Постанова

від 09.11.2020 по справі 300/2631/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 300/2631/19 пров. № А/857/10393/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Довгої О.І., Матковської З.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року, ухвалене суддею Гундяком В.Д. у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, у справі №300/2631/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2019 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача - Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, у якому просив визнати протиправною бездіяльність щодо недотримання строків надання інформації на запит №9 вх.№16 від 18.11.2019 та щодо ненадання публічної інформації за запитом №9 вх.№16 від 18.11.2019; зобов`язати надати публічну інформацію за запитом №9 вх.№16 від 18.11.2019, а саме копії Договорів та акти виконаних робіт до даних договорів, укладених Оболонською сільською радою за період з січня 2019 року по червень 2019 року. Також просив стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області щодо ненадання публічної інформації на запит №9 від 18.11.2019. Зобов`язано Оболонську сільську раду Долинського району Івано-Франківської області безкоштовно надати ОСОБА_1 інформацію у межах, що не перевищує 10 сторінок, з розрахунком вартості фактичних витрат на копіювання та друк документів згідно запиту на публічну інформацію №9 від 18.11.2019. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови в розподілі судових витрат, понесених позивачем на професійну правову допомогу.

Також в апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявляє про стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань 126,40 грн судових витрат, понесених у зв`язку з поданням апеляційної скарги.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги вказує на помилковість висновків суду першої інстанції щодо ненадання належних фінансових документів на підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу, оскільки надана представником позивача квитанція від 28.12.2019 до прибуткового касового ордера №11 не містить будь-яких реквізитів рахунку адвоката та виписана адвокатом Мушинським В.Т. Скаржник зазначає, що згадана квитанція не повинна містити реквізити рахунка адвоката та відповідає Типовій формі №КО-1 згідно Додатку №2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (пункт 25 Розділу ІІІ), затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 29.12.2017 №147.

Згідно з п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 18.11.2019 ОСОБА_1 звернувся до Оболонської сільської ради з 35 інформаційними запитами, в тому числі про надання йому належно завірених копій договорів та актів виконаних робіт, укладених Оболонською сільською радою в період з січня 2019 по червень 2019. Даний запит зареєстрований 18.11.2019 за вх.16 (а.с.19).

Оболонською сільською радою листом від 22.11.2019 за №347 повідомлено позивача про те, що дані запити потребують додаткового опрацювання, відповідь на них буде надана протягом 15 днів.

В подальшому на запит щодо надання належно завірених договорів та актів виконаних робіт за період з січня по червень 2019 року Оболонська сільська рада надала позивачу відповідь за вих. №379 від 04.12.2019 за підписом сільського голови Куленича А.В., якою заявнику роз`яснено про необхідність оплати запитуваної інформації згідно Постанови КМУ від 13.07.2011 №740, оскільки така перевищує 10 сторінок.

Позивачу запропоновано ознайомитися із документами безпосередньо в сільській раді, а у разі відмови від ознайомлення - роз`яснено про необхідність повідомлення розпорядника інформації про це для вручення рахунку на оплату за фактичні витрати, пов`язані із копіюванням запитуваної інформації (а.с.20).

Вважаючи дії розпорядника інформації - Оболонської сільської ради щодо недотримання встановленого п`ятиденного строку надання інформації на запит та щодо ненадання публічної інформації, позивач звернувся до суду з позовом, в якому вказує також на обов`язок розпорядника інформації усунути порушення закону та вжити заходів щодо набуття (створення) запитуваної інформації.

Згідно з ч.1 ст.242 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зі змісту апеляційної скарги слідує, що рішення суду оскаржується лише в частині відмови у розподілі судових витрат.

Таким чином, з урахуванням наведеного, апеляційним судом підлягає з`ясуванню правомірність висновків суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні заявленого клопотання позивача про здійснення розподілу судових витрат.

Частинами першою та третьою статті 143 КАС України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі; якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

У разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, відповідно до ч.1ст.139 КАС України всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 9 вказаної статті, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує : 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України. Відповідно до частини 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Склад та обсяг судових витрат визначено у частині 3 статті 134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат відповідно до вимог частини сьомої цієї статті покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Колегія суддів зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019року у справі №810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19, 16 квітня 2020 року у справі №727/4597/19.

Колегія суддів також зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат підлягає оцінці кожен окремий доказ надання правової допомоги та у їх сукупності співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката, а також заперечення суб`єкта владних повноважень щодо обґрунтованості їх розміру.

З матеріалів справи слідує, що позивачем клопотання про стягнення понесених судових витрат на професійну правничу допомогу було заявлено у позовній заяві з одночасним поданням доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги №1/11 від 14.11.2019, укладений між позивачем та адвокатом Мушинським І.Т. (а.с.13). Цим договором між сторонами погоджено вартість роботи адвоката та порядок здійснення розрахунку.

Акт приймання-здачі виконаних робіт містить детальний опис виконаних адвокатом робіт із розрахунком затраченого часу, визначено загальну вартість роботи адвоката (а.с.14).

