Рішення

від 02.11.2020 по справі 915/1114/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2020 року Справа № 915/1114/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Степановій І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем-2002» , вул. Кондратенка, 6А, м. Полтава, 36009 (код ЄДРПОУ 32081777)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЦЕНТР-ПЕРВОМАЙСК» , вул. Одеська, 40, м. Первомайськ, Миколаївська обл., 55200 (код ЄДРПОУ 39713821)

про стягнення коштів в сумі 288 843, 01 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: представник не з`явився;

від відповідача: Перевознюк О.В., довіреність від 31.08.2020 року;

від відповідача: Балакан М.С., заступник директора, довіреність від 02.11.2020 року.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Тандем-2002» з позовною заявою про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЦЕНТР-ПЕРВОМАЙСК» основного боргу в розмірі 131 144, 51 грн., пені в розмірі 106 814, 82 грн., 10 % річних в розмірі 35 345, 60 грн. та інфляції за порушення строків оплати поставленого товару в розмірі 15 538, 08 грн.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

На підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Миколаївської області від 01.09.2020 року № 132 здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 915/1114/20. Підставою призначення повторного автоматизованого розподілу справи № 915/1114/20 є тимчасова непрацездатність головуючого судді Семенчук Н.О.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2020 року справу № 915/1114/20 призначено головуючому судді Олейняш Е.М.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07.09.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.10.2020 року призначено судове засідання по справі на 02.11.2020 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02.11.2020 року закрито провадження у справі № 915/1114/20 в частині стягнення грошових коштів в сумі 131 144, 51 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

В судовому засіданні 02.11.2020 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

02.11.2020 року до господарського суду Миколаївської області від позивача надійшло клопотання (вх. № 13828/20), в якому позивач просить суд розгляд справи перенести на інший час, оскільки ТзОВ «Тандем-2002» не має можливості направити свого представника для участі у судовому засіданні. В обґрунтування клопотання посилається на введення в країні карантину згідно постанови КМУ № 641 від 26.08.2020 року.

Представники відповідача у судовому засіданні не заперечували проти відкладення розгляду справи.

Розглянувши подане клопотання позивача, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки позивачем не подано жодного доказу на підтвердження обставин неможливості забезпечення явки представника.

Крім того, суд звертає увагу, що 02.04.2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, яким статтю 197 ГПК України після частини третьої доповнено новою частиною (частиною четвертою) такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України".

На реалізацію зазначених положень наказом Державної судової адміністрації України № 196 від 23.04.2020 року затверджено "Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза приміщенням суду", яким передбачено, що учасники судового процесу беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Таким чином, учасники справи не позбавлені права взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції як у приміщенні суду, так і поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. При цьому суд враховує приписи ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України, за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У свою чергу суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору поставки № 28/09/3 від 28.09.2017 року, а саме: зобов`язань щодо оплати за отриманий товар, внаслідок чого утворилась заборгованість у спірній сумі, та, як наслідок, на суму заборгованості позивачем нараховано пеню, 10 % річних та інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 526, 530, 610, 611, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України та умовами договору.

02.11.2020 року до господарського суду Миколаївської області від позивача, на виконання вимог ухвали суду, надійшла заява (вх. № 13829/20), в якій позивач повідомив суд про сплату відповідачем суми основного боргу за договором в повному обсязі.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

19.10.2020 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшло клопотання (вх. № 13150/20) про долучення доказів. В клопотанні відповідач зазначає, що після відкриття провадження у справі відповідач здійснив остаточне зарахування коштів по основному боргу по двом договорам поставки на рахунок позивача, що підтверджується платіжними дорученнями.

22.10.2020 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшли письмові пояснення (вх. № 13383/20), в яких відповідачем зазначено наступне:

- відповідач не мав на меті умисно ухилятися виконувати свої зобов`язання по договору поставки № 28/09/3 перед позивачем;

- відповідач зазначає, що відповідач не отримував вимоги за № 422 від 05.08.2020 року, а отже, не був належним чином повідомлений про вимогу сплатити основний борг;

- відповідач зазначає, що виконав повністю грошове зобов`язання по договору поставки № 28/09/3 від 28.09.2017 року;

- відповідач зазначає про неточності при заповнення первинної бухгалтерської документації (видаткових накладних) та про незрозумілу відповідачу формулу пені;

- відповідач в судовому засіданні усно зазначив, що частина видаткових накладних не містить печатки;

- відповідач в судовому засіданні усно зазначив, що не отримував від позивача вимоги про сплату заборгованості;

- відповідач в судовому засіданні усно зазначив про неможливість проведення оплати, у зв`язку з введенням карантину.

