Постанова

від 09.11.2020 по справі 640/816/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/816/20 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Земляної Г.В., Кузьмишиної О.М., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТС-АВТО" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТС-АВТО" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державної податкової служби України про:

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 жовтня 2019 року № 012000410 прийняте Головним управлінням ДПС у місті Києві;

- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної податкової служби у місті Києві щодо невнесення до інтегрованої картки платника, на якій обліковується розрахунки товариства з обмеженою відповідальністю "ВТС-АВТО", код ЄДРПОУ 38746950, з бюджетом за податком на прибуток підприємств, інформації про наявність сплати податку у розмірі 52 800 гривень згідно платіжного доручення № 695 від 23 листопада 2018 року та зобов`язання Головного управління Державної податкової служби у м. Києві внести до інтегрованої картки платника, на якій обліковується розрахунки товариства з обмеженою відповідальністю "ВТС-АВТО", код ЄДРПОУ 38746950, з бюджетом за податком на прибуток підприємств, інформації про сплату податку на прибуток підприємств за наслідками 2018 року у розмірі 52 800 гривень згідно платіжного доручення № 695 від 23 листопада 2018 року шляхом відповідного збільшення сальдо розрахунків на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВТС-АВТО", код ЄДРПОУ 38746950.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2020 року адміністративний позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу, за змістом якої зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДПС у м. Києві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, згідно порядку встановленого статтею 76, та пункт 86.2 статті 86 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ із змінами і доповненнями (далі Податковий кодекс) проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати суми (зобов`язання) по податку на прибуток, за результатами якої було складено акт від 19 вересня 2019 року № 665/26-15-04-10-38746950.

ТОВ "ВТС-Авто" на порушення вимог пункту 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, несвоєчасно сплачено (перераховано) узгоджену суму грошового зобов`язання з податку на прибуток, визначену в податковій декларації з податку на прибуток від 25 лютого 2019 року №9310816236 з затримкою понад 30 календарних днів (дані щодо погашення сум податкового боргу та інформація щодо несвоєчасної сплати, кількості днів порушення та застосованих штрафних санкцій наведено в акті камеральної перевірки та розрахунку штрафних санкцій).

За результатами розгляду матеріалів перевірки ГУ ДПС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 11 жовтня 2019 року № 012000410 про застосування штрафу за порушення граничного строку сплати податку на прибуток у розмірі 20% у сумі 10 554,20 грн.

При проведенні камеральної перевірки дотримання податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на прибуток, встановлено факти порушення платником TOB "ВТС-АВТО" граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання, що призвело до виникнення автоматично розрахованих штрафних (фінансових) санкцій у сумі 10554,20 грн.

Так, TOB "ВТС-АВТО" було нараховано зобов`язання по декларації з податку на прибуток від 25 лютого 2019 року № 9310816236 у розмірі 52771,00 грн., термін сплати - 11 березня 2019 року.

19 липня 2019 року відбулося погашення недоїмки у розмірі 52771,00 грн. платіжним дорученням від 18 липня 2019 року № 1197 на суму 53000,00 грн., тобто з затримкою на 130 календарний день, в результаті чого було застосовано штрафну санкцію у розмірі 20% у сумі 10554,20 грн.

Позивач, вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду із адміністративним позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктами 129.6, 129.7 статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.

Пунктом 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Отже, обов`язок платника зі сплати податків слід вважати виконаним з часу подання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування до бюджетної системи України на відповідний рахунок Державного казначейства грошових коштів з рахунку платника у банку за наявності у нього достатнього грошового залишку на день платежу. При цьому платник не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків до бюджету.

Матеріали справи свідчать що TOB "ВТС-АВТО" мало відкритий поточний банківський рахунок у AT "ВТБ БАНК". До введення тимчасової адміністрації в AT "ВТБ БАНК", TOB "ВТС-АВТО" надано до виконання AT "ВТБ БАНК" платіжне доручення № 695 від 23 листопада 2018 року, на суму 52 800 грн. з цільовим призначенням платежу: податок на прибуток за 2018 рік, для перерахування даних коштів до державного бюджету України.

