Рішення

від 30.10.2020 по справі 157/1432/19

КАМІНЬ-КАШИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 157/1432/19

Провадження №2/157/20/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2020 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Антонюк О.В.,

з участю секретаря судового засідання - Фесь Т.І.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Бельського І.В.,

представника відповідача (відповідача) - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - адвоката Щербюка О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Карасин Камінь-Каширського району, директора загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Карасин Камінь-Каширського району ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та поновлення на роботі,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Карасин Камінь-Каширського району, директора загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Карасин Камінь-Каширського району ОСОБА_2, в якому просить поновити його на роботі старшим кочегаром загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Карасин Камінь-Каширського району, стягнути з відповідачів на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі орієнтовно 6000 грн. та судові витрати. В обґрунтування вимог зазначає, що 1 березня 2013 року наказом № 6 його було прийнято на роботу двірником загальноосвітньої школи І-Ш ступенів с. Карасин, з червня 2013 року наказом № 23 переведено на роботу прибиральником службових приміщень цієї ж школи, а 6 листопада 2014 року наказом № 30 - на постійну роботу старшим кочегаром школи, що стверджується копіями трудової книжки з відповідними записами та наказом № 30, хоча по штатному розпису вважається кочегар постійний. Його функціональні обов`язки були передбачені посадовою інструкцією № 22. На початку березня 2019 року прорвало трубу за межами території школи на відстані приблизно 800 метрів від неї, якою здійснюється водопостачання житлових та комунальних приміщень села Карасин. Відповідач ОСОБА_2 доручив йому перекрити водопостачання вказаних приміщень з метою уникнення витоку води з водонапірної башти. 14 березня він відкопав колодязь, де знаходився кран, що перекриває воду, хоча це не входило у його обов`язки і намагався якось перекрити воду, але це йому не вдалося, оскільки кран старої конструкції був зіпсований - зірваний грибок, про що він доповів директору школи. Відповідач ОСОБА_2 доручив йому зателефонувати у відділ освіти з питання придбання запчастин до крана, йому запропонували прибути в райцентр і пообіцяли, що потрібні запчастини до крана відшукають. 15 березня він разом з відповідачем ОСОБА_2 прибув у відділ освіти району. У рекомендованого підприємця вони взяли необхідні запчастини і повернулися назад у с. Карасин, де після прибуття він приступив до ремонту крана, але виявилося, що запасні частини до крана не підходять. 17 березня, тобто у неділю, зобов`язання привезти новий кран взяв на себе вчитель ОСОБА_3 , але наданий останнім кран не підходив. 18 березня у понеділок йому зателефонував завгосп за дорученням відповідача ОСОБА_2 і запропонував сплатити вартість крана, який придбав ОСОБА_3 , у розмірі 300 грн., та він, звичайно ж, відмовився. Через деякий час йому зателефонував сам відповідач ОСОБА_2 і доручив відкопати трубу водопостачання, оскільки мала прибути ремонтна бригада з райцентру. Він відмовився, оскільки виконання таких земляних робіт по вулицях села не входить у його функціональні обов`язки. Крім цього, необхідно було виконати значний об`єм цих земляних робіт глибиною 1,5 м, шириною та довжиною по 2 м, а йому треба було відпочити перед виходом у нічну зміну. Відповідач знову ж таки у телефонному режимі запропонував подати заяву на звільнення за власним бажанням, проте він відмовився подавати таку заяву. На той час ОСОБА_2 був у відрядженні у м. Луцьку. У відповідь по телефону відповідач сказав, що його звільнено, до роботи він не буде допущений і мабуть відповідач дав завгоспу у телефонному режимі замінити його чергування у кочегарці, яке мало початися о 18 год. 18 березня на цілу добу, кочегаром ОСОБА_4 19 березня заступник директора ОСОБА_5 викликала його на засідання профкому і запропонувала написати йому пояснення з приводу того, що відбулося між ним і директором школи. Він в усній формі дав детальне пояснення та подав також в письмовій формі. Йому запропонували продовжувати виконання свої обов`язків кочегара і 20 березня він вийшов на зміну за ОСОБА_4 , оскільки останній відпрацював його зміну з 18 на 19 березня, а 22 березня він заступив на свою зміну. З графіком чергування кочегарів ніхто його не знайомив і йому не відомо, чи такий графік взагалі складався. Кочегари самі встановлювали хто, за ким має виходити на зміну. 