22.10.2020 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшло клопотання (вх. № 13383/20), в якому відповідач просить суд долучити до справи платіжні доручення № 163 від 30.09.2020 року на суму 100 000, 00 грн., № 164 від 30.09.2020 року на суму 77 000, 00 грн., № 68 від 30.09.2020 року на суму 11 559, 51 грн. (арк. 81-83).

Подані письмові пояснення та клопотання з додатками долучено судом до матеріалів справи.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

28.09.2017 року між ТзОВ «Тандем-2002» (постачальник) та ТзОВ «АГРОЦЕНТР-ПЕРВОМАЙСК» (покупець) було укладено договір поставки № 28/09/3 від 28.09.2017 року (арк. 22-25).

Відповідно до п. 11.2 Договору цей договір набуває чинності з 28 вересня 2017 року і діє по 31 грудня 2018 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця білково-мінерально-вітамінні добавки, комбікорми (насипом або фасовані і мішку), премікси, інший товар за погодженням (далі по тексту - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору найменування товару, його кількість, ціна товару за одиницю і по позиціях вказуються у видаткових накладних постачальника на товар.

Відповідно до п. 2.2 Договору сторони домовились, що усі видаткові накладні, за якими постачальник поставив покупцеві товар протягом терміну дії цього договору, відносяться до цього договору, якщо інше не випливає з відміток або тексту цих накладних.

Відповідно до п. 3.1 Договору поставка товару здійснюється партіями протягом усього терміну дії цього договору.

Відповідно до п. 3.3 Договору якщо інше не вказане в договорі (додаткових угодах до нього), поставка товару здійснюється на умовах EXW - Україна, м. Полтава, вул. Заводська, 2 склад постачальника, згідно правил Інкотермс в редакції 2010 року.

Відповідно до п. 3.8 Договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент отримання товару згідно з датою на видатковій накладній.

Відповідно до п. 4.1 Договору ціна товару, що поставляється відповідно до договору, вказується у видаткових накладних постачальника. У вартість товару включаються всі витрати постачальника згідно з базисом поставки.

Відповідно до п. 5.1 Договору оплата товару покупцем здійснюється в порядку 100 % оплати вартості даної партії товару (відповідно до видаткової накладної) не пізніше дати поставки конкретної партії товару . Датою поставки конкретної партії товару є дата видаткової накладної постачальника.

Відповідно до п. 5.2 Договору постачальник має право, без додаткового погодження з покупцем, грошові кошти, які сплачує покупець відповідно до умов цього договору, зараховувати в наступному порядку, незалежно від призначення платежу:

- в першу чергу - прострочені платежі (основного боргу)

- в другу чергу - поточні платежі.

Відповідно до п. 6.2 Договору постачальник надає покупцеві (його представникові) на товар, що поставляється відповідно до договору, наступні документи (супровідні документи): рахунки-фактури на товар; посвідчення про якість товару; товарно-транспортні накладні; видаткові покладні на партію товару.

Відповідно до п. 6.3 Договору оригінали і/або копії вищезгаданих документів передаються покупцеві або вказаному ним представникові з рук в руки. Якщо покупець виявить відсутність будь-якого з супровідних документів, він зобов`язаний негайно письмово повідомити про це постачальника. Інакше покупець не має права надалі посилатись на відсутність у нього вищезгаданих документів як на підставу для звільнення від зобов`язань, передбачених цим договором.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 779 630, 57 грн., що підтверджується видатковими накладними, які перевірені судом (арк. 26-53).

Видаткові накладні від 04.10.2017, від 20.11.2017, від 23.11.2017 та від 28.11.2017 підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

Решта видаткових накладних підписано сторонами, зокрема від покупця товар отримано представником на підставі довіреностей, та скріплено печаткою постачальника.

Підставою поставки товару у видаткових накладних зазначено договір № 28/09/3 від 28.09.2017 року.

Доказів письмового повідомлення покупцем постачальника про відсутність супровідних документів на товар відповідно до п. 6.2, п. 6.3 договору суду не подано.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату на суму 779 630, 57 грн. (арк. 93-120), в яких підставою для оплати зазначено договір № 28/09/3 від 28.09.2017 року.

Судом встановлено, що в період 29.09.2017-16.04.2019 відповідачем частково проведено оплату (до відкриття провадження у даній справі) за отриманий товар в сумі 648 486, 06 грн., що підтверджується випискою по рахунку (арк. 54-55).

У зв`язку з чим станом на день звернення до суду із позовом заборгованість відповідача перед позивачем становила 131 144, 51 грн. (779 630, 57 грн. - 648 486, 06 грн.).

05.08.2020 року позивачем направлено на адресу відповідача вимогу (вих. № 421 від 05.08.2020) про сплату заборгованості за договором поставки № 28/09/3 від 28.09.2017 року, в якій позивач вимагав негайно погасити заборгованість в сумі 131 144, 51 грн. Факт направлення вимоги підтверджується копією поштової накладної, фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист (арк. 20-21).

30.09.2020 року (після відкриття провадження у даній справі згідно ухвали від 07.09.2020) відповідачем повністю проведено оплату за отриманий товар в сумі 131 144, 51 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а саме:

- платіжне доручення № 163 від 30.09.2020 року на суму 100 000, 00 грн. (арк. 74);

- платіжне доручення № 164 від 30.09.2020 року на суму 77 000, 00 грн., з яких сума в розмірі 31 144, 51 грн. зарахована в рахунок погашення боргу по спірному договору поставки № 28/09/3 від 28.09.2017 року, що усно підтверджено представниками відповідача в судовому засіданні та не заперечується позивачем згідно заяви вх. № 13829/20 від 02.11.2020 (арк. 73, 91).

Отже, станом на день розгляду справи відповідачем в повному обсязі погашено по договору поставки № 28/09/3 від 28.09.2017 року суму основного боргу в розмірі 131 144, 51 грн. (100 000, 00 грн. + 31 144, 51 грн.).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02.11.2020 року закрито провадження у справі № 915//1114/20 в частині стягнення грошових коштів в сумі 131 144, 51 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

В зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем суми основного боргу за договором позивачем нараховано відповідачу пеню, 10 % річних та витрати від інфляції.

V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

1. Правове регулювання договірних відносин з поставки товару.

На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема, вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

2. Правове регулювання оформлення первинних документів.

Первинні документи, які складені на виконання умов договору та підтверджують факт поставки товару покупцеві, мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення № 88).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції від 16.11.2018) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні:

- господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

- первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно із п. 2.4, 2.5 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Відповідно до п. 2.15 Положення № 88 первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 29.01.2020 року № 916/922/19.

Факт поставки товару та його оплати підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (арк. 26-53). Представник відповідача в судовому засіданні 02.11.2020 усно зазначав, що частина видаткових накладних не містять печатки відповідача. При цьому, сам факт поставки та отримання товару відповідачем не заперечується.

Крім того, як вказано вище, відповідачем в повному обсязі оплачено кошти за поставлений та отриманий товар.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 58-1 ГК України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим.

Наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

Враховуючи вищевикладене, відсутність печатки на частині видаткових накладних, враховуючи підтвердження факту поставки, отримання та оплати товару, не спростовує факт вчинення учасниками господарської операції.

3. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Зазначеним законодавчим положенням передбачено право сторін за домовленістю погодити у договорі інший розмір процентів річних, ніж встановлений цією нормою (постанова Верховного Суду від 15.10.2019 року по справі № 914/235/19).

Відповідно до п. 8.3 договору у разі прострочення здійснення плати за партію товарів, що поставляється, покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у момент нарахування пені, від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення, а також 10 % річних від простроченої до оплати суми.

Позивачем нараховано відповідачу 35 345, 60 грн. - 10 % річних від простроченої суми за період з 05.10.2017 року по 19.08.2020 року по кожній видатковій накладній.