Для підтвердження факту оплати послуг адвоката на розгляд суду надано квитанцію до прибуткового касового ордера №11 від 28.12.2019, на суму 5000,00 грн, яка містить належне, повне найменування оплаченої послуги із зазначенням договору, що дозволяє суду ідентифікувати понесені позивачем згідно такої квитанції витрати як такі, що сплачені за надання правничої допомоги позивачу у справі №300/2631/19.

При цьому колегія суддів зауважує, що підпунктом 10 пункту 3 розділу І Положення №148 визначено, що касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Згідно з пунктом 23 розділу ІІІ Положення №148 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, електронними розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки.

Касові документи можуть бути паперовими або електронними.

За змістом пункту 25 Положення №148 приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером (додаток 2), підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання. Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов`язковим.

Враховуючи наведене, доводи скаржника щодо належності наданого в підтверження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу доказу - квитанції, виписаної та наданої двокатом, з огляду на її відповідність Типовій формі №КО-1 прибуткового касового ордера додатку 2 Положення №148, колегія суддів вважає обгрунтованими.

Належність такого доказу як квитанція до прибуткового касового ордера також вбачається із постанов Верховного Суду від 12 серпня 2020 року (справа №826/13271/16), від 24 вересня 2020 року (справа №520/9408/18).

Аналізуючи наведені правові норми та доводи скаржника, колегія суддів приходить до висновку про підтвердження здійснених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, їх пов`язаність з розглядом справи, пропорційність та обгрунтованість розміру судового збору до предмета спору, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, співмірність виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Крім того, відповідачем не лише не спростовано розміру заявлених позивачем вимог про розподіл судових витрат, а й викладено відповідні міркування щодо витрат на оплату послуг адвоката у відзиві на апеляційну скаргу, визнавши вимоги апеляційної скарги правомірними. Крім того, відповідач не заперечував щодо заявлених у апеляційній скарзі вимог про додаткове стягнення витрат, пов`язаних із поданням апеляційної скарги.

Так, згідно тверджень скаржника, у зв`язку з поданням апеляційної скарги ним були понесені транспортні витрати у сумі 126,40 грн, пов`язані із прибуттям з міста Долина до міста Івано-Франківська та у зворотньому напрямку, що підтверджується копіями чеків на проїзд, долучених до апеляційної скарги.

Однак, колегія суддів вважає, що у задоволенні клопотання скаржника про розподіл судових витрат, пов`язаних із поданням апеляційної скарги, слід відмовити з огляду на таке.

На підтвердження понесених витрат скаржником долучено копії чеків № 592074 на суму 65,60 грн, №438879 на суму 60,80 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем до відповідача в загальному було заявлено 35 запитів на публічну інформацію.

Так, у справі №300/2632/19 предметом судового розгляду є визнання протиправною бездіяльності Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області щодо недотримання встановленого законом п`ятиденного строку надання інформації на запит від 18 листопада 2019 року №10 вх.№17 та щодо не надання публічної інформації за Запитом №10 та зобов`язання до вчинення дій.

Так, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року у справі №300/2632/19 в частині розподілу судових витрат скасовано та прийнято постанову, якою вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень. У решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року у справі №300/2632/19 залишити без змін.

Також вказаним судовим рішенням стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги у розмірі 126,40 грн.

Водночас із даних, що містяться в атоматизованій системі документообігу суду (КП Діловодство спеціалізованого суду) колегією суддів встановлено, що у справі №300/2632/19 на підтвердження понесених витрат, пов`язаних із прибуттям до суду першої інстанції з метою подання апеляційної скарги на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року у справі №300/2632/19, також було долучено копії чеків № 592074, №438879.

Тобто, понесені за поданими чеками № 592074, №438879 (на суму 65,60 грн, 60,80 грн відповідно) витрати уже були предметом розгляду в іншій адміністративній справі та за понесеними витратами судом здійснено розподіл шляхом стягнення з бюджетних асигнувань Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області.

При визначенні суми відшкодування суд враховує критерії реальності витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Так, упункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зістаттею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумний розмір.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені до стягнення судові витрати, пов`язані з прибуттям до суду з метою подання апеляційної скарги на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у справі №300/2631/19, не відповідають критеріям розумності та неминучості, спричиняють надмірний фінансовий тягар на відповідача, оскільки має місце повторне звернення про стягнення одноразово понесених позивачем витрат, а тому такі вимоги є безпідставними з огляду на відсутність розумної необхідності понесення цих судових витрат для конкретної справи та відсутності обґрунтованого пропорційного співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагне досягти скаржник.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню в частині розподілу судових витрат.

В решті рішення суду сторонами не оскаржено, а тому відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України апеляційному перегляду в цій частині не підлягає.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в строки встановленні статтею 309 КАС України.

Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у справі №300/2631/19 в частині розподілу судових витрат скасувати та прийняти постанову, якою вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області (ЄДРПОУ: 04356030) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

У решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у справі №300/2631/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга З. М. Матковська