Постанова

від 11.11.2020 по справі 923/570/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року м. ОдесаСправа № 923/570/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі

на рішення Господарського суду Херсонської області від 10.08.2020, прийняте суддею Закуріним М.К., м. Херсон,

у справі №923/570/20

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі

до відповідача: Благодійної організації "Благодійний фонд "АРХАТ"

про стягнення 14 655,28 грн

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 р. Регіональне відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі звернулося з позовом до Благодійної організації "Благодійний фонд "АРХАТ", в якому просило стягнути з відповідача на користь держави в особі позивача неустойку за несвоєчасне повернення майна за договором оренди №1305-16-065 від 15.02.2016 у сумі 14655,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірними діями відповідача, який, не зважаючи на припинення договірних орендних відносин з Регіональним відділенням Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, безпідставно не повернув останньому об`єкт оренди - нежитлові приміщення площею 48,6 кв.м, розташовані на першому поверсі адміністративної будівлі за адресою: м. Херсон, вул. Потьомкінська, 96, що в силу вимог законодавства та узгоджених сторонами умов договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №1305-16-065 від 15.02.2016 є підставою для нарахування Благодійній організації "Благодійний фонд "АРХАТ" неустойки у розмірі подвійної плати за користування орендованим майном за час прострочення.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 17.06.2020 відкрито провадження у справі №923/570/20.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 10.08.2020 у справі №923/570/20 (суддя Закурін М.К.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Благодійної організації "Благодійний фонд "АРХАТ" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі 5296,66 грн неустойки та 759,66 грн компенсації по сплаті судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд послався на доведеність позивачем факту несвоєчасного повернення відповідачем майна, орендованого останнім на підставі укладеного з Регіональним відділенням Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №1305-16-065 від 15.02.2016, який припинив свою дію, що зумовило правомірність заявлення позивачем вимог про стягнення з відповідача неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди за період 22.02.2018-09.12.2019, при цьому суд першої інстанції врахував, що за умовами вищенаведеного договору сплата орендних платежів повинна здійснюватися за встановленим розподілом між орендодавцем та балансоутримувачем у співвідношенні 50% кожному з них, а тому Благодійна організація "Благодійний фонд "АРХАТ", з огляду на сплату протягом вказаного періоду в рахунок неустойки 4061,97 грн, зобов`язана сплатити залишок у сумі 5296,66 грн (18717,25 грн х 50% - 4061,97 грн = 5296,66 грн).

Не погодившись з прийнятим рішенням, Регіональне відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 10.08.2020 у справі №923/570/20 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що приписи чинного законодавства та узгоджені сторонами умови договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №1305-16-065 від 15.02.2016 не передбачають поділу неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди між орендодавцем та балансоутримувачем, при цьому положення Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995, регулюють механізм сплати орендних платежів та не поширюють свою дію на правовідносини щодо стягнення неустойки, передбаченої статтею 785 Цивільного кодексу України.

У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 28.09.2020 (вх.№2734/20/Д3 від 02.10.2020) Благодійна організація "Благодійний фонд "АРХАТ" просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Господарського суду Херсонської області від 10.08.2020 у справі №923/570/20 у повному обсязі, посилаючись на неправильність проведеного позивачем розрахунку суми неустойки та пропуск останнім строку позовної давності.

Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно із частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною десятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина сьома статті 12 Господарського процесуального кодексу України).

Станом на 01.01.2020 прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 2102 грн (стаття 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік").

Враховуючи викладене та з огляду на ціну позову у даній справі (14655,28 грн), перегляд оскаржуваного рішення за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у визначеному складі суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Херсонської області норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 15.02.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі ("Орендодавець") та Благодійною організацією "Благодійний фонд "АРХАТ" ("Орендар") укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №1305-16-065 (далі - договір №1305-16-065 від 15.02.2016), відповідно до пункту 1.1 якого в редакції додаткового договору №1 від 13.02.2017 Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлові приміщення площею 48,6 кв.м на першому поверсі адміністративної будівлі за адресою: м. Херсон, вул. Потьомкінська, 96, що перебуває на балансі Державної установи "Херсонській обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України".

