2019 №0000111202 форми В4 , яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1934,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі помилкових висновків про безпідставне включення до розрахунку бюджетного відшкодування за квітень 2019 року сум податку на додану вартість (далі - ПДВ) за господарськими операціями з ТОВ Теплоімпульс та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок операцій, сформованих по ланцюгу постачання від контрагента ПП Ельбрус-69 , який здійснює ризикові операції.

Також позивач указав на те, що віднесення сум податку до податкового кредиту, у даному випадку, можливе з дати, що відбулася раніше, а саме з дати списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг.

Крім цього, підтвердженням отримання позивачем виконаних ТОВ Теплоімпульс робіт по реконструкції трансформаторної підстанції декларацією про готовність вказаного об`єкта до експлуатації та реєстрацією за позивачем права власності на вказаний об`єкт. При цьому, висновки відповідача щодо завищення ТОВ Даніком Груп суми бюджетного відшкодування за рахунок операцій з ПП Ельбрус-69 ґрунтуються на припущеннях податкового органу, які не підтверджено жодними об`єктивними даними.

Зазначене, на переконання позивача, свідчить про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та є підставою для їхнього скасування.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 20.09.2019 №0000101202 форми В1 , яким ТОВ Даніком Груп зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 19198,80 грн. по податковій декларації з ПДВ від 20.05.2019 №9104056696 за звітний період квітень 2019 року і нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9599,00 грн.; від 20.09.2019 №0000111202 форми В4 , яким ТОВ Даніком Груп зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1934,00 грн;

- стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Київській області судові витрати в розмірі 5421,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

На думку апелянта суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач зокрема зазначає, що за результатами проведеної ним перевірки було встановлено безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ Теплоімпульс та ПП Ельбрус-69 .

До таких висновків відповідач дійшов зазначаючи, що позивачем не доведено факт здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами на підставі відповідних первинних документів, що відповідно до норм Податкового кодексу України (далі - ПК України) не дає йому правом на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Так, зокрема з приводу правовідносин позивача з ТОВ Теплоімпульс відповідач наголошує, що перерахування лише самих коштів у вигляді попередньої оплати без фактичного отримання товарів/послуг не підтверджує завершення господарської операції та свідчить про недостовірність документу про поставку товарів/послуг.

Щодо правовідносин з ПП Ельбрус-69 відповідач зазначає, що між останнім та ТОВ Даніком Груп укладено договір поставки пиломатеріалів хвойних порід від 21.02.2018 №21/02-2018. Проте під час перевірки контролюючим органом встановлено, що одним із постачальників ПП Ельбрус-69 є ТОВ Кайвер , основним видом діяльності якого є організація будівництва будівель (41.10).

Згідно довідки оперативного управління ГУ ДФС у Київській області від 12.08.2019 №4916/10-36-21-06 ТОВ Кайвер виступає фігурантом у кримінальному провадженні за №32016100090000038 від 18.03.2016, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ст205, ч.3 ст. 212 КК України. Перевіркою даних Єдиного реєстру податкових накладних протягом 2018-2019 років встановлено відсутність придбання брусу по ланцюгу постачання.

Отже, перевіркою достовірності декларування сум податкового кредиту по деклараціям з ПДВ за квітень 2019 року встановлено формування податкового кредиту за рахунок операцій сформованих по ланцюгу постачання від контрагента, який здійснює ризикові операції.

Водночас зазначене судом першої інстанції під час розгляду справи враховано не було, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню.

Додатково ГУ ДФС у Київській області зазначило, що не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, оскільки такі витрати не підтверджені відповідними документами.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач наполягає на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, тому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача.

Разом з тим позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат також подав апеляційну скаргу.

На обґрунтування своєї апеляційної скарги позивач зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зменшення розміру відшкодування витрат на правову допомогу.

На переконання позивача, розмір витрат на правову допомогу визначається лише за погодженням адвоката з його клієнтом та не може розраховуватися судом.

При цьому, висновки суду першої інстанції щодо складності справи, об`єму наданих послуг, часу затраченого адвокатом не відповідають обставинам справи, а тому є необґрунтованими.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції змінити в частині розміру витрат на професійну правничу допомогу та стягнути на його користь такі витрати у розмірі 7816,00 грн.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивача у встановлений судом строк не скористався.

Також, Головним управлінням ДПС у Київській області подано клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Приймаючи до уваги, що ця справа є справою незначної складності, а також враховуючи, що судове рішення у ній ухвалено судом першої інстанції у порядку письмового провадження, судова колегія вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, а відтак не знаходить підстав для задоволення зазначеного клопотання.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ТОВ Даніком Груп , ідентифікаційний код 39744645, місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Івана Кожедуба, 246, зареєстроване як юридична особа 10.04.2015, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №13531020000007319.

Позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2019 року від 20.05.2019 №9104056696 (з додатками), у якій платником податків заявлено до бюджетного відшкодування суму в розмірі 3216732,00 грн.

На підставі наказу від 18.06.2019 №1294 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Даніком Груп (код ЄДРПОУ 39744654) , направлення від 12.08.2019 №2210 Головним управлінням ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку по декларації з податку на додану вартість за квітень 2019 року, про що складено акт від 23.08.2019 №763/10-36-12-02/39744645.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивачем подано письмові заперечення від 04.09.2019 №04/09/19 на вказаний акт перевірки, які, рішенням Головного управління ДПС у Київській області від 18.09.2019 №1810/10/10-36-04-02-10, залишено без задоволення, а акт документальної позапланової виїзної перевірки від 23.08.2019 №763/10-36-12-02/39744645 - без змін.

Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі акту перевірки від 23.08.2019 №763/10-36-12-02/39744645 винесено податкові повідомлення-рішення від 20.09.2019 №0000101202 форми В1 , яким ТОВ Даніком Груп зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 19198,80 грн. по податковій декларації з ПДВ від 20.05.2019 №9104056696 за звітний період квітень 2019 року і нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9599,00 грн., та від 20.09.2019 №0000111202 форми В4 , яким ТОВ Даніком Груп зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1934,00 грн. по податковій декларації з ПДВ від 20.05.2019 №9104056696 за звітний період квітень 2019 року.

Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.

За змістом підпункту 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України (пункт 198.1 статті 198 ПК України).

З гідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.7 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями пункту 44.1 та 44.3 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац 2 пункту 44.1 статті 44 ПК України).

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, саме за наявності відповідних первинних документів можна робити висновок про те, що господарська операція фактично відбулася, що тягне за собою правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту.

Як встановлено судом першої інстанції та убачається з матеріалів справи, відповідно до акта перевірки від 23.08.2019 №763/10-36-12-02/39744645, на підставі якого контролюючим органом винесено спірні податкові повідомлення-рішення, перевіркою встановлено порушення ТОВ Даніком Груп пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК України в результаті чого: відмовлено у бюджетному відшкодуванні заявленого на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1) по декларації за квітень 2019 року на суму ПДВ 58333,00 грн; завищено суму бюджетного відшкодування, заявленого на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1) по декларації з податку на додану вартість з додатками за квітень 2019 року на суму ПДВ 19197,81 грн; завищено суму податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17), яке в свою чергу задекларовано у від`ємному значенні різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту у рядку 19 на суму ПДВ - 1934,25 грн.

За висновками контролюючого органу, зазначені порушення зумовлені відсутністю підтвердження завершення господарської операції з придбання ТОВ Даніком Груп товарів/послуг по попередній оплаті у ТОВ Теплоімпульс на підставі інвестиційного договору будівництва об`єкта нерухомості від 19.12.2018 та формуванням ТОВ Даніком Груп податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок операцій, сформованих по ланцюгу постачання від контрагента ПП Ельбрус-69, який здійснює ризикові операції.

Разом з цим на підтвердження правомірності включення до розрахунку бюджетного відшкодування за квітень 2019 року податку на додану вартість по контрагенту ТОВ Теплоімпульс позивачем надано:

- інвестиційний договір будівництва об`єкта нерухомості від 19.12.2018, укладений між ТОВ Даніком Груп (Інвестор) та ТОВ Теплоімпульс (Забудовник);

- повідомлення №КС061182991054 про початок будівельних робіт на об`єкті - Реконструкція трансформаторної підстанції Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, 83 ;

- платіжне доручення від 04.03.2019 №227відповідно до якого, ТОВ Даніком Груп перераховано ТОВ Теплоімпульс (код ЄДРПОУ 32215341) 350000,00 грн в якості оплати за участь Інвестора у будівництві об`єкту нерухомості згідно договору №ДГ-0000001 від 19.12.2018 та рахунку №СФ-0000002 від 04.03.2019, у тому числі ПДВ 20% - 58333,33 грн;

- акт прийому-передачі від 09.11.2019 об`єкту нерухомості згідно Інвестиційного договору будівництва об`єкту нерухомості б/н від 19.12.2018;

- декларацію №КС141190391983 про готовність об`єкта до експлуатації;

- витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ТОВ Даніком Груп права власності на об`єкт нерухомого майна - закрита трансформаторна підстанція.

На підтвердження правомірності включення до розрахунку бюджетного відшкодування за квітень 2019 року податку на додану вартість по постачальнику ПП Ельбрус-69 позивачем надано:

- договір поставки від 21.02.2018 №21/02-2018, укладений між ТОВ Даніком Груп (Покупець) та ПП Ельбрус-69 (Постачальник);

- додаткову угоду від 28.12.2018 до договору поставки від 21.02.2018 №21/02-2018 про продовження строку дії договору до 31.12.2019;

- специфікацію №11 від 07.03.2018 до договору поставки від 21.02.2018 №21/02-2018 на поставку пиломатеріалів обрізних (сосна) 3, 4 сорту - для розпилу на дисковій пилорамі, ціною 136,00 доларів США з ПДВ, об`ємом 300 м3/6 контейнерів, та пиломатеріалів обрізних (сосна) 3,4 сорту ціною 134,00 доларів США з ПДВ, об`ємом 3 контейнери;

- видаткові накладні від 01.04.2019 №РН-0000030 на поставку брусу 75х100х3985 ТС (сосна) в кількості 10.760 м3 на загальну суму 39788,71 грн., в тому числі 6631,45 грн. ПДВ, від 23.04.2019 №РН-0000034 на поставку брусу 37х88х2985 (сосна) в кількості 38,490 м3 на загальну суму 115186,87 грн., в тому числі, 19197,81 грн. ПДВ.

- товарно-транспортні накладні від 01.04.2019 №РН-30 та від 23.04.2019 №РН-34 (перевізник - ТОВ Даніком Груп ), які містять усі необхідні реквізити та підписи уповноважених осіб про відпуск/прийняття товару.

- платіжні доручення від 23.04.2019 №436 та від 06.06.2019 №725, згідно яких ТОВ Даніком Груп перераховано ПП Ельбрус-69 , відповідно, 115186,87 грн., в тому числі 19197,81 грн. ПДВ, та 200000,00 грн., в тому числі 33333,33 грн. ПДВ.

Ураховуючи те, що реальність здійснення господарських правовідносин ТОВ Даніком Груп із його контрагентами - ТОВ Теплоімпульс та ПП Ельбрус-69 підтверджена належними первинними документами, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на включення указаних сум ПДВ до податкового кредиту.

При цьому, не можуть бути прийняті в якості доказу правомірності оскаржуваних рішень посилання відповідача на те, що стосовно контрагента ПП Ельбрус-69 , а саме ТОВ Кайвер відкрито кримінальне провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ст205, ч.3 ст. 212 КК України.

Колегія суддів оцінює такі доводи відповідача як неприйнятні, оскільки вони не можуть вважатися належними та допустимими доказами в розумінні статей 73,74 КАС України.

Зазначені посилання контролюючого органу не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагентів позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента ПП Ельбрус-69 , який в свою чергу є контрагентом позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, на формування витрат та податкового кредиту.

Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Правова позиція з цього питання висловлена Верховним Судом у постанові від 18.04.2018 у справі №810/6308/13-а.

Таким чином, оскільки господарські операції позивача із його контрагентами підтверджуються відповідними первинними документами, відображені в податкових накладних, зареєстрованих належним чином, розрахунки між сторонами доведені, господарська мета їхнього проведення, доцільність і економічний результат підтверджені, колегія суддів уважає правильними висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як убачається з пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з вимогами пункту 2 частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на відсутність документального підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та обґрунтування їхнього розміру, що є підставою для відмови в задоволенні цих вимог.

Водночас як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження витрат на правову допомогу та обґрунтування їхнього розміру надано договір про надання правової допомоги від 18.10.2019 №30/19, акт про приймання-передачі наданих послуг від 26.11.2019 на суму 7816,00 грн., платіжне доручення від 10.10.2019 №1552 на суму 7816,00 грн.

Таким чином, доводи відповідача стосовно безпідставності задоволення судом першої інстанції вимоги про стягнення за рахунок його бюджетних асигнувань витрат на правову допомогу є необґрунтованими.

Разом з тим, відповідно до положень частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як убачається з частини п`ятої статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом першої інстанції встановлено, що витрати на професійну правничу допомогу у цій справі позивачем та його представником оцінено у наступних розмірах: вивчення та аналіз акту про результати перевірки позивача - 3,0 години; вивчення наказів Головного управління ДФС у Київській області про проведення перевірки позивача - 0,5 години; ознайомлення з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями - 0,5 години; вивчення заперечення ТОВ Даніком Груп до акту перевірки та листа щодо результатів розгляду заперечень - 1,5 години; вивчення податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2019 року - 0,5 години; вивчення та аналіз документів, що підтверджують господарські відносини позивача з ПП Ельбрус-69 - 2,0 години; вивчення та аналіз документів, що підтверджують господарські відносини ТОВ Даніком Груп з ТОВ Теплоімпульс - 1,5 години; ознайомлення з документами щодо реєстрації податкових накладних - 0,5 години; консультації, узгодження правової позиції по справі з клієнтом - 1,0 година; підготовка позовної заяви, клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів, заяви про спрощене провадження - 3,0 години; ознайомлення з ухвалою суду про відкриття провадження у справі - 0,5 години; підготовка клопотання про приєднання до матеріалів справи документів - 1,0 години. Всього - 16 годин вартістю 700,00 грн./год. на загальну суму 11200,00 грн. Вартість послуг зі знижкою - 7816,00 грн.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Вирішуючи питання про розмір судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача, суд першої інстанції зазначив, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку не є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову, значенням справи для сторони.

Так, позовна заява позивача викладена на 5 аркушах, що в середньому займає до 3 годин написання разом із вивченням та аналізом доказів, які наявні у позивача та не потребували додаткових затрат часу адвоката на їх збирання з підготовкою та надісланням адвокатських запитів; долучення доданих позивачем до позовної заяви документів не вимагає підготовки окремого письмового клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, які подаються разом із позовною заявою.

Зменшуючи розмір витрат, пов`язаних із наданням позивачу професійної правничої допомоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що, враховуючи надані суду документи, обсяг та зміст позовної заяви і поданих у справі заяв, клопотань убачається необхідність зменшення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до 3500,00 грн.

В апеляційній скарзі позивач посилається на правову позицію, висловлену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018, справа №826/1216/19 та зазначає, що суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір витрат, які підлягають стягненню, оскільки положення процесуального законодавство виключають можливість суду перевіряти дотримання позивачем вимог КАС України щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на правову допомогу.

Однак колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що в рішенні на яке він посилається позивач в апеляційній скарзі зазначалося про неможливість ініціювання судом питання про відшкодування витрат та вчинення будь-яких інших дій спрямованих на відшкодування з іншої сторони таких витрат, оскільки ініціатором таких дій має бути саме та сторона яка їх понесла.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У цьому ж випадку суд першої інстанції, керуючись положеннями частини шостої статті 134 КАС України за клопотанням відповідача надав оцінку розміру витрат на правничу допомогу на предмет відповідності його вимогам частини п`ятої вказаної статті.

Враховуючи положення статей 132, 134, 139 КАС України, колегія суддів вважає, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційні скарги ГУ ДФС у Київській області та ТОВ Даніком Груп з цих підстав задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів наведених в апеляційних скаргах.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Доводи апеляційних скарг висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального закону.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційні скарги Головного управління Державної податкової служби у Київській області, Товариства з обмеженою відповідальністю Даніком Груп залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та в силу частини 5 статті 328 КАС України оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя О.М.Кузьмишина

суддя О.М.Оксененко