9 квітня було звільнено кочегарів сезонників у зв`язку з закінченням опалювального сезону і 10 квітня він уже пішов на роботу на 9 год., а не на зміну. На роботі перебував цілий робочий день, здійснював деякі профілактичні роботи в кочегарці, прибирав приміщення, ходив за гайковим ключем в дитячий садок тощо. У березні він здавав кров для колишнього директора школи ОСОБА_6 , який на даний час вже покійний, та у цьому зв`язку 11 квітня зателефонував завгоспу ОСОБА_7 , і попросив відгул за здачу крові відповідно до виданої йому довідки станцією переливання крові, оскільки табель обліку робочого часу вела саме вона. В цей день йому необхідно було посадити картоплю, і ОСОБА_7 дозволила йому залишитися вдома та попросила надати донорську довідку. Однак буквально через годину-півтори після цієї телефонної розмови ОСОБА_7 зателефонувала йому і повідомила, що його звільнено, а тому він і не став давати їй цю довідку. Наказ про звільнення та трудову книжку йому ніхто не вручав, хоча декілька разів він з звертався з цього приводу до відповідача ОСОБА_2 , і чому його звільнили не знає. Без трудової книжки він не мав можливості стати на облік як безробітний, а тому змушений був звернутися за правничою допомогою до адвоката. На адвокатський запит відповідач ОСОБА_2 21 травня вручив йому наказ про звільнення з роботи, зі змісту якого йому стало відомо, що звільнено його не 11 квітня, як повідомила ОСОБА_7 , а 12 квітня. 12 квітня він ще був на робочому місці в кочегарці, забирав звідти свої особисті речі, інструмент, після чого віддав ключі від котельні завгоспу. Претензій до нього від останньої не було. Дату його звільнення вона не уточнювала. Як вбачається з наказу від 12.04.2019 року № 38-к його звільнено за прогули, які він нібито вчинив 19 березня та 11 квітня. 18 березня він мав виходити у нічну зміну, яка починалася з 18 год., на цілу добу, але ОСОБА_2 сказав, що його звільнено і замінив його чергування кочегаром ОСОБА_4 , за якого він відпрацював 20 березня, а 22 березня - за себе. 11 квітня спочатку завгосп надала йому відгул за донорство, а через деякий час зателефонувала і повідомила, що його звільнено. З`ясувати коли саме ОСОБА_2 звернувся з поданням на профком про надання згоди на його звільнення не можливо, оскільки дата на ньому відсутня. Вважає, що до отримання адвокатського запиту ОСОБА_2 з поданням до профкому не звертався взагалі через власну правову необізнаність, а звернувся з таким поданням уже після отримання запиту. В поданні нічого не згадується про вчинення ним прогулу 11 квітня. Однак 9 квітня 2019 року профспілковий комітет з врахуванням свого засідання від 4 квітня 2019 року надав згоду на його звільнення, що стверджується долученим повідомленням голови профкому від 9 квітня 2019 року № 1. На вказані засідання профкому його не запрошували і він на них не був присутній. Ніхто не пропонував йому отримати наказ про звільнення та трудову книжку, хоча в акті від 12 квітня 2019 року № 5, довідці від 20 травня 2019 року № 67 стверджується про його відмову отримати вказані документи. Його звільнення є незаконним, впродовж його роботи в школі стягнення до нього не застосовувалися, що стверджується довідкою № 68, за вживання нецензурної лексики, що можливо він допускав, дисциплінарне покарання не передбачено трудовим законодавством. Про причини вчинення ним так званих прогулів 19 березня та 11 квітня ніхто пояснень у нього не вимагав. У фіктивному акті від 20 березня 2019 року про ненадання працівником ОСОБА_1 письмових пояснень йдеться тільки про його відсутність на робочому місці 19 березня, щодо 11 квітня в акті не згадується. Ні 19 березня, ні 11 квітня він прогулу не вчиняв. Директор школи упереджено до нього ставився, примушував виконувати роботу, яка не обумовлена трудовим договором, що він робити відмовлявся. 11 квітня він був відсутній на роботі внаслідок провокаційного повідомлення завгоспа про його звільнення. Крім цього в той день завгосп ОСОБА_7 дозволила йому відгул. Пояснення з цього приводу у нього ніхто не вимагав. Профком порушив процедуру надання згоди на його звільнення, оскільки на засідання профкому його не запрошували і на ньому він присутній не був. Крім цього профкомом була надана згода на його звільнення ще до вчинення ним так званого прогулу 11 квітня. В подальшому після звільнення на роботу у школу змінним кочегаром його не взяли.

Ухвалою суду від 25 вересня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, у справі відкрито провадження та постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 22 жовтня 2019 року за клопотанням позивача здійснено перехід з розгляду цивільної справи у порядку спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження і заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим судовим засіданням.

Ухвалами суду від 14 листопада 2019 року провадження у справі зупинено до отримання відповіді первинної профспілкової організації загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Карасин Камінь-Каширського району, щодо згоди на звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з прогулом без поважних причин 11 квітня 2019 року.

Ухвалами суду від 20 січня 2020 року провадження у справі поновлено зі стадії підготовчого судового засідання, підготовче провадження закрито.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_2 просить у задоволені позову відмовити і в обґрунтування заперечень зазначає, що звільнення позивача ОСОБА_1 з роботи на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України проведено з дотриманням визначеної законом процедури, про звільнення останній був повідомлений у зв`язку з відсутністю його на роботі в цей день у телефонному режимі з використанням гучномовця завгоспом школи ОСОБА_9 у присутності інших працівників школи 12 квітня 2019 року, а 16 квітня 2019 року позивач отримав трудову книжку, що підтверджується відповідним записом у журналі реєстрації трудових книжок, 23 квітня 2019 року останньому виплачені розрахункові, що підтверджується довідкою відділу освіти, молоді та спору Камінь-Каширської райдержадміністрації від 9 жовтня 2019 року. Окрім того, позивачем, який знав про своє звільнення ще 12 квітня 2019 року, трудову книжку отримав 16 квітня 2019 року, копія наказу про звільнення - 21 травня 2019 року, пропущено строк звернення до суду, про що він сам не заперечує, оскільки просить такий строк поновити, що є додатковою підставою для відмови у позові.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Бельський В.І. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з викладених у позовній заяві підстав і пояснили, що позивача звільнено з порушенням встановленої законом процедури, без отримання в останнього пояснень щодо причин відсутності на роботі, директор школи вимагав від позивача виконання роботи не передбаченої трудовим договором, рішення профспілкового органу про надання згоди на звільнення було прийнято без дотримання встановленого порядку у відсутності позивача і останній про засідання профспілкового комітету повідомлений не був, і, крім того, вини позивача у відсутності на роботі 18 березня 2019 року немає, адже директор школи по телефону повідомив йому про звільнення його, а 11 квітня 2019 року ним також не був допущений прогул, оскільки про свою відсутність у цей день на роботі він повідомив завгоспа ОСОБА_7 , вказавши про його право як донора на один додатковий день відпочинку.

Представник відповідача (відповідач) ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_11 позов не визнали і просили у задоволенні позовних вимог відмовити, та пояснили, що позивач був звільнений з дотриманням вимог чинного законодавства, і окрім того, останнім пропущено строк звернення до суду, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, відповідача, представників відповідача, свідків, з`ясувавши обставини справи і дослідивши докази, суд дійшов висновку, що у задоволені позову належить відмовити, зважаючи на таке.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Звільнення за прогул є дисциплінарним стягненням і повинно здійснюватися з дотриманням правил для застосування дисциплінарних стягнень. Зобов`язання роботодавця дотримуватися вказаних вимог при застосуванні найбільш суворого заходу стягнення не може розцінюватися як позбавлення його права на застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Пленум Верховного Суду України у пункті 24 своєї постанови від 6 листопада1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів роз`яснив, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Отже, у пункті 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України встановлено право роботодавця обрати стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і у разі, коли прогули мають тривалий характер. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності працівника на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.

За положеннями статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач працював у загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів с. Карасин з 6 листопада 2014 року старшим кочегаром школи, що підтверджується копією наказу № 30 від 6 листопада 2014 року та записом у його трудовій книжці від 6 листопада 2014 року.

Відповідно до посадової інструкції № 22, затвердженої наказом в.о. директора школи ОСОБА_19 17 жовтня 2017 року, старший кочегар відповідальний за систему опалення, водопостачання та каналізації, під час опалювального сезону проводить опалення приміщення школи в урочний і в позаурочний час згідно з графіком, здійснює технічний нагляд за системою опалення, водопостачання та каналізації, своєчасне підживлення системи опалення, при необхідності проводить ремонт системи опалення, водопостачання та каналізації, керує персоналом котельні та веде відповідну документацію, а між опалювальними сезонами здійснює технічний нагляд за системами опалення, водопостачання та каналізації, проводить поточний ремонт системи опалення, водопостачання та каналізації, проводить очистку димоходів, топок котлів, видалення шлаку та його вивезення з території школи у спеціально відведені місця, забезпечує проведення калібровки вимірювальних приладів, їх встановлення та підготовку до роботи, забезпечує консервацію обладнання та агрегатів котельні, зберігання інвентарю, інструментів і ремонтних засобів, забезпечує складування та зберігання палива, проводить своєчасну очистку каналізації. Цією ж Інструкцією встановлено, що відповідальний за систему опалення, водопостачання та каналізації виконує наступні обов`язки, зокрема: перевіряє цілісність опалювальної системи, наявність протипожежного інвентарю, освітлення спільно з представником адміністрації та змінюваним кочегаром, проводить прийом і здачу чергування з відповідним записом у журналі, та зобов`язаний дотримуватися Правил внутрішнього трудового розпорядку, дотримуватися дисципліни. З цією Інструкцією ОСОБА_1 був ознайомлений, що підтверджується власноручно проставленим ним підписом у відповідній графі Інструкції.

Наказом директора школи ОСОБА_2 від 12 квітня 2019 року № 38-К ОСОБА_1 звільнено з роботи старшого кочегара котельної з 12 квітня 2019 року у зв`язку з зафіксованими прогулами без поважних причин 19 березня 2019 року та 11 квітня 2019 року у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, про що внесено відомості до його трудової книжки під № 32 від 12 квітня 2019 року.

З копії доповідної записки за підписом завгоспа школи ОСОБА_7 від 19 березня 2020 року, вбачається, що кочегар ОСОБА_1 не вийшов на роботу 19 березня 2020 року, до роботи останній мав приступити з 00 год. по 8 год., і про свою відсутній на робочому місці він її завчасно не попереджав.

Згідно з актом про відсутність працівника на робочому місці № 1, що складений 19 березня 2020 року о 7 год., за участю в.о. директора школи ОСОБА_12 , головою профкому ОСОБА_13 , заступником директора школи по виховній роботі ОСОБА_14 та завгоспом школи ОСОБА_7 , 19 березня 2020 року кочегар ОСОБА_1 не вийшов на роботу з 00 год. по 08 год., і при цьому він попередньо не попереджав про відсутність на роботі ні завгоспа, ні в.о. директора школи.

Як вбачається з графіка роботи операторів паливної на березень 2019 року, за підписом відповідального за теплове господарство ОСОБА_7 , 19 березня 2019 року ОСОБА_1 мав працювати з 00 год. до 08 год.

Позивачу було запропоновано 19 березня 2020 року о 12 год. 37 хв., коли він прибув у школу, дати пояснення з приводу відсутності на роботі, однак останній від надання пояснень відмовився, що підтверджується змістом письмового прохання про надання пояснень (а.с. 43) та актом № 2 від 20 березня про ненадання працівником письмових пояснень про відсутність на робочому місці 19 березня 2019 року з 00 год. по 08 год.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні дала показання про те, що графік роботи кочегарів був розміщений на видному місці у кочегарці і кочегари, в тому числі і ОСОБА_1 , мали можливість з ним ознайомитися, проте останній не вийшов на свою зміну працювати 19 березня 2019 року з 00 год. по 08 год., про що вона повідомила в.о. директора школи Сахарук Н.Є., причини відсутності на роботі ОСОБА_1 не повідомив і відмовився у її та інших працівників присутності від дачі пояснень, про що був складений відповідний акт. Окрім того, ОСОБА_1 повідомляв їй, що на роботу не вийде, тому що не буде працювати. 11 квітня 2019 року позивач теж не вийшов на роботу, був відсутній з 09 год. до 17 год., як це було встановлено зміненим графіком у зв`язку з закінченням опалювального сезону, і вона його особисто в цей день не відпускала, оскільки не наділена повноваженнями вирішувати такі питання.

