Постанова

від 04.11.2020 по справі 904/589/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2020 року м. Дніпро Справа № 904/589/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач)

судді Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.,

секретар судового засідання Манчік О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВПК-АГРО"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2020р. (повний текст складено 06.04.2020р.)

у справі № 904/589/20 (суддя - Золотарьова Я.С., м. Дніпро)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "АДОРА", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВПК-АГРО", с. Вишневе Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості у розмірі 323 281,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2020р. у даній справі закрито провадження в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 225 000,00 грн. Позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВПК-АГРО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АДОРА" пеню у розмірі 39 710,96 грн., штраф у розмірі 11 250,00 грн., 3 % річних у розмірі 5 603,42 грн., інфляційні втрати у розмірі 7 266,46 грн. та судовий збір у розмірі 4 332,46 грн. В іншій частині позову відмовлено.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2020р. в частині задоволення позовних вимог, залишити позовну заяву у вказаній частині без задоволення.

2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції не встановлено всі обставини, не взяті аргументи та пояснення апелянта які були викладені у відзиві на позовну заяву в п. 3.1-3.6., а саме аргументи апелянта про те, що позивач не виконав п. 10.6 договору, не повідомив сторону, тобто, апелянта про зміну свого найменування та інші реквізити, протягом п`яти днів з моменту реєстрації відповідних змін. Не виконавши відповідний пункт договору позивач обмежив апелянта у можливості сплатити кошти вчасно. Постановою Правління Національного банку України №162 від 28.12.2018 року всі банки України перейшли на міжнародну систему формування банківського рахунку (IBAN). Датою переходу є -05.08.2019 року. Пунктом 10.6 договору передбачено, що позивач зобов`язаний був протягом п`яти днів повідомити про зміну свого рахунку відповідно міжнародної системи (IBAN). Отримана претензія відповідачем 20.08.2019 року мала би містити інформацію про змінений розрахунковий рахунок, але обмежувалась виключно змістом про бажання судового врегулювання спору, тобто претензія не відповідала умовам п. 7.1 договору про вирішення спору шляхом переговорів. 30.01.2019 року відповідно ТТН № РАД-24 від 30.01.2019 відповідачу був поставлений товар, сторони підписали видаткову накладну № 24 від 30.01.2019р. Рахунок на оплату не надавався. Датою оплати товару є 30.01.2019 року + 7 місяців, а саме 30.08.2019 року. Відповідач самостійно дізнався про нові реквізити позивача та 11.02.2020 року самостійно здійснив повну оплату за поставлений товар, у розмірі 225 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1511 від 11.02.2020р. Суд хибно дійшов висновку про те, що скаржник має сплатити пеню та інфляційні втрати, оскільки відповідач належним чином виконав умови договору. Підтвердженням тому є факт оплати грошових коштів у повному обсязі у строк дії договору та обставини за яких відповідач був обмежений у можливості здійснити розрахунок вчасно, а саме з вини позивача.

2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

В поясненні по суті апеляційної скарги позивач посилається на те, що відповідач не виконав умови договору належним чином, у зв`язку з чим Господарський суд Дніпропетровської області правильно застосував норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, з`ясувавши всі обставини справи, цілком правомірно та обґрунтовано дійшов до висновку, що відповідач повинен сплатити передбачені договором штрафні санкції. На підставі наведеного, позивач просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2020р. у справі №904/589/20 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

3. Апеляційне провадження.

3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.09.2020 року (головуючий суддя - Вечірко І.О., суддя Коваль Л.А., Кузнецов В.О.) відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 04.11.2020 року.

02.11.2020 року на адресу апеляційного господарського суду надійшло клопотання від ТОВ "ВПК-АГРО" про розгляд справи без участі його представника.

Через неможливість суддів Коваль Л.А., Кузнецова В.О. продовжувати розгляд апеляційної скарги у зв`язку із перебуванням у відпустці, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені законом, розпорядженням керівника апарату суду від 03.11.2020р. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів, за результатами якої для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Вечірко І.О., судді - Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.11.2020р. дану справу прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів.

04.11.2020р. в судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався та не направив в судове засідання свого повноважного представника, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.

29.01.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "АДОРА" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВПК-АГРО" (покупець) було укладено договір поставки № АД-01 (а. с. 33).

