Постанова

від 04.11.2020 по справі 300/2650/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 300/2650/19 пров. № А/857/11099/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Курильця А. Р., Пліша М. А.,

з участю секретаря судового засідання - Ратушної М. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року у справі №300/2650/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій,-

суддя в 1-й інстанції - Скільський І. І.,

час ухвалення рішення - 04.03.2020 року,

місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення - не зазначено,

в с т а н о в и в:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, в якому просив визнати бездіяльність щодо недотримання встановленого законом строку надання інформації на запит та щодо ненадання публічної інформації протиправною, зобов`язати надати таку інформацію.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню, покликаючись на те, що документи (інформація), які підтверджують доведення до відома населення проектів рішень та рішень сесій Оболонської сільської ради за період з 01 січня 2015 року по 18 листопада 2019 року повинні бути в наявності в Оболонській сільській раді, та наявність таких передбачена відповідно до статей 12, 13, 14 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності . Вважає, що відповідачем йому надана недостовірна інформація щодо відсутності таких документів. Просить скасувати рішення суду першої та ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому визнає вимоги апеляційної скарги, просить такі задовольнити в повному обсязі, покликаючись на те, що запитувані рішення ради за вказаний період Оболонською сільською радою Долинського району Івано-Франківської області приймалися, такі є в наявності, і відповідно до вимог Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності передбачено їх оприлюднення, тому вважає протиправною бездіяльність Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області щодо ненадання публічної інформації за запитом №32 вх.№39 від 18 листопада 2019 року ОСОБА_1 і, як наслідок, зобов`язати Оболонську сільську раду Долинського району Івано-Франківської області усунути порушення закону та надати публічну інформацію за запитом №32 вх.№39 від 18 листопада 2019 року ОСОБА_1 , а саме: документи (інформацію), які підтверджують доведення до відома населення проектів рішень та рішень сесій Оболонської сільської ради за період з 01 жовтня 2015 року по 18 листопада 2019 року, а також стягнути судові витрати.

Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження судом першої інстанції.

Позивач - ОСОБА_1 у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача (апелянта) у судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи без їхньої участі, апеляційні вимоги ОСОБА_1 підтримують, а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи без його участі за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 листопада 2019 року позивач звернувся з інформаційним запитом до Оболонської сільської ради про надання документів (інформацію), які підтверджують доведення до відома населення проектів рішень та рішень сесій Оболонської сільської ради за період з 01 жовтня 2015 року по 18 листопада 2019 року.

Загалом, 18 листопада 2019 року ОСОБА_1 до Оболонської сільської ради подано 35 запитів про надання публічної інформації.

Листом від 22 листопада 2019 року №347 Оболонською сільською радою позивача повідомлено, що дані запити потребують додаткового опрацювання, відповідь на них буде надана протягом 15 днів.

На запит про надання документів (інформацію), які підтверджують доведення до відома населення проектів рішень та рішень сесій Оболонської сільської ради за період з 01 жовтня 2015 року по 18 листопада 2019 року, Оболонська сільська рада надала позивачу відповідь за №388 від 10 грудня 2019 за підписом сільського голови Куленича А.В., про відсутність в Оболонській сільській раді документів, які підтверджують доведення до відома населення проектів рішень та рішень сесій Оболонської сільської ради за період з 01 жовтня 2015 року по 18 листопада 2019 року (а.с.16-17).

Вважаючи дії розпорядника інформації - Оболонської сільської ради щодо недотримання встановленого п`ятиденного строку надання інформації на запит та щодо ненадання публічної інформації протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем надано відповідь на запит позивача у строки встановлені Законом України Про доступ до публічної інформації , виходячи із наявної у нього інформації, та не допущено порушень законодавства, які б призвели до обмеження права позивача на інформацію.

Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з положеннями статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до статті 5 Закону України Про інформацію кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно із статтею 7 Закону України Про інформацію право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України Про доступ до публічної інформації від 13 січня 2011 року №2939-VI.

