Рішення

від 29.10.2020 по справі 910/7518/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.10.2020Справа № 910/7518/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фасадбудсервіс" до товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНСО", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - товариства з обмеженою відповідальністю "Просперітатіс", про стягнення 334 787,64 грн.,

за участі представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: Шмарьової Т.О. за ордером від 25 вересня 2020 року серія КС № 074374;

третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фасадбудсервіс" (далі - ТОВ "Фасадбудсервіс") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНСО" (далі - ТОВ "ВІНСО") неустойки у розмірі 334 787,64 грн., нарахованої у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за укладеним між сторонами договором від 30 травня 2018 року № 300501.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 1 червня 2020 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/7518/20, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а також встановлено сторонам строк для подання клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У червні 2020 року через загальний відділ канцелярії суду надійшла заява ТОВ "ВІНСО" від 22 червня 2020 року із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, в якій відповідач просив суд розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження та залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Просперітатіс" (далі - ТОВ "Просперітатіс").

Ухвалою суду від 7 липня 2020 року вказану заяву ТОВ "ВІНСО" задоволено, розгляд справи № 910/7518/20 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 20 серпня 2020 року.

Окрім того, зазначеною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не менше строку карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

10 серпня 2020 року через відділ діловодства суду надійшов відзив ТОВ "ВІНСО" від 5 серпня 2020 року на позовну заяву, в якому останнє заперечило проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що у серпні 2018 року ТОВ "Просперітатіс" самовільно обмежило доступ до об`єкта будівництва для представників відповідача, на якому використовувались орендовані у позивача будівельні риштування та відмовилось повернути їх як ТОВ "Фасадбудсервіс", так і ТОВ "ВІНСО". Відповідач визнав факт невиконання ним умов договорів оренди будівельних риштувань від 30 травня 2018 року № 300501 та від 22 травня 2018 року № 220501. Разом із тим, ТОВ "ВІНСО" зазначило, що таке невиконання відбулося не з його вини, а з вини ТОВ "Просперітатіс", що встановлено самим позивачем у процесі виконання судового рішення у справі № 910/4389/19 та підтверджується поданими відповідачем документами, зокрема, копією акта приватного виконавця Ігнатенка К.Е. від 22 листопада 2019 року. Відповідач також вказав, що, вживаючи всіх необхідних заходів щодо належного виконання зобов`язання, він звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Просперітатіс" про стягнення коштів та повернення вказаних будівельних риштувань (справа № 910/4167/20). На думку ТОВ "ВІНСО", саме протиправні дії ТОВ "Просперітатіс" щодо силового утримання вказаного майна перешкодили йому вчасно і належним чином виконати свої зобов`язання перед позивачем.

19 серпня 2020 року через відділ діловодства суду надійшла відповідь позивача від 17 серпня 2020 року № 17/1 на відзив, в якій останній заперечив проти аргументів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.

У підготовчому засіданні 20 серпня 2020 року протокольною ухвалою без виходу до нарадчої кімнати строк підготовчого провадження у даній справі було продовжено на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 серпня 2020 року відкладено підготовче засідання на 10 вересня 2020 року, а також залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - ТОВ "Просперітатіс".

Ухвалою суду від 10 вересня 2020 року закрито підготовче провадження у справі № 910/7518/20 та призначено її до розгляду по суті на 1 жовтня 2020 року.

21 вересня 2020 року через відділ діловодства суду надійшло клопотання позивача про компенсацію витрат на правничу допомогу адвоката у загальному розмірі 9 000,00 грн.

У судовому засіданні 1 жовтня 2020 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про відкладення судового засідання на 29 жовтня 2020 року.

У судовому засіданні 29 жовтня 2020 року представник відповідача заперечила проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Позивач про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином та у встановленому законом порядку, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання не забезпечив.

Разом із тим, 28 жовтня 2020 року через відділ діловодства суду надійшло клопотання ТОВ "Фасадбудсервіс", в якому останнє просило суд здійснити розгляд даної справи по суті та прийняти відповідне рішення без участі представника позивача.

Третя особа про дату та час судового засідання була повідомлена належним чином, проте будь-яких пояснень щодо позову до суду не подала.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, викладені у позові, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду міста Києва від 17 вересня 2019 року в справі № 910/4389/19 за позовом ТОВ "Фасадбудсервіс" до ТОВ "ВІНСО", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - товариства з обмеженою відповідальністю "Просперітатіс", про зобов`язання повернути обладнання та стягнення неустойки в розмірі 99 606,24 грн., у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору від 30 травня 2018 року № 300501, вимоги позивача задоволено. Зобов`язано ТОВ "ВІНСО" повернути ТОВ "Фасадбудсервіс" обладнання на суму 182 850,00 грн., а також стягнуто з відповідача на користь позивача неустойку в розмірі 99 606,24 грн. та 4 236,84 грн. судового збору.

На час розгляду даного спору вказане судове рішення набрало законної сили.

Частиною 4 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вищенаведеним рішенням Господарського суду міста Києва встановлено, що 30 травня 2018 року між ТОВ "ВІНСО" та ТОВ "Фасадбудсервіс" було укладено договір № 300501, за умовами якого останнє передало, а відповідач прийняв у тимчасове оплатне (орендне) користування, без передачі права власності, 1 (один) комплект будівельного обладнання відповідно до додатку № 2 (специфікація обладнання).

Мета оренди: будівельні та оздоблювальні роботи за адресою: Київська область, Броварський район, вулиця Анатолія Луценка. (пункт 2.1 даної угоди).

За умовами пунктів 3.3, 3.6 та 3.7 вказаного правочину обладнання передається та повертається орендарю на складі орендодавця за адресою: 02088, місто Київ, вулиця Дружби, будинок 3. Орендар своїми силами і за свій рахунок доставляє обладнання до місця експлуатації, а потім повертає його на склад орендодавця. Підтвердженням факту повернення орендованого майна орендодавцю є відповідним чином складений та підписаний акт повернення обладнання. До підписання сторонами такого акту обладнання вважається таким, що знаходиться в користуванні орендаря та не повернуто орендодавцю. Орендоване обладнання повинно бути повернуто орендодавцю в справному стані з урахуванням нормального зносу, не пізніше 1 (одного) дня після закінчення терміну оренди.

У додатку № 1 до даного договору сторони погодили, що орендар в особі директора Посреднікова Сергія Юрійовича особисто гарантує та зобов`язується повернути орендоване обладнання після закінчення терміну договору на склад, звідки обладнання видавалось.

У специфікації до цієї угоди (додаток № 2) сторони визначили перелік та вартість обладнання, яке передається орендодавцем орендарю.

Згідно з актом приймання-передачі від 25 травня 2018 року № 1 (додаток № 3) позивач передав відповідачу 1 (один) комплект обладнання відповідно до додатка № 2, у технічно справному стані, без візуальних дефектів та пошкоджень.

18 червня 2018 року сторонами укладено додаткову угоду № 1 до вказаного договору, за умовами якої орендарю було додатково надано обладнання загальною вартістю 32 118,00 грн. до 23 серпня 2018 року.

За умовами додаткової угоди від 31 жовтня 2018 року № 3 до даного правочину термін оренди обладнання було продовжено до 30 листопада 2018 року, а також визначено, що розмір орендної плати з 1 листопада 2018 року до 30 листопада 2018 року становить 13 834,20 грн. з ПДВ, з розрахунку на 1 день - 461,14 грн. з ПДВ.

В обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ "Фасадбудсервіс" посилалося на те, що орендар частково повернув йому обладнання лише 16 березня 2020 року, у зв`язку з чим позивачем на підставі частини 2 статті 785 ЦК України нараховано неустойку в розмірі подвійної плати за користування обладнанням за період з 19 березня 2019 року по 15 березня 202 року на загальну суму 334 787,64 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом (частина 6 статті 289 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як було зазначено вище, обставини припинення спірного договору встановлені Господарським судом міста Києва у справі № 910/4389/19.

За умовами частини 1 статті 785 ЦК України в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свій обов`язок щодо повернення орендованого обладнання у передбачені законодавством та договором строки не виконав. Обладнання було частково повернуте позивачу лише 16 березня 2020 року.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина 2 статті 785 ЦК України).

Вищенаведеним рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/4389/19 з відповідача на користь позивача було стягнуто неустойку у розмірі подвійної орендної плати за період з 1 грудня 2018 року по 18 березня 2019 року в загальній сумі 99 606,24 грн.

Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Фасадбудсервіс" просило стягнути з ТОВ "ВІНСО" неустойку у подвійному розмірі орендної плати за період з 19 березня 2019 року по 15 березня 2020 року в загальній сумі 334 787,64 грн., виходячи з розміру орендної плати за 1 день оренди, визначеного у додатковій угоді від 31 жовтня 2018 року № 3, яка становить 461,14 грн.

Частиною 1 статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Таким чином неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

Відповідно до частини 2 статті 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

В обґрунтування своїх заперечень ТОВ "ВІНСО" посилалося на те, що невиконання ним обов`язку щодо повернення орендованого обладнання за спірним договором відбулося не з його вини, а з вини ТОВ "Просперітатіс", посилаючись, зокрема, на акт приватного виконавця від 22 листопада 2019 року (ВП № 60660803, ВП № 60661932). Вказаним актом встановлено факт наявності спірного обладнання на майданчику за адресою: Київська область, місто Бровари, вулиця Анатолія Луценка, будинок 27, а також перешкоджання приватному виконавцю охороною об`єкта доступу до цього обладнання з метою його опису та передачі стягувачу, яким є позивач.