Постачальник зобов`язується продати (передати) у власність покупця товар - пакувальні матеріали, зазначений у накладній, яка є невід`ємною частиною договору і визначають його істотні умови в частині опису товару, а покупець зобов`язується сплатити і прийняти товар на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

Ціна на товар, що поставляється за цим договором, вказується в накладній, яка є невід`ємною частиною договору (п. 3.1. договору).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв у власність товар на загальну суму 225 000,00 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами видатковою накладною № 24 від 30.01.2019р. та товарно-транспортною накладною № РАД-24 від 30.01.2019р. (а. с.35-36).

Покупець зобов`язується сплатити 100 % вартості товару до відвантаження. Датою поставки є дата виписки накладної на відпуск товарів (п. 3.3 договору).

Позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 12/08 від 12.08.2019р. (а. с.37), в якій він просив оплатити заборгованість у розмірі 225 000,00 грн.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до місцевого господарського суду із даним позовом.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем було оплачено поставлений товар у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 1511 від 11.03.2020р. на суму 225 000,00 грн.

3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).

З огляду на наявний в матеріалах справи договір, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини поставки.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Умовами договору передбачено строки, розмір та порядок оплати поставленого товару. Відповідно до п. 3.3 договору, строк оплати поставленого товару є таким, що настав 30.01.2019р.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (ст.ст. 525 та 526 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Матеріали справи свідчать, що позивач із даним позовом звернувся до суду 03.02.2020р, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції (а. с.1). Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2020р. Разом з тим, відповідач здійснив оплату за поставлений товар 11.02.2020р., що підтверджується платіжним дорученням № 1511.

Таким чином, відповідач оплатив суму основного боргу у розмірі 225 000,00 грн. після звернення позивача до суду із даним позовом та відкриття провадження у справі.

Господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору (п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України).

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 225 000,00 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ст. 549 ЦК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Пунктом 6.2 договору встановлено, що у разі порушення покупцем строків здійснення розрахунків, передбачених цим договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

На підставі п. 6.2 договору позивачем нараховано пеню у розмірі 72 203,42 грн. за період з 31.01.2019р. по 22.01.2020р.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені, суд першої інстанції встановив, що розрахунок пені не відповідає чинному законодавству України, оскільки зобов`язання мало бути виконано 30.01.2019р., а тому нарахування пені мало припинитись через шість місяців, тобто 31.07.2019р.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що сума пені за період з 31.01.2019р. по 31.07.2019р. становить 39 710,96 грн.

Згідно з п. 6.3 договору у разі порушення покупцем строків здійснення розрахунків, передбачених цим договором понад 20 банківських днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 % від простроченої суми за кожен день прострочення.

На підставі п. 6.3 договору позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 11 250,00 грн.

Вказаний розрахунок суми штрафу є правильним. В зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що вимога щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 11 250,00 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 5 603,42 грн. за період з 31.01.2019р. по 22.01.2020р.

Наданий позивачем розрахунок 3 % річних є правильним, а тому підлягає задоволенню.

Також, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати у розмірі 9 225,00 грн. за період з лютого 2019р. по січень 2020р.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем вірно визначено для розрахунку період нарахування, але невірно розраховано сукупний індекс інфляції.

За наведених обставин, позовні вимоги позивача щодо суми інфляційних втрат є правомірними у розмірі 7 266,46 грн.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача пені у розмірі 39 710,96 грн., штрафу у розмірі 11 250,00 грн., 3 % річних у розмірі 5 603,42 грн., інфляційних втрат у розмірі 7 266,46 грн.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі, що зміни банківських реквізитів позивача створили перешкоди для своєчасної оплати отриманого товару не приймаються до уваги апеляційним господарським судом з огляду на відсутність доказів своєчасного вчинення відповідачем дій по оплаті товару, а також його звернення до позивача з метою з`ясування відповідної інформації.

Звертаючись із апеляційною скаргою, відповідач не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.

3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що місцевим господарським судом повно встановлені фактичні обставини справи, яким надана вірна оцінка у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального законодавства.

З урахуванням наведеного, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції має бути залишено без змін.

3.5. Розподіл судових витрат.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 275-282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВПК-АГРО" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2020 року у справі №904/589/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено - 11.11.2020р.

Головуючий суддя

---

І.О. Вечірко

Суддя

---

Л.М. Білецька

Суддя

---

Т.А. Верхогляд