Рішення

від 09.11.2020 по справі 128/67/20

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/67/20

РІШЕННЯ

Іменем України

09 листопада 2020 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

судді Карпінської Ю.Ф.,

за участю секретаря Москвичової О.Р.,

у відсутність учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на житловий будинок та права на завершення процедури приватизації земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, обгрунтовуючи позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Малі Крушлинці, Вінницького району Вінницької області померла ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та на земельну ділянку площею 0,28 га: 0,25 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; 0,03 га - для ведення особистого підсобного господарства. 17 травня 2005 року ОСОБА_2 заповіла все своє майно ОСОБА_1 . Спадкоємців, які б мали право на обов`язкову частку у спадщині, немає. 18 листопада 2013 року позивач отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину спадкового майна. Однак отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове будинковолодіння позивач не має можливості, оскільки на нього відсутні правовстановлюючі документи, а також присадибна земельна ділянка була передана ОСОБА_2 у приватну власність безкоштовно на підставі рішення 8 сесії 22 скликання від 20.06.1997. За життя ОСОБА_2 розпочала приватизацію даної земельної ділянки, але у зв`язку зі смертю не встигла отримати свідоцтво про право власності на житловий будинок та державний акт на земельну ділянку.

За вказаних вище обставин позивач ОСОБА_1 просить суд визнати за нею право в порядку спадкування за заповітом на завершення приватизації земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на спадкове будинковолодіння, розташоване за цією ж адресою.

17.08.2020 позивач ОСОБА_1 подала через канцелярію суду письмову заяву про збільшення позовних вимог та, крім вже заявлених позовних вимог, просила суд встановити факт родинних відносин, що ОСОБА_1 є онукою сестри ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Малі Крушлинці, Вінницького району Вінницької області.

Ухвалою суду від 17.08.2020 заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог по цивільній справі № 128/67/20 повернуто позивачу ОСОБА_1 разом з доданими документами, оскільки до неї не було долучено доказів направлення копії такої заяви іншим учасникам справи, а також було продовжено строк підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 20.10.2020 було відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про виклик свідків від 19.08.2020 та закрито підготовче провадження по справі.

В судове засідання 09.11.2020 учасники справи не з`явились, хоч про день, час та місце розгляду справи повідомлялись судом у встановленому законом порядку.

Позивач ОСОБА_1 попередньо подала через канцелярію суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутність, в поданій заяві зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача - в.о. старости Гавришівської сільської ради Малокрушлинецького старостинського округу Вінницького району Вінницької області Давидюк Ю.М. попередньо на електронну пошту суду надіслав письмову заяву про розгляд справи без представника сільської ради, в заяві також зазначив, що позовні вимоги підтримує. Однак представником відповідача не висловлено позицію, чи визнає він позовні вимоги.

Частиною третьою статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання 09.11.2020 за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали інвентаризаційної справи № 641 на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , оцінивши всі докази, надані учасниками справи та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 Конвенції і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Малі Крушлинці, Вінницького району Вінницької області померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 03.10.2012 (а.с. 10).

На день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою № 610, виданою виконавчим комітетом Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області 19.11.2019 (а.с. 15).

На випадок своєї смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 залишила заповіт, яким заповіла усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, у тому числі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право, онуці своєї сестри - ОСОБА_1 . Цей заповіт посвідчено 17 травня 2005 року секретарем виконкому Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області - Кульчицькою А.В. та зареєстровано в реєстрі за № 31. 29 травня 2014 року секретарем Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області - Матвійчук В.В. у зв`язку з втратою оригіналу було видано дублікат зазначеного заповіту, про що внесено відомості в реєстр за № 104 (а.с. 9).

Відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_2 від 06.05.1993, батьками записані: ОСОБА_5 - батько та ОСОБА_6 - мати (а.с. 11, 158).

З копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 05.02.1997, вбачається, що 05 лютого 1997 року було укладено шлюб між гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 157).

Згідно з копією свідоцтва про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками записані: ОСОБА_7 - батько та ОСОБА_8 - мати (а.с. 159).

Відповідно до довідки № 07-3069/7, виданої Державним архівом Вінницької області Вінницької обласної державної адміністрації 22.11.2019, книга реєстрації актів про народження громадян по с. Великі Крушлинці, Вінницького району Вінницької області за 1930 рік у фондах архіву відсутня, у зв`язку з чим неможливо виявити запис про народження ОСОБА_2 (а.с. 160).

З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 29.12.2011 вбачається, що після реєстрації шлюбу з гр. ОСОБА_9 позивач змінила своє прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 (а.с. 12).

З довідки № 690, виданої виконавчим комітетом Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області 26.12.2019, вбачається, що ОСОБА_2 за життя була користувачем земельної ділянки площею 0,2800 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16).

Відповідно до довідки № 581, виданої виконавчим комітетом Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області 13.11.2019, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була користувачем житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17).

З довідки № 690, виданої виконавчим комітетом Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області 26.12.2019, вбачається, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була користувачем домогосподарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 18).

Згідно з довідкою № 39, виданою Гавришівською сільською радою Малокрушлинецького старостинського округу Вінницького району Вінницької області 17.03.2020, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя була користувачем, володіла та розпоряджалась житловим будинком з належними господарськими будівлями та спорудами, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 105).

Згідно з довідкою № 40, виданою Гавришівською сільською радою Малокрушлинецького старостинського округу Вінницького району Вінницької області 17.03.2020, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була одинокою, чоловіка і дітей не мала, свідоцтва про право власності на будинковолодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , оформити при житті не встигла (а.с. 106).

Рішенням 08 сесії 22 скликання Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області Про безкоштовну передачу земельної ділянки у приватну власність гр. ОСОБА_2 від 20.06.1997 передано безкоштовно ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку площею 0,28 га, в тому числі: 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; 0,03 га - для ведення особистого підсобного господарства, що підтверджується витягом з даного рішення (а.с. 19).

З довідки № 41, виданої Гавришівською сільською радою Малокрушлинецького старостинського округу Вінницького району Вінницької області 17.03.2020, та копій погосподарських книг Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області вбачається, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відноситься до суспільної групи домогосподарства - колгоспний двір і в період з 1980 року по 2000 роки ОСОБА_2 була одноосібним членом даного домогосподарства (а.с. 20-26, 107).

Згідно з копією технічного паспорта, виготовленого Вінницьким районним структурним підрозділом Комунального підприємства Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації станом на 20.11.2019, будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 46,8 кв.м, житловою площею 24,1 кв.м, в цілому складається з: житлового будинку літ. А , ганку, сараю літ. Б , погребу з шиєю літ. В , криниці № 1, вигрібної ями № 2, огорожі № 3, огорожі № 4, воріт № 5 (а.с. 28-32).

У видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 державним нотаріусом Вінницької районної державної нотаріальної контори Гречко Ж.Б. постановою № 2398/02-30 від 05.12.2019 було відмовлено у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують право власності спадкодавця на дане нерухоме майно (а.с. 33).

З копії спадкової справи № 40/2013, заведеної Вінницькою районною державною нотаріальною конторою до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , вбачається, що з письмовою заявою про прийняття спадщини у визначений законом строк звернулась лише позивач ОСОБА_1 , яка у поданій нотаріусу заяві зазначила, що померла була її тіткою, та на частину спадкового майна отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а саме: 08.11.2013 ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку площею 1,7160 га, кадастровий номер 0520683500:01:007:0218, розташовану на території Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, цільове призначення (використання) - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлій на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ВН № 5186, виданого Малокрушлинецькою сільською радою Вінницького району Вінницької області 30.03.2002, на підставі розпорядження Вінницької РДА 22.03.2002 № 147, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 734, а також на майновий пай Колективного сільськогосподарського підприємства Малі Крушлинці села Малі Крушлинці, що визначений в розмірі 0,00054 відсотків і складає 2024 (дві тисячі двадцять чотири) гривні, який належав померлій на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_5, виданого Малокрушлинецькою сільською радою Вінницького району Вінницької області 10.02.2003. Будь-які інші заяви про прийняття спадщини або про відмову від прийняття спадщини в матеріалах спадкової справи відсутні (а.с. 56-78).

Згідно з вимогами ст. 7 Конституції СРСР (в редакції 1936 року) колгоспним двором є родинно-трудове об`єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.

Відповідно до затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 11215 Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів , визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі тавідомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.

Надалі порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначавсяВказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками,затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Згідно з п. 9 зазначених Вказівок окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.

Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності визначено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Відповідно до ст.ст. 120, 123 ЦК України (в редакції 1963 року, чинного на час існування колгоспних дворів), майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору.

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Тобто, усі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови від 24 червня 1983 року № 4 Про практику розгляду судами України справ про спадкування , та в підпункті г) пункту 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 Про судову практику у справах права приватної власності , правила ст. 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Судом встановлено, що станом на 15 квітня 1991 року,єдиним членом колгоспного двору, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , була ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно після її смерті відкрилась спадщина на 100% вказаного будинковолодіння.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1217 ЦК України передбачає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За частиною першою статті 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ч. 3 ст. 1235 ЦК України заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.