З показань у судовому засіданні свідка ОСОБА_12 вбачається, що 18 березня 2019 року ОСОБА_7 повідомила їй, як в.о. директора школи на той час, про те, що кочегар ОСОБА_1 не з`явився на роботу, а тому ОСОБА_7 за її дорученням подзвонила позивачу, однак останній повідомив, що на роботу не вийде, і на наступний день йому було запропоновано надати пояснення у присутності членів КТС - працівників школи, проте останній відмовився надавати пояснення, про що був складений відповідний акт, а 11 квітня 2019 року позивача теж не було на роботі. На наступний день 12 квітня 2019 року ОСОБА_1 по телефону у присутності ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_2 повідомив, що на роботу 12 квітня 2020 року не прийде.

Як показав суду свідок ОСОБА_15 , графік виходу на роботу кочегарів вивішувався у кочегарці і кожен з кочегарів, які виходили на роботу на зміну, проставляли у графіку свій підпис.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні дав показання про те, що ОСОБА_1 не вийшов на роботу 19 березня 2019 року з 00 год. до 08 год., а також не вийшов на роботу без поважних причин 11 квітня 2019 року, причини відсутності на роботі не повідомив, а тому профкомом була надана згода на його звільнення як за прогул, допущений 19 березня 2019 року, так згодом і за прогул, вчинений 11 квітня 2019 року. 12 квітня 2019 року позивач у телефонній розмові за його участю та участю інших членів КТС - працівників школи ОСОБА_12 , ОСОБА_16 повідомив, що на роботу і в цей день не прийде.

Відповідно до статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5,7 статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого вони внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Аналогічні положення містяться і у ч. 6 ст. 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності .

Встановлено, що відповідно до повідомлення профспілкового комітету школи с. Карасин № 1 від 9 квітня 2020 року та протоколу профспілкового комітету № 4 від 9 квітня 2019 року профспілковий комітет за поданням директора школи від 1 квітня 2019 року № 41 надав згоду на звільнення ОСОБА_1 з роботи старшого кочегара котельні відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП у зв`язку з прогулом без поважних причин.

Відповідно до ч. 9 ст. 43 КЗпП України, якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 336/5828/16 (провадження № 61-30894сво18) викладено правовий висновок, що як при звільненні члена профспілкової організації без отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (ст. 43 КЗпП України), так і при звільненні члена виборного профспілкового органу без отримання попередньої згоди виборного органу, членом якого він є, а також вищого виборного органу цієї профспілки (ст. 252 КЗпП України) суд має зупинити провадження по справі та запитати відповідний орган щодо згоди на звільнення. Відсутність такого рішення на час звільнення працівника сама по собі не є безумовною підставою для його поновлення на роботі, оскільки така згода або незгода на звільнення може бути витребувана судом при вирішенні трудового спору.

Згідно з протоколом засідання профспілкового комітету школи № 12 від 5 грудня 2019 року було надано згоду на звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з прогулом 11 квітня 2019 року без поважних причин на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КзпП України. На зазначене засідання профкому позивач, як вбачається з матеріалів справи не з`явився, хоча був повідомлений про засідання, що підтверджується проханням надати письмові пояснення за підписом голови профспілкового комітету Федорука С.Л. від 26 листопада 2019 року № 2 та рекомендованим повідомленням про вручення позивачу поштового відправлення 29 листопада 2019 року.

З графіка роботи старшого кочегара котельні школи, підписаного завгоспом школи ОСОБА_7 та затвердженого директором школи 10 квітня 2019 року, вбачається, що ОСОБА_1 мав працювати у понеділок, вівторок, середу, четвер та п`ятницю з 9 год. по 17 год.

