Постанова

від 09.11.2020 по справі 910/6325/13

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 910/6325/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Пількова К.М., Краснова Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Родовід Банк" Караченцева А.Ю.

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2020 колегія суддів у складі: Пашкіна С.А. - головуючий, Поляк О.І., Кропивна Л.В.)

за заявою Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Родовід Банк" Караченцева А.Ю.

про заміну сторони виконавчого провадження

за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерблок плюс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство з іноземними інвестиціями "Відродження"

про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави вимог

1.1. Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Родовід Банк" Караченцева А.Ю. (далі - заявник, АТ "Родовід Банк") подало заява про заміну боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерблок Плюс" у виконавчому провадженні №61279152 з примусового виконання виданого 28.10.2013 наказу №910/6325/13, його правонаступником - Приватним підприємством "РЕНТ 2016".

1.2. Вимоги обґрунтовані тим, що після ухвалення рішення Господарського суду м. Києва від 07.10.2013 в даній справі, на виконання якого було видано наказ, без згоди заявника як іпотекодержателя відбулося відступлення за договорами купівлі-продажу від 02.12.2016 предмету іпотеки (спірного нерухомого майна) іншій особі - ПП "Рент 2016", що є підставою для заміни сторони у виконавчому провадженні.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 заяву АТ "Родовід Банк" про заміну правонаступника задоволено.

Ухвала мотивована тим, що заявником подані докази переходу права власності на спірний об`єкт нерухомості до ПП "РЕНТ 2016".

2.3. Оскарженою у касаційному порядку постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2020 вказану ухвалу суду першої інстанції скасовано, в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.

Постанова мотивована тим, що згідно рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у цивільній справі №202/321/17 від 17.01.2017 спірне нерухоме майно визнано знищеним, що є підставою для припинення іпотеки.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування та порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, а саме ст.ст. 17, 23 Закону України "Про іпотеку" і ст.ст. 52, 334 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3.2. В скарзі позивач посилається на те, що у справі відбулось правонаступництво у матеріальних правовідносинах; відповідно до приписів законодавства у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна; правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку без згоди іпотекодержателя є недійсним; додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17.01.2017 у справі №2020/231/17 незаконне, не пов`язане з рішенням цього суду, не мотивоване нормами права та не обґрунтоване доказами і оскаржується АТ "Родовід Банк".

4. Мотивувальна частина

4.1. Відповідно до приписів статті ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2).

Як встановлено судами, у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/6325/13 за позовом ПАТ "Родовід Банк" до ТОВ "Інтерблок плюс" про звернення стягнення на предмет іпотеки - об`єкт нерухомого майна - нежилий будинок (літера В), загальною площею 483,4кв.м, що належить ТОВ "Інтерблок плюс" та розташований за адресою м. Київ, вул. Артема, 55 (спірне нерухоме майно), що переданий в іпотеку ПАТ "Родовід Банк" за договором іпотеки №2007-151/4 від 25.03.2008, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палладій Н.В., зареєстрованим в реєстрі за №1396, через продаж предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2007-151 від 06.04.2007 у розмірі 28 323 287,09 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2013 позов задоволено повністю.

28.10.2013 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва було видано відповідні накази.

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.02.2020 приватним виконавцем Мельниченко К.П., було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61279152 на виконання наказу від 28.10.2013 у справі №910/6325/13.

19.03.2020 від ПАТ "Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Родовід Банк" Караченцева А.Ю. надійшла заява про заміну боржника - ТОВ "Інтерблок Плюс" у виконавчому провадженні №61279152 з примусового виконання наказу №910/6325/13, виданого 28.10.2013 його правонаступником - ПП "РЕНТ 2016".

4.2. Судами встановлено, що право власності ПП "Рент 2016" на об`єкт нерухомості набуло на підставі договорів купівлі-продажу часток (по 1/2 частки) нежитлової будівлі, укладених між ПП "Рент 2016" та продавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю "II Паша" 02.12.2016 посвідчених приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М. та зареєстрованих в реєстрі за №1904 та №1905.

Згідно з положеннями п.п.1.2 договорів купівлі-продажу, кожна з відчужуваних часток нежитлової будівлі належала продавцю ТОВ "II Паша" на праві приватної власності, зареєстрованого на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2016 по справі №910/16620/16, на підставі якого ним було набуто право власності на будівлю в цілому.

Право власності продавця ТОВ "II Паша" на момент укладення договорів купівлі-продажу часток було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданим приватним нотаріусом Малий О.С. Київського міського нотаріального округу м.Києва, номер запису про право власності: 17677570, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:823870680000, індексний номер витягу:74172909 (п.п.1.2 договорів купівлі-продажу від 02.12.2016).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 03.03.2020, копія якого міститься в матеріалах справи, щодо об`єкта спірного нерухомого майна, станом з 07.12.2016 новим власником спірного нерухомого майна є ПП "РЕНТ 2016" та підставою виникнення права власності зазначено договір купівлі-продажу від 02.12.2016 серія та номер 1904 (номер запису про право власності № 17865139) та договір купівлі-продажу, серія та номер 1905 від 02.12.2016 (номер запису про право власності № 17867272).

4.3. Відповідно до статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник (ч.1). Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення (ч.2). У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив (ч.5).

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку" (ч.7 ст.51 вказаного Закону).

Відповідно до статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою (ч.1). Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (ч.2).

Відповідно до приписів статті 52 ГПК України у разі заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процес (ч.1). Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив (ч.2). Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу (ч.3).

Отже, при набутті права власності на об`єкт іпотеки відбувається заміна іпотекодавця у правовідносинах і відповідно є підстави для заміни сторони у виконавчому провадженні - в даному випадку боржника з первісного на того, хто набув право власності на предмет іпотеки, на який рішенням суду було звергнуто стягнення.

Як встановлено судами такою особою є ПП "РЕНТ 2016". При цьому добросовісність набуття ним права власності на предмет іпотеки не має значення в силу приписів статті 23 Закону України "Про іпотеку", яка імперативно визначає, що новий власник стає новим іпотекодавцем навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Посилання на недійсність правочинів з відчуження предмету іпотеки на підставі статті 12 Закону України "Про іпотеку" у зв`язку з тим, що на таке відчуження позивачем як іпотекодавцем не надавалась згода, Верховним Судом прийняті не можуть, оскільки як встановлено судами, право власності продавця спірного майна ТОВ "II Паша", яке відчужило предмет іпотеки ПП "РЕНТ 2016", було зареєстрованого на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2016 по справі №910/16620/16, що є чинним.

4.4. Апеляційний суд при відмові у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні послався на статтю 17 Закону України "Про іпотеку".

Згідно положень ч.1 ст.17 вказаного Закону іпотека припиняється у разі, зокрема, знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється.

При цьому відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (ч.3 статті 17 вказаного Закону).

Державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п.1 ч.1 ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Проте і факт внесення до реєстру запису про припинення іпотеки не позбавляє іпотекодержателя права доводити обставини дійсності такої іпотеки в суді.

Подібна правова позиція наведена в постанові Великої палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/73/17.

4.5. Разом з тим слід зазначити, що у спірних правовідносинах, які є предметом касаційного перегляду, судами не вирішувався спір щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки, як вбачається із вище викладеного Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2013 за позовом ПАТ "Родовід Банк" до ТОВ "Інтерблок плюс" вже відбулось звернення стягнення на предмет іпотеки, і це рішення згідно із положеннями статті 129 1 Конституції України підлягає обов`язковому виконанню.

При цьому можливість такого виконання судового рішення має перевірятися у виконавчому провадженні за участі належних учасників - стягувача і боржника у порядку, який визначений Законом України "Про виконавче провадження".

Отже у суду апеляційної інстанції не було правових підстав відмовляти у заміні сторони виконавчого провадження.

4.6. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що апеляційним судом невірно було застосовано вказані норми матеріального права та порушено норми процесуального, що стало підставою для винесення незаконного рішення, яке має бути скасовано, а ухвала суду першої інстанції як така, що приписам законодавства відповідає, підлягає залишенню в силі.

4.7. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсі.

Європейський суд з прав людини в рішеннях Sutyazhnik v. Russia від 29.07.2009, Esertas v. Lithuania від 31.05.2012 зазначав, що у справах можуть бути обставини, які свідчать про відсутність соціальної потреби чи нагальної суспільної необхідності, які б виправдовували відхилення від принципу правової визначеності. Тобто, не потрібно скасовувати правильне по суті рішення суду лише заради правового пуризму.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

4.8. Оскільки касаційна скарга стягувача у справі задовольняється, з іншої сторони у справі - нового боржника ПП "РЕНТ 2016" відповідно до приписів статті 129 ГПК України підлягає стягненню сума сплаченого скаржником судового збору в сумі 2 102, 00 грн, що підлягала сплаті за подання касаційної скарги у справі.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Родовід Банк" Караченцева А.Ю. задовольнити.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2020 у справі №910/6325/13 скасувати, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 залишити в силі.

Стягнути з Приватного підприємства "РЕНТ 2016" (код ЄДРПОУ: 40982090, м. Дніпро, бульвар Слави, буд.1-Д, 49106) на користь Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" (код ЄДРПОУ: 14349442, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд.1-3, 04136) 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп., сплачених скаржником за подання касаційної скарги.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді К.М. Пільков

Є.В. Краснов