Перевіривши розрахунок позивача (арк. 11-12) за допомогою Бази "Законодавство" судом встановлено, що розрахунок суми 10 % річних у сумі 35 345, 60 грн. є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Отже, вимога про стягнення 10 % річних в розмірі 35 345, 60 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. В цій частині позов підлягає задоволенню.

Позивачем також нараховано відповідачу 15 538, 08 грн. - індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов`язання. Інфляція (з урахуванням дефляції) нарахована за період з жовтня 2017 року по липень 2020 року. Перевіривши розрахунок позивача (арк. 13-16) за допомогою Бази "Законодавство" судом встановлено, що розрахунок індексу інфляції у сумі 15 538, 08 грн. є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Індекси інфляції позивачем визначено правильно.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення індексу інфляції в розмірі 15 538, 08 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.

4. Щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідно до п. 8.1 договору у разі невиконання, неповного або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором, винна сторона відшкодовує контрагентові збитки, яких зазнали останні, включаючи прямий збиток і втрачену вигоду, а також виконує інші санкції, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 8.3 договору у разі прострочення здійснення плати за партію товарів, що поставляється, покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у момент нарахування пені, від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення, а також 10 % річних від простроченої до оплати суми.

Відповідно до п. 10.3 договору для штрафних санкцій, передбачених умовами цього договору, термін позовної давності складає три роки. Штрафні санкцій за даним договором нараховуються за весь період прострочення виконання зобов`язань.

Позивачем нараховано відповідачу 106 814, 82 грн. - пені за період з 05.10.2017 року по 19.08.2020 року по кожній видатковій накладній окремо з урахуванням проведених відповідачем оплат (арк. 8-10).

Перевіривши розрахунок розміру пені за допомогою Бази "Законодавство", судом встановлено, що розрахунок пені здійснено позивачем арифметично правильно відповідно до вимог законодавства та умов договору. Позивачем правильно застосовано облікову ставку НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Отже, вимога про стягнення пені в розмірі 106 814, 82 грн. є обґрунтованою та підставною. В цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо заперечень відповідача про те, що відповідач не отримував вимоги про сплату заборгованості, суд зазначає, що виконання відповідачем зобов`язань з оплати товару не ставиться у залежність від направлення / не направлення позивачем вимоги. Обов`язок відповідача оплатити отриманий товар чітко передбачений нормами ст. 692 ЦК України та умовами п. 5.1 договору поставки.

Щодо посилань відповідача на неможливість проведення оплати, у зв`язку з введенням карантину, то суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" зі змінами внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 року № 215 та від 25.03.2020 року № 239, відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. Кабінет Міністрів України постановив установити з 12 березня 2020 р. до 24 квітня 2020 р. на усій території України карантин.

Відповідно до п. 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Отже, положеннями законодавства передбачено звільнення позичальника за договором кредиту (позики) від обов`язку сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення. В спірному випадку, правовідносини сторін виникли з договору поставки, який за своєю правовою природною є відмінним від договору кредиту (позики). Крім того, як вбачається з матеріалів справи товар було поставлено позивачем відповідачу в період з 04.10. 2017 по 14.12. 2018 , тобто до введення карантину, що свідчить про відсутність зв`язку між неможливістю оплати заборгованості за договором та введенням карантину.

Будь-яких інших доказів та доводів на спростування позовних вимог суду не подано.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню в частині стягнення 10 річних, інфляційних втрат та пені (з урахуванням закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу).

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір в розмірі 4 332, 65 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЦЕНТР-ПЕРВОМАЙСК» , вул. Одеська, 40, м. Первомайськ, Миколаївська обл., 55200 (код ЄДРПОУ 39713821) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем-2002» , вул. Кондратенка, 6А, м. Полтава, 36009 (код ЄДРПОУ 32081777):

- 35 345, 60 грн. (тридцять п`ять тисяч триста сорок п`ять грн. 60 коп.) - 10 % річних;

- 15 538, 08 грн. (п`ятнадцять тисяч п`ятсот тридцять вісім грн. 08 коп.) - витрат від інфляції;

- 106 814, 82 грн. (сто шість тисяч вісімсот чотирнадцять грн. 82 коп.) - пені;

- 4 332, 65 грн. (чотири тисячі триста тридцять дві грн. 65 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 09.11.2020 року.

Суддя Е.М. Олейняш