Згідно з актом № 3 від 11 квітня 2019 року о 13 год. та актом № 4 від 12 квітня о 10 год. 27 хв., ОСОБА_1 11 квітня 2019 року не вийшов на роботу протягом робочого дня і причину відсутності на момент складення актів не повідомив; попередньо про відсутність ні завгоспа школи, ні директора школи не повідомляв, а 12 квітня 2019 року о 9 год. 30 хв. під час розмови у телефонному режимі ОСОБА_1 відмовився з`явитися на роботу, незважаючи на те, що цей день також був робочим, і відмовився надавати будь-які пояснення своєї відсутності 11 квітня 2019 року.

З акта № 5 від 12 квітня 2019 року, що складений о 14 год. 20 хв. за підписами, зокрема працівників школи ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_7 , які є членами КТС, вбачається, що 12 квітня 2019 року до 14 год. 20 хв. був виданий наказ № 38-К про звільнення ОСОБА_1 з роботи та належним чином було оформлено трудову книжку останнього, і завгосп школи ОСОБА_7 по телефону з використанням гучного зв`язку повідомила ОСОБА_1 про оформлення зазначених документів і необхідність отримання копії наказу про звільнення та трудову книжку, проте ОСОБА_1 відмовився з`явитися на своє робоче місце в цей день 12 квітня 2019 року, який є робочим днем і відпрацювати згідно з встановленим графіком.

Зазначені у вищевказаних актах обставини свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_13 та ОСОБА_18 підтвердили у судовому засіданні.

З журналу реєстрації трудових книжок загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Карасин, у якому пронумеровано, прошнуровано і скріплено печаткою 111 аркушів, за підписом директора школи, вбачається, що трудову книжку ОСОБА_1 отримав 16 квітня 2019 року (арк. ж. 13-14, запис № 61).

Доводи позивача, що підпис про отримання трудової книжки виконаний не ним, жодними доказами не підтверджені. ОСОБА_1 не надав суду доказів на підтвердження обставин щодо часу отримання ним трудової книжки, яка на момент розгляду справи знаходиться у його розпорядженні.

З розписки від 21 травня 2019 року (а.с. 58) вбачається, що ОСОБА_1 отримав від директора школи ОСОБА_2 , зокрема, наказ № 38-К про звільнення його з роботи.

Таким чином, встановлено, що позивач був відсутній на роботі 19 березня 2019 року з 00 год. до 8 год. та 11 квітня 2019 року протягом більше трьох годин без поважних причин, тобто допустив прогули.

Відсутність у цей час на роботі позивач не заперечив, проте пояснив, що не повинен був працювати 19 березня 2019 року, а мав приступити до роботи о 18 год. 18 березня на цілу добу, оскільки саме в такий спосіб здійснювалося чергування кочегарів, однак 18 березня 2019 року йому зателефонував директор школи ОСОБА_2 , з яким у нього стався конфлікт, і повідомив про його звільнення. Зазначені твердження позивача не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, жодними доказами вони не підтверджені, а тому не можуть свідчити про поважність причин не виходу його на роботу згідно з наданим відповідачем графіком з 00 год. 19 березня 2019 року по 8 год. 19 березня 2019 року. Окрім того, позивачем не надано наказу на підтвердження звільнення його з роботи 18 березня 2019 року, а тому він повинен був вийти 19 березня 2019 року на роботу на зміну згідно з визначеним графіком роботи кочегарів.

Не заперечив позивач у судовому засіданні факт своєї відсутності на роботі 11 квітня 2019 року, проте пояснив, що згідно з Законом України Про донорство крові та її компоненти він як донор мав право на додатковий день відпочинку із збереженням середньої заробітної плати, що підтверджується довідкою № 20 від 3 січня 2019 року, і про використання цього дня відпочинку 11 квітня 2019 року повідомив завгоспа школи ОСОБА_7 . Проте такі доводи позивача не свідчать про поважність причин відсутності його на роботі, а є доказом того, що останній самовільно використав без погодження з власником або уповноваженим ним органом день відпочинку, на який він мав право як донор, чим допустив прогул. Матеріали справи не містять заяви позивача про надання йому додаткового дня відпочинку як донору та відповідного наказу відповідача. Окрім того, як пояснила у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , вона не давала дозволу ОСОБА_1 не приходити 11 квітня 2019 року на роботу і вирішення цього питання не входить до її поноважень

Таким чином, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, що підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач був відсутній на роботі у вищезазначені дні без поважних причин, допустив прогули, за що до нього відповідачем було застосовано дисциплінарне стягнення за встановленою законом процедурою у виді звільнення, а тому правові підстави для його поновлення на роботі відсутні.

Інші доводи позивача та його представника не спростовують зазначеного висновку суду і не підтверджуються належними, достатніми та допустимими доказами.

Доводи представника позивача - адвоката Бельського І.В. про те, що відповідач примушував ОСОБА_1 до виконання роботи, не обмовленої трудовим договором, і роботи, яка не входить до кола його обов`язків, не свідчать про поважність причин відсутності останнього на роботі у вказані дні та про незаконність звільнення з підстави, встановленої п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Твердження позивача про відсутність у доступних місцях графіків виходу кочегарів на роботу, про чергування кочегарів протягом цілої доби, а не протягом 8 годин, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні і спростовуються показаннями допитаних судом свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_15 , які пояснили, що графіки розміщені у приміщені котельні і чергування кочегарів здійснюється протягом 8 годин.

Окрім того, безпідставними є посилання позивача про необізнаність його з такими графіка, адже згідно з п.3.5. Посадової інструкції, з якою останній був ознайомлений, про що свідчить його підпис, до його посадових обов`язків входило також здійснення прийому і здачі чергування з відповідним записом у журналі, тобто останній мав можливість і був зобов`язаний виявляти інтерес про режим свого робочого часу та організацію роботи котельні школи.

Позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про поновлення на роботі, тому у зв`язку з відсутністю правових підстав для скасування наказу про звільнення і поновлення на роботі, у їх задоволенні необхідно відмовити.

Згідно зі ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Зі змісту зазначеної статті вбачається, що перебіг місячного строку позовної давності за вимогою про поновлення на роботі починається із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Статтею 234 КЗпП України встановлено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.

У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів судам роз`яснено, якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строків у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з`ясовує не лише причини пропуску строку, а й усі обставини справи, права та обов`язки сторін.

Наказ про звільнення, як було встановлено у судовому засіданні, позивач отримав 21 травня 2019 року. З позовом до суду він звернулася 20 вересня 2019 року (через майже 4 місяці з часу, коли отримав наказ про звільнення з роботи), тобто з пропуском строку позовної давності і поважних причин для його поновлення суду не навів. Посилання ОСОБА_1 як на підставу для поновлення строку звернення до суду на ту обставину, що він очікував на те, що з початком навчального року відповідач знову його візьме на роботу, про що його переконувала завгосп ОСОБА_7 , і чого не сталося, не може вважатися поважною причиною пропуску вказаного строку. Окрім того, свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні дала показання про те, що вона лише висловила припущення про можливість працевлаштування останнього знову у школі, оскільки сама не наділена повноваженнями прийняття на роботу працівників, і рекомендувала йому просити у директора прийняти його на роботу з початком навчального року, але позивач до відповідача з таким питанням не звернувся.

Між тим, оскільки позов є необґрунтованим, суд дійшов висновку, що у його задоволенні належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Допущені відповідачем неточності у найменуванні посади, на якій працював позивач, у наказі про переведення останнього на роботу старшим кочегаром школи та у наказі про звільнення з роботи на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, не свідчить про незаконність звільнення, адже, як встановлено судом, позивач працював кочегаром у школі на постійні основі і звільнений був не у зв`язку з закінченням строку трудового договору.

Керуючись ст. ст. 2, 10, 13, 259, 264, 265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Карасин Камінь-Каширського району (місцезнаходження: вул. Молодіжна, 15а, с. Карасин, Камінь-Каширського району, Волинської області, ЄДРПОУ - 25086540), директора загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Карасин Камінь-Каширського району ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та поновлення на роботі, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Апеляційна скарга подається через Камінь-Каширський районний суд Волинської області до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Дата виготовлення повного тексту рішення - 6 листопада 2020 року.

Головуючий: О. В. Антонюк