Наявна кількість коштів на рахунку TOB "ВТС-АВТО" на момент подання до виконання платіжного доручення від 23 листопада 2018 року була достатньою: 52 939 грн.

Означені кошти мали б бути зараховані до державного бюджету України.

Листом від 08 січня 2019 року (вих. № 08-01-2019/1) TOB "ВТС-АВТО" інформувало ГУ ДФС м. Києва щодо порушення прав TOB "ВТС-АВТО" з боку AT "ВТБ БАНК" та необхідності відновлення законних прав.

Листом № 20946/10/26-15-07-05-15 від 06 лютого 2019 року ГУ ДФС м. Києва підтвердило, фактично отримання звернення ТОВ "ВТС-АВТО" від 08 січня 2019 року.

Наведене свідчить, що позивачем у встановлені законодавством строки вчинено дії по сплаті податку на прибуток. Таким чином, з боку TOB "ВТС-АВТО" відсутня вина щодо невчасного перерахування коштів на суму 52 800 грн. в якості сплати податку на прибуток приватних підприємств за 2018 рік.

Тобто, оскільки позивачем своєчасно ініційовано переказ грошових коштів у розмірі 52 800 грн для сплати податкового зобов`язання, тому позивачем належно виконано податковий обов`язок з перерахування податку на прибуток за 2019 рік.

TOB "ВТС-АВТО" звернулось із скаргою до ДФС України від 05 липня 2019 року вих. № 05072019-2 на податкову вимогу від 07 червня 2019 року № 272958-17 (податок на прибуток приватних підприємств) та рішення про опис майна у податкову заставу № 272958-17 від 07 червня 2019 року.

В той же час, TOB "ВТС-АВТО" платіжним дорученням від 23 липня 2019 року № 1210 та від 18 липня 2019 року № 1197 здійснило авансовий платіж з податку на прибуток за 2019 року.

Рішенням ДПС України від 06 вересня 2019 року № 1014/6/99-00-10-05-15 скаргу TOB "ВТС-АВТО" від 05 липня 2019 року вих. № 05072019-2 на податкову вимогу від 07 червня 2019 року № 272958-17 (податок на прибуток приватних підприємств) та рішення про опис майна у податкову заставу № 272958-17 від 07 червня 2019 року по суті не розглянуто: ДПС України вказало, що відсутній предмет оскарження (через здійснення TOB "ВТС-АВТО" платежів 23 липня 2019 року та 18 липня 2019 року про попередню сплату податку з прибутку за 2019 рік).

При цьому, AT "ВТБ БАНК" без поважних причин не виконано платіжне доручення позивача № 695 від 23 листопада 2018 року та не списано вказаної суми з його рахунку зважаючи на те, що процедуру ліквідації розпочато лише на підставі рішення Правління Національного банку України від 18 грудня 2018 року № 849-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію AT "ВТБ БАНК" та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18 грудня 2018 року № 3392, "Про початок процедури ліквідації АТ "ВТБ БАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Виходячи з вищезазначеного та враховуючи, що позивачем виконані усі передбачені законодавством умови для визнання його добросовісним платником податків, його обов`язок зі сплати відповідної суми податкового зобов`язання з податку на прибуток слід вважати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

Відповідно до підпункту 191.1.10 пункту 191.1 статті 191 Податкового кодексу України до функцій контролюючого органу зокрема входить забезпечення ведення обліку податків, зборів, платежів.

Пунктом 63.11 статті 63 Податкового кодексу України встановлено, контролюючі органи забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться контролюючими органами згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року №422 (далі по тексту - Порядок №422).

Відповідно до пункту 2 розділу I Порядку №422 інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Згідно з пунктом 3 розділу I Порядку №422 оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.

За змістом пункту 2 глави 1 розділу II Порядку №422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Пунктом 1 глави 1 розділу III Порядку №422 передбачено, що для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників органи ДФС проводять оперативний облік надходжень за податками, зборами на підставі документів, визначених порядком взаємодії органів ДФС та органів Казначейства у процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, а саме: відомостей про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків за надходженнями у вигляді технологічного файла @B; виписок з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів; звітів про виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями.

Тобто, у картках особових рахунків відображається повна хронологія нарахувань податкових зобов`язань, їх сплата тощо.

Проте, Порядок №422 не визначає процедуру здійснення дій відповідними органами ДФС при наявності обставин, встановлених пунктом 129.6 статті 129 Податкового кодексу України, тобто незарахування до бюджету сплачених платником податків своїх податкових зобов`язань з вини банку. При цьому, відповідно до змісту пункту 5 розділу I Порядку №422 у разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.

Отже, з вказаної норми вбачається, що відповідач має можливість здійснювати відповідні коригування облікових показників ІКП у ручному режимі у разі необхідності.

В той же час, відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікований Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним. Цей принцип означає, що застосовні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у їх застосуванні (рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy), [ВП] заява № 33202/96, пп. 108-109, ЄСПЛ 2000-І).

Отже, відсутність національного законодавства, яке б регулювало порядок відображення в інтегрованій картці обліку платника податку сплату податку платником у випадку, коли така сплата здійснена через банківську установу, однак ці кошти з незалежних від платника обставин не були зараховані на відповідний рахунок Державного казначейства, не може слугувати підставою для не відображення цієї сплати у відповідній картці обліку.

Враховуючи відсутність процедури здійснення дій відповідними органами ДФС при наявності обставин, встановлених пунктом 129.6 статті 129 Податкового кодексу України, та той факт, що позивачем вчинені всі необхідні дії для фактичної сплати податкового зобов`язання з податку на додану вартість, суд вважає, що через нездатність забезпечити звільнення позивача від відповідальності, на що він має право за Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", держава в особі відповідача поклала на нього надмірний податковий тягар, порушивши таким чином свої зобов`язання за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Крім того, незарахування податкових зобов`язань згідно з платіжним дорученням та не врахування наявної оплати податку призвело до необхідності повторної сплати суму податку позивачем, тобто фактично є подвійним оподаткуванням.

Враховуючи те, що судам відведено ключову роль у забезпеченні ефективного захисту прав, гарантованих Конвенцією, саме суди та прирівняні до них інституції вважаються, як правило, тими ефективними засобами захисту на національному рівні, до яких за Конвенцією потрібно звертатися за захистом своїх прав, перш ніж шукати підтримку в Європейському суді з прав людини (рішення щодо прийнятності від 17 грудня 2002 року у справі "Воробйова проти України", заява №27517/02; рішення щодо прийнятності від 18 травня 2004 року у справі "Архипов проти України", заява №25660/02), то суд приходить до висновку, що зобов`язання відповідача врахувати в інтегрованій картці позивача як платника податку на прибуток оплату податку на прибуток у сумі 52800 грн згідно з платіжним дорученням від 23 листопада 2018 року № 695 відповідатиме положенням практики Європейського суду з прав людини та буде належним способом відновлення порушеного права позивача.

Отже, на підставі викладеного, у платників податків наявний такий спосіб захисту порушеного права як зобов`язання податкового органу, в якому платник податків перебуває на податковому обліку, внести зміни до картки особового рахунку платника податків. При цьому, суд зазначає, що відповідачем розглядались скарги ТОВ "ВТС-АВТО" щодо внесення змін в інтегровану карту та надавались відповіді у встановлені строки із доводами про відсутність механізму внесення змін, з урахуванням чого суд вважає, що вимога про визнання бездіяльності протиправною не підлягає задоволенню, натомість відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість неврахування в картках обліку позивача відомостей про сплату податку на прибуток згідно платіжного доручення № 695 від 23 листопада 2018 року з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "ВТС-АВТО" підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Враховуючи необґрунтованість доводів відповідача щодо відсутності правових підстав для врахування в картці обліку позивача відомостей про сплату податку на прибуток у розмірі 52800 грн. та не надання відповідачем доказів, які б підтверджували зазначені доводи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя Г.В.Земляна

суддя О.М.Кузьмишина