Рішення

від 09.11.2020 по справі 500/2183/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 листопада 2020 року м. ТернопільСправа № 500/2183/18

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

за участі секретаря судового засідання Бега В.М.

розглянув справу

за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк", в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк", Майдан Волі 2, м. Тернопіль, 46000

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Білецька Ніна Анатоліївна, вул. Словацького, 6/18, м. Тернопіль

до відповідача Приватного підприємства "Альпіна", вул. Гоголя, 5, м. Тернопіль, 46001

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень управління державної реєстрації Тернопільської міської ради, бульвар Т. Шевченка, 3, м. Тернопіль, 46001

про скасування записів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та відновлення дії іпотеки в Державному реєстрі

За участі представників:

Позивача: Маракіної О.Г. - адвоката

Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не прибув

Відповідача: Гуцалюка А.Р. - адвоката

Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не прибув

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України ), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

Заяв про відвід (самовідвід) судді (суддів) та секретаря судового засідання, з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило. Клопотань про роз`яснення прав та обов`язків, відповідно до ст. 205 ГПК України, не надходило.

Суть справи:

19.10.2018 Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк", в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача - Державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень управління державної реєстрації Тернопільської міської ради Сагайдак Ірини Володимирівни, про:

- визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень управління державної реєстрації Тернопільської міської ради Сагайдак Ірини Володимирівни за індексним номером 43489508 від 16.10.2018 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким припинено обтяження нерухомого майна іпотекою за реєстраційним номером 2116179 від 23.06.2005;

- визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень управління державної реєстрації Тернопільської міської ради Сагайдак Ірини Володимирівни за індексним номером 43489314 від 16.10.2018 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким припинено обтяження (арешт нерухомого майна) за реєстраційним номером 2116232 від 23.06.2005;

- поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про обтяження (арешт нерухомого майна) за реєстраційним номером 2116179 від 23.06.2005 та речове право (іпотека) за реєстраційним номером 2116232 від 23.06.2005. Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача визначено Приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Білецьку Ніну Анатоліївну, вул. Словацького, 6/18, м. Тернопіль; третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача визначено Приватне підприємство "Альпіна", вул. Гоголя, 5, м. Тернопіль.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.12.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019, у справі №500/2183/18 в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк", в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Білецька Ніна Анатоліївна, до відповідача - Державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень управління державної реєстрації Тернопільської міської ради Сагайдак Ірини Володимирівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "Альпіна", відмовлено в повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 26.02.2020, за результатами розгляду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк", в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк", рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019 скасовано; провадження у справі № 500/2183/18 закрито з підстав непідсудності даного спору судам адміністративної юрисдикції; роз`яснено позивачу право протягом десяти днів з дня отримання постанови звернутись до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

При цьому, скасовуючи вказані вище рішення судів адміністративної юрисдикції у справі №500/2183/18, Верховний Суд вказав, що розгляд цієї справи належить до юрисдикції господарських судів

12.03.2020 ПАТ "Державний ощадний банк", в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" звернувся до Верховного Суду із заявою про направлення справи №500/2183/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк", в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" до Державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень управління державної реєстрації Тернопільської міської ради Сагайдак Ірини Володимирівни, треті особи: Приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Білецька Ніна Анатоліївна, Приватне підприємство "Альпіна", про визнання протиправними та скасування рішень за встановленою юрисдикцією - до Господарського суду Тернопільської області.

Ухвалою Верховного Суду від 17.03.2020 вказану вище заяву Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк", в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" задоволено; справу № №500/2183/18 передано до Господарського суду Тернопільської області.

26.03.2020 справа №500/2183/18 надійшла на адресу Господарського суду Тернопільської області.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2020, для розгляду справи №500/2183/18 визначено суддю Гирилу І.М.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 10.04.2020, на підставі ст. 174 ГПК України, позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк", в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" було залишено без руху з визначених у ній підстав; встановлено позивачу 10-ти денний строк для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви та визначено спосіб їх усунення.

Відповідно до супровідного листа б/н від 23.04.2020 (вх. №2672 від 27.04.2020) ПАТ "Державний ощадний банк України" усунуто визначені в ухвалі від 10.04.2020 недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 04.05.2020 відкрито провадження у справі №500/2183/18; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі №500/2183/18 призначено на 10:00 год. 03.06.2020; запропоновано сторонам у справі надати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань при наявності.

Ухвалою від 05.05.2020 заяву про забезпечення позову та додані до неї документи повернуто Акціонерному товариству "Державний ощадний банк України", в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" з визначених у ній підстав.

Ухвалою суду від 03.06.2020 клопотання ПАТ "Державний ощадний банк", в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" за №117-20-12/1/586 від 19.05.2020 задоволено; замінено первісного відповідача - Державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень управління державної реєстрації Тернопільської міської ради Сагайдак Ірину Володимирівну, належним відповідачем - Приватним підприємством "Альпіна"; зобов`язано позивача у строк до 05.06.2020 направити на адресу відповідача копію позовної заяви від 23.04.2020 та додані до неї документи; докази (опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек, накладну тощо) - надати суду; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень управління державної реєстрації Тернопільської міської ради; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Білецьку Ніну Анатоліївну; підготовче засідання відкладено на 14:30 год. 30.06.2020; запропоновано учасникам справи надати суду визначені ст. ст. 165-169 ГПК України заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 05.06.2020 заяву АТ "Ощадбанк", в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" б/н від 03.06.2020 (вх. №3407 від 03.06.2020) задоволено; заборонено Приватному підприємству "Альпіна" вчиняти будь-які дії щодо відчуження прав власності на нерухоме майно: цегляне приміщення загальною площею 831,5 кв.м, зазначене в плані під літ. "А", що знаходиться по вулиці М. Гоголя під №5 в м. Тернопіль, належне йому на підставі свідоцтва про право власності на приміщення, виданого виконавчим комітетом Тернопільської міської ради 27.04.2005, зареєстрованого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 27.04.2005 за №1068 до вирішення спору по суті.

26.06.2020 позивачем через відділ діловодства господарського суду подано заяву за №117-2012-1/812 від 26.06.2020 (вх. №4073) про зміну назви позивача. Зокрема, позивач просив суд стороною у справі вважати Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України".

Також, 26.06.2020 позивачем через відділ діловодства господарського суду, в порядку ст. 46 ГПК, подано заяву за №117-20-12/1/811 від 26.06.2020 (вх. №4074), згідно з якою останній зазначає, що 23.04.2020 ним подано до суду уточнену позовну заяву у справі, згідно з якою було частково змінено прохальну частину, а саме замість:

"Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень управління державної реєстрації Тернопільської міської ради Сагайдак Ірини Володимирівни за індексним номером 43489508 від 16.10.2018 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким припинено обтяження нерухомого майна іпотекою за реєстраційним номером 2116179 від 23.062005.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень управління державної реєстрації Тернопільської міської ради Сагайдак Ірини Володимирівни за індексним номером 43489314 від 16.10.2018 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким припинено обтяження (арешт нерухомого майна) за реєстраційним номером 2116232 від 23.06.2005 року.

Поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про обтяження (арешт нерухомого майна) за реєстраційним номером 2116179 від 23.06.2005 та речове право (іпотека) за реєстраційним номером 2116232 від 23.06.2005" прохальну частину викладено в наступній редакції:

"Скасувати запис державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень управління державної реєстрації Тернопільської міської ради Сагайдак Ірини Володимирівни за індексним номером 43489508 від 16.10.2018 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким припинено обтяження нерухомого майна іпотекою за реєстраційним номером 2116179 від 23.06.2005 (номер запису обтяження 28367478 (спеціальний розділ).

Скасувати запис державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень управління державної реєстрації Тернопільської міської ради Сагайдак Ірини Володимирівни за індексним номером 43489314 від 16.10.2018 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким припинено обтяження (арешт нерухомого майна) за реєстраційним номером 2116232 від 23.06.2005 (номер запису обтяження 28367358 (спеціальний розділ).

Відновити дію іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки та обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження ".

Враховуючи наведене вище, посилаючись на приписи ст. 46 ГПК України, позивач просив суд прийняти заяву за №117-20-12/1/811 від 26.06.2020 (вх. №4074) до розгляду, прийняти позовну (уточнену) позовну заяву від 23.04.2020 та, відповідно, справу розглядати за позовними вимогами наведеними у останній.

Окрім того, 26.06.2020 відповідачем через відділ діловодства господарського суду подано відзив на позов.

З огляду на тимчасову непрацездатність судді Гирили І.М., розгляд справи 30.06.2020 не відбувся.

03.07.2020 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив б/н від 01.07.2020 (вх. №4235), в якій позивач, окрім висвітлення свої позиції щодо доводів відповідача, наведених у відзиві на позов, просив суд відзив ПП "Альпіна" від 26.06.2020 залишити без розгляду. В обґрунтування вказаного клопотання посилався на пропущення останнім встановленого ухвалою суду від 03.06.2020 процесуального строку для подання відзиву.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 06.07.2020 підготовче засідання у справі №500/2183/18 було призначено на 12:00 год. 15.07.2020; запропоновано учасникам справи подати (надіслати) суду: заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).

В підготовчому засіданні 15.07.2020, за наслідками розгляду заяви позивача за №117-2012-1/812 від 26.06.2020 (вх. №4073), заявленого останнім у відповіді на відзив клопотання, про залишення відзиву ПП "Альпіна" без розгляду та заявленого повноважним представником відповідача в підготовчому засіданні 15.07.2020 клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву, судом із занесенням до протоколу судового засідання постановлено ухвали, відповідно до яких:

- заяву АТ "Ощадбанк" за №117-2012-1/812 від 26.06.2020 прийнято до розгляду та постановлено вірною назвою позивача у справі вважати АТ "Державний ощадний банк України", в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк";

- у задоволенні клопотання позивача про залишення відзиву ПП "Альпіна" без розгляду відмовлено;

- у задоволенні клопотання відповідача про поновлення процесуального строку на подання відзиву відмовлено;

- відзив ПП "Альпіна" від 26.06.2020 долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 15.07.2020 заяву Акціонерного товариства "Державний ощадний банк", в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" за №117-20-12/1/811 від 26.06.2020 прийнято до розгляду; підготовче засідання відкладено на 14:30 год. 31.08.2020; запропоновано учасникам справи подати/надіслати суду визначені ст. ст. 166-168 ГПК України заяви по суті справи (з врахуванням прийнятої судом заяви позивача за №117-20-12/1/811 від 26.06.2020) та з процесуальних питань (при наявності).

Ухвалою суду від 31.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 500/2183/18 до судового розгляду по суті на 10:00 год. 16.09.2020.

В судовому засіданні 16.09.2020, яке відбулось за участі повноважного представника позивача, зважаючи на неприбуття в останнє представника відповідача, було оголошено перерву до 15:30 год. 28.09.2020, про що постановлено та занесено до протоколу судового засідання відповідну ухвалу. Присутнього в судовому засіданні 16.09.2020 повноважного представника позивача про судове засідання 28.09.2020 повідомлено під розписку (в матеріалах справи), інших учасників - відповідною ухвалою.

В судовому засіданні 28.09.2020, яке відбулось за участі повноважних представників позивача та відповідача, суд розпочав розгляд справи по суті, з`ясував обставини справи, дослідив надані сторонами докази та оголосив перерву до 11:00 год. 21.10.2020, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Присутніх в судовому засіданні 28.09.2020 повноважних представників сторін про судове засідання 21.10.2020 повідомлено під розписку (в матеріалах справи), інших учасників - відповідною ухвалою.

З огляду на тимчасову непрацездатність судді Гирили І.М., розгляд справи 21.10.2020 не відбувся.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 28.10.2020 продовжено строк розгляду справи №500/2183/18 по суті на десять днів, на підставі ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та призначено судове засідання на 15:15 год. 09.11.2020.

В судове засідання 09.11.2020 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Білецька Н. А. не прибула, причин неприбуття не повідомила, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень управління державної реєстрації Тернопільської міської ради явки свого уповноваженого представника в судове засідання 09.11.2020 не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Поряд із цим 04.11.2020 звернувся до суду із заявою за №1990/28-01 від 02.11.2020 про розгляд справи без участі її повноважного представника. Вказана заява обґрунтована обмеженою кількістю працівників Управління та відсутністю можливості делегувати явку повноважного представника в судове засідання.

В судовому засіданні 09.11.2020, яке відбулось за участі повноважних представників сторін, суд продовжив розгляд справи по суті, заслухав заключне слово учасників справи та оголосив вступну та резолютивну частину рішення.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що розгляд справи №500/2183/18 здійснювався із врахуванням строків карантину, запровадженого в Україні через спалах гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (з подальшими змінами і доповненнями) з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин, який в подальшому Постановами Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020, № 641 від 22.07.2020 та № 956 від 13.10.2020 продовжено до 31.12.2020 на всій території України.

02.04.2020 набрав законної сили Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020, яким внесено зміни, зокрема, і до ГПК України.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих положень ГПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину . Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину , пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

В подальшому, згідно з п. 2 Р. ІІ Закону України від 18.06.2020 №731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (набрав чинності 17.07.2020) передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом .

П. 4 р. X "Прикінцевих положень" ГПК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Отже, законом №731-ІХ встановлено, що процесуальні строки, які були подовжені відповідно до Закону № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання ним (Законом №731-ІХ) чинності, а саме - 06.08.2020.

Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у випадках наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій), мають право на продовження процесуальних строків на встановлених підставах.

Враховуючи зазначене вище, беручи до уваги, що строк розгляду даної справи припав на період дії карантину, а також враховуючи продовжені законом процесуальні строки розгляду судових справ під час дії карантину, а також продовжені законом права учасників справи подавати заяви/клопотання про продовження процесуальних строків на подання ними своїх пояснень, заперечень, доказів тощо на час дії карантину, судом надано таке право сторонам та витримано усі продовжені строки судового провадження згідно наведених вище законів.

Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Аргументи учасників справи.

Правова позиція позивача.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та посилаючись на долучені до матеріалів справи документи. Зокрема, зазначає, що, з метою забезпечення виконання грошових зобов`язань фізичних осіб по десяти кредитних договорах, між Банком та ПП "Альпіна" було укладено Договір іпотеки нерухомого майна, який посвідчено приватним нотаріусом Білецькою Н.А. та в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження за реєстраційним номером 2116232. З огляду на неналежне виконання позичальниками своїх зобов`язань Банк звернувся до Тернопільського міськрайонного суду з позовами про стягнення заборгованості. Оскільки судові рішення, якими з позичальників було стягнуто заборгованість на користь Банку виконані не були, останній використав право на отримання виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на нерухоме майно (предмет іпотеки). По примусовому виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса було відкрито виконавче провадження. Однак 16.10.2018 державним реєстратором Тернопільської міської ради перенесено обтяження із старого до нового реєстру та на підставі заяви уповноваженої особи ПП "Альпіна" та постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №921/768/16-г/4 внесено записи про припинення обтяження. Позивач вважає, що за наявності внесеної державним виконавцем на підставі постанови від 06.06.2018 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження інформації про державну реєстрацію обтяження, зважаючи на те, що вказаним судовим рішенням не встановлено факту виконання зобов`язань позичальниками, не визнано Договір іпотеки недійсним, реєстратор, згідно з вимогами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 24), повинен був з`ясувати у кредитора (Банку) стан розрахунків за основними зобов`язаннями та відмовити у реєстрації.

Заперечення відповідача.

Повноважний представник відповідача позов не визнає з підстав, викладених у відзиві на позов. Зазначає, що згідно з постановою Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №921/768/16-г/4 визнано припиненим Договір іпотеки нерухомого майна №4947 від 23.06.2005 та договір №2566 від 22.06.2009 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, які були укладені між Приватним підприємством "Альпіна" та Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Тернопільське обласне управління ВАТ "Державний ощадний банк України". Вважає, що оскільки Договір іпотеки припинений судовим рішенням, а відповідно на момент вчинення (16.10.2018) державним реєстратором записів про припинення обтяжень (індексний номер рішення 43489314 та індексний номер рішення 43489508), припинилось і зобов`язання, і положень договору вже не існувало. Окрім того, зауважив, що реєстраційні дії мають наслідком перехід права. В даному випадку власником нерухомого майна залишилось ПП "Альпіна". Державна реєстрація припинена за наявності визначеного Законом пакета документів. Також, зазначив, що ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлює обов`язок реєстратора отримувати інформацію лише в органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та реєстрацію прав. В даному випадку кредитор (Банк) не проводив ніякої реєстрації. Більше того, інформація повинна отримуватись лише тоді, коли відсутній доступ до відповідних носіїв інформації, що містять такі відомості. Враховуючи усе наведене вище, в задоволенні позову просив відмовити.

Фактичні обставини справи.

23.06.2005 ВАТ Державний ощадний банк України" (іпотекодержатель) та ПП "Альпіна" (іпотекодавець) уклали Договір іпотеки нерухомого майна (надалі - Договір іпотеки), відповідно до умов якого іпотекодавець, як майновий поручитель боржників, з метою забезпечення належного виконання зобов`язання, що випливають з договорів відновлювальної кредитної лінії, укладених 21.06.2005 з ОСОБА_1 за №4, ОСОБА_2 за №5, ОСОБА_3 за №6, ОСОБА_4 за №7, ОСОБА_5 за №8, ОСОБА_6 за №9, ОСОБА_7 за №10, ОСОБА_8 за №11, ОСОБА_9 за №12 та ОСОБА_10 за №13, передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності цегляне приміщення загальною площею 831,5 кв.м, зазначене в плані під літ. "А", що знаходиться за адресою: вул. Гоголя, 5, м. Тернопіль .

Вартість предмета іпотеки визначена шляхом проведення оцінки предмета іпотеки становить 3 044 530,00 грн. Сторони встановили, що у разі реалізації предмета іпотеки його ціна буде визначатися на день такої реалізації відповідно до цін, які склалися на ринку (п. 1.4 Договору іпотеки).

Згідно з п. 6.1 Договору іпотеки іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку платежу зобов`язання (або відповідна його частина) не буде виконано, а також у будь-який час незалежно від настання строку платежу у випадку невиконання іпотекодавцем та/або боржниками (кожним окремо) будь-якого з своїх обов`язків, передбачених цим договором та/або кредитним договором.

Відповідно до п. 6.2 Договору іпотеки іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки будь-яким способом, не забороненим законодавством, в тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса або рішення господарського суду у встановленому чинним законодавством України та цим договором порядку, а ому числі у відповідності до Застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в п. 6.6 цього Договору.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і діє до виконання зобов`язання за кредитними договорами в повному обсязі (п. 9.1 Договору іпотеки).

23.06.2005 вказаний вище правочин посвідчено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Н.А. та зареєстровано в реєстрі за №4947.

З огляду на посвідчення Договору іпотеки від 23.06.2005 приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Н.А., на підставі ст. 73 Закону України "Про нотаріат", накладено заборону відчуження зазначеного в договорі приміщення, яке належить ПП "Альпіна", до припинення дії договору іпотеки (зареєстровано в реєстрі за №4948/51).

23.06.2005 приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Н.А. в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження за реєстраційним номером 2116232, тип обтяження - заборона на нерухоме майно.

22.06.2009 приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Н.А. за реєстраційним номером 2116179 зареєстровано тип обтяження - іпотека приміщення під літ. "А" загальною площею 831,50 кв.м, адреса: Тернопільська область, м. Тернопіль, вулиця Гоголя М. будинок 5 (Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів - в матеріалах справи, арк. 44 Т.1).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 23.12.2010 у справі №2-8441/10 задоволено позов прокурора міста Тернополя в інтересах держави в особі ВАТ "Державний ощадний банк України" та стягнено з ОСОБА_6 заборгованість за договором кредитної лінії №9 від 21.06.2005 на користь ВАТ "Державний ощадний банк України", розмір якої станом на 06.10.2010 складав в перерахунку на гривню за офіційним курсом НБУ - 346 577, 50 грн, а також стягнено в дохід держави судовий збір в розмірі 1 700 грн (а.с. 30-31 Т. 2).

11.07.2016, на виконання вказаного судового рішення, головним державним виконавцем Руда О.М. відкрито виконавче провадження за №51599148. 26.11.2019 головним державним виконавцем Семенчук К.І відкрито виконавче провадження за №60716086 (а. с. 18-19 Т. 1, а. с. 72-73 Т.2).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 23.12.2010 у справі №2-8446/10 задоволено позов прокурора міста Тернополя в інтересах держави в особі ВАТ "Державний ощадний банк України" та стягнуто з ОСОБА_4 заборгованість за договором кредитної лінії №7 від 21.06.2005 на користь ВАТ "Державний ощадний банк України", розмір якої станом на 06.10.2010 складає в перерахунку на гривню за офіційним курсом НБУ - 346 577, 50 грн. Також в дохід держави стягнуто судовий збір в розмірі 1 700 грн (а.с. 48-49 Т. 2).

22.01.2014, на виконання вказаного судового рішення, старшим державним виконавцем Копанською Л.Р. відкрито виконавче провадження за №41386088 (а. с. 20-22 Т. 1, а. с. 50-53 Т. 2).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 23.12.2010 у справі №2-8445/10 задоволено позов прокурора міста Тернополя в інтересах держави в особі ВАТ "Державний ощадний банк України" та стягнуто із ОСОБА_9 заборгованість за договором кредитної лінії №12 від 21.06.2005 на користь ВАТ "Державний ощадний банк України", розмір якої станом на 06.10.2010 складає в перерахунку на гривню за офіційним курсом НБУ - 346 577, 50 грн, а також стягнуто в дохід держави судовий збір в розмірі 1 700 грн (а.с. 40-41 Т. 2).

11.10.2019, на виконання вказаного судового рішення, старшим державним виконавцем Кіт В.Ю. відкрито виконавче провадження за №60290155 (а. с. 61-62 Т. 2).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 29.12.2010 у справі №2-8457/10 задоволено позов прокурора міста Тернополя в інтересах держави в особі ВАТ "Державний ощадний банк України" та стягнуто із ОСОБА_2 на користь ВАТ "Державний ощадний банк України" заборгованість за кредитним договором №5 від 21.06.2005 в сумі 333 017, 75 грн, що згідно з офіційним курсом НБУ євро до гривні еквівалентно 31 844, 26 євро, а також стягнено в дохід держави судовий збір в розмірі 1 700 грн та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи на суму 120 грн (а. с. 32 Т. 2).

22.01.2014, на виконання вказаного судового рішення, старшим державним виконавцем Копанська Л.Р. відкрито виконавче провадження за №41535049 (а. с. 77-78 Т. 2).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 12.01.2011, з врахуванням ухвали від 25.02.2011, у справі №2-8442/10 задоволено позов прокурора міста Тернополя в інтересах держави в особі ВАТ "Державний ощадний банк України" та стягнуто із ОСОБА_1 заборгованість за договором кредитної лінії №4 від 21.06.2005 на користь ВАТ "Державний ощадний банк України", розмір якої станом на 07.10.2010 складає в перерахунку на гривню за офіційним курсом НБУ - 333 211,62 грн, що складається з: 24 000 євро - тіло кредиту, 3384 євро - пеня за несвоєчасну сплату кредиту, 3 965,66 євро - заборгованість з процентів за користування кредитними коштами, 475,71 євро - пеня за прострочені відсотки. Також в дохід держави стягнуто судовий збір в розмірі 1 700 грн (а. с. 34-36 Т. 2).

06.04.2016, на виконання вказаного судового рішення, головним державним виконавцем Варивода Д.В. відкрито виконавче провадження за №50701934 (а.с. 27-28 Т. 1, а. с. 66-68 Т. 2).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 12.01.2011 у справі №2-8466/10 задоволено частково позов прокурора міста Тернополя в інтересах держави в особі ВАТ "Державний ощадний банк України" та стягнуто з ОСОБА_7 на користь ВАТ "Державний ощадний банк України" 24 000 євро, що еквівалентно становить 247 200 грн боргу за кредитом; 4 213, 55 євро, що еквівалентно становить 43 399, 57 грн боргу за нарахованими відсотками, 3 732 євро, що еквівалентно становить 38 439, 60 грн нарахованої пені по кредиту; 125, 65 євро, що еквівалентно становить 1 294, 20 грн нарахованої пені по відсотках, а також стягнено в дохід держави судовий збір в розмірі 1 700 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи на суму 120 грн. В частині позовних вимог щодо стягнення пені за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 402, 89 євро, що еквівалентно становить 4 149, 77 грн - відмовлено ( а. с. 37-39 Т. 2).

22.07.2016, на виконання вказаного судового рішення, головним державним виконавцем Максимлюк В.І. відкрито виконавче провадження за №51719101 (а.с. 23-24 Т. 1, а. с. 63-65 Т. 2).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 12.01.2011, з врахуванням ухвали суду від 11.02.2011, у справі №2-8467/10 задоволено частково позов прокурора міста Тернополя в інтересах держави в особі ВАТ "Державний ощадний банк України" та стягнуто із ОСОБА_8 на користь ВАТ "Державний ощадний банк України" 24 000 євро, що еквівалентно становить 247 200 грн боргу за кредитом; 4 213, 55 євро, що еквівалентно становить 43 399,57 грн боргу за нарахованими відсотками, 3 732 євро, що еквівалентно становить 38 439,60 грн нарахованої пені за кредитом; 474,75 євро, що еквівалентно становить 4 889,93 грн нарахованої пені за відсотками. Також в дохід держави стягнуто судовий збір в розмірі 1 700 грн та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи на суму 120 грн. В частині позовних вимог щодо стягнення пені за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 53,94 євро, що еквівалентно становить 555,58 грн - відмовлено (а. с. 42-45 Т. 2).

06.07.2015, на виконання вказаного судового рішення, головним державним виконавцем Мелих А.І. відкрито виконавче провадження за №48026158 (а.с. 29-31 Т. 1, а. с. 56-60 Т. 2).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 17.02.2011 у справі №2-1591/11 задоволено позов прокурора міста Тернополя в інтересах держави в особі ВАТ "Державний ощадний банк України" та стягнено із ОСОБА_5 на користь ВАТ "Державний ощадний банк України" заборгованість за кредитним договором №8 від 21.06.2005 в сумі 34 497,74 євро, що згідно з офіційним курсом НБУ євро до гривні еквівалентно 370 133,15 грн, а також стягнуто в дохід держави судовий збір в розмірі 1 700 грн та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи на суму 120 грн (а. с. 33 Т. 2).

18.08.2016, на виконання вказаного судового рішення, старшим державним виконавцем Юрчак О.П. відкрито виконавче провадження за №51966885 (а. с. 69-71 Т. 2).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 18.02.2011 у справі №2-178/11 задоволено позов прокурора міста Тернополя в інтересах держави в особі ВАТ "Державний ощадний банк України" та стягнено зі ОСОБА_10 заборгованість за договором кредитної лінії №13 від 21.06.2005 на користь ВАТ "Державний ощадний банк України", розмір якої станом на 31.01.2011 складає в перерахунку на гривню за офіційним курсом НБУ - 374 919,03 грн. Також в дохід держави стягнуто судовий збір в розмірі 1 700 грн (а. с. 46-47 Т. 2).

24.09.2018, на виконання вказаного судового рішення, старшим державним виконавцем Кіт В.Ю. відкрито виконавче провадження за №57247112 (а. с. 32-33 Т. 1, а. с. 54-55 Т. 2).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 18.02.2011, з врахуванням ухвали від 02.12.2011, у справі №2-179/11 задоволено позов прокурора міста Тернополя в інтересах держави в особі ВАТ "Державний ощадний банк України" та стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість за договором кредитної лінії №06 від 21.06.2005 на користь ВАТ "Державний ощадний банк України", розмір якої станом на 31.01.2011 складає в перерахунку на гривню за офіційним курсом НБУ - 374 921,75 грн, а також стягнено в дохід держави судовий збір в розмірі 1 700 грн (а. с. 28-29 Т. 2).

18.07.2017, на виконання вказаного судового рішення, головним державним виконавцем Гайда А. Б. відкрито виконавче провадження за №54317686 (а. с. 74-76 Т. 2).

12.08.2011 приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Салій Г.Я на договорі іпотеки від 23.06.2005 вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за №2331, про звернення стягнення на приміщення під літ. "А", загальною площею 831,5 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Тернопіль, вул. Гоголя, 5 , що належить на праві приватної власності ПП "Альпіна", для задоволення вимоги банку у розмірі 3 500 846,67 грн за рахунок коштів, отриманих від реалізації даного приміщення. Строк пред`явлення виконавчого напису до державної виконавчої служби становить 1 рік протягом року з дня його вчинення.

Упродовж 2011-2015 років стягувачем (позивачем у даній справі) виконавчий напис за №2331 від 12.08.2011 на Договорі іпотеки, як виконавчий документ, неодноразово пред`являвся до виконання, а орган виконання проводив прилюдні торги з реалізації предмета іпотеки (обставини встановлені рішенням Господарського суду Тернопільської області від 30.10.2018 у справі №921/203/18, яке було залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 (а. с. 205-212 Т.1). Слід зазначити, що вказані вище судові рішення у справі №921/203/18 залишені без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.05.2019.

Постановою Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №921/768/16-г/7 скасовано рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.04.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2017; позов ПП "Альпіна" задоволено та визнано припиненими договір іпотеки нерухомого майна №4947 від 23.06.2005 і договір №2566 від 22.06.2009 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, які укладені ПП "Альпіна" та ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Тернопільське обласне управління ВАТ "Державний ощадний банк України" (а.с. 47-56 Т. 1).

Разом із тим, 05.06.2018 ТФ ТОУ ПАТ "Ощадбанк" звернулось до Тернопільського міського відділу ДВС ГТУЮ у Тернопільській області із заявою за №11720-12/1538 про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого напису №2331 від 12.08.2011 (а. с. 83 Т. 2).

06.06.2018 головним державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Хомик Ю.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за №56544201 по примусовому виконання виконавчого напису №2331 від 12.08.2011 приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Салій Г.Я. та постанову про арешт майна боржника (а. с. 14, 15 Т.1).

Відповідно до наявної в матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта державна реєстрація суб`єкта, інформація про державну реєстрацію обтяження, а саме арешту нерухомого майна 08.06.2018 внесена до спеціального підрозділу під номером запису обтяження 2652223 (а. с. 44 Т. 1).

16.10.2018 державним реєстратором Сагайдак І.В., за заявою Гуцалюка А. (уповноваженої особи) реєстраційний номер 30555508 від 10.10.2018, на підставі постанови Верховного Суду від 08.05.2018 №921/768/16-г/7, прийнято рішення (індексний номер 43489314), яким припинено обтяження за реєстраційним номером 2116232 від 23.06.2005, а саме: заборону на нерухоме майно - приміщення під літ "А" загальною площею 831,5 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Гоголя, 5 м. Тернопіль (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження індексний номер 141273450 від 16.10.2018 - в матеріалах справи, а. с. 57 Т. 1).

Також, 16.10.2018 державним реєстратором Сагайдак І.В., за заявою Гуцалюка А. (уповноваженої особи) реєстраційний номер 30555308 від 10.10.2018, на підставі постанови Верховного Суду від 08.05.2018 №921/768/16-г/7, прийнято рішення (індексний номер 43489508), яким припинено іпотеку реєстраційний номер 2116179 від 23.06.2005, а саме: приміщення під літ "А" загальною площею 831,5 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Гоголя, 5 м. Тернопіль (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки індексний номер 141274246 від 16.10.2018 - в матеріалах справи, а. с. 58 Т. 1).

Позивач вважає, що рішеннями державного реєстратора від 16.10.2018 порушено його права, у зв`язку із чим і звернувся з даним позовом до суду.

Судом встановлено, що позовні вимоги у даній справі направлені на скасування записів державного реєстратора від 16.10.2018 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, якими припинено обтяження нерухомого майна іпотекою за реєстраційним номером 2116179 від 23.06.2005 та обтяження (арешт нерухомого майна) за реєстраційним номером 2116232 від 23.06.2005, а також відновлення дії іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки та обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження.

При цьому спірні правовідносини у даній справі виникли між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ПП "Альпіна" стосовно виконання кредитних договорів та договору іпотеки, а правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю майнових вимог банку на нерухоме майно, в результаті звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вимоги позивача обґрунтовано порушенням державним реєстратором вимог ст. ст. 10, 24 Закону України "Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", вчиненням оспорюваних записів, незважаючи на суперечності між заявленими вимогами та даними в реєстрах речових прав та їх обтяжень.

Норми права та мотиви, з яких суд виходить при ухваленні рішення.

Згідно з ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання.

В силу ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних вище норм, правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Згідно з ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (с. 629 ЦК України).

Ч. 1 ст. 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель (кредитор за основним зобов`язанням) має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом.

Іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.

Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника.

Іпотекодержатель - кредитор за основним зобов`язанням.

За приписами ст. 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ст. 33 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

П. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України визначено, що право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою. У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані (ч. 2 ст. 593 ЦК України).

Згідно з ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Ч. 1 ст. 49 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право залишити за собою предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку залишення за собою предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про залишення за собою майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.

Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим ч. 1 цієї статті, за результатами третіх прилюдних торгів, іпотека може бути припиненою за рішенням суду (ч. 3 ст. 49 Закону України "Про іпотеку", в редакції чинній до 04.02.2019).

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку (ч. 3 ст. 17 Закону України "Про іпотеку").

Законом, який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав є Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за №1952-ІV від 01.07.2004 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон №1952-ІV ).

Ч. 1 ст. 1 Закону №1952-ІV визначено, що його дія поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону №1952-ІV (в редакції станом на час здійснення реєстраційних дій) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно .

Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав (ч. 1 ст. 11 Закону №1952-ІV).

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Порядок проведення державної реєстрації, строки проведення реєстраційних дій та надання інформації з державного реєстру прав, подання документів за заявами у сфері державної реєстрації прав, отримання документів за результатами розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав, вимоги до документів, що подаються для державної реєстрації прав врегульовано ст. ст. 18-22 Закону №1952-ІV.

Окрім того, умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначено Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015.

Так, загальний порядок проведення державної реєстрації прав визначено п. п. 6-25 вказаного Порядку.

Ч. 1 ст. 24 Закону №1952-ІV, в редакції чинній на момент проведення оспорюваних дій, визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття,зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між вже заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього право набувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим право набувачем;

8) після завершення строку, встановленого ч. 3 ст. 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;

12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужень особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

Поряд із цим, п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону №1952-ІV визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Ст. 31-1 Закону №1952-ІV встановлено особливості проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів.

Так, згідно з ч. 1 ст. 31-1 Закону №1952-ІV реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень , отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником.

Наведені вище приписи чинного законодавства, на думку суду, свідчать про те, що рішення суду, яке набрало законної сили, є безумовною підставою для реєстрації фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно. Для здійснення реєстраційних дій на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, державний реєстратор зобов`язаний лише перевірити його наявність в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а в разі його відсутності надіслати запит на адресу суду для підтвердження наявності такого рішення.

Слід зазначити, що ч. 2 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності" №1666-VIII від 06.10.2016 визначено, що до запровадження інформаційної взаємодії між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиним державним реєстром судових рішень, передбаченої Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також у разі проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили, до запровадження відповідної інформаційної взаємодії реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться за зверненням заявника .

В судовому засіданні встановлено та зазначено вище, що підставою для здійснення державним реєстратором записів про припинення обтяжень 16.10.2018 індексний номер рішення 43489314 та індексний номер рішення 43489508 слугувала постанова Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №921/768/16-г/7 та заява уповноваженої особи ПП "Альпіна", яке є власником нерухомого майна - приміщення під літ "А" загальною площею 831,5 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Гоголя,5, м. Тернопіль.

Згідно з резолютивною частиною постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №921/768/16-г/4 визнано припиненим договір іпотеки нерухомого майна №4947 від 23.06.2005 та договір №2566 від 22.06.2009 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, укладені між Приватним підприємством "Альпіна" та Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Тернопільське обласне управління ВАТ "Державний ощадний банк України".

Зі змісту вказаного судового рішення вбачається, що при задоволенні позову Верховний Суд виходив з того, що виконавчий напис від 12.08.2011 №2331 неодноразово пред`являвся до виконання (постановою від 19.08.2011 відкрито виконавче провадження № 28214856, постановою від 05.09.2013 виконавчий документ повернутий стягувачеві; постановою від 03.10.2013 відкрито виконавче провадження №39883107, постановою від 28.05.2015 виконавчий документ повернутий стягувачеві; постановою від 31.08.2015 відкрито виконавче провадження №48561505 та в подальшому постановою від 30.09.2016 повернуто виконавчий документ стягувачеві), однак, перші, повторні та треті прилюдні торги не відбулися і банк жодного разу не подавав заяви про залишення за собою нереалізованого майна. Відтак, на підставі ч. 3 ст. 49 Закону України "Про іпотеку" Верховний Суд визнав припиненим договір іпотеки із змінами і доповненнями.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Процесуальне судочинство визначає основне правило преюдиції: обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини (ст. 75 ГПК України)

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії .

Правова доктрина виокремлює наступні ознаки преюдиції:

- зазначені обставини беруться до уваги, коли вони встановлені не лише рішенням суду окремої юрисдикції (окремо господарським або адміністративним судом), але й рішенням суду іншої ланки судової системи;

- судове рішення повинно бути таким, що набрало законної сили;

- під рішенням маються на увазі також проміжні та допоміжні акти, у випадку, якщо в них належним чином розглянуто спірне питання.

Сторонами у справі мають бути ті ж особи/особа, стосовно яких встановлено обставини, однак суб`єктний склад сторін у справі не обов`язково має бути повністю тотожним (постанова Верховного Суду України від 16.08.2017 у справі №6-490цс17); у разі скасування рішення, яке встановлює преюдицію, вникають підстави для перегляду за нововиявленими обставинами усіх тих рішень, які цю преюдицію використали.

Наведене свідчить, що преюдиційними слід вважати факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі (постанова Верховного Суду у справі №234/16272/15-ц).

У постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 Велика Палата Верховного Суду розтлумачила правила про преюдицію таким чином: "Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що відображено у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи".

Отже, преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (ч. 3 ст. 653 ЦК України).

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст. ст. 18, 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Право на справедливий розгляд судом, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикцію та практику Європейського суду з прав людини, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (res judicata), який, inter alia (серед іншого), вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів.

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та полягає в тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.

В п. 37. Рішення по справі "Деркач та Палек проти України" (заяви NN 34297/02 та 39574/02) від 21.12.2004, остаточне з 06.06.2005, Європейський Суд зазначив:

"37. Суд знову наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, пункт передбачає "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін . Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 (див. "Бурдов проти Росії", заява N 589498/00, п. 34)."

Зважаючи на наведене вище, беручи до уваги, що постанова Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №921/768/16-г/7 є документом, на підставі якого, в силу приписів ст. 31-1 Закону №1952-ІV, державний реєстратор зобов`язаний вчинити реєстраційні дії та прийняти рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, що при зверненні ПП "Альпіна" до державного реєстратора із заявами від 10.10.2018 дотримано вимог чинного законодавства, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для скасування здійснених 16.10.2018 державним реєстратором записів про припинення обтяжень індексний номер рішення 43489314 та індексний номер рішення 43489508.

Окрім того, в судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи (а.с.232-239 Т.1), що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 30.10.2018 у справі №921/203/18, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.02.2019, задоволено позов ПП "Альпіна" та визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Салій Г.Я., вчинений 12.08.2011 про звернення стягнення на приміщення під літ. А загальною площею 831,5 кв.м., розташоване за адресою: м. Тернопіль, вул. Гоголя, 5, що належить ПП "Альпіна", зареєстрований в реєстрі за №2331.

Зі змісту судових рішень вбачається, що, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що постановою Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №921/768/16-г/7 визнано припиненими договір іпотеки нерухомого майна від 23.06.2005 №4947 та договір від 22.06.2009 №2566 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки. Суд вказав, що наслідком припинення зобов`язання є припинення правового зв`язку між сторонами та звільнення від прав та обов`язків, що становлять зміст зобов`язання. Відтак, суди дійшли висновку, що, у зв`язку з припиненням договору іпотеки за судовим рішенням, яке набрало законної сили, відпали правові підстави для здійснення будь-яких виконавчих дій на виконання виконавчого напису, вчиненого на договорі іпотеки, тому виконавчий напис не підлягає виконанню.

Слід зазначити, що вказані вище рішення Господарського суду Тернопільської області та Західного апеляційного господарського суду у справі №921/203/18 були залишені без змін постановою Верховного Суду від 30.05.2019. При цьому, залишаючи вказані судові рішення без змін, Верховний Суд погодився з позицією місцевого та апеляційного господарського суду, що наслідком припинення зобов`язання є припинення правового зв`язку між сторонами та звільнення від прав та обов`язків, що становлять зміст зобов`язання.

За даних обставин, зважаючи на те, що:

- внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки та про реєстрацію обтяжень відомостей про припинення договору іпотеки і обтяжень на предмет іпотеки є похідним від судового рішення, яке набрало законної сили, яким визнано припиненим договір іпотеки;

- відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом;

- позивачем не наведено договору, закону або рішення суду, в силу якого в даному випадку продовжує існувати іпотека, після того як постановою Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №921/768/16-г/7 визнано припиненим договір іпотеки №4947 від 23.06.2005 і договір №2566 від 22.06.2009 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, суд прийшов до висновку, що наслідком припинення зобов`язання є припинення правового зв`язку між сторонами та звільнення від прав та обов`язків, що становлять зміст зобов`язання, а, відповідно, і відсутність підстав для відновлення дії іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки та обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження.

Ч. 1 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Згідно з ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Доводи позивача покладені в основу обґрунтування позовних вимог у даній справі не спростовують встановлених судом та наведених вище обставин.

Твердження позивача про необхідність врахування при вирішенні даного спору висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 03.04.2019 у справі №755/5072/17 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.09.2019 у справі №910/8635/18 суд відхиляє, оскільки останні були сформовані за інших обставин справ, зокрема підставою вчинення реєстраційних дій не було судове рішення, яке набрало законної сили.

Таким чином, дослідивши усі наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 145 ГПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Ч. ч. 9, 10 ст. 145 ГПК України встановлено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Беручи до уваги наведені вище норми чинного процесуального законодавства та ухвалене судом рішення про відмову у задоволенні позову, суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення, вжиті ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 05.06.2020 у даній справі.

Судові витрати.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору суд покладає на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 50, 73-79, 86, 123, 129, 145, 232-233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 05.06.2020 у справі №500/2183/18.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11.11.2020

Суддя І.М. Гирила