Ухвала

від 05.11.2020 по справі 403/263/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

05 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 403/263/19

провадження № 61-13836ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Єгорової С. М., Дьомича Л. М., Карпенка О. Л., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 після смерті матері ОСОБА_4 успадкувала 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 3525884400:02:000:0311, площею 4.46 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Докучаєвської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області, яка за договором оренди землі від 21 лютого 2005 року перебувала у користуванні відповідача.

У липні 2009 року ОСОБА_2 як орендодавець погодилася на пропозицію орендаря ОСОБА_1 та власноручно написала письмову розписку про отримання у нього орендної плати у грошовій сумі за майбутні періоди на сорок дев`ять років. Грошову суму у рахунок орендної плати ОСОБА_1 пообіцяв передати їй через деякий час, але свого зобов`язання не виконав. В порушення умов договору оренди землі відповідач систематично протягом останніх трьох років не сплачував орендну плату, заборгованість за договором оренди від 21 лютого 2005 року становить 5 048,83 грн, що з урахуванням пені та інфляції складає 7 372,57 грн. Суму отриманої від ОСОБА_1 орендної плати не пам`ятає. Позивач вважала, що її письмова розписка від 16 липня 2009 року до договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , не є належним доказом виплати належної орендодавцю орендної плати, оскільки в ній не зазначено розмір отриманої орендної плати і договір, на підставі якого виплачувались кошти.

ОСОБА_2 , з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила: розірвати договір від 21 лютого 2005 року на 1/2 частку оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 , загальною площею 4.4589 га, кадастровий номер земельної ділянки - 3525884400:02:000:0311, що розташована на території Устинівської сільської ради, Кіровоградської області, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ; розірвати договір від 16 липня 2009 року оренди земельної ділянки № НОМЕР_2 , загальною площею 3,9722 гектарів, кадастровий номер земельної ділянки - 3525884400:02:000:0660, що розміщена на території Устинівської сільської ради, Кіровоградської області, укладений з ОСОБА_1 ; стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по сплаті орендної плати за землю в сумі 21 834,38 грн, з яких 7 372,57 заборгованість з урахуванням пені та інфляції по орендній платі за 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 3525884400:02:000:0311 та 14 461,81 грн - за земельну ділянку кадастровий номер 3525884400:02:000:0660.

Ухвалою Устинівського районного суду Кіровоградської області від 24 березня 2020 року виділено у самостійне провадження позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про розірвання договору оренди від 16 липня 2009 року земельної ділянки № НОМЕР_2 , загальною площею 3,9722 гектарів, кадастровий номер земельної ділянки - 3525884400:02:000:0660, що розміщена на території Устинівської сільської ради, Кіровоградської області, укладений з ОСОБА_1 .

Рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області від 07 квітня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . 18 жовтня 2018 року проведено державну реєстрацію права власності за спадкоємцем ОСОБА_2 на спадкове майно спадкодавця (матір) ОСОБА_4 , яке складається із Ѕ частки земельної ділянки, площею 4.46 га, кадастровий номер: 3525884400:02:000:0311, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Докучаєвської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області. Позивач, як спадкоємець орендодавця ОСОБА_4 , отримала від орендаря ОСОБА_1 орендну плату за користування земельною ділянкою, про що свідчить її розписка 16 липня 2009 року, добровільне написання якої не оспорюється. Сторони погодили у письмовій формі вказаний порядок сплати орендної плати, цей порядок було реалізовано сторонами. Отже у орендаря станом на день пред`явлення позову була відсутня заборгованість перед орендодавцем по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою. ОСОБА_2 не довела, що орендна плата у грошовій сумі нею не отримана за 49 років. Застосування фізичного чи психічного впливу під час складання розписки ОСОБА_2 заперечується.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 20 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 07 квітня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено. Розірвано договір оренди землі від 21 лютого 2005 року, на 1/2 частку орендованої земельної ділянки № НОМЕР_1 , загальною площею 4.4589 га, кадастровий номер земельної ділянки 3525884400:02:000:0311, що розміщена на території Устинівської сільської ради, Кіровоградської області, яка належить на праві власності ОСОБА_2 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість по орендній платі у розмірі 7 372,57 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що згідно статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Замість оригіналу розписки від 16 липня 2009 року написаної ОСОБА_2 у матеріалах справи міститься її ксерокопія, що не засвідчена належним чином. Оригінал розписки до суду не надано. Тому суд першої інстанції безпідставно вважав вказану розписку належним та допустимим доказом на підтвердження доводів відповідача про виконання перед позивачем зобов`язань по сплаті орендної плати за договором оренди землі від 21 лютого 2005 року, укладеним між ОСОБА_4 , правонаступником якої є ОСОБА_2 (на 1/2 частку орендованої земельної ділянки) та ОСОБА_1 , оскільки в тексті розписки відсутні дані про дату договору, об`єкт оренди, зокрема земельну ділянку кадастровий номер 3525884400:02:000:0311, не зазначено суму коштів, розрахунок орендної плати.

Апеляційний суд зазначив, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). Підписавши договір оренди землі, який набрав чинності 21 лютого 2005 року, сторони не передбачали виплату орендної плати наперед за 49 років, а погодили сплату орендної плати раз на рік, пропорційно вартості земельної ділянки з урахуванням індексу інфляції. Відповідачем орендна плата за договором оренди протягом останніх трьох років не виплачувалась і матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження отримання ОСОБА_2 орендної плати в указаний період. Таким чином, апеляційний суд, урахувавши висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18), зробив висновок про те, що відповідачем було допущено істотне порушення договору оренди землі, систематично не сплачувалась орендна плата за користування належною позивачу земельною ділянкою впродовж 2016-2019 років, не доведено відсутності вини з боку орендаря, що є підставою для розірвання договору оренди. Зважаючи на наявне порушене право позивача на отримання щорічної орендної плати, сума заборгованості підлягає примусовому стягненню з відповідача з урахуванням пені у розмірі 0,03% несплаченої суми за кожен день прострочення (відповідно до пунктів 14 договору), встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Розрахунок заборгованості, поданий до суду позивачем, вчинено відповідно до вимог закону та умов договору, контррозрахунок відповідачем не наданий, тому сума заборгованості, зазначена у позовній заяві, підлягає стягненню в повному обсязі.

15 вересня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 серпня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року ці недоліки було усунуто та надано уточнену касаційну скаргу, у якій ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою, на якій подається касаційна скарга ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 387/193/19 (провадження № 61-15879св19). ОСОБА_1 зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову щодо розірвання договору оренди землі є передчасними та формальними, оскільки прийняті без з`ясування всіх обставин справи та оцінки наявних у матеріалах справи документів. Судом апеляційної інстанції не надано ніякої правової оцінки про дослідження судом першої інстанції оригіналу розписки, чим порушено право відповідача на обґрунтоване рішення.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Апеляційний суд встановив, що згідно договору оренди землі від 18 грудня 2005 року, який зареєстрований від 21 лютого 2005 року в Устинівському райвідділі ДП Кіровоградська філія ЦДЗК, ОСОБА_4 передала в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку, для ведення товарного сільського виробництва, яка знаходиться на території Докучаєвської сільської ради, загальною площею 4,46 га, у тому числі ріллі 4,46 га, нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 38 606 грн, строком дії на 49 років.

У договорі оренди землі від 18 грудня 2005 року сторони передбачили, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 1,5% від вартості земельної ділянки земельної ділянки за 1 рік оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції. Орендна плата вноситься у такі строки: до 31 січня поточного року (пункти 9-11); у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,03 несплаченої суми за кожен день прострочки (пункт 14);

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_4 позивач ОСОБА_2 успадкувала право власності на 1/2 частку належної померлій земельної ділянки, кадастровий номер: 3525884400:02:000:0311 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Докучаєвської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області, площею 4.4589 га, що перебуває у користуванні ОСОБА_1 , право оренди якого зареєстроване на підставі договору оренди земельної ділянки від 21 лютого 2005 (орендодавець ОСОБА_4 )

18 жовтня 2018 року проведено державну реєстрацію права власності за спадкоємцем ОСОБА_2 на спадкове майно спадкодавця (матір) ОСОБА_4 , яке складається із Ѕ частки земельної ділянки, площею 4.46 га, кадастровий номер: 3525884400:02:000:0311, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Докучаєвської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області.

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер: 3525884400:02:000:0311 складає 112 196,13 грн.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості по орендній платі, 3 % річних, інфляційних втрат та пені - сума заборгованості за користування земельною ділянкою, кадастровий номер 3525884400:02:000:0311, складає 7 372,57 грн. Свого розрахунку по орендній платі за користування спірною земельною ділянкою відповідач не надав.

Згідно наданої відповідачем копії розписки від 16 липня 2009 року, ОСОБА_2 здала пай в оренду ОСОБА_1 - на 49 років і отримала за 49 років гроші, претензій не має. Отримала розрахунок за 49 років, претензій не має, в чому і розписується. Зазначено паспортні дані мої НОМЕР_3 , виданий 29 січня 1999 року, Устинівський РВ УМВС. Розписка написана власноручно, міститься підпис від імені ОСОБА_2 , який нею не оспорюється.

Апеляційний суд встановив, що відповідачем орендна плата за договором оренди протягом останніх трьох років, як зазначено в позовній заяві, не виплачувалась. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження отримання ОСОБА_2 орендної плати у вказаний період. Такими доказами можуть бути довідки про доходи позивача з 2016 по 2019 роки, довідки по виплаті грошових коштів за вказаний період, довідки про перерахування податків за об`єкт оподаткування - спірну земельну ділянку, тощо. замість оригіналу розписки від 16 липня 2009 року написаної ОСОБА_2 у матеріалах справи міститься її ксерокопія, що не засвідчена належним чином. Оригінал розписки до суду не надано. Суд першої інстанції безпідставно вважав вказану розписку належним та допустимим доказом на підтвердження доводів відповідача про виконання перед позивачем фінансових зобов`язань по сплаті орендної плати за договором оренди землі від 21 лютого 2005 року, укладеним між ОСОБА_4 , правонаступником якої є ОСОБА_2 (на 1/2 частку орендованої земельної ділянки) та ОСОБА_1 , оскільки в тексті розписки відсутні дані про дату договору , об`єкт оренди, зокрема земельну ділянку кадастровий номер 3525884400:02:000:0311, не зазначено суму коштів, розрахунок орендної плати.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) .

Прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі (частина перша статті 545 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2018 року у справі № 544/174/17 (провадження № 61-21724св18) зроблено висновок щодо застосування положень статті 545 ЦК України і вказано, що зміст розписки про одержання виконання у статті 545 ЦК України не встановлений, але, для забезпечення визначеності у відносинах суб`єктів логічним видається вказувати в ній, зокрема: підставу виникнення зобов`язання (наприклад, номер та дату укладення договору); ім`я (найменування) кредитора та боржника; суб`єктів, які здійснили виконання (боржник або інша особа) та які прийняли виконання (кредитор або управомочена ним особа); зміст зобов`язання (наприклад, сплата грошових коштів); дату або момент виконання зобов`язання; місце виконання зобов`язання; обсяг виконання (повний або частковий); місце знаходження (проживання) кредитора та боржника. дату і місце складення розписки. У частині 545 ЦК України передбачено презумпцію належності виконання обов`язку боржником, оскільки наявність боргового документа в боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. І навпаки, якщо борговий документ перебуває у кредитора, то це свідчить про неналежне виконання або невиконання боржником його обов`язку. У контексті презумпції належності виконання обов`язку боржником потрібно акцентувати на декількох аспектах: (а) формулювання наявність боргового документа у боржника варто розуміти розширено, адже такий документ може перебувати в іншої особи, яка на підставі статті 528 ЦК України виконала зобов`язання; (б) вона є спростовною, якщо кредитор доведе протилежне. Тобто кредитор має можливість доказати той факт, що не зважаючи на знаходження в боржника (іншої особи) боргового документа, він не виконав свій обов`язок належно; (в) у частині третій статті 545 ЦК України регулюються як матеріальні, так і процесуальні відносини. Матеріальні втілюються в тому, що наявність боргового документа в боржника (іншої особи) свідчить про належність виконання зобов`язання. У свою чергу, процесуальні відносини проявляються в тому, що презумпція належності виконання розподіляє обов`язки з доказування обставин під час судового спору; (г) частина третя статті 545 ЦК України не охоплює всіх підстав підтвердження виконання зобов`язання, перерахованих у статті 545 ЦК України. Це пов`язано з тим, що і розписка про одержання виконання доводить належність виконання боржником обов`язків, особливо у тих випадках, за яких кредитору не передавався борговий документ. Тобто й наявність у боржника (іншої особи) розписки кредитора про одержання виконання підтверджує належність виконання боржником свого обов`язку .

У пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зазначено, що: у пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) вказано, що тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що несплата орендної плати охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо) .

Встановивши неналежне виконання умов договору оренди земельної ділянки від 21 лютого 2005 року, укладеного між ОСОБА_4 , правонаступником якої є позивач, та ОСОБА_1 , апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про задоволення позову.

Посилання у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 387/193/19 є необґрунтованими, оскільки висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах у справі № 387/193/19 зроблено за інших фактичних обставин і не свідчить про те, що апеляційний суд застосував норму права без урахування таких висновків.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої постанови апеляційного суду свідчить, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 серпня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков