Постанова

від 10.11.2020 по справі 640/5541/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/5541/19 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Горяйнова А.М.,

суддів - Костюк Л.О. та Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2020 року, яке ухвалене в порядку письмового провадження, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаубеха" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови у прийнятті митної декларації,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2019 року ТОВ "Фаубеха" звернулося до суду з позовом, у якому просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці ДФС України (процесуальним правонаступником якого є Київська митниця Держмитслужби) про коригування митної вартості товарів від 21 січня 2019 року №/2019/200005/2 і картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №/2019/00005.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2020 року вказаний адміністративний позов було задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Скаржник вказує на правомірність коригування заявленої позивачем митної вартості товару за резервним методом, оскільки відомості щодо складових митної вартості позивачем не підтверджені. Скаржник зазначає, що позивачем до митного оформлення не було надано документів, які б підтверджували вартість перевезення оцінюваних товарів та банківських платіжних документів про здійснення попередньої оплати товару, а надані експортна декларація країни відправлення та інвойс містять розбіжності щодо митної вартості товарів, копія декларації країни відправлення надана без перекладу.

Відзив на апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби від позивача до суду не надходив.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи - 29 жовтня 2020 року, проте у судове засідання не з`явилися та про причини неявки суду не повідомили. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2020 року - без змін, виходячи з такого.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд встановив, що між 21 грудня 2015 року між ТОВ "Фаубеха", як покупцем, та компанією ROTO Frank (Польща), як продавцем, укладено зовнішньоекономічний договір № 34.

Умовами зазначеного Договору передбачено, що продавець поставляє покупцеві товар (віконна та дверна фурнітура і обладнання) на умовах FCA (Варшава).

ТОВ "Фаубеха" подало до Київської митниці ДФС митну декларацію від 15 січня 2019 року № UA100080/2019/262270.

Заявлена вартість (ціна) товару за цією митною декларацією була визначена за ціною договору (контракту).

Київська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 21 січня 2019 року № UA10000/2019/200005/2, у зв`язку з чим також склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100080/2019/00005.

Підставами для коригування митної вартості товару у рішенні відповідачем зазначено:

- ненадання декларантом документів, які містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- ненадання декларантом банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару згідно з поданим інвойсом;

- в експортній декларації країни відправлення № 19PL442020E0013668 зазначено митну вартість 137612 PLN, що становить 32010,98 евро, а заявлена митна вартість зазначена позивачем у розмірі 1010647,78 грн., що становить 31450,31 евро.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями митного органу, ТОВ "Фаубеха" звернулося до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог "Фаубеха", суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при проходженні процедури митних формальностей було надано контролюючому органу всі необхідні документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, які у сукупності підтверджують всі складові заявленої митної вартості товару за ціною договору.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З матеріалів справи вбачається, що разом з митною декларацією ТОВ "Фаубеха" надало Київській митниці ДФС: договір постачання комплектуючих та обладнання від 21 грудня 2015 року № 34 з додатками про пролонгацію дії на 2019 і збільшення суми договору; специфікацію від 10 січня 2019 року № 8 до договору від 21 грудня 2015 року № 34 з вартістю товару зі знижкою; рахунок фактура (EtECHNUNG) від 10 січня 2019 № 2430233453 до договору від 21 грудня 2015 року № 34; розшифровку до рахунку фактури в розрізі номенклатури, ваги та вартості позицій товару від 10 січня 2019 року; прайс-лист постачальника посвідчений ТПП Польщі станом на 20 січня 2017 року; прайс-лист на товари постачальника посвідчений ТПП Польщі станом на 10 лютого 2017 року; міжнародну автомобільну накладну (CMR) №118592 від 10 січня 2019 року; сертифікат походження товару № PL/MF/AN 0454252; сертифікат перевезення товару № PL/MF/AN 0454769; договір про перевезення від 27 березня 2017 року № 27/03/17; довідка про транспортні витрати № 1 від 10 січня 2019 року; експортну декларацію країни відправлення № 19PL442020E0013668, інвойс від 10 січня 2019 року № 2430233453.

На вимогу митного органу позивачем було додатково надано рішення суду в аналогічній справі № 826/10998/13-а; податкові накладні про реалізацію аналогічного товару в межах України; пакувальні листи від 10 січня 2019 року, лист від 21 січня 2019 року № 66 та скаргу від 27 січня 2019 року № 4 щодо затримки в оформленні товару.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи згідно з переліком.

Зазначена норма права вказує на те, що митний орган, встановивши, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зобов`язаний направити письмову вимогу про надання додаткових документів згідно з переліком протягом 10 календарних днів.