Згідно з пунктом 1.2 договору №1305-16-065 від 15.02.2016 майно передається в оренду з метою розміщення виконавчого органу управління Благодійної організації "Благодійний фонд "АРХАТ" для надання благодійної допомоги.

В силу пунктів 2.1, 2.2, 2.5 договору №1305-16-065 від 15.02.2016 Орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди. Забороняється передача в суборенду та приватизація орендованого майна.

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку грудень 2015 року - 373,20 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України. У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування (пункти 3.1-3.4 договору №1305-16-065 від 15.02.2016).

У пункті 3.6 договору №1305-16-065 від 15.02.2016 сторони узгодили, що орендна плата перераховується Орендарем до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, що наступає за звітним місяцем, з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

За умовами пункту 5.10 договору №1305-16-065 від 15.02.2016 Орендар зобов`язується у разі припинення або розірвання договору повернути Орендодавцеві та Балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини Орендаря.

Пунктом 7.1 договору №1305-16-065 від 15.02.2016 передбачено, що Орендодавець зобов`язується за участю Балансоутримувача передати Орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передачі майна, який підписується одночасно з даним договором.

Цей договір укладений строком на 1 рік та діє з 16.02.2017 до 16.02.2018 включно (пункт 10.1 договору №1305-16-065 від 15.02.2016 в редакції додаткового договору №1 від 13.02.2017).

Відповідно до пункту 10.6 договору №1305-16-065 від 15.02.2016 чинність цього договору припиняться внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

В силу пунктів 10.10, 10.11 договору №1305-16-065 від 15.02.2016 у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю та Балансоутримувачу. У разі, якщо Орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження. Майно вважається повернутим Орендодавцю та Балансоутримувачу з моменту підписання Орендодавцем, Балансоутримувачем та Орендарем акта приймання-передачі. Обов`язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на Орендаря.

Згідно з пунктом 10.12 договору №1305-16-065 від 15.02.2016 якщо Орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення. Нарахування Орендарю неустойки здійснюється Орендодавцем за весь період невиконання зобов`язань Орендаря щодо повернення майна за актом приймання-передачі.

На виконання умов вищезазначеного договору 15.02.2016 Регіональним відділенням Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Державною установою "Херсонській обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" та Благодійною організацією "Благодійний фонд "АРХАТ" підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі державного майна б/н, що є додатком №2 до договору №1305-16-065 від 15.02.2016 та з якого вбачається, що Орендодавець та Балансоутримувач передали, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлові приміщення площею 48,6 кв.м на першому поверсі адміністративної будівлі за адресою: м. Херсон, вул. Потьомкінська, 96, що перебуває на балансі Державної установи "Херсонській обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України".

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 07.10.2019 у справі №923/798/18, яке набрало законної сили, позов Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до Благодійної організації "Благодійний фонд "АРХАТ" задоволено та зобов`язано останню звільнити незаконно займане державне майно - нежитлові приміщення площею 48,6 кв.м, розташовані на першому поверсі адміністративної будівлі, що перебуває на балансі Державної установи "Херсонський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України", за адресою: м. Херсон, вул. К. Маркса (на теперішній час - вул. Потьомкінська), 96.

Під час розгляду справи №923/798/18 судом встановлено, що договір №1305-16-065 від 15.02.2016 припинив свою дію у зв`язку зі спливом строку, на який його було укладено, з 17.02.2018, що зумовило відсутність правових підстав для володіння та користування Благодійною організацією "Благодійний фонд "АРХАТ" нерухомим майном державної форми власності - нежитловими приміщеннями площею 48,6 кв.м, які розташовані на першому поверсі адміністративної будівлі за адресою: м. Херсон, вул. Потьомкінська, 96.

В подальшому 10.12.2019 Регіональним відділенням Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Державною установою "Херсонській обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" та Благодійною організацією "Благодійний фонд "АРХАТ" підписано без зауважень та скріплено печатками акт приймання-передачі державного майна б/н, відповідно до якого Орендар передав, а Орендодавець та Балансоутримувач прийняли з оренди державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлові приміщення площею 48,6 кв.м на першому поверсі адміністративної будівлі за адресою: м. Херсон, вул. Потьомкінська, 96, що перебуває на балансі Державної установи "Херсонській обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України".

