Рішення

від 11.11.2020 по справі 620/3555/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2020 року м. Чернігів Справа № 620/3555/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, - Івковецька сільська рада Прилуцького району Чернігівської області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) 01.09.2020 за допомогою системи Електронний суд звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 27.05.2020 №25-9358/14-20-сг про відмову у наданні йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га, у власність для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву від 27.04.2020 та прийняти рішення про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства на території Івковецької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що законодавством України передбачена можливість набувати громадянами України у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм, визначених статтею 121 Земельного кодексу України, за рахунок земель сільськогосподарського призначення. При цьому, відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність має бути мотивована та відповідати положенням статті 118 Земельного кодексу України. Крім того, зазначив, що згідно відомостей, наявних в Публічній кадастровій карті, земельна ділянка, щодо приватизації якої звернувся позивач, є вільною та не перебуває у чиїй-небудь власності. Також згідно даних Публічної кадастрової карти спірна земельна ділянка лише межує, але не входить до земельної ділянки з кадастровим номером 7424183700:03:000:0480, площею 8,8 га, яка має цільове призначення для сінокосіння і випасання худоби.

Ухвалою судді від 15.09.2020 відкрито провадження у справі, та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також установлено відповідачу 15-денний строк з дня тримання ухвали про відкриття провадження для надання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 30.09.2020 клопотання ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області про залучення третьої особи задоволено, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, - Івковецьку сільську раду Прилуцького району Чернігівської області. Зобов`язано Івковецьку сільську раду Прилуцького району Чернігівської області у 15-денний строк з дня отримання вказаної ухвали надати до суду належним чином завірені копії правовстановчих документів, на підставі яких спірна земельна ділянка є громадським пасовищем та включена до матеріалів інвентаризації Івковецької сільської ради.

Ухвалою суду від 30.09.2020 клопотання ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області про розгляд справи №620/3555/20 з викликом сторін залишено без задоволення.

У встановлений ухвалою суду строк представник відповідача надіслав відзив на позов, у якому просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову та зазначив, що спірна земельна ділянка, згідно матеріалів інвентаризації Івковецької сільської ради, є громадським пасовищем. За наведених обставин, надання позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність бажаної земельної ділянки може порушити права осіб - жителів Івковецької сільської ради, які випасають там худобу. Щодо посилання ОСОБА_1 на інформацію, відображену у Публічній кадастровій карті, зазначив, що існують земельні ділянки, право власності чи право постійного користування на які виникло до 2004 року відповідно до Державних актів, однак відомості про які не внесено до Державного земельного кадастру.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Від третьої особи пояснення по суті спору не надійшли.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов належить задовольнити у повному обсязі, з урахуванням таких обставин.

Судом встановлено, що 27.04.2020 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0000 га, із земель територіальної громади на території Івковецької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області. До заяви позивачем було долучено, у тому числі, схему розташування бажаної земельної ділянки (а.с. 5-6).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 27.05.2020 №25-9358/14-20-СГ ОСОБА_1 відмовлено у наданні вказаного дозволу, оскільки бажана земельна ділянка розміщена в межах земельного масиву, який згідно матеріалів інвентаризації Івковецької сільської ради є громадським пасовищем (а.с. 7).

Вважаючи вказану відмову протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

У свою чергу, правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовані Земельним кодексом України.

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини другої статті 22 Земельного кодексу України, до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

При цьому, пунктом «а» частини третьої статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства.

Пунктом в частини третьої статті 116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.

У спірних правовідносинах, з огляду на Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, таким органом є відповідач - ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 З Земельного кодексу К України).

У той же час, пунктом 1 доручення Віце-прем`єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 08.10.2014 №37732/0/1-14, з метою забезпечення децентралізації влади, збільшення повноважень органів місцевого самоврядування з управління територіями та підвищення ефективності територіального планування та якості управлінських рішень органів місцевого самоврядування передбачено з 15.10.2014 направлення Головними управліннями Держземагентства в областях та місті Києві на розгляд місцевих рад звернень юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою.

Зазначене рішення прийнято на виконання Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.04.2014 №333-р, якою серед завдань реформи визначено, зокрема, досягнення оптимального розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади.

При цьому, перевірка таких звернень органами місцевого самоврядування відбувається виключно у межах приписів частини сьомої статті 118 ЗК України, без надання додаткової документації.

Таким чином, з вищевказаних правових норм Земельного кодексу України вбачається, що підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою. Тобто, перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Про виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прямо зазначено в ухвалі Конституційного Суду України від 29.09.2015 №44-у/2015 Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України (справа №2-40/2015).

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду України від 19.01.2016 (справа №824/167/15-а/21-3690а15).

Позивачем, при зверненні до ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, були подані всі необхідні документи, передбачені нормами Земельного кодексу України.

Проте відповідач, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельних ділянок у власність, не навів жодних обґрунтованих підстав відмови у наданні такого дозволу, передбачених нормами Земельного кодексу України.

Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області, як підставу для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, зазначено, що бажана земельна ділянка розміщена в межах земельного масиву, який згідно матеріалів інвентаризації Івковецької сільської ради є громадським пасовищем.

Однак, суд звертає увагу, що такої підстави для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою статтею 118 Земельного кодексу України не передбачено.

Крім того, суд звертає увагу, що на підтвердження включення спірної земельної ділянки до земель, які використовуються як громадське пасовище Івковецькою громадою, ні відповідачем, ні Івковецькою сільською радою не було надано жодних належних та допустимих доказів, в розумінні вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, відповідно до наявного у матеріалах справи листа Івковецької сільської ради від 09.07.2020 №03-04/357, земельна ділянка, дозвіл на розробку проекту землеустрою якої бажає отримати ОСОБА_1 , знаходиться поза межами територіальної юрисдикції органу місцевого самоврядування села Івківці (а.с. 10). Відповідно до викопіювання з Публічної кадастрової карти (а.с. 41, 42), спірна земельна ділянка не входить до земель громадського пасовища, а межує з ними.

Відповідно до пункту 2.3 рішення від 14.10.2014 №2/1 Про обов`язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності , у разі надходження у десятиденний строк від органу місцевого самоврядування мотивованих заперечень стосовно надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які безпосередньо передбачені законом, зокрема частиною сьомою статті 118 та частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України, відмовляти заявникові у задоволенні відповідного клопотання.

Тобто, єдині підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності визначено Земельним кодексом України, а саме частиною сьомою статті 118 та частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України.

Враховуючи наведене, суд вважає, що ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області неправомірно, з порушенням вимог статей 118 та 122 Земельного кодексу України було відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, що знаходиться на території Івковецької сільської ради.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області від 27.05.2020 №25-9358/14-20-СГ про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га, у власність для ведення особистого селянського господарства.

Щодо позовної вимоги стосовно зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області повторно розглянути заяву від 27.04.2020 та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства на території Івковецької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, суд зазначає таке.

Так, у відповідності до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання вчинити певні дії.

Водночас, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Також, у своєму рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що частиною 11 Земельного кодексу України визначено, що у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

За таких обставин, керуючись частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що наявні усі правові підстави для зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.04.2020 та прийняти рішення про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства на території Івковецької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області.

Згідно із частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, - Івковецька сільська рада Прилуцького району Чернігівської області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 27.05.2020 №25-9358/14-20-сг про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га, у власність для ведення особистого селянського господарства на території Івковецької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.04.2020 та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства на території Івковецької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 11 листопада 2020 року.

Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39764881, просп. Миру, буд. 14, м. Чернігів, 14000).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, - Івковецька сільська рада Прилуцького району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04415695, вул. Незалежності, 3а, с. Івківці, Прилуцький район, Чернігівська область, 17580).

Суддя С.В. Бородавкіна