Постанова

від 11.11.2020 по справі 640/19435/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19435/18 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Федотова І.В., Єгорової Н.М.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Полістар" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішення та податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Полістар" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.09.2018 року №0009494208, №0009484208.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Крім того, апелянтом заявлено клопотання про заміну Головного управління ДФС у м. Києві на його правонаступника Головного управління ДПС у м.Києві.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для його задоволення та заміни Головне управління ДФС у м. Києві на його правонаступника Головне управління ДПС у м.Києві.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Спільне підприємство "Полістар" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 23.08.2018 рік, валютного - за період з 01.01.2015 року по 23.08.2018 рік, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 року по 23.08.2018 рік.

Результати вказаної перевірки були оформлені Актом від 31.08.2018 року №324/1-26-15-14-03-03/31242683, в якому встановлено наступні порушення:

- підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 з урахуванням підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168, пункту 57.1 статті 57, пункту 54.2 статті 54, пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 49755,97 грн.;

- підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 з урахуванням підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168, пункту 57.1 статті 57, пункту 54.2 статті 54, пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, в результаті чого несвоєчасно було сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 236281,53 грн., у тому числі: 2015 - 5800,30 грн., 2016 - 217560,14 грн., 2017- 4514,22 грн.;

- пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VІ (із змінами і доповненнями) в результаті чого, в період що перевірявся, платником занижено нарахування єдиного внеску за березень 2016 та грудень 2016 року на загальну суму 141481,46 грн.;

- частини 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VІ від 08.07.2010 зі змінами та пункту 6 частини 3 р. IV "Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015, в результаті чого встановлено порушення порядку сплати єдиного соціального внеску за грудень 2014 року.

19.09.2018 року відповідачем на підставі висновків Акту було прийнято податкові повідомлення-рішення №0009494208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходу фізичних осіб, пені за податковими зобов`язаннями у розмірі 49755,97 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 174601,01 грн.; №0009484208 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким донараховано позивачу єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 141786,46 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із позовом.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до підпункту а пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Згідно із підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

За змістом підпункту 168.1.2 статті 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України визначено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Таким чином, податковий агент зобов`язаний перерахувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені Податковим кодексом України для місячного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Згідно із підпунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, положення статті 126 Податкового кодексу України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 Податкового кодексу України.

В свою чергу, положеннями статті 127 Податкового кодексу України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові №21-2919а15 від 10.11.2015 року.

В свою чергу, штрафні санкції згідно із пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України застосовуються саме за несплату (неперерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Таким чином, відповідно до змісту наведеної норми відповідальність за порушення, передбачене цієї статтею, може мати місце лише у разі, коли платник податків, в тому числі податковий агент, допустив бездіяльність щодо нарахування, утримання та/або сплати (перерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника, тобто, взагалі не виконав зазначених обов`язків або сплату податку здійснив після виплати доходу платнику податку.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.05.2019 у справі № 806/2699/16 та від 13.02.2020 у справі №806/129/17.

Так, у Акті перевірки зазначено, що ТОВ "Спільне підприємство "Полістар" було несвоєчасно сплачено податок на доходи фізичних осіб до відповідного бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати працівників підприємства за січень 2015 року - квітень 2017 року на загальну суму 236281,53 грн.

Крім того, Товариством не було сплачено податок на доходи фізичних осіб до відповідного бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати працівників підприємства станом на 23.08.2018 року на загальну суму 49755,97 грн.

Вказані висновки контролюючого органу колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що позивачем до контролюючого органу щоквартально подавались звітні податкові розрахунки суми доходу, а саме:

-27.04.2015 року звітний податковий розрахунок за 1 квартал 2015 року, в якому зазначено, що сума нарахованого доходу становить - 211342, 00 грн.; сума виплаченого доходу - 202042, 00 грн.; сума нарахованого та перерахованого податку - 26366, 00 грн.;

-27.07.2015 року звітний податковий розрахунок за 2 квартал 2015 року, в якому зазначено, що сума нарахованого доходу становить - 217596, 00 грн.; сума виплаченого доходу - 217596, 00 грн.; сума нарахованого та перерахованого податку - 27135, 00 грн.;

-09.11.2015 року звітний податковий розрахунок за 3 квартал 2015 року, в якому зазначено, сума нарахованого доходу становить - 221736, 00 грн.; сума виплаченого доходу - 221656, 00 грн.; сума нарахованого та перерахованого податку - 27923, 00 грн.;

- 05.02.2016 року звітний податковий розрахунок за 4 квартал 2015 року, в якому зазначено, що сума нарахованого доходу становить - 367292, 00 грн.; сума виплаченого доходу - 376292, 00 грн.; сума нарахованого та перерахованого податку - 55363, 00 грн.

- 21.04.2016 року звітний податковий розрахунок за 1 квартал 2016 року, в якому зазначено, що сума нарахованого доходу становить - 223914, 00 грн.; сума виплаченого доходу - 223914, 00 грн.; сума нарахованого та перерахованого податку - 34922, 00 грн.;

- 04.08.2016 року звітний податковий розрахунок за 2 квартал 2016 року, в якому зазначено, що сума нарахованого доходу становить - 512941, 00 грн.; сума виплаченого доходу - 240040, 00 грн.; сума нарахованого податку - 68108,00 грн.; сума перерахованого податку 35168,00 грн.;

- 03.11.2016 року звітний податковий розрахунок за 3 квартал 2016 року, в якому зазначено, що сума нарахованого доходу становить - 363256, 00 грн.; сума виплаченого доходу - 337756, 00 грн.; сума утриманого та перерахованого податку - 37144, 00 грн.

-06.02.2017 року звітний податковий розрахунок за 4 квартал 2016 року, в якому зазначено, що сума нарахованого доходу становить - 971239, 00 грн.; сума виплаченого доходу - 366239, 00 грн.; сума нарахованого податку - 145345,00 грн., сума перерахованого податку - 36445,00 грн.;

- 20.04.2017 року звітний податковий розрахунок за 1 квартал 2017 року, в якому зазначено, що сума нарахованого доходу становить - 70276, 00 грн.; сума виплаченого доходу - 813567, 00 грн.; сума нