Постанова

від 24.02.2021 по справі 915/1114/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 року м. ОдесаСправа № 915/1114/20 м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Головея В.М.,

Разюк Г.П.,

секретар судового засідання - Бебик А.М.,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр Первомайск"

на рішення Господарського суду Миколаївської області

від 02 листопада 2020 року (повний текст складено 09.11.2020р.)

по справі № 915/1114/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Тандем-2002

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр Первомайск"

про: стягнення коштів в сумі 288 843, 01 грн., -

суддя суду першої інстанції: Олейняш Е.М.,

час та місце винесення рішення: 02.11.2020р., м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, Господарський суд Миколаївської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 24.02.2021р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Тандем-2002 (позивач ТОВ Тандем-2002 ) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр Первомайск" (відповідач, ТОВ Агроцентр-Первомайск ) про стягнення основного боргу у розмірі 131 144, 51 грн., пені у розмірі 106 814, 82 грн., 10% річних у розмірі 35 345, 60 грн. та інфляційних втрат за порушення строків оплати поставленого товару у розмірі 15 538, 08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку ТОВ "Агроцентр Первомайск" умов договору поставки № 28/09/3 від 28.09.2017 року в частині неповної оплати за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість у спірній сумі, та, як наслідок, на суму заборгованості позивачем нараховано пеню, 10% річних та інфляційні втрати.

В процесі розгляду справи позивачем було повідомлено Господарський суд Миколаївської області про сплату відповідачем суми основного боргу за договором в повному обсязі із наданням відповідних доказів цього.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 02.11.2020р. у справі №915/1114/20 (суддя Олейняш Е.М.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Тандем-2002 задоволені частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр Періомайск" на користь позивача 10% річних у розмірі 35 345, 60 грн., інфляційних втрат у розмірі 15 538, 08 грн., пені у розмірі 106 814, 82 грн. та 4 332, 65 грн. витрат по сплаті судового збору.

В частині стягнення основного боргу в розмірі 131 144, 51 грн. провадження у справі №915/1114/20 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмету спору, про що зазначено в ухвалі Господарського суду Миколаївської області від 02.11.2020р.

У вказаному рішенні суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи підтверджується наявність поставки за договором та факт прострочення відповідачем оплати за отриманий товар, що є підставою для нарахування штрафних санкцій.

Також, перевіривши розрахунки позивача щодо сум пені, 3% річних та інфляційних, суд встановив, що вони є арифметично правильними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроцентр Первомайск" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.11.2020р. у справі №915/1114/20 та ухвалити нове рішення у даній справі в частині задоволення позовних вимог, яким в частині стягнення з відповідача 10% річних та інфляційних втрат - відмовити, зменшити заявлений до стягнення розмір пені до 90%, суму судового збору розподілити між сторонами у рівних частинах.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ТОВ "Агроцентр Первомайск" зазначає, що покупець не мав на меті умисно ухилятися виконувати свої зобов`язання по Дговору поставки №28/09/3; що протягом значного часу, в процесі ведення господарської діяльності з позивачем, усі перемовини стосовно поетапних розрахунків за поставлений товар за спірним Договором, у зв`язку із затримкою розрахунків третіх осіб перед ТОВ Агроцентр Первомайск , проводив з офіційним представником позивача - регіональним менеджером ТОВ Тандем-2002 .

Апелянт вказує, що позивач за весь період дії Договору жодного разу не надав документу, додаткової угоди та іншого, чим встановив би конкретну вимогу, з приводу строку по оплаті боргу за поставлений товар, окрім видаткової накладної.

Крім того, скаржник зауважує, що первинні документи, які складені на виконання умов Договору та підтверджують факт поставки товару покупцем, мають відповідати вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерського обліку, затвердженого наказом міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, проте, частина видаткових накладних не містить печатки.

Також, ТОВ "Агроцентр Первомайск" наполягає на тому, що суд першої інстанції, при вирішенні питання щодо стягнення пені з відповідача, повинен був застосувати припис ч.6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане . Крім того, скаржник звертає увагу на те, що відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу ) застосовується позовна давність строком один рік.

Водночас, відповідач вважає, що місцевий господарський суд повинен був надати оцінку об`єктивними обставинами складної ситуації у державі та економічного її становища, епідемії коронавірусу Ковід-19, часу прострочення, систематичного погашення суми боргу та дійти висновку про наявність виняткових обставин для зменшення розміру неустойки на 90%.

Тому, посилаючись на ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, апелянт в суді апеляційної інстанції заявляє клопотання про зменшення суми пені, нарахованої позивачем, зі 106 814,82 грн. до 10 682,00 грн., тобто на 90%.

Разом з цим, ТОВ Агроцентр Первомайск вважає, що судом неправомірно стягнуто з відповідача 10% річних та інфляційні втрати.

Більш детально доводи Товариства з обмеженою відповідальністю Агроцентр Первомайск викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.12.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Агроцентр Первомайск" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.11.2020р. у справі №915/1114/20, встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 7 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження, розгляд справи призначено на 10.02.2021р.

14.01.2021р. від ТОВ Тандем-2002 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач не погоджується з доводами останньої та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

21.01.2021р. від ТОВ "Агроцентр Первомайск" до суду апеляційної інстанції надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2021р. розгляд справи №915/1114/20 відкладено на 24 лютого 2021 року о 15:00 год.

22.02.2021р. від ТОВ "Тандем-2002" до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, що було враховано судовою колегією.

Представник відповідача у судове засідання 24.02.2021р. не з`явився, про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 24.02.2021р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.09.2017р. між ТОВ Тандем-2002 (постачальник) та ТОВ "Агроцентр Первомайск" (покупець) було укладено договір поставки №28/09/3 (Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця білково-мінерально-вітамінні добавки, комбікорми (насипом або фасовані і мішку), премікси, інший товар за погодженням (далі по тексту - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених цим Договором (п. 1.1 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору найменування товару, його кількість, ціна товару за одиницю і по позиціях вказуються у видаткових накладних постачальника на товар.

Відповідно до п. 3.1 Договору поставка товару здійснюється партіями протягом усього терміну дії цього Договору.

За пунктом 3.3 Договору, якщо інше не вказане в договорі (додаткових угодах до нього), поставка товару здійснюється на умовах EXW Україна, м. Полтава, вул. Заводська, 2 склад постачальника, згідно правил Інкотермс в редакції 2010 року.

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент отримання товару згідно з датою на видатковій накладній (п. 3.8 Договору).

Пунктом 4.1 Договору погоджено, що ціна товару, що поставляється відповідно до Договору, вказується у видаткових накладних постачальника. У вартість товару включаються всі витрати постачальника згідно з базисом поставки.

Відповідно до п. 5.1 Договору оплата товару покупцем здійснюється в порядку 100% оплати вартості даної партії товару (відповідно до видаткової накладної) не пізніше дати поставки конкретної партії товару. Датою поставки конкретної партії товару є дата видаткової накладної постачальника.

Згідно із пунктом 5.2 Договору постачальник має право, без додаткового погодження з покупцем, грошові кошти, які сплачує покупець відповідно до умов цього Договору, зараховувати в наступному порядку, незалежно від призначення платежу:

-в першу чергу прострочені платежі (основного боргу)

-в другу чергу поточні платежі.

Положеннями п. 6.2 Договору визначено, що постачальник надає покупцеві (його представникові) на товар, що поставляється відповідно до Договору, наступні документи (супровідні документи):

- рахунки-фактури на товар;

- посвідчення про якість товару;

- товарно-транспортні накладні;

- видаткові покладні на партію товару.

Відповідно до п. 6.3 Договору оригінали і/або копії вищезгаданих документів передаються покупцеві або вказаному ним представникові з рук в руки. Якщо покупець виявить відсутність будь-якого з супровідних документів, він зобов`язаний негайно письмово повідомити про це постачальника. Інакше покупець не має права надалі посилатись на відсутність у нього вищезгаданих документів як на підставу для звільнення від зобов`язань, передбачених цим Договором.

Вказаний Договору цей договір набуває чинності з 28.09.2017 року і діє по 31.12.2018 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по даному Договору (п. 11.2 Договору).

Договір підписано обома сторонами без зауважень та скріплено печатками підприємств.

У матеріалах справи наявні видаткові накладні, згідно з якими позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 779 630,57 грн. (а.с.26-53).

Усі накладні складені за Договором від 28.09.2017р. №28/09/3, підписані сторонами, скріплені печаткою постачальника. Решта видаткових накладних містить печатку відповідача.

Як вбачається із видаткових накладних, товар отримувався покупцем на підставі довіреностей. Доказів письмового повідомлення покупцем постачальника про відсутність супровідних документів на товар (відповідно до п. 6.2, п. 6.3 Договору) до суду не подано.

Матеріали справи свідчать, що позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату на суму 779 630, 57 грн., в яких підставою для оплати зазначено договір №28/09/3 від 28.09.2017 року. (а.с. 93-120).

Місцевим господарським судом встановлено, що в період 29.09.2017р.-16.04.2019р. відповідачем частково проведено оплату (до відкриття провадження у даній справі) за отриманий товар в сумі 648 486, 06 грн., що підтверджується випискою по рахунку (а.с. 54-55).

05.08.2020 року позивачем направлено на адресу відповідача вимогу за вих. №421 щодо сплати заборгованості за договором поставки №28/09/3 від 28.09.2017р., в якій позивач вимагав негайно погасити заборгованість в сумі 131 144,51 грн.

У зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем суми основного боргу за Договором позивачем нараховано відповідачу пеню, 10% річних та витрати від інфляції.

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю Тандем-2002 до господарського суду із відповідним позовом.

Разом з тим, як зазначено судом першої інстанції, 30.09.2020 року (після відкриття провадження у даній справі) відповідачем повністю проведено оплату за отриманий товар в сумі 131 144, 51 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а саме:

- платіжне доручення №163 від 30.09.2020р. на суму 100 000,00 грн. (а.с. 74);

- платіжне доручення №164 від 30.09.2020р. на суму 77 000,00 грн., з яких сума в розмірі 31 144, 51 грн. зарахована в рахунок погашення боргу по спірному договору поставки №28/09/3 від 28.09.2017р., що усно підтверджено представниками відповідача в судовому засіданні та не заперечується позивачем згідно заяви вх. №13829/20 від 02.11.2020р. (арк. 73, 91).

Отже, станом на день розгляду справи відповідачем в повному обсязі погашено по договору поставки № 28/09/3 від 28.09.2017р. суму основного боргу в розмірі 131 144,51 грн. (100 000, 00 грн. + 31 144, 51 грн.).

Враховуючи вказане, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02.11.2020р. закрито провадження у справі №915//1114/20 в частині стягнення грошових коштів в сумі 131 144,51 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

За положеннями ч.1, п.1 ч.2 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, що кореспондується з частиною першою ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору, постачальник поставляв покупцю товар, що підтверджується видатковими накладними, наявними у матеріалах справи, а також, повним розрахунком з боку ТОВ Агроцентр Первомайск за поставлений товар в процесі розгляду даної справи, що свідчить про визнання боргу відповідачем.

Враховуючи вказане та закриття провадження у цій частині позову, судова колегія не звертає увагу на доводи апеляційної скарги, які не стосуються задоволеної частини позовних вимог.

Щодо відсутності печатки на решті видаткових накладних.

Апеляційна судова колегія цілком погоджується з судом першої інстанції, який зазначив, що відповідно до ч.ч.1,3 ст. 58-1 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

Судова колегія зазначає, що відповідно до заперечень, викладених в апеляційній скарзі, відповідач не оскаржує видаткові накладні, за якими поставлявся товар, згідно Договору поставки. Більш того, враховуючи повну оплату відповідачем відповідного товару, колегія суддів вважає, що відповідач визнає усі видаткові накладні, а тому, вони рахуються судом як належні, достовірні та достатні докази окремих поставок товару.

Враховуючи, що сам факт поставки та отримання товару відповідачем не заперечується та з огляду на оплату товару за усіма видатковими накладними, наявними у матеріалах справи, відсутність печатки на частині видаткових накладних не спростовує факт вчинення учасниками господарської операції.

Щодо стягнення пені.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із приписами ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Враховуючи презумпцію правомірності договору, колегія суддів звертає увагу, що відповідний Договір поставки відповідачем не оскаржувався, тому, він є дійсним.

Тобто, жодних обставин, які звільняють відповідача від виконання своїх обов`язків за договором не існує.

Однак, матеріали справи свідчать, що покупець порушив умови Договору, оскільки за отриманий товар розраховувався несвоєчасно та не в повному обсязі.

Перевіривши розрахунки пені, апеляційний господарський суд вважає обґрунтованими висновки суду про задоволення вимоги щодо стягнення останньої та зазначає, що застосовані приписи законодавства судом першої інстанції є правильними та такими, що кореспондуються з умовами спірного Договору поставки.

Водночас, позивачем нараховано відповідачу 106 814, 82 грн. - пені за період з 05.10.2017 року по 19.08.2020 року по кожній видатковій накладній окремо з урахуванням проведених відповідачем оплат (а.с. 8-10), правильно застосовано облікову ставку НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виконання відповідачем зобов`язань з оплати товару не ставиться у залежність від направлення або не направлення позивачем вимоги. Обов`язок відповідача оплатити отриманий товар чітко передбачений нормами ст. 692 Цивільного кодексу України та умовами п. 5.1 Договору поставки.

Щодо застосування приписів ч.6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України.

Дійсно, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, вказаною нормою Закону сторонам надається право передбачити у договорі інший строк нарахування штрафних санкцій, й в даному випадку сторони використали своє право. При цьому, у разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Судова колегія звертає увагу, що відповідно до п. 10.3 Договору для штрафних санкцій, передбачених умовами цього Договору, термін позовної давності складає три роки. Штрафні санкцій за даним договором нараховуються за весь період прострочення виконання зобов`язань.

Щодо застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу ).

Цивільним кодексом України закріплено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

При цьому, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України); для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч.1 ст. 258 Цивільного кодексу України).

Водночас, частиною 1 ст. 259 Цивільного кодексу визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Оскільки у наведеній нормі міститься загальне правило, з якого не встановлено винятків, за змістом цієї статті за домовленістю сторін може бути збільшена, як загальна, так і спеціальна позовна давність.

Як вже було зазначено вище, пунктом 10.3 Договору сторони визначили, що для штрафних санкцій, передбачених умовами цього Договору, термін позовної давності складає три роки.

Щодо зменшення суми пені.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем клопотання про зменшення пені при розгляді справи у суді першої інстанції не заявлялось. Вказане клопотання заявлено ТОВ Агроцентр Первомайск лише на стадії апеляційного перегляду даної справи.

Згідно з ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Як зазначає Верховний Суд у постанові від 04.02.2020р. у справі № 918/116/19, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої статті 550 Цивільного кодексу України. Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013р. №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018р. у справі №917/1068/17, від 19.03.2019р. у справі №908/856/18).

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України) .

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Клопотання відповідача про зменшення пені на 90% обґрунтоване сплатою основного боргу у повному обсязі, а також, посиланням на складну ситуацію у державі та її економічного становища, епідемії коронавірусу Covid-19.

Відповідно до приписів ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Жодного доказу на підтвердження скрутного майнового стану та відсутності можливості виконання своїх зобов`язань перед позивачем на час виникнення прострочення сплати боргу відповідачем до суду не надано.

Незрозумілим є посилання на існуючу епідемію коронавірусу Covid-19, враховуючи, що порушення умов Договору відповідачем почалось ще у 2017 році, задовго до встановлення відповідного карантину на території України.

Оплата боргу з боку відповідача була здійснена вже на стадії судового розгляду, тобто після того, як ТОВ Агроцентр Первомайск був повідомлений про існування судової справи з відповідними позовними вимогами до нього.

За приписами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями (ч.1 ст. 96 Цивільного кодексу України).

Підписавши договір відповідач був обізнаний про існуючий порядок розрахунків та правові наслідки порушення строків розрахунку.

Відтак, суд не вбачає будь-якого належного обґрунтування для звільнення відповідача від зобов`язань перед позивачем, а наведені відповідачем підстави не є винятковою обставиною, що може слугувати підставою для зменшення розміру пені.

Беручи до уваги наведене вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені на 90% від заявленої позивачем суми.

Щодо стягнення 10% річних та інфляційних втрат, то апеляційний господарський суд вважає обґрунтованими висновки суду про задоволення цих вимог, оскільки розрахунки останніх є арифметично правильними, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Окремо, судова колегія звертає увагу на таке.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань (якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону).

Так, частиною 1 цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. У частині 2 зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи ст. 625 Цивільного кодексу стосовно розміру відсотків, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних, тобто, коли в договорі не зазначено розміру процентів, цивільно-правова відповідальність за порушення грошового зобов`язання настає на підставі вимог закону, а саме ст. 625 Цивільного кодексу.

Якщо в договорі встановлено збільшення розміру процентів у зв`язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшена плата за користування позикою (кредиту), слід вважати іншим розміром процентів, встановленим договором відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів доходить висновку, що судом попередньої інстанції було надано скаржникові вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

Отже, наведені ТОВ Агроцентр Первомайск в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення і ухвалення нового рішення, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.11.2020р. у справі №915/1114/20 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.11.2020р. у справі №915/1114/20 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених ч. 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 09.03.2021р. у зв`язку із проходженням з 01.03.2021р. по 05.03.2021р. судді Разюк Г.П. підготовки суддів апеляційних господарських судів у НШСУ.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Головей В.М.

Суддя Разюк Г.П.