В адресованій відповідачу претензії №17-09-03945 від 12.12.2019 Регіональне відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі вимагало сплатити неустойку, нараховану за період 22.02.2018-09.12.2019 у зв`язку з несвоєчасним повернення майна, орендованого на підставі договору №1305-16-065 від 15.02.2016, у загальній сумі 14655,28 грн.

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з відповідача на користь держави в особі позивача 14655,28 грн неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди за договором №1305-16-065 від 15.02.2016.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що зобов`язання сторін, яке виникло на підставі укладеного між ними договору №1305-16-065 від 15.02.2016, припинилося у зв`язку зі спливом строку дії вказаного договору, проте обов`язок повернути об`єкт оренди Благодійною організацією "Благодійний фонд "АРХАТ" було виконано несвоєчасно, що з урахуванням встановленого у вказаному договору порядку розподілу орендної плати та часткового погашення відповідачем нарахованої на підставі статті 785 Цивільного кодексу України неустойки зумовило наявність правових підстав для стягнення з останнього залишку зазначеної неустойки у сумі 5296,66 грн (18717,25 грн х 50% - 4061,97 грн = 5296,66 грн).

Колегія суддів частково погоджується з вищенаведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу статтею 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів вбачає, що за своєю юридичною природою договір №1305-16-065 від 15.02.2016 є договором найму (оренди) державного майна.

Згідно з частиною першою статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

В силу частини шостої статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Організаційні та майнові відносини, що виникають у зв`язку з орендою державного та комунального майна, врегульовано Законом України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-XII від 10.04.1992, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України "Про оренду державного та комунального майна").

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності (частина перша статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Як обґрунтовано зазначено місцевим господарським судом, укладений між сторонами договір №1305-16-065 від 15.02.2016 став належною підставою виникнення у сторін за цим договором господарського зобов`язання відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України (статті 11, 202, 509 Цивільного кодексу України).

За умовами частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з частиною другою статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Аналогічні положення містить частина друга статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.

Саме така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17.

З огляду на викладене, у даному спорі не підлягає доведенню встановлений рішенням Господарського суду Херсонської області від 07.10.2019 у справі №923/798/18, яке набрало законної сили, факт припинення з 17.02.2018 договору №1305-16-065 від 15.02.2016 у зв`язку зі спливом строку, на який його було укладено.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (частина четверта статті 291 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною першою статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення .

Отже, неустойка, право на стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Вказана неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 Цивільного кодексу України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов`язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом поверненням об`єкту договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі невиконання обов`язку, передбаченого частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України, закон визначає можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди.

Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, пов`язується з простроченням орендарем виконання зобов`язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди, і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Згідно з частинами першою, другою статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання .

Для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яку позивач визначив як підставу вимог про стягнення неустойки, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 цього Кодексу. При цьому для застосування відповідальності, передбаченої наведеною нормою, важливим є встановлення наявності в орендаря можливості передати майно, що було предметом оренди, та умисного невиконання ним цього обов`язку.

Зазначений висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 30.08.2019 у справі №910/13695/18.

Як зазначалося вище, в силу пунктів 10.10, 10.11 договору №1305-16-065 від 15.02.2016 у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю та Балансоутримувачу. У разі, якщо Орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження. Майно вважається повернутим Орендодавцю та Балансоутримувачу з моменту підписання Орендодавцем, Балансоутримувачем та Орендарем акта приймання-передачі. Обов`язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на Орендаря.

Таким чином, беручи до уваги те, що договір №1305-16-065 від 15.02.2016 припинив свою дію з 17.02.2018, суд апеляційної інстанції вбачає, що з урахуванням визначеного у пункті 10.10 вищенаведеного договору строку на повернення майна, який складає 3 робочі дні, обов`язок повернути орендоване нерухоме майно виник у відповідача з 22.02.2018 , між тим акт приймання-передачі державного майна за даним договором відповідно до якого Орендар повернув нежитлові приміщення площею 48,6 кв.м на першому поверсі адміністративної будівлі за адресою: м. Херсон, вул. Потьомкінська, 96, сторонами та Державною установою "Херсонській обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" було підписано без зауважень та скріплено печатками лише 10.12.2019 .

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, з огляду на припинення між сторонами договірних орендних відносин, апеляційний господарський суд зауважує, що Благодійна організація "Благодійний фонд "АРХАТ" своєчасно не повернула позивачеві орендоване майно за відсутності будь-яких правових підстав для продовження володіння та користуванням вказаним майном, при цьому у матеріалах справи відсутні та відповідачем, на якого в силу пункту 10.11 договору №1305-16-065 від 15.02.2016 покладено обов`язок щодо складання акта приймання-передачі для повернення об`єкта оренди, до суду першої інстанції не подано жодного доказу на підтвердження відсутності своєї вини в несвоєчасному поверненні орендодавцю спірного нерухомого майна державної форми власності, що, з огляду на встановлену законом презумпцію вини порушника зобов`язання, свідчить про можливість застосування до орендаря наслідків, передбачених положеннями частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, а саме: покладення на нього обов`язку зі сплати неустойки, нарахованої за період 22.02.2018-09.12.2019.

Згідно з пунктом 10.12 договору №1305-16-065 від 15.02.2016 якщо Орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення. Нарахування Орендарю неустойки здійснюється Орендодавцем за весь період невиконання зобов`язань Орендаря щодо повернення майна за актом приймання-передачі.

Колегія суддів зауважує, що під час розгляду позовних вимог про стягнення неустойки, передбаченої статтею 785 Цивільного кодексу України, відсутня необхідність правової оцінки обставин фактичного користування або некористування відповідачем орендованим майном, оскільки приписи законодавства та узгоджені сторонами умови договору №1305-16-065 від 15.02.2016 пов`язують факт виконання зобов`язання щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди з конкретною дією - підписанням сторонами договору оренди та балансоутримувачем відповідного акту приймання-передачі, а не з вчиненням орендарем будь-яких інших дій, які свідчать про фактичне звільнення орендованих нежитлових приміщень або припинення ним здійснення господарської діяльності у даних приміщеннях.

Перевіривши наданий позивачем до місцевого господарського суду розрахунок неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди за договором №1305-16-065 від 15.02.2016, апеляційний господарський суд вбачає, що вказаний розрахунок проведено арифметично правильно з урахуванням вірних вихідних даних (розмір орендної плати - 434,47 грн за місяць; період - з 22.02.2018 по 09.12.2019; враховано в якості часткового погашення Благодійною організацією "Благодійний фонд "АРХАТ" неустойки сплачені останньою грошові кошти в сумі 4061,97 грн), а відтак Регіональним відділенням Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі обґрунтовано заявлено до стягнення вказану неустойку у розмірі 14655,28 грн.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком Господарського суду Херсонської області про те, що сума неустойки за несвоєчасне повернення об`єкта оренди повинна бути розподілена між орендодавцем та балансоутримувачем у тому самому співвідношенні, що і орендна плата за договором №1305-16-065 від 15.02.2016, а саме: по 50% кожному з них, оскільки приписи частини другої статті 785 Цивільного кодексу України наділяють правом вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення виключно наймодавця, а не балансоутримувача, при цьому узгоджені сторонами умови вищезазначеного договору також не передбачають розподілу вказаної неустойки між Регіональним відділенням Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі і Державною установою "Херсонській обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України".

Відтак, враховуючи те, що положення чинного цивільного законодавства передбачають стягнення неустойки виключно орендодавцем, а умови укладеного між сторонами договору №1305-16-065 від 15.02.2016 не містять приписів щодо можливості розподілу неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна між орендодавцем та балансоутримувачем, суд першої інстанції безпідставно застосував порядок перерахування і розподілу орендної плати, встановлений у пункті 3.6 цього договору, та помилково залишив поза увагою положення пункту 10.12 вказаного договору, яким унормовано порядок та умови нарахування неустойки у разі невиконання орендарем свого обов`язку щодо повернення орендованого майна.

Крім того, місцевий господарський суд необґрунтовано посилається в оскаржуваному рішення на положення Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995, яка розроблена з метою створення єдиного організаційно-економічного механізму справляння плати за оренду цілісного майнового комплексу державного підприємства, організації, їх структурних підрозділів (філії, цеху, дільниці) та окремого індивідуально визначеного майна державного підприємства, організації, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил, інших військових формувань, органами, підрозділами, закладами та установами Держспецзв`язку, рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки), а також майна, що не ввійшло до статутного фонду господарського товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації), тобто дана Методика регламентує виключно механізм сплати орендних платежів та жодним чином не поширює свою дію на правовідносини щодо стягнення передбаченої статтею 785 Цивільного кодексу України неустойки, при цьому правові підстави для застосування до спірних правовідносин щодо стягнення неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди аналогії закону у вигляді використання передбаченого Методикою порядку розподілу орендної плати відсутні.

З огляду на викладене, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи жодного доказу сплати відповідачем 14655,28 грн неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна за договором №1305-16-065 від 15.02.2016, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у даній справі.

Доводи Благодійної організації "Благодійний фонд "АРХАТ" про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягнення неустойки колегією суддів оцінюються критично, адже, як зазначалося вище, передбачена статтею 785 Цивільного кодексу України неустойка не є неустойкою (штрафом, пенею) у розумінні статті 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України, тому на неї не розповсюджуються скорочений строк позовної давності, встановлений частиною другою статті 258 Цивільного кодексу України.

Правова позиція щодо застосування до вимог про стягнення неустойки в разі невиконання орендодавцем обов`язку щодо повернення орендованого майна загальної позовної давності відображена у постанові Верховного Суду України від 20.03.2012 у справі №3-13гс12 та підтримана у постановах Верховного Суду, зокрема, від 20.09.2018 у справі №909/62/18.

Загальний строк позовної давності, який відповідно до вимог статті 257 Цивільного кодексу України складає 3 роки, для звернення з відповідними вимогами позивачем не пропущений.

Суд апеляційної інстанції враховує, що скаржник в апеляційній скарзі просить рішення Господарського суду Херсонської області від 10.08.2020 у справі №923/570/20 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, між тим колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду при апеляційному перегляді вказаного рішення суду першої інстанції не встановлено правових підстав для скасування оскаржуваного рішення у повному обсязі, зокрема, в частині задоволених позовних вимог, відтак вказана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 10.08.2020 у справі №923/570/20 не повністю відповідає вказаним вище вимогам у зв`язку з невідповідністю викладених у ньому висновків обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 9358,62 грн неустойки за несвоєчасне повернення майна за договором оренди №1305-16-065 від 15.02.2016 з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В силу статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправомірних дій.

Викладене у відзиві на апеляційну скаргу б/н від 28.09.2020 (вх.№2734/20/Д3 від 02.10.2020) прохання Благодійної організації "Благодійний фонд "АРХАТ" під час проведення розподілу судових витрат врахувати неприбутковість даної організації судом апеляційної інстанції до уваги не приймається, адже чинне законодавство України не містить жодних пільг в частині неможливості покладення витрат зі сплати судового збору на учасника справи, характер діяльності якого є некомерційним.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 10.08.2020 у справі №923/570/20 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 9358,62 грн неустойки за несвоєчасне повернення майна за договором оренди №1305-16-065 від 15.02.2016 скасувати, позовні вимоги в цій частині задовольнити, в частині розподілу судових витрат - змінити, в решті рішення залишити без змін, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до Благодійної організації "Благодійний фонд "АРХАТ" задовольнити.

Стягнути з Благодійної організації "Благодійний фонд "АРХАТ" на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі неустойку за несвоєчасне повернення майна за договором оренди №1305-16-065 від 15.02.2016 у сумі 14655,28 грн та 2102 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви " .

Стягнути з Благодійної організації "Благодійний фонд "АРХАТ" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі 3153 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Херсонської області видати відповідні накази з зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та у строки, визначені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 11.11.2020.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя Л.В. Поліщук