Рішення

від 21.10.2020 по справі 280/4198/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 жовтня 2020 року 12 год. 37 хв.Справа № 280/4198/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., за участі серкретаря судового засідання Приймака Є.О. та сторін

від позивача - адвокат Олександров О.П.,

від відповідача - Ванюшанік Г.С.,

розглянувши у відкритоу судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрнасінняпром

до - Головного управління ДПС у Запорізькій області

про скасування податкових повідомлень - рішень від 30.05.2019 № 0007271407, №0073281407

ВСТАНОВИВ:

29 серпня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнасінняпром" (далі по тексту - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач) в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача №0007271407 від 30.05.2019;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача №0007281407 від 30.05.2019.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки № 248/08-01-14-07/36413781 від 02.05.2019 (далі - акт перевірки) відповідачем було прийняті вказані вище податкові повідомлення-рішення. На думку позивача, вказані податкові повідомлення-рішення є незаконними і такими, що прийняті всупереч матеріальним нормам права та без належної оцінки всіх обставин, а тому підлягає скасуванню.При проведенні перевірки, відповідачем перевірені, але не взяті до уваги первинні документи, що підтверджеють дійсність господарських операцій з ТОВ Торгівельне підприємство МАА , ТОВ Промислова корпорація МАШМ . Позивач вважає, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства не відповідають вимогам податкового законодавства. Просив задовольнити заявлені позовні вимоги.

02.09.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 26 вересня 2019 року об 14 год. 45 хв.

23.09.2020 від представника відповідача через канцелярію суду (вх. №39279) поданий відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позову та зазначає наступне. Головним управлінням ДПС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинам- показників декларацій з податку на додану вартість та за 2018 рік - фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства. Враховуючи те, що всі первинні бухгалтерські документи, що стосуються позивача по взаємовідносинам з ризиковими постачальниками ТОВ Торгівельне підприємство МАА , ТОВ Промислова корпорація "МАШМ" за перевіряємий період є дефектними документами , оскільки оформлені з порушенням вимог діючого законодавства,відповідно не мають юридичної сили, не можуть бути підставою для бухгалтерського і податкового обліку та подальшого декларування податкових показників з ПДВ. Право на податковий кредит у позивача не виникає, оскільки фактично мало місце оприбуткування товарів, джерело яких не встановлене та при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права - виникнення об`єкту оподаткування, що передбачено вимогами п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України. Просить у задоволенні позову відмовити.

26 вересня 2019 р. судом продовжено підготовче провадження та відкладено підготовче засідання на 12 листопада 2019 р.

12.11.2019 ухвалою суду зупинено провадження у справі для примирення сторін до 13.01.2020 об 14 год. 00 хв.

13 січня 2020 року ухвалою суду продовжено зупинення провадження у справі до 01 квітня 2020 року об 14 год. 00 хв.

01.04.2020 ухвалою суду поновлено провадження по справі та призначено підготовче засідання на 01.04.2020 о/об 14 год. 00 хв.

01 квітня 2020 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено судове засідання на 21 квітня 2020 року об 10 год. 30 хв.

21 квітня 2020 року ухвалою суду зупинено провадження у справі до 25 травня 2020 року об 12 год. 00 хв.

25 травня 2020 року ухвалою суду продовжено зупинення провадження у справі до 21 жовтня 2020 року об 11 год. 00 хв.

21 жовтня 2020 року ухвалою суду поновлено провадження у справі. Судове засідання призначено на 21 жовтня 2020 року об 11 год. 00 хв.

21 жовтня 2020 року суд усною ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання замінив відповідача - Головне управління ДФС у Запорізькій області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Запорізькій області.

23 вересня 2020 року, від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №39279), в якому представник заперечує проти задоволення позовної заяви, з підстав викладених у відзиві.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у в судовому засіданні заперечила проти задоволення судом позовної заяви з підстав, викладених у відзиві. Просила суд у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи прийшов до наступного.

Фахівцями Головного управління ДФС у Запорізькій області проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Укрнасінняпром (скорочена назва - ТОВ Укрнасінняпром , код ЄДРПОУ 36415181) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинам - показників декларацій з податку на додану вартість та за 2018 рік - фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства.

За результатами перевірки складено акт від 02.05.2019 №248/08-01-14-07/36415181, який було направлено платнику поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення, відповідно висновку якої встановлені порушення:

- п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищенно суму збитків за 2018 рік на суму 1 990 050 грн;

- пп. 14.1.36, пп. 14.1.181, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст.І4, п.44.1 ст.44, п.198.1. п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.І98, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету на загальну суму 398 010 грн, ут.ч.:

- жовтень 2018 року на суму 260 843 грн;

- листопад 2018 року на суму 1371667 грн.

На підставі Акту перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.05.2019 № 0007271407 та податкове повідомлення-рішення від 30.05.2019 № 0007281407, якими відповідно збільшено суму грошового зобовязаня за платежем податок на додану вартість на 497 512,50 грн та зменшено суму від`ємного значення на 1 990 050,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України, яка своїм рішенням від 16.08.2019 відмовила в задоволенні скарги.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи його протиправним, позивач звернувся із вказаним адміністративним позовом до суду.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення по справі.

Згідно з вимогами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України).

Відповідно до положень п.14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Базою оподаткування визначено грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України), а звітним для цілей податку на прибуток періодом - календарний рік (п.137.4 ст.137 Податкового кодексу України).

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За приписами п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У відповідності до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару. Як свідчать матеріали справи, зауважень до податкових накладних у контролюючого органу не було.

У силу норм пунктів 44.1, 44.2 і 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість задекларованих у податковій звітності показників податкового кредиту та доходу первинними документами покладається на платника податків.

Втім, суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, під господарською операцією згідно статті 1 вказаного закону розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Окрім цього, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 №88.

Згідно з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

еобґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

оводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентами, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи.

Тобто, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток (витрат) та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з контрагентами, податкові наслідки яких контролюючий орган поставив під сумнів, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що у період який перевірявся, позивач мав фінансово-господарські відносини з ТОВ Торгівельне підприємтсво МАА (ЄДРПОУ 42292600), ТОВ Промислова корпорація МАШМ (ЄДРПОУ 42293143).

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, під час перевірки контролюючим органом зроблено наступні висновки.

З постачальником ТОВ Торгівельне підприємство МАА за період жовтень 2018 року фінансово - господарські операції оформлено на загальну суму 1 565 060,02 грн, у т. ч. ПДВ - 260 843,34 грн.

Договір поставки №14/09 від 14.09.2018 підписали: від ТОВ Торгівельне підприємство МАА - директор ОСОБА_1 , від ТОВ УКРНАСІННЯПРОМ - директор ОСОБА_2 . Місце складання: м. Запоріжжя.

Розрахунки між ТОВ УКРНАСІННЯПРОМ та ТОВ Торгівельне підприємство МАА проводились у безготівковій формі.

До перевірки надані платіжні доручення ТОВ УКРНАСІННЯПРОМ на перерахування грошових коштів на ТОВ Торгівельне підприємство МАА : від 05.11.2018 №633 на суму 156 506,00 грн, в т.ч. ПДВ.

Оскільки перерахування ТОВ УКРНАСІННЯПРОМ грошових коштів контрагенту було здійснено на підставі платіжних доручень з недостовірним зазначенням даних в їх реквізитах (призначення платежу за товари, роботи (послуги), які фактично не отримано від ТОВ Торгівельне підприємство МАА та/або отримання яких у майбутньому виходячи з об`єктивних обставин нереальним) та відсутня можливість достовірно їх ідентифікувати реальне призначення платежу по вказаній операції, цю операцію (на загальну суму перерахованих коштів) в бухгалтерському обліку необхідно відображати за дебетом субрахунку 377 Розрахунки з іншими дебіторами .

Згідно наданих до перевірки оборотно - сальдових віддомостей по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками станом на 22.04.2018 по контрагенту ТОВ

Торгівельне підприємство МАА заборгованість становить 1 408 554,02 грн, що суперечить п.2.3. вищевказаного Договору від 14.09.2018 №14/09, згідно якого 90% заборгованності ТОВ УКРНАСІННЯПРОМ неохідно було сплатити до 31.12.2018.

Згідно Єдиного реєстру податкових накладних та податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1-ДФ), наданих ТОВ Торгівельне підприємство МАА (№9306501478 від 16.01.2019) (згідно ТТН є Замовником) протягом 2018 року, взаємовідносин з жодним ОСОБА_3 (водій ТОВ "ТП МАА") не встановлено.

Відсутність даних щодо номеру будинку та офісу унеможливлює отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек. Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та його власника (ів). Встановлено, що підприємство та його службові особи відсутні за податковою адресою. За вказаною адресою знаходиться: багатоповерхова нежитлова будівля .

Вишевикладене свідчить про внесення у вищезазначену товарно - транспортну накладну, даних, які не відповідають дійсності.

Паспорти якості або інші документи щодо Товару ТОВ УКРНАСІННЯПРОМ до перевірки не надані, що унеможливлює встановлення походження (виробника, імпортера) товарів, в тому числі у зв`язку з відсутністю його фактичного придбання у контрагентів - продавців по ланцюгу постачання.

Згідно ЄРПН не встановлено придбання контрагентами - постачальниками підприємства ТОВ Торгівельне підприємство МАА товарів/послуг, з номенклатурою ідентичною, зазначеній в податкових накладних, зареєстрованих в адресу ТОВ Торгівельне підприємство МАА та відповідно далі по ланцюгу продажу на ТОВ УКРНАСІННЯПРОМ .

До того ж, на ТОВ Торгівельне підприємство МАА встановлено відсутність технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Досудовим розслідуванням встановлено. ТОВ АГРОКОМФОРТ (код ЄДРПОУ 41320097) на протязі 2018 року сформувало власний податковий кредит за рахунок відображення у податковій звітності та бухгалтерському обліках придбання соняшнику та сої від суб`єктів-господарської діяльності транзитно - конвертаційної спрямованості (наявність пов`язаних між собою службових осіб та засновників, перебування на податкових обліках в одних і тих саме податкових органах, одних ї тих саме постачальників та інше), зокрема: ТОВ ТОРГІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "МАА" (код ЄДРПОУ 42292600), ТОВ "ПРОМИСЛОВА КОРПОРАЦІЯ "МАНІМ" (код ЄДРПОУ 42293143).

Отже, в ході аналізу контролючим органом зроблено висновок, що первинні документи, виписані ТОВ Торгівельне підприємство МАА в адресу ТОВ УКРНАСІННЯПРОМ в жовтні 2018 року не можна вважати належно оформленими, які посвідчують факт придбання товарів, а тому віднесення відображених в них сум ПДВ до податкового кредиту с безпідставним.

З постачальником ТОВ ПРОМИСЛОВА КОРПОРАЦІЯ МАШМ за період листопад 2018 року фінансово - господарські операції оформлено на загальну суму 823 000,00 грн, у т. ч. ПДВ - 137 166,67 грн згідно наданого до перевірки договору поставки №26/10 від 26.10.2018 підписали: від ТОВ ПРОМИСЛОВА КОРПОРАЦІЯ МАШМ - директор Назаренко Д.М., від ТОВ УКРНАСІННЯПРОМ - директор ОСОБА_2 . Місце складання: м. Запоріжжя.

Згідно Єдиного реєстру податкових накладних та податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1-ДФ), наданих ТОВ ПРОМИСЛОВА КОРПОРАЦІЯ МАШМ (№9306598785 від 16.01.2019) (згідно ТТН є Замовником) протягом 2018 року, взаємовідносин з жодним ОСОБА_4 (водієм ТОВ "ПК МАШМ") не встановлено.

Відсутність даних щодо номеру будинку та офісу унеможливлює отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та його власника (ів).

Аналізом СРПН не встановлено набуття в оренду ТОВ ПРОМИСЛОВА КОРПОРАЦІЯ МАШМ нерухомості від будь- яких підприємств.

