Постанова

від 04.11.2020 по справі 916/3530/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 916/3530/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Пількова К. М.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглянувши касаційну скаргу Релігійної організації "Релігійна Громада Святої Катерини Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви в місті Дніпропетровську" на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.05.2020 про закриття провадження у справі

за позовом Релігійної організації "Німецька євангелічно-лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса" до відповідачів: 1.Німецької Євангелічно-лютеранської релігійної громади Святої Катерини у Печерському районі м. Києва, 2. Релігійної громади Німецької Євангелічно-лютеранської церкви м. Запоріжжя 3. Релігійної громади Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви в м. Кременчуці 4. Євангелічно - Лютеранської релігійної громади "Святого Вознесіння" міста Харкова, 5. Євангелічно-лютеранської релігійної громади с. Новоградківка Овідіопольського району Одеської області, 6. Німецької Євангелічно-лютеранської релігійної громади с. Петродолинське Овідіопольського району Одеської області, 7. Релігійної громади "Преображення Господнє" Німецької Євангелічно-лютеранської церкви України м. Біла Церква Київської області, 8. Німецької євангелічно-лютеранської громади с. Зміївка, 9. Релігійної громади "Спасіння" Німецької Євангелічно-лютеранської церкви України у місті Шостка, 10. Німецької євангелічно-лютеранської громади міста Бердянська, 11. Релігійної організації "Німецька Євангелічно-лютеранська громада "Примирення" в місті Полтава", 12. Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України, 13. Релігійної організації "Релігійна громада Німецької Євангелічно-лютеранської церкви України у м. Кривий Ріг", 14. Німецької Євангелічно-лютеранської громади м. Донецька про визнання недійсними рішень,

та за позовом Релігійної Громади Святої Катерини Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви в місті Дніпропетровську до Церковного Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення,

за участю представників:

позивача Релігійної організації "Німецька євангелічно-лютеранська релігійна громада Святого Павла в місті Одеса" - не з`явилися

позивача Релігійної Громади Святої Катерини Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви в місті Дніпропетровську - не з`явилися,

відповідача-1-11, 13, третьої особи - ОСОБА_2 ,

відповідача-12 - не з`явилися,

відповідача-14 - не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Релігійна організація "Німецька євангелічно-лютеранська релігійна громада Святого Павла в м. Одеса" звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Німецької Євангелічно-Лютеранської релігійної громади Святої Катерини у Печерському районі м. Києва; Релігійної громади Німецької Євангельсько-Лютеранської церкви м. Запоріжжя; Релігійної громади Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви в м. Кременчуці; Євангелічно-Лютеранської релігійної громади "Святого Вознесіння" міста Харкова; Євангелічно-лютеранської релігійної громади с. Новоградківка Овідіопольського району Одеської області; Німецької Євангелічно-лютеранської релігійної громади с. Петродолинське Овідіопольського району Одеської області; Релігійної громади "Преображення Господнє" Німецької Євангелічно-Лютеранської церкви України м. Біла Церква Київської області; Німецької євангелічно-лютеранської громади с. Зміївка; Релігійної громади "Спасіння" Німецької Євангелічно-Лютеранської церкви України у місті Шостка; Німецької євангелічно-лютеранської громади міста Бердянська; Релігійної організації "Німецька Євангелічно-лютеранська громада "Примирення" в місті Полтава"; Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України; Релігійної організації "Релігійна громада Німецької Євангельсько-Лютеранської церкви України у м. Кривий Ріг" про:

- визнання недійсними рішень, оформлених протоколом засідання Синоду Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України № 09/10 від 09.10.2018;

- визнання недійсними рішень, оформлених протоколом засідання Синоду Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України від 25-26.10.2019.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням порядку скликання Синоду, проведенням засідання Синоду неповноважними особами.

1.3. Ухвалою Господарського суду Одеської області у складі судді Смелянець Г. Є. від 02.12.2019 у справі № 916/3530/19 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження.

1.4. 02.12.2019 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Релігійної Громади Святої Катерини Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви в місті Дніпрі до Церковного Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України про визнання недійсним рішення, оформленого протоколом засідання Синоду Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України від 25-26.10.2019.

За вказаним позовом Господарським судом Одеської області у складі судді Малярчук І. А. відкрито провадження у справі № 916/3578/19, про що 03.12.2019 постановлено відповідну ухвалу.

1.5. 03.01.2020 Господарським судом Одеської області у складі судді Малярчук І. А. постановлено ухвалу, якою об`єднано в одне провадження справи № 916/3578/19 та № 916/3530/19. Об`єднану справу № 916/3530/19 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Смелянець Г. Є.

1.6. Ухвалою Господарського суду Одеської області суду від 15.01.2020 залучено до участі у справі співвідповідача Німецьку євангелічно-лютеранську громаду м. Донецька.

1.7. 14.01.2020 за вх.№ 703/20 господарським судом одержано клопотання відповідача Німецької Євангелічно-лютеранської релігійної громади с. Петродолинське Овідіопольського району Одеської області про закриття провадження у справі, в якому відповідач просить суд винести ухвалу, якою провадження у справі № 916/3530/19 закрити, як таке, що було розпочате щодо спору, який не підсудний Господарському суду Одеської області, з посиланням при цьому на те, що позивач намагається скасувати рішення, прийняті релігійною організацією відповідно до Статуту. Однак, відповідно до п. 4.3. Статуту Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України Синод має юридичне право вирішувати усі питання, які стосуються законодавчо-встановленої синодальної території округу (Єпископату, Єпархії України) в межах України. Виняток можуть складати питання, які вирішуються винятково громадою, чи ті, що входять у компетенцію регіональних церковних округів. Синод також є вищою апеляційною інстанцією в НЄЛЦУ для вирішення внутрішніх і міжгромадських конфліктів.

1.8. 31.01.2020 за вх.№ 2568/20 господарським судом одержано клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі (в порядку пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), згідно з яким третя особа просила суд закрити провадження у справі № 916/3530/19 як таке, що не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

В обґрунтування зазначеного клопотання третя особа посилалася на те, що в аналогічній справі Верховний Суд у постанові від 09.01.2020 у справі № 522/10230/17 зробив висновок про те, що спори між релігійними організаціями, зокрема щодо визнання рішень Синоду недійсними не підлягають судовому розгляду (розгляду у судовому порядку).

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.05.2020 (суддя Смелянець Г. Є.) клопотання Німецької Євангелічно-лютеранської релігійної громади с. Петродолинське Овідіопольського району Одеської області за вх. № 703/20 від 14.01.2020 та клопотання ОСОБА_1 за вх. № 2568/20 від 31.01.2020 про закриття провадження у справі задоволено, закрито провадження у справі № 916/3530/19, скасовано ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.12.2019 у справі № 916/3578/19 (об`єднана справа № 916/3530/19) про забезпечення позову.

2.2. Місцевий господарський суд виходив з того, що предмет спору у даній справі не відноситься до жодної із категорій справ, передбачених статтею 20 ГПК України, що входять до юрисдикції господарських судів.

Суд зазначив, що діяльність релігійних організацій законодавчо відокремлена від держави, і суд як орган державної влади позбавлений можливості втручатися у діяльність релігійних організацій, у зв`язку з чим господарський суд дійшов висновку про закриття провадження у справі, так як пред`явлені в цій справі вимоги не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

2.3. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 (колегія суддів у складі: Принцевська Н. М., Діброва Г. І., Ярош А. І.) ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

3. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

3.1. Релігійна Громада Святої Катерини Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви в місті Дніпропетровську у касаційній скарзі просить ухвалу та постанову попередніх судових інстанцій скасувати в частині закриття провадження у справі та передати справу для продовження розгляду до Господарського суду Одеської області; скасувати ухвалу та постанову попередніх судових інстанцій скасувати в частині скасування ухвали про застосування заходів забезпечення позову та прийняти судове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотань про скасування заходів забезпечення позову.

3.2. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норми чинного процесуального законодавства, а також помилковістю висновків судів про непідсудність даної справи судам. Скаржник наголошує, що зазначені правовідносини стосовно яких виник спір можна охарактеризувати як відносини між юридичною особою та її членами (учасниками) з приводу діяльності та управління такою юридичною особою, які, з урахуванням частини 1 статті 20 ГПК України вважаються корпоративними.

4. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

4.1. Відповідачі 1-11, 13 та третя особа у відзиві просять касаційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін.

4.2. Від відповідачів 1-11, 13 та третьої особи також надійшло клопотання про направлення справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке обґрунтовано тим, що як вбачається зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних рішень суду касаційної інстанції належить вирішити питання, яке стосується юрисдикції спору. А відповідно до частини шостої статті 302 ГПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини шостої статті 302 ГПК України (в редакції від 08.02.2020) справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

З наведених норм права вбачається, що справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 ГПК України лише за відсутності всіх трьох указаних у цій частині випадків. У разі наявності хоча б одного із перелічених у частині шостій статті 302 ГПК України випадків справа не підлягає передачі до Великої Палати Верховного Суду (таку позицію викладено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/5755/19).

Посилаючись на оскарження судових рішень з підстав порушення судами правил юрисдикції, заявник не обґрунтував порушення судами правил юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову в подібних правовідносинах. Навпаки, наведені у клопотанні висновки у справах № 522/10230/17, № 909/1012/17 стосуються непідсудності зазначених справ господарським судам. Таким чином, заявником не було дотримано умов передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, передбачених частиною шостою статті 302 ГПК України.

З огляду на викладене клопотання відповідачів 1-11, 13 та третьої особи про направлення справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відхиляється.

5. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Згідно зі статтею 35 Конституції України церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви.

5.3. Відповідно до частин 2, 4 статті 5 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави. Держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій, не фінансує діяльність будь-яких організацій, створених за ознакою ставлення до релігії.

5.4. Згідно зі статтею 7 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями). Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями). На інші організації, утворені за релігійною ознакою, дія цього Закону не поширюється.

5.5. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійні управління і центри діють на підставі своїх статутів (положень), що реєструються у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

5.6. Відповідно до статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з`їздах, конференціях. Статут (положення) може містити й інші відомості, пов`язані з особливостями діяльності даної релігійної організації.

5.7. Згідно статтею 29 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" забезпечення виконання та додержання законодавства про свободу совісті, світогляду, віросповідання та релігійні організації здійснюють у межах компетенції центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері релігії, інші центральні органи виконавчої влади, органи прокуратури, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

5.8. Таким чином, чинним законодавством України передбачено, що церква та релігійні організації в Україні відокремлені від держави. Судова влада є складовою державної влади в України. Законодавець надав релігійним організаціям в Україні право автономно здійснювати свою діяльність, визначати напрями цієї діяльності, утворювати в своєму складі необхідні органи, для провадження діяльності, та, в тому числі, вирішувати відповідні спори, у випадку їх виникнення, відокремлено від держави. Суди наділені повноваженням розглядати спори щодо релігійних організацій, однак, у визначених випадках, наприклад, трудові спори, питання щодо ліквідації релігійної організації (правила цивільного судочинства), майнові спори (господарське судочинство) тощо.

Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, яка міститься у постанові Верховного Суду від 09.01.2020 у справі № 522/10230/17, відступати від якої колегія суддів не вбачає підстав.

5.9. Відповідно до преамбули Статуту Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України Німецька Євангелічно-лютеранська Церква України належить до єдиної, святої християнської і апостольської Церкви.

5.10. Згідно з пунктом 1.1 Статуту Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України Єпископат Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України є центром релігійного об`єднання з відповідною назвою, який репрезентує всю Церкву України та об`єднує пов`язані між собою місцеві громади НЄЛЦУ, котрі сповідають своє в НЄЛЦУ у дусі Преамбули, не належать до інших релігійних об`єднань та приймають на принципах добровільності та духовної дисципліни загальноцерковний канонічний Статут НЄЛЦУ.

5.11. У розділах 3, 4 Статуту Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України містяться положення щодо органів управління НЄЛЦУ та їх діяльності.

5.12. Відповідно до п. 4.3 Статуту Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України Синод має юридичне право вирішувати усі питання, які стосуються законодавчо-встановленої синодальної території округу (Єпископату, Єпархії України) в межах України. Виняток можуть складати питання, які вирішуються винятково громадою, чи ті, що входять у компетенцію регіональних церковних округів. Синод також є вищою апеляційною інстанцією в НЄЛЦУ для вирішення внутрішніх і міжгромадських конфліктів.

5.13. Як встановлено судами, предметом спору у даній справі є визнання недійсним рішення, оформленого протоколом Засідання Синоду Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України № 09/10 від 09.10.2018 та визнання недійним рішення, оформленого протоколом засідання Синоду Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України від 25-26.10.2019.

5.14. Згідно з протоколом Засідання Синоду Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України № 09/10 від 09.10.2018 на засіданні Синоду прийняті рішення щодо виборів Єпископа та виборів до Президії Синоду, а саме вирішено припинити з 09.10.2018 повноваження Машевські Серге як Єпископа Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України. На підставі п. 4.12 Статуту Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України обрано терміном на один рік Єпископським візитатором Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України ОСОБА_1 . До Президії Синоду вирішено обрати за списком: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

5.15. Згідно з протоколом Засідання Синоду Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України 25-26.10.2019 на засіданні Синоду прийняті рішення щодо прийняття та затвердження звіту Єпископського візитатора ОСОБА_1 , щодо прийняття та затвердження звіту президента Синоду Гросс Олександра Миколайовича, щодо прийняття за основу представленого бюджету НЕЛЦУ, щодо створення каси взаємодопомоги громад НЕЛЦУ, щодо внесення змін до Статуту НЕЛЦУ в переліку громад відносно Євангелічно-лютеранської громади Св. Вознесіння м. Харкова згідно назви в державному реєстрі, щодо підтримання ідеї створення Євангелічної Церкви України разом с громадами Спільноти реформатських церков України та доручити Керівництву церкви подальший розвиток відносин між громадами та знайомство церкви с громадами СРЦУ, щодо подання заяви на вступ у Всесвітню Лютеранську Федерацію, Спільноту Євангелічних Церков Європи та Конференції Церков Європи, щодо доручення Керівництву НЄЛЦУ подати заявки на вступ в перелічені організації, щодо обрання Єпископом Шварца Павла Миколайовича на термін згідно статуту НЄЛЦУ, щодо завершення повноважень президії Синоду, обраної Синодом 2018 року, щодо завершення повноважень Ревізійної комісії, обраної Синодом 2018 року, щодо обрання Ревізійної комісії, щодо обрання в президію Синоду, щодо обрання Президента Синоду.

5.16. Враховуючи викладене, суди дійшли правильного висновку, що всі питання, пов`язані із діяльністю релігійної організації та прийняттям нею рішень в межах її компетенції, відносяться до її внутрішньої статутної діяльності. Тому при незгоді окремих членів релігійної організації з прийнятими нею рішеннями, вони можуть оспорити їх в межах процедур, встановлених Статутом організації.

5.17. Відповідно до частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду;

3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;

5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;

6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;

8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;

9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;

10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;

12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;

13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;

14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;

15) інші справи у спорах між суб`єктами господарювання;

16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець;

17) справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

5.18. Отже у переліку спорів, які відносяться до юрисдикції господарських судів та встановлені статтею 20 ГПК України, справи із таким предметом спору як у даній справі відсутні.

5.19. Вищенаведеним спростовуються доводи скаржника про те, що даний спір підлягає розгляду господарським судом.

5.20. Щодо твердження скаржника, що даний спір є корпоративним, оскільки правовідносини між сторонами спору можна охарактеризувати як відносини між юридичною особою та її членами (учасниками) з приводу діяльності та управління такою юридичною особою.

Відповідно до частин 1, 3 статті 167 ГК України корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

При цьому господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб`єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об`єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених законом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника. Господарські товариства є юридичними особами.

Згідно зі статтею 80 ГК України до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Враховуючи наведені норми законодавства, суб`єктний склад, а також предмет спору, колегія суддів вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції про неправомірність ототожнення відносин, які склалися у даній справі, з корпоративними.

5.21. Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 601/1223/15-ц є неспроможним, оскільки у зазначеній справі інший предмет спору, підстави та суб`єктний склад учасників.

Так, предметом позову у справі № 601/1223/15-ц є визнання протиправними та скасування рішення загальних зборів та статуту релігійної громади.

Позовні заяви мотивовані тим, що 07.04.2015 загальними зборами Української Православної Церкви "Парафія Святого Архистратига Михаїла" прийнято рішення щодо переходу з УПЦ до Української Православної Церкви Київського патріархату та на підставі такого рішення внесені відповідні зміни до статуту релігійної громади. Позивачі посилались на те, що загальні збори мешканців села, які не належать до членів парафії, не мали права вирішувати питання про зміну віросповідання за членів парафії. Про проведення зборів не повідомлялося настоятеля, він участі у даних зборах не приймав, протоколу не підписував. Указаним рішенням загальних зборів релігійну громаду УПЦ с. Башуки позбавлено статусу юридичної особи, власного статуту, на підставі якого вона здійснювала свою юридичну діяльність з 1991 року, оскільки перереєстровано у іншу релігійну організацію КПЦ КП. Вважали, що парафія УПЦ с. Башуки не приймала рішення про внесення змін до статуту парафії та щодо передачі її прав та обов`язків до іншої релігійної організації.

5.22. Твердження скаржника про неможливість оскарження зазначених рішень Синоду в межах процедур, передбачених статутом зводиться до переоцінки обставин справи, а саме положень статуту, що виходить за межі касаційного провадження, встановлені статтею 300 ГПК України.

Посилання при цьому на постанову Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 609/1673/17 не може бути взято до уваги, оскільки предметом розгляду справи № 609/1673/17 є визнання недійсним та скасування рішення Ради адвокатів Тернопільської області, визнання неправомірними дій.

5.23. Аргумент скаржника щодо безпідставності відхилення судом апеляційної інстанції його посилань на правові висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 15.08.2019 у справі № 909/548/16 є неправомірним, оскільки у цій справи інший предмет спору та обставини, які формують змість правовідносин.

Так, у справі № 909/548/16 Верховний Суд в касаційному порядку переглядав ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 23.04.2019, якою було відмовлено у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження. При цьому предметом спору у цій справі є банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Тофі".

5.24. Аргумент скаржника щодо безпідставності відхилення судом апеляційної інстанції його посилань на правові висновки, викладені у постанові Вищого господарського суду України від 08.08.2017 у справі № 905/904/16 є неправомірним, оскільки Господарським процесуальним кодексом в чинній редакції не передбачено обов`язковості застосування судами правових висновків, викладених у постановах Вищого господарського суду України.

5.25. Посилання скаржника на необхідність відступлення від висновку, викладеного у постанові від 09.01.2020 у справі № 522/10230/17, оскільки позиція у цій справі свідчить про вибірковий підхід суду при визначенні категорії справ і протирічить позиції, викладеній у справі № 609/1673/17, є необґрунтованим, оскільки у справі № 522/10230/17 розглядався спір між релігійними організаціями, а саме між Німецькою Євангелічно-Лютеранською релігійною громадою с. Петродолинське Овідіопольського району Одеської області та Церковним Управлінням (Єпископатом) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України щодо визнання неправомірним та скасування рішення Єпископа, оформленого оголошенням про неможливість подальшого перебування 3-х членів Президії Синоду в його складі та обрання нових заступників, визнання засідання Синоду таким, що не відбулося, а прийняте на цьому засіданні рішення недійсним, зобов`язання скликати Церковне Управління та провести у визначеному статутом порядку засідання Синоду. Крім того, Німецька Євангелічно-Лютеранська релігійна громада с. Петродолинське Овідіопольського району Одеської області, серед іншого, посилалася на те, що при ухваленні оскаржуваних рішень відповідачем безпосередньо були порушені вимоги статуту.

У справі № 609/1673/17 розглядався спір за позовом ОСОБА_9 до Ради адвокатів Тернопільської області, звітно-виборної конференція адвокатів Тернопільської області в особі головуючого Будзи Т. В., Шергея В. І. про визнання недійсним та скасування рішення, визнання неправомірними дій.

Тобто, предмети та підстави позовів у цих справах, відповідно і встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання є різними.

5.26. Твердження скаржника про безпідставність висновків судів про те, що рішення, прийняті релігійною організацією в межах компетенції, є її внутрішньою статутною діяльністю і можуть оскаржуватися в межах процедур, передбачених статутом, оскільки такі висновки нівелюють роль суду у вирішенні спорів, є необґрунтованим з огляду наведені вище норми законодавства, зокрема положення Господарського процесуального кодексу України, Закону України ""Про свободу совісті та релігійні організації", а також положення статуту.

5.27. Посилання скаржника на те, що ГПК України не встановлює обмежень, про які суди зазначили у своїх рішеннях, є помилковим, оскільки, як зазначалося вище суди наділені повноваженням розглядати спори щодо релігійних організацій, однак, у визначених випадках, наприклад, трудові спори, питання щодо ліквідації релігійної організації (правила цивільного судочинства), майнові спори (господарське судочинство) тощо. Поряд з цим у переліку спорів, які відносяться до юрисдикції господарських судів (стаття 20 ГПК України) відсутні справи із таким предметом спору як у даній справі.

5.28. Інші доводи зводяться до переоцінки обставин справи та доказів, що виходить за межі касаційного провадження, встановлені статтею 300 ГПК України.

5.29. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України у зв`язку з тим, що даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.2. З огляду на викладене ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду відповідають нормам чинного законодавства і мають бути залишені без змін.

7. Судові витрати

7.1 . Судові витрати відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Релігійної організації "Релігійна Громада Святої Катерини Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви в місті Дніпропетровську" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.05.2020 про закриття провадження у справі № 916/3530/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя К. Пільков