За приписами частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У той же час відповідач на надав суду будь-яких доказів, які б свідчили про відсутність його вини у неповерненні орендованого обладнання у визначені строки.

Разом із тим, ТОВ "ВІНСО" зазначило, що спірне обладнання використовувалось для проведення будівельних робіт на об`єктах ТОВ "Просперітатіс" відповідно до договору підряду від 24 травня 2018 року № 03/05-18.

За умовами статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

З огляду на зазначене, недодержання ТОВ "Просперітатіс" своїх обов`язків перед відповідачем не є підставою для звільнення останнього від відповідальності за порушення його зобов`язань перед ТОВ "Фасадбудсервіс".

За висновком суду неповернення об`єкта оренди за спірним договором у період після закінчення строку дії даної угоди, у тому числі за період з 19 березня 2019 року по 15 березня 2020 року, відбулося з вини відповідача, а отже, наявні правові підстави для нарахування неустойки на підставі частини 2 статті 785 ЦК України за визначений позивачем період.

Враховуючи те, що за перерахунком суду заявлений ТОВ "Фасадбудсервіс" розмір неустойки у сумі 334 787,64 грн. є обґрунтованим та арифметично вірним, суд дійшов висновку про задоволення даного позову.

Крім того, ТОВ "Фасадбудсервіс" просило суд стягнути з відповідача суму понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 9 000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 травня 2020 року між ТОВ "Фасадбудсервіс" та адвокатським бюро "Малеванчук та партнери" було укладено договір № 14/05 про надання правничої допомоги, за умовами якого клієнт доручив адвокатському бюро надавати йому правову (правничу) допомогу шляхом представництва, захисту, здійснення інших видів правової (правничої) допомоги та дій, що мають юридичне значення, відповідно до законодавства про види адвокатської діяльності, а останнє зобов`язалося виконувати отримані від клієнта доручення від його імені та за його рахунок у порядку та на умовах, визначених договором.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 14 травня 2020 року до вказаного договору ТОВ "Фасадбудсервіс" та адвокатське бюро "Малеванчук та партнери" погодили види та вартість правничої допомоги (винагороду/гонорар), яка полягає у представництві інтересів клієнта під час стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування обладнанням за договором від 30 травня 2018 року № 300501, що є предметом даного спору.

З матеріалів справи також вбачається, що 19 червня 2020 року та 11 вересня 2020 року між ТОВ "Фасадбудсервіс" та адвокатським бюро "Малеванчук та партнери" було підписано акти прийому-передачі наданих послуг за вищенаведеним договором: від 19 червня 2020 року № 19/06/20 на суму 5 000,00 грн. та від 11 вересня 2020 року на суму 4 000,00 грн.

Судом встановлено, що адвокатським об`єднанням "Малеванчук та партнери" виставлено рахунки від 19 червня 2020 року № 19/06 на суму 5 000,00 грн. та від 11 вересня 2020 року № 11/09 на суму 4 000,00 грн., які були оплачені ТОВ "Фасадбудсервіс", що підтверджується виписками по особовому рахунку адвокатського бюро "Малеванчук та партнери", копії яких наявні в матеріалах справи.

На підтвердження того, що Малеванчук І.В. є адвокатом, позивач долучив до матеріалів справи копію відповідного свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 3 березня 2014 року № 1103 та посвідчення адвоката № 1103, видане 11 вересня 2014 року.

Враховуючи вищенаведені обставини, беручи до уваги задоволення пред`явлених ТОВ "Фасадбудсервіс" позовних вимог у повному обсязі, а також зважаючи на відсутність клопотання відповідача про зменшення судових витрат на оплату професійної правничої допомоги у зв`язку, зокрема, з їх неспіврозмірністю, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про покладення на ТОВ "ВІНСО" 9 000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНСО" (01021, місто Київ, вулиця М. Грушевського, будинок 28/2, нежиле приміщення 43; ідентифікаційний код 30936870) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фасадбудсервіс" (02068, місто Київ, вулиця Драгоманова, будинок 31, квартира 189; ідентифікаційний код 35030793) 334 787 (триста тридцять чотири тисячі сімсот вісімдесят сім) грн. 64 коп. неустойки, 5 021 (п`ять тисяч двадцять одну) грн. 81 коп. судового збору та 9 000 (дев`ять тисяч) 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 9 листопада 2020 року.

Суддя Є.В. Павленко