Податкові розрахунки земельного податку та/або податкові декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ТОВ ПРОМИСЛОВА КОРПОРАЦІЯ МАШМ не надавались. У зв`язку з вищевикладеним, не можливо встановити причетність ТОВ ПРОМИСЛОВА КОРПОРАЦІЯ МАШМ до ведення фінансово - господарської діяльності за адресою вул. Клочківська, м. Харків.

Згідно отриманої від ГУ ДФС у Харківській області УЗАГАЛЬНЕНОЇ ПОДАТКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ щодо ТОВ "ПРОМИСЛОВА КОРПОРАЦІЯ "МАШМ" (код ЄДРПОУ 42293143) за звітний період декларування ПДВ вересень 2018 року - грудень 2018 року з питань проведення фінансово - господарських операцій з контрагентами-постачальниками та з контрагентами-покупцями й правомірності складання і реєстрації в ЄРПН податкових накладних, виписаних на адресу контрагентів, а також при визначенні сум податкових зобов`язань і податкового кредиту за період вересень 2018 р. - грудень 2018 р. від 11.03.2019 №237/20-40-14-11-12/42293143, встановлено: (витяг)

Під час проведення аналізу можливості виконання оформлених господарських операцій з придбання товарів/послуг ТОВ "ПРОМИСЛОВА КОРПОРАЦІЯ "МАШМ" наявними трудовими ресурсами не вбачається можливість виконання оформлених господарських операцій з придбання товарів з контрагентами - постачальниками та їх подальшого продажу за звітний період з урахуванням з однієї сторони - незначної кількості працівників, з іншої сторони - специфіки конкретних операцій, які не співвідносяться з наявними трудовим ресурсом для зберігання та постачання товарів.

Згідно службової записки отриманої від оперативного управління ГУ ДФС у Харківській області від 04.03.2018 №168/20-40-21-12 07 ТОВ "ПРОМИСЛОВА КОРПОРАЦІЯ "МАШМ" встановити не видалось можливим.

Крім того, первинні документи, виписані від ТОВ ПРОМИСЛОВА КОРПОРАЦІЯ МАШМ на ТОВ УКРНАСІННЯПРОМ , суперечать вимогам діючого законодавства України, у зв`язку з не підтвердженням факту придбання ідентифікованих товарів (невідповідність номенклатури придбаного перед реалізованим товаром) та внесенням в ці документи даних, які не відповідають дійсності.

Враховуючи викладене, задекларована господарська операція із придбання у ТОВ ПРОМИСЛОВА КОРПОРАЦІЯ МАШМ товару не відбулася у дійсності. Рух активів від ТОВ ПРОМИСЛОВА КОРПОРАЦІЯ МАШМ до ТОВ УКРНАСІННЯПРОМ в дійсності не відбувався.

Таким чином, Відповідач прийшов до висновку про несумінсть діяльності ТОВ МАШМ з легальною підприємницькою діяльністю, а господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Досліджуючи реальність господарських відносин ТОВ МАШМ та ТОВ Торгівельного підприємства МАА та правомірність встановлення податку на додану вартість та віднесення до податкових витрат сум, судом під час судового розгляду справи досліджено первинні документи, що описані в Акті перевірки за перевіряємий період та документи, що надані Позивачем разом з позовом та під час підготовчого провадження: договори поставки, видаткові накладні (по всьому періоду перевірки на поставку), товарно - транспортні накладні, податкові накладні, платіжні доручення, бухгалтерські регістри.

Так, на підставі службових записок оператора виробничої дільниці ОСОБА_5 від 17.05.18 та головного технолога ОСОБА_6 від 21.05.2018 було запропоновано здійснити ремонт та модернізацію зерноочищувального обладнання підприємства, зокрема, придбати необхідні агрегати (механізми), в т.ч. сегментні циліндри, блок системи автоматики, вібруючу раму та норію зернову.

24 травня 2018 року було видано відповідний наказ по підприємству, в зв`язку з чим було здійснено пошук продавців необхідних агрегатів (механізмів) на предмет найвигідніших цінових пропозицій.

За результатами відбору продавців було укладено з ТОВ "Торгівельне підприємство "МАА" (продавець) Договір купівлі-продажу № 14/09 від 14 вересня 2018 року, на підставі якого було придбано сегментні циліндри, блок системи автоматики та вібруюча рама. Загальна вартість обладнання склала 1 565 060,02 грн.

На виконання умов договору сторони склали та підписали акт приймання-передачі від 22.10.2018 і видаткову накладну від 22.10.2018, а також продавцем було надано товарно-транспортну накладну від 22.10.2018 та зареєстровану податкову накладну від 22.10.2018 № 168. ТОВ "Укрнасінняпром" частково сплатила кошти в сумі 156 506,00 грн.

Так само було укладено з ТОВ "Промислова корпорація "МАШМ" (продавець) Договір купівлі-продажу № 26/10 від 26.10.2018, на підставі якого було придбано норію зернову за ціною 823 000,0 грн.

На виконання умов договору сторони склали та підписали акт приймання-передачі від 26.11.2018 і видаткову накладну від 26.11.2018, а також продавцем було надано товарно-транспортну накладну від 26.11.2018 та зареєстровану податкову накладну від 26.11.2018 № 224. ТОВ "Укрнасінняпром" трьома платіжками частково сплатила кошти в загальній сумі 277 300,00 грн.

Надалі, після придбання необхідних агрегатів та механізмів, позивачем було здійснено їх встановлення на заміну старих, введення в експлуатацію нового та списання старого обладнання, про що свідчать відповідні накази по підприємству, службові записки відповідальних працівників та відповідні акти.

Таким чином, ТОВ "Укрнасінняпром" придбало для використання в своїй господарській діяльності необхідні агрегати та механізми для ремонту зерноочищувального обладнання. Таке придбання було викликане виробничою необхідністю, а їх придбання було обліковано відповідно до податкового законодавства.

Як встановлено в Акті, з метою належного виконання взятих на себе зобов`язань перед ТОВ "Укрнасінняпром", Контрагенти закупили поставляємий товар у ТОВ "Торгівельний дім "МУШАІ", ТОВ "Комерційна фірма "АІШКО" та ТОВ "Сіті Лайф". Далі контролюючим органом вказується про обрив ланцюга постачання, оскільки цими постачальниками не придбавався та не вироблявся такий товар.

Однак, обрив ланцюгу походження товару може свідчити тільки про порушення податкового, митного чи іншого законодавства саме ПОСТАЧАЛЬНИКОМ, а не ПОКУПЦЕМ товару, що виключає притягнення покупця до відповідальності. Податковим чи іншим законодавством не передбачено для платника податків обов`язку перевіряти ланцюг походження придбаваємого товару, а тому порушення законодавства контрагентами чи іншими третіми особами не має наслідком автоматичного порушення законодавства платником податку, що кореспондується зі ст. 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

З аналізу вказаних документів вбачається, що постачання товарів (передача товарів за договором поставки) між позивачем та його контрагентами здійснювалось на виконання умов договорів поставки, що підтверджено належним чином оформленими видатковими накладними та відображено у бухгалтерському обліку. Податкові накладні на покупця ТОВ Укрнасінняпром , складені контрагентами у відповідності із вимогами чинного законодаства, своєчасно зареєстровані в ЄРПН та відображені у складі податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Сума ПДВ за податковими накладними відображена Товариством у реєстрах отриманих податкових накладних та включена до склада податкового кредиту. Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі, у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями наданими до перевірки та банківськими виписками.

Відповідач зауважує, що транспортні засоби, якими здійснювалось перевезення товару не зареєстровані за підприємствами, які надавали такі послуги. Проте, така невідповідність ще не підтверджує не можливість транспортування ними товару, оскільки транспортні засоби можуть бути взяті перевізниками в оренду, а не декларування доходу цими підприємствами від здійснення такої діяльності є виключно їх індивідуальною відповідальністю. А надання перевізниками послуг з транспортування товару декільком підприємствам в одному періоді жодним чином не вказує на відсутність надання послуг транспортування товару Позивачу, оскільки підприємства - перевізники є вільними у виборі клієнта та не прив`язані до певного контрагента, а тому можуть одночасно надавати послуги різним підприємствам.

Більш того, суд звертає увагу на те, що відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні товарно - транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обілку, а тому висновки контролюючого органу щодо сумнівності господарської операції не можуть грунтуватись виключно на недоліках товарно - транспортних накладних.

Таким чином, суд, дослідивши первинні бухгалтерські документи, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит за спірні періоди, дійшов висновку, що вони оформлені згідно з положеннями законодавства України. А отже вищезазначені первинні документи, відповідно до вимог ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , містять вичерпні відомості про господарські операції та підтверджують їх реальне вчинення.

З огляду на зазначене, висновок перевіряючих про нереальність відносин з ТОВ ТП МАА та ТОВ МАШМ є необгрунтованим, а фактичне зняття з податкового кредиту та податкових витрат сум є неправомірним.

Стосовно заявлених в акті перевірки фактів, які свідчать про дефектність документів та неможливість (нереальність) господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками суд зазначає наступне.

Відповідачем в акті перевірки поставлено під сумнів діяльність контрагентів. Такі висновки контролюючого органу засновані на відсутності у підприємства найманих працівників, зареєстрованого права власності на рухоме та нерухоме майно, відсутність інформації про наявність промислових баз, складів для зберігання пального та інших матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Проте, з такою позицією контролюючого органу суд не погоджується, оскільки:

По - перше, ТОВ МАА та ТОВ ПК МАШМ в господарських операціях з ТОВ Укрнасінняпром виступало виключно перевізником товару, а тому наявність у нього складів для зберігання пального не є обов`язковою та жодним чином не впливає на можливість надання послуг перевезення.

По - друге, відсутність зареєстрованого за підприємством або його керівником права власності на нерухоме та рухоме майно, не є беззаперечним доказом неможливості фактичного користування ним, оскільки підприємство може укладати цивільно - правові договори на користування таким майном, які не підлягають державній реєстрації.

По - третє, Відповідач безпідставно виключив можливість залучення ТОВ МАА , ТОВ ПК МАШМ працівників за цивільно - правовими угодами, аутсорсингу та аутстафінгу, або навіть залучення третіх осіб-перевізників.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у ТОВ МАА , ТОВ ПК МАШМ є зареєстрований вид економічної діяльностііІнша допоміжна діяльність у сфері транспорту. Будь - яка негативна інформацію про даному підприємству в доступних державних реєстрах відсутня.

Більш того у контролюючого органу були відсутні зауваження безпосередньо до порядку складання товаро - транспортних накладних.

Податкове законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно - транспортних документів, а Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку податкового кредиту (постанова Верховного суду від 29.05.2020 по справі № 826/19922/15).

В свою чергу, можливе недотримання перевізником податкового та іншого законодавства не має негативно впливати на ТОВ Укрнасінняпром .

Також Відповідачем в акті перевірки викладені зауваження до контрагентів Позивача, а саме, відсутність матеріальної та технічної бази та відсутність товару по ланцюгу руху товару, який в подальшому був реалізований Позивачу. Дану інформацію контролюючий орган отримав з аналізу автоматизованих інформаційних систем.

На думку суду контролюючим органом не було враховано можливість ТОВ МАА , ТОВ ПК МАШМ користування приміщеннями на підставі договорів оренди та залучення працівників на підставі цивільно - правових угод.

Факт неподання контрагентом податкової звітності чи відсутності певної інформації в податковій звітності товариства, зокрема щодо наявності найманих працівників, основних засобів тощо сам по собі не може свідчити про відсутність факту здійснення ним господарської діяльності, а лише може бути підставою для висновку щодо допущення останнім порушення вимог законодавства при складанні податкової звітності.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №817/1422/13-а.

В ході проведення перевірки Відповідачем від ГУ ДФС у м. Києві отримано інформацію про наявність кримінального провадження відносно ТОВ АГРОКОМФОРТ , а саме:

Досудовим розслідуванням встановлено, ТОВ АГРОКОМФОРТ (код ЄДРПОУ 41320097) на протязі 2018 року сформувало власний податковий кредит за рахунок відображення у податковій звітності та бухгалтерському обліках придбання соняшнику та сої від суб`єктів-господарської діяльності транзитно - конвертаційної спрямованості (наявність пов`язаних між собою службових осіб та засновників, перебування на податкових обліках в одних і тих саме податкових органах, одних ї тих саме постачальників та інше), зокрема: ТОВ ТОРГІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "МАА" (код ЄДРПОУ 42292600), ТОВ "ПРОМИСЛОВА КОРПОРАЦІЯ "МАНІМ" (код ЄДРПОУ 42293143) .

Враховуючи дані обставини обґрунтованість відкриття даного кримінального провадження є достатньо сумнівною, а тому суд ставить під сумнів використання Відповідачем даної інформації в акті перевірки як доказу фіктивності господарських операцій контрагентів з Позивачем.

Окрім цього, відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Отже, протиправна діяльність особи може бути підтверджена виключно відповідним судовим рішенням (вироком). Наявність кримінального провадження відносно підприємства на етапі досудового розслідування не є достатнім доказом його вини, внаслідок чого є нагальна потреба перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили - такої позиції додержується Верховний суд у справі № к/9901/4639/17 у постанові від 27.02.2018 та у рішенні від 05.03.2019 по справі № 814/569/16.

З аналізу норм ст. 215 та 228 ЦПК України випливає, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Окрім цього, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом. (Ухвала ВАСУ від 23 листопада 2016 року по справі № К/800/18675/16).

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини рішення Європейського суду підлягають застосуванню судами як джерела права.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, по-друге, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробка документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

У розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними та допустимими доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених ст.ст. 191, 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним). А отже, право органу державної податкової служби самостійно визнавати нікчемними правочини законом не передбачено.

Аналогічна правова позиція висловлена 17.01.2018 та 24.01.2018 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в контексті справ № 2а-9880/12/1370 (ЄДРСРУ 71692581), № 2а-11097/12/2070 (ЄДРСРУ 71834563), № 826/3446/13-а (ЄДРСРУ 71829617), № 2а-11097/12/2070 (ЄДРСРУ 71829442), № 2а-6341/12/2070 (ЄДРСРУ 71829249).

Також, 20 березня 2018 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в контексті справи №805/10886/13-а, адміністративне провадження №К/9901/1424/18 (ЄДРСРУ № 72863889) викладено правову позицію, яка зводиться до наступного:

Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. Відтак, встановлення актом перевірки нікчемності правочину знаходиться за межами компетенції податкового органу, не належить до функції контролю дотримання платниками податків податкового законодавства.

Верховний Суд вважає за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право та повинні звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а не класти власний висновок в основу податкового правопорушення та визначати на цій підставі грошове зобов`язання.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року по справі № 813/2230/13-а, адміністративне провадження №К/9901/28484/18 (ЄДРСРУ № 78325837) та 11 грудня 2018 року по справі №810/4274/16, адміністративне провадження №К/9901/41566/18 (ЄДРСРУ № 78468199).

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду

Отже, вищезазначених дій на підтвердження факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулися, Відповідачем не зроблено. Вироку суду відносно контрагентів немає. Тобто спірні господарські операції були належним чином відображені позивачем у податковому обліку, жодних свідчень того, що їх виконання спричинило заниження чи приховування об`єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, Відповідачем не доведено.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази під час проведення перевірки податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано валові витрати, не спростовано.

Твердження відповідача, що відповідно до аналізу баз даних ДПС України, в частині відсутності руху активів, фізичних, технічних та технологічних можливостей у попередніх ланках ланцюга не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. В межах перевірки позивача відповідачем не досліджено можливість залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період поставок ТМЦ.

Так, Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Таких висновків дійшов Верховний Суд і в постанові від 30.01.2018 у справі №2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 у справі №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18).

Під час розгляду справи податковим органом не надано суду належних доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов`язань третіх осіб.

В акті перевірки контролюючий орган, в тому числі, посилається на неможливість реалізації товару ТОВ "ТП "МАА" та ТОВ "ПК "МАШМ" у зв`язку з його відсутністю по ланцюгу постачання.

Згідно аналізу судової практики Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду України сформовано правовий висновок, відповідно до якого суд вважає, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом, оскільки допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на формування податкових вигод.

Також, 20 березня 2018 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в контексті справи №805/10886/13-а, адміністративне провадження №К/9901/1424/18 (ЄДРСРУ № 72863889) викладено правову позицію, яка зводиться до наступного:

У даному випадку спірні господарські операції були належним чином відображені позивачем у податковому обліку, жодних свідчень того, що їх виконання спричинило заниження чи приховування об`єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, Відповідачем не доведено.

Чинним законодавством України не передбачено обов`язку платника податків, а також не надано йому права перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентом в його первинних документах, перевіряти наявність трудових ресурсів, матеріально-технічної бази, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов`язкових платежах. Це саме стосується і перевірки платником податків намірів контрагентів щодо сплати ними державі податків.

Жодною нормою чинного законодавства, зокрема, Податковим кодексом України, не передбачено відповідальності за дії іншої юридичної особи, оскільки правова природа відповідальності невід`ємно пов`язана з суб`єктом правопорушення, інакше говорячи, факт неможливості проведення перевірки своїх контрагентів, а також факт неможливість дослідження їх взаємовідносин з іншими платниками податків не може та не повинно впливати на законні права та інтереси позивача. До того ж всі первинні документи, що були надані контрагентами позивача складені без порушень чинного законодавства, що, безпосередньо, встановлено в самому Акті перевірки. Відповідність цих документів вимогам нормативно-правових актів посадовими особами відповідача не спростована, а їх наявність підтверджена Актом перевірки, що безперечно свідчить про законність та реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Таким чином, Акт перевірки позивача по своїй суті є неузгодженим, встановлені в Акті правопорушення спростовується зазначеними та проаналізованими в цьому ж Акті первинними документами, які були надані позивачем до перевірки.

Відповідно до статті 72 КАС України, Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 77 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Верховний суд в постанові від 16.04.2020 по справі № 805/5017/15-а зазначив, що будь - яке автоматичне співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належним доказом в розумінні процесуального закону, оскільки автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань.

Вважаємо, що Позивачем надано достатню кількість доказів на підтвердження правомірності господарських операцій з контрагентами ТОВ МАА та ТОВ "ПК МАШМ . В той же час, акт перевірки, на якому ґрунтується позиція Відповідача, як було зазначено Позивачем раніше, не містить належних та допустимих доказів, що свідчили б про нелегальну діяльність контрагентів Позивача.

Тим більш що контрагенти Позивача не зобов`язані, відповідно до законодавства, надавати йому подібну інформацію.

Крім того, відповідно до даних з Єдиного державного реєстру (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) ТОВ "ТП МАА та ТОВ "ПК МАШМ на момент здійснення господарських операцій та на момент подання цього позову не перебувало в процесі припинення та мало достатній законний рівень правоздатності та дієздатності.

Також, суд приймаючи до уваги надані сторонами по справі докази, дослідив висновок економічної експертизи, який було надано позивачем по справі та зазначає наступне.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим спірні рішення контролюючого органу, прийняті відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду з даним позовом, позивачем було сплачено судовий збір в сумі 19210,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 690 від 28.08.2019.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Укрнасінняпром (юридична адреса: 70417, Запорізька область, Запорізький район, с. Сонячне, вул. Соняшне шосе, буд. 50, код ЄДРПОУ 36415181) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945) про скасування податкових повідомлень - рішень від 30.05.2019 № 0007271407, №0073281407 - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області №0007271407 від 30.05.2019.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області №0007281407 від 30.05.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Укрнасінняпром (юридична адреса: 70417, Запорізька область, Запорізький район, с. Сонячне, вул. Соняшне шосе, буд. 50, код ЄДРПОУ 36415181) судовий збір у розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складено та підписано суддею 04 листопада 2020 року.

Суддя Р.В. Сацький