Так, стаття 1 цього Закону передбачає, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про доступ до публічної інформації метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Відповідно до статті 12 цього Закону суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону України Про доступ до публічної інформації визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, серед іншого, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 згаданого вище Закону право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України Про доступ до публічної інформації доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах, зокрема, вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом.

Стаття 5 Закону України Про доступ до публічної інформації гарантує, що доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Крім того, стаття 15 цього Закону визначає перелік інформації, яка підлягає оприлюдненню.

Положеннями пункту 6 частини 1 статті 14 Закону України Про доступ до публічної інформації визначено, що розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Таким чином, обов`язком розпорядника є оприлюднювати та оновлювати інформацію, розпорядником якої він є, у порядку, визначеному цим Законом, що також є належним способом забезпечення права кожної особи на доступ до публічної інформації незалежно від подання інформаційного запиту.

Як вбачається з матеріалів справи, щодо запитуваної інформації позивачем у спірних правовідносинах жодних застережень щодо її оприлюднення відповідачем судом не встановлено.

Відповідно до частини 4 статті 13 Закону України Про доступ до публічної інформації усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акту, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Як уже зазначено, частиною 1 статті 13 цього Закону визначено перелік розпорядників публічної інформації, якими, зокрема, є органи місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 2 статті 19 Закону України Про доступ до публічної інформації запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Згідно з частиною 1 статті 20 цього Закону розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно частини 4 статті 20 Закону України Про доступ до публічної інформації , у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

З матеріалів справи вбачається, що, отримавши 18 листопада 2019 року від позивача 35 запитів на публічну інформацію, відповідач, з дотриманням п`ятиденного терміну, листом від 22 листопада 2019 року за № 347, повідомив ОСОБА_1 , що дані запити потребують додаткового опрацювання, а відповідь на них буде надана протягом 15-ти днів.

У подальшому, 04 грудня 2019 року відповідачем, у межах 15 робочих днів, позивачу надано відповідь про відсутність в Оболонській сільській раді запитуваної інформації - документів, які підтверджують доведення до відома населення проектів рішень та рішень сесій Оболонської сільської ради за період з 01 жовтня 2015 року по 18 листопада 2019 року.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідно до приписів статті 20 Закону України Про доступ до публічної інформації , з врахуванням рішення про продовження строку розгляду запиту, відповідь на вищевказаний запит від 18 листопада 2019 року позивачу надана з дотриманням терміну визначеного законодавством.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, отримавши від позивача одночасно значну кількість запитів, які потребували опрацювання та, відповідно, унеможливлювали надання відповіді на них у п`ятиденний строк, а тому продовження строку для опрацювання запитів також відповідає вимогам згаданого вище Закону.

Тому колегія суддів не погоджується з доводами позивача щодо недотримання строку надання відповіді на запит, враховуючи наведені вище мотиви.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності в частині ненадання публічної інформації за запитом та зобов`язання відповідача усунути порушення закону та надати публічну інформацію за запитом №32 вх.№39 від 18 листопада 2019 року ОСОБА_1 , а саме: документи (інформацію), які підтверджують доведення до відома населення проектів рішень та рішень сесій Оболонської сільської ради за період з 01 жовтня 2015 року по 18 листопада 2019 року, то колегія суддів зазначає таке.

Судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача направлено запит на отримання публічної інформації, в якому останній просив надати документи, які підтверджують доведення до відома населення проектів рішень та рішень сесій Оболонської сільської ради за період з 01 жовтня 2015 року по 18 листопада 2019 року.

Згідно з твердженнями відповідача, зазначеними ним у відзиві на апеляційну скаргу, останній погоджується з доводами апеляційної скарги позивача та вказує, що запитувані документи (інформація) повинні бути в наявності Оболонської сільської ради. Зауважує, що ненадання позивачу інформації згідно з його запитом є протиправною бездіяльністю колишнього голови сільської ради.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п.3 ч.2 ст.162 КАС України, у разі повного або часткового визнання позовних вимог - у відзиві зазначаються вимоги, які визнаються відповідачем.

Відповідач - Оболонська сільська рада Долинського району Івано-Франківської області в розумінні пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України є суб`єктом владних повноважень, у відзиві на апеляційну скаргу визнає позовні вимоги, як наслідок, колегія суддів приймає це як визнання позову.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що встановлені обставини та аналіз вищенаведених норм Закону України Про доступ до публічної інформації дає підстави для висновку про те, що Оболонська сільська рада Долинського району Івано-Франківської області є розпорядником запитуваної інформації, та, як наслідок, зобов`язана була діяти у спосіб та в межах цього Закону.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем запитувалася інформація стосовно документів, які підтверджують доведення до відома населення проектів рішень та рішень сесій Оболонської сільської ради за період з 01 жовтня 2015 року по 18 листопада 2019 року, такі, як стверджує сам відповідач, є у них у наявності, і в його обов`язки входить доводити такі до відома населення у спосіб визначений нормами Закону.

З врахуванням вищевикладеного колегія суддів зазначає, що оскільки у даному випадку запит від 18 листопада 2019 року, направлений позивачем до відповідача, стосується отримання останнім публічної інформації, то фактично такий запит є реалізацією наявного у позивача права на отримання доступу до публічної інформації, розпорядником якої є відповідач.

Враховуючи усе наведене вище, а також визнання відповідачем вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що є підстави для визнання протиправною бездіяльність Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області щодо ненадання публічної інформації за запитом №32 вх.№39 від 18 листопада 2019 року ОСОБА_1 і, як наслідок, необхідно зобов`язати Оболонську сільську раду Долинського району Івано-Франківської області усунути порушення закону та надати публічну інформацію за запитом №32 вх.№39 від 18 листопада 2019 року ОСОБА_1 , а саме: документи (інформацію), які підтверджують доведення до відома населення проектів рішень та рішень сесій Оболонської сільської ради за період з 01 жовтня 2015 року по 18 листопада 2019 року, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги є підставними та такими, що спростовують відповідні висновки суду першої інстанції з врахуванням визнання відповідачем вимог апеляційної скарги з вищенаведених мотивів.

Що стосується витрат за надання правової допомоги, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", а також позивачем були понесені витрати на правову допомогу, що підтверджується квитанцією прибуткового касового ордера від 28 грудня 2019 року №32 та актом прийому-здачі виконаних робіт від 28 грудня 2019 року.

За визначенням ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. В свою чергу, у відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАС України). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України). Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України). При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат позивачем надані суду договір про надання правничої допомоги, квитанція до прибуткового касового ордеру, акт виконаних робіт з калькуляцією вартості правової допомоги.

Відповідно до змісту акту виконаних робіт, позивачу була надана правова допомога шляхом: зустріч, консультація, узгодження правової позиції з замовником (500 грн.), збирання та вивчення доказів для подачі позовної заяви до суду (1500 грн.), підготовка та подання позовної заяви до суду (3000 грн.), всього на суму 5000,00 грн.

Таким чином, у відповідності до квитанції до прибуткового касового ордера, позивач поніс витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. Отже, адвокатом та позивачем документально доведено факт понесення витрат на професійну правову (правничу) допомогу.

Також колегія суддів зазначає, що згідно з ч.6, 7 ст.134 КАС України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Останній у відзиві на апеляційну скаргу погоджується з понесеними позивачем витратами на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 по суті спору задоволені, тому сума витрат на правничу допомогу, сплачена позивачем відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру на загальну суму 5000,00 грн., має бути стягнута з Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області за рахунок її бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. 134, 139, 242, 243, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року у справі №300/2650/19 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області щодо не надання публічної інформації на запит №32 від 18 листопада 2019 року ОСОБА_1 .

Зобов`язати Оболонську сільську раду Долинського району Івано-Франківської області усунути порушення закону та вжити заходів щодо набуття (створення) запитуваної інформації та надати публічну інформацію за запитом №32 вх.№39 від 18 листопада 2019 року ОСОБА_1 , а саме: документи (інформацію), які підтверджують доведення до відома населення проектів рішень та рішень сесій Оболонської сільської ради за період з 01 жовтня 2015 року по 18 листопада 2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 04356030) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. А. Пліш Повне судове рішення складено 10 листопада 2020 року.