Відповідно до висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі № 260/718/19, митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість сумніву у правильності заявленої позивачем митної вартості товару, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Приписи ст.ст. 53, 54 Митного кодексу України зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 810/2784/18 Верховний Суд зазначив, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

У відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з п. 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 21 січня 2019 року № UA10000/2019/200005/2 підставою для витребування у ТОВ "Фаубеха" додаткових документів стало те, що до митного оформлення декларантом не подано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (заявки, рахунки відповідно до договору від 27 березня 2017 року).

Дослідивши документи, які ТОВ "Фаубеха" надало до митного оформлення, колегія суддів встановила, що позивачем було надано контролюючому митному органу договір про перевезення товару від 27 березня 2017 року № 27/03/17, міжнародну автомобільну накладну (CMR) №118592 від 10 січня 2019 року, сертифікат перевезення товару № PL/MF/AN 0454769 та довідку про транспортні витрати № 1 від 10 січня 2019 року.

Скаржник стверджує, що документи про вартість перевезення оцінюваних товарів лише вказані декларантом в графі 44 митної декларації, однак до митного оформлення не надані.

Разом з тим про надання таких транспортних документів зазначено самим митним органом в оспорюваній позивачем картці відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100080/2019/00005.

Посилання скаржника про те, що надання довідки про транспортні витрати не передбачено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, яким затверджено форми декларації митної вартості та правила її заповнення, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказаний наказ не містить виключного переліку документів, якими повинні підтверджуватися транспортні витрати імпортера.

Натомість наданими позивачем документами підтверджується витрати на перевезення товару в розмірі 9500 грн 00 коп.

Також скаржник стверджує, що позивачем не було надано до митного оформлення банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару згідно з інвойсом від 10 січня 2019 року № 2430233453.

У свою чергу п. 4 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України передбачає, що банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, надаються виключно у разі, якщо рахунок сплачено.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, у ТОВ "ФАУБЕХА" перед постачальником ROTO Frank станом на 31 грудня 2018 року була наявна переплата в сумі 3102,11 євро та нараховані вказаним постачальником бонуси на загальну суму 28900,00 євро за виконання плану продаж.

Наявні в розпорядженні постачальника авансові кошти покупця були використані позивачем як передоплата за поставку товару.

Рахунок на оплату такої поставки товару (який в наступному сплачений за рахунок вказаних коштів переплати та бонусів) від 10 січня 2019 року № 2430233453 виставлений позивачу із застосуванням знижки 3%, відповідно до умов пункту 5.2. договору поставки від 21 грудня 2015 року № 34.

Зазначене виключає наявність у позивача банківських платіжних документів про попередню оплату інвойсу від 10 січня 2019 року № 2430233453.

Також у п. 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 21 січня 2019 року № UA10000/2019/200005/2 зазначено, що в експортній декларації країни відправлення № 19PL442020E0013668 зазначено митну вартість 137612 PLN, що становить 32010,98 евро, а заявлена митна вартість зазначена позивачем у розмірі 1010647,78 грн., що становить 31450,31 евро.

Разом з тим, відповідно до умов договору від 21 грудня 2015 року № 34 сторонами погоджено валютою договору євро. Позивачем було саме в цій валюті визначена вартість товару між постачальником та покупцем, а не в PLN.

Так, з матеріалів справи вбачається, що загальна вартість партії товару відповідно до рахунку від 10 січня 2019 року № 2430233453 складає 32118,23 євро без знижки, зі знижкою 3% - 31154,68 євро.

Рахунок на оплату поставки товару від 10 січня 2019 року № 2430233453 виставлений позивачу із застосуванням знижки 3%, відповідно до умов пункту 5.2. договору поставки від 21 грудня 2015 року № 34 та становить 31154,68 євро. Зазначена сума і була заявлена позивачем у митній декларації.

Інших підстав для коригування митної вартості товарів у рішенні від 21 січня 2019 року № UA10000/2019/200005/2 не зазначено.

Окрім того скаржник вказує, що надана до митного оформлення копія декларації країни відправлення надана позивачем без перекладу.

Колегія суддів зауважує, що в силу положень ст. 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Тобто відповідач у разі якщо дані, які містяться в наданих декларантом документах, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, мав право вимагати у позивача їх переклад українською мовою. Обов`язок забезпечити переклад документів українською мовою за власний рахунок виникає у декларанта виключно у разі надходження вимоги митного органу.

Разом з тим доводи про надання позивачем копії декларації країни відправлення надана позивачем без перекладу у рішенні про коригування митної вартості від 21 січня 2019 року № UA10000/2019/200005/2 - відсутні. Посилання на таку обставину міститься лише у відзиві на позов та в апеляційній скарзі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідач не довів, що надані ТОВ "Фаубеха" документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Наведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення про задоволення адміністративного позову ТОВ "Фаубеха".

Доводи апеляційної скарги Київської митниці Держмитслужби не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 31 липня 2020 року, та не можуть бути підставами для його скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2020 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач А.М. Горяйнов

Судді Л.О. Костюк

Є.В. Чаку