Частинами першою та другою статті 1236 ЦК України визначено, що заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Частиною першою статті 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно з пунктом г частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Пунктом а частини третьої статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання права.

У постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18), а також у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 723/1061/17 (провадження № 61-26091св18) викладено правовий висновок про можливість визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у справі № 623/633/17 від 30.06.2020, якщо спадкодавець за життя не встиг завершити приватизацію земельної ділянки, спадкоємцю слід звертатися з позовом про визнання права на завершення цієї приватизації у порядку спадкування.

Так, положеннями Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу X Перехідні положення Земельного Кодексу України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Якщо видача державного акта на право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Судом встановлено, що рішенням 08 сесії 22 скликання Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області Про безкоштовну передачу земельної ділянки у приватну власність гр. ОСОБА_2 від 20.06.1997, передано безкоштовно ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку площею 0,28 га, в тому числі: 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; 0,03 га - для ведення особистого підсобного господарства, отже ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя розпочала приватизацію земельної вищезазначеної земельної ділянки.

Особливістю звернення до суду з позовом про визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельних ділянок є те, що позивач вправі порушувати питання про визнання майнового права, набутого спадкодавцем за життя, тобто особистого майнового права спадкодавця.

Предметом цього спору є визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельних ділянок та права на одержання свідоцтва на право власності на земельні ділянки, приватизація яких була розпочата, проте не завершена за життя спадкодавця.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у визначений законом строк подала в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , однак доказів того, що саме вона є онукою рідної сестри ОСОБА_2 (як зазначено в заповіті), позивачем не надано. Також в заяві про прийняття спадщини ОСОБА_1 вказала, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 була її тіткою, але такі докази в матеріалах спадкової справи відсутні.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 17.08.2020 заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог, в якій остання, крім вже заявлених позовних вимог, просила суд встановити факт родинних відносин, що ОСОБА_1 є онукою сестри ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Малі Крушлинці, Вінницького району Вінницької області, було повернуто в зв`язку з тим, що до неї не було долучено доказів направлення копії такої заяви іншим учасникам справи.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 20.10.2020 було закрито підготовче провадження по даній справі, а також відмовлено в задоволенні заяви позивача про виклик свідків з тих підстав, що позивач у заяві не вказує, які обставини, що мають значення для справи, можуть підтвердити ОСОБА_12 та ОСОБА_8 .

З часу винесення судом ухвали про повернення заяви про збільшення позовних вимог - 17.08.2020 та до закриття підготовчого провадження - 20.10.2020, два місяці, позивач з будь-якими заявами та клопотаннями до суду не зверталась. Ухвала суду від 17.08.2020 позивачем не оскаржувалася та набрала законної сили.

Тобто, з вищезазначеного суд дійшов висновку, що позивач погоджується з ухвалою суду від 17.08.2020 про повернення її заяви про збільшення позовних вимог.

Також дії позивача вказують на те, що доводити перед судом ті обставини, що вона являється онукою сестри ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Малі Крушлинці, Вінницького району Вінницької області, та має право на спадкове майно за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , не вважає за необхідне.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Також на підтвердження позовної вимоги про надання права на завершення процедури приватизації земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом, позивачем не надано суду доказів досудового врегулювання спору, а саме: відмови органу місцевого самоврядування у завершенні процедури приватизації цієї земельної ділянки.

З аналізу вищезазначеного вбачається, що достатніх доказів для задоволення заявлених позовних вимог позивачем ОСОБА_1 суду не надано, належними і допустимими доказами не доведено, що вона являється онукою сестри ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Малі Крушлинці, Вінницького району Вінницької області, та має право на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , в зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог судові витрати по справі суд залишає за позивачем ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 524, 529, 548, 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), ст.ст. 81, 152 ЗК України, ст.ст. 328, 1216-1218, 1235, 1236, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 18, 19, 76-82, 89, 95, 133, 141, 211, 223, У245, 247, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на житловий будинок та права на завершення процедури приватизації земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Малокрушлинецька сільська рада Вінницького району Вінницької області, адреса місцезнаходження: 23242, с. Малі Крушлинці, вул. Незалежності, 2, Вінницького району Вінницької області.

Дата ухвалення та підписання рішення 09.11.2020.

СУДДЯ Ю.Ф. Карпінська