Рішення

від 10.11.2020 по справі 400/1913/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2020 р. справа № 400/1913/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідротехнології", вул. Казарського, 3К/4,Миколаїв,54007 до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна,6,Миколаїв,54001 про:визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.01.2020р. № 00001030508, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Гідротехнології (далі-позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі-відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №00001030508 від 28.01.2020 р., яким збільшено податкове зобов`язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 918315 грн., з яких за основним платежем в сумі 734 652 грн., штрафні санкції в сумі 183 663 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним були надані всі первинні документи на підтвердження реальності господарської операції, в свою чергу висновки відповідача вважає такими, що ґрунтуються на припущеннях і не підтвердженими належними доказами.

Ухвалою від 25.05.2020 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та запропоновано відповідачу надати до суду відзив.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позову, оскільки під час перевірки встановлено, що надані позивачем первинні документи не мають юридичного значення, оскільки не підтверджують фактичне виконання господарських операцій перевіряємий період.

Ухвалою від 23.07.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Інших процесуальних дій у справі судом не вчинялось.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

У період з 28.11.2019 р. по 04.12.2019 р. контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником ТОВ ТК Алтеко за квітень, травень, червень 2019 р. та контрагентами покупцями, яким в подальшому були реалізовані товари, послуги, придбані у вищезазначеного контрагента - постачальника з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт перевірки №324/14-29-05-08/35512443 від 11.12.2019 р. (далі-акт).

Згідно висновків акту податкова дійшла висновку про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (далі-ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 734 652 грн.

Ні підставі вищезазначеного висновку відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №00001030508 від 28.01.2020 р., яким збільшено податкове зобов`язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 918315 грн., з яких за основним платежем в сумі 734 652 грн., штрафні санкції в сумі 183 663 грн.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198, п. п. 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України право на формування податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання по першій події. Підставою для формування податкового кредиту є перш за все податкова накладна, оформлена належним чином і зареєстрована в Реєстрі податкових накладних. В акті перевірки відповідачем не зазначено факт неналежного оформлення даних документів або їх відсутність.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною і обов`язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК.

Відповідно до сталої практики, зокрема, постанова Верховного Суду України від 20.01.2016 р. у справі 826/11531/14, постанови Верховного Суду від 24.01.2018 р. у справі №2а-19379/11/2670, від 19.11.2019 р. у справі №826/487/16, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Отже, при оцінці обґрунтованості заявленої податкової вигоди адміністративний суд має оцінити обставини вчинення відповідних господарських операцій в їх сукупності та дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Відповідно до КВЕД основним видом діяльності позивача є будівництво житлових і нежитлових будівель.

У перевіряємий період позивач придбав у ТОВ ТК Алтеко нафтопродукти (дизельне паливо) за договором поставки нафтопродуктів №100401 від 10.04.2019 р. (а. с. 169-173). Так, за умовами договору контрагент позивача зобов`яується передати у власність позивачу нафтопродукти, а позивач зобов`язується прийняти та оплатити. Якість товару, який поставляється, повинна відповідати діючим ДСТУ і у випадках передбачених діючим законодавством, супроводжуватись паспортами якості та/або сертифікатами відповідності заводу - виробника (п. 1.5 Договору). Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості та якості відповідно до технічних умов і інших нормативно - технічних актів (паспорт, сертифікат заводу - виробника), товарно - транспортних накладних (далі-ТТН), або накладних документів (накладна та/або акт приймання - передачі) у відповідності з вибраним базисом поставки товару, з урахуванням, Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007 № 271/121 (далі-Інструкція №271): інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску і обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України , затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 №281/171/578/155 (далі-Інструкція №281, п. 2.4 договору, а. с. 169-171).

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору позивачем надано до суду копії видаткових накладних, податкових накладних з електронними квитанціями, ТТН, платіжних доручень, рахунків за квітень - червень 2019 р., сертифікатів відповідності та паспортів, відомостей по рахунках, копії бухгалтерської довідки щодо виправлення помилок, відомостей списання дизельного палива, змінних рапортів та подорожніх листів, та копії договорів, актів КБ 2, довідок КБ-3 по взаємовідносинам з ТОВ М.В. Карго , ТОВ Трансгрентермінал , ТОВ Олл Інжинірінг, ТОВ Наваль Логістік .

Зі змісту акту перевірки та відзиву вбачається, що відповідач дійшов висновку про безтоварність вищезазначеної господарської операції, у зв`язку із тим, що позивачем не надано довіреності на отримання палива дизельного, у зв`язку з чим не можливо встановити осіб, які приймали участь в отриманні палива дизельного палива та підтвердити факт передачі; ТТН оформлені з порушенням встановленого порядку; порушено вимоги Інструкції.

Дослідивши надані позивачем ТТН на відпуск нафтопродуктів (форма №1-ТТН (нафтопродукт), суд встановив, що вони не мають повної адреси пункту навантаження продукції, що перевозилася. Крім того, ТТН не містять марки, моделі, типу автомобіля, яким здійснювалось перевезення.

Суд зазначає, що заповнення ТТН щодо транспортування специфічного товару - нафтопродуктів без дотримання вимог, встановлених цими нормами, нівелюють значення товарно-транспортної накладної як документу, що може бути доказом перевезення нафтопродуктів.

Аналогічна правова позиція підтверджена постановою Верховного Суду від 02.07.2020 р. у справі 816/945/16.

Судом, враховано пояснення відповідача, що транспортні засоби, зазначені у ТТН згідно технічних характеристик не можуть бути використані для перевезення нафтопродуктів, в свою чергу позивачем не надано доказів відповідності цих транспортних засобів, хоча даний вантаж є специфічним та небезпечним і транспортний засіб на їх перевезення має відповідати вимогам Закону України Про перевезення небезпечних вантажів .

Так, приписами Закону України Про перевезення небезпечних вантажів визначено, що транспортні засоби, якими перевозяться небезпечні вантажі, повинні відповідати вимогами державних стандартів, безпеки, охорони праці та екології, а також у встановлених законодавством випадках мати відповідне маркування і свідоцтво про допущення до перевезення небезпечних вантажів. У разі дорожнього перевезення небезпечних вантажів відповідні свідоцтва, згідно з законодавством, видаються відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Проте позивачем не надано доказів наявності у перевізника свідоцтва про допущення до перевезення визначених небезпечних вантажів.

Також, позивачем до перевірки та до суду не було надано актів приймання продукції за якістю за формою №14-НК, а також журнали обліку за формою 7НП та 6 НП.

Так, згідно п. 5.4.3 Інструкції №271, про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Відповідно до п. 6.1.4 Інструкції, перед прийманням нафти та/або нафтопродукту необхідно: відібрати точкові проби з транспортного засобу і скласти сукупну пробу у відповідності до вимог ДСТУ 4488 та розділу 4.2 цієї Інструкції для проведення приймально-здавальних і контрольних випробувань; перевірити у пробах нафтопродуктів (візуально) наявність води і механічних домішок; зареєструвати відібрану сукупну пробу нафти та/або нафтопродукту в журналі реєстрації проб за формою 3-НК і провести приймально-здавальні випробування; порівняти дані приймально-здавальних випробувань з даними паспорта якості вантажовідправника і, у разі відсутності розбіжностей, надати дозвіл на зливання нафти та/або нафтопродукту; записати до паспортів якості вантажовідправника і журналу реєстрації проб номери транспортних засобів, якими доставлено нафту або нафтопродукти, а також номери резервуарів, до яких їх злито.

За даними результатів випробувань складається акт приймання продукції за якістю (у день завершення приймання) за формою N 14-НК, у якому має бути вказано: назва вантажоодержувача нафти та/або нафтопродукту і його місцезнаходження; номер і дата складання акта, місце приймання нафти та/або нафтопродукту, час початку і завершення приймання. У разі, коли приймання здійснено з порушенням термінів, в акті зазначається причина затримки і час її виникнення; прізвище, ім`я та по батькові осіб, які брали участь у прийманні нафти та/або нафтопродукту за якістю, місце їх роботи, посади, дата і номер довіреності (доручення) представника на приймання продукції за якістю, а також довідка про ознайомлення цих осіб з порядком приймання продукції, установленим цією Інструкцією; найменування і місцезнаходження вантажовідправника; дата і номер телеграми про виклик представника вантажовідправника; номер і дата договору про поставку нафти та/або нафтопродуктів, рахунку-фактури, транспортного документа (накладної, коносамента тощо) і паспорта якості; дата надходження нафти та/або нафтопродукту до станції призначення, час видачі вантажоодержувачу вантажу органом транспорту, час відкриття опломбованих транспортних засобів; номер і дата складання комерційного акта, якщо такий складено під час отримання нафти та/або нафтопродуктів від органів транспорту; умови зберігання нафти та/або нафтопродуктів на складі вантажоодержувача до складання акта; стан тари на момент огляду, стан зовнішнього маркування тари, а також кількість (маса) нестандартної продукції; за чиїми пломбами (ЗПП вантажовідправника чи транспортувальника) відвантажено й отримано нафту та/або нафтопродукти, їх справність, наявність відтисків, відповідність фактичних відтисків на пломбах відтискам, зазначеним у транспортних документах; відомості про відбирання проб нафти та/або нафтопродуктів, номер і дата акта відбирання проб і надання проб до відповідної випробувальної лабораторії на випробування; номер і назва нормативних документів, згідно з якими здійснювалось контролювання якості нафти та/або нафтопродуктів; висновки випробувальної лабораторії щодо можливості доведення до відповідної якості (виправлення) нафтопродукту або переведення його до іншої марки з посиланням на нормативний документ; інші відомості, які на думку осіб, що беруть участь у прийманні нафти та/або нафтопродуктів за якістю, необхідно зазначити в акті.

Акт приймання нафтопродуктів за якістю за формою N14-НК підписується всіма особами, які брали участь у прийманні нафти та/або нафтопродуктів за якістю.

До акта приймання нафти та/або нафтопродукту за якістю за формою N14-НК, складеного у відповідності до вимог цієї Інструкції, мають бути додані: паспорт якості нафти та/або нафтопродукту вантажовідправника і копія сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання іноземного сертифіката (якщо продукт підлягає обов`язковій сертифікації в Україні); транспортний документ (накладна, коносамент); пакувальні ярлики з тарних місць, у яких розміщено розфасовані нафтопродукти неналежної якості; документи, що підтверджують повноваження учасників у прийманні нафти та/або нафтопродуктів за якістю; паспорт якості, виданий випробувальною лабораторією згідно з результатами випробувань нестандартних нафти та/або нафтопродуктів, та акт відбирання проби; інші документи (за наявності), що свідчать про причини псування і невідповідності якості нафти та/або нафтопродуктів.

Відповідно до п.14.1, 14.8, 14.9 Інструкції, матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП (додаток 34), у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня. Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою N 7-НП.

Жодних документів складського обліку та руху нафтопродуктів, передбаченими вищезазначеними Інструкціями позивачем надано не було.

Отже, в ході розгляду справи судом встановлено, що надані позивачем первинні документи не підтверджують отримання позивачем нафтопродуктів саме від вказаного контрагента, їх транспортування, прийняття, облік у відповідності до вимог зазначеного законодавства.

Суд звертає увагу на те, що предметом договору поставки є специфічний товар - нафтопродукти, відповідно до правовідносин з постачання, перевезення, прийняття, облікування та іншого має застосовуватись порядок приймання та транспортування нафти і нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом, що врегульований Інструкцією. Позивачем не було надано до суду документів первинного обліку, які б підтвердили фактичний рух нафтопродуктів від постачальника до покупця: надані транспортні документи складені з порушеннями законодавчо встановлених вимог та/або не містять обов`язкової інформації (щодо повної адреси пункту навантаження, марки транспортного засобу тощо), оформлених у відповідності до вимог чинного законодавства актів матеріально - відповідальної особи про прийняті нафтопродукти, актів приймання нафти та/або нафтопродукту за якістю за формою № 14-НК (у відповідності до вимог Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України).

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з фактично вчиненою господарською операцією учасників правовідносин.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків контролюючого органу про порушення пункту норм податкового законодавства та правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Гідротехнології" (вул. Казарського, 3К/4, Миколаїв, 54007, ідентифікаційний код 35512443) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.01.2020р. № 00001030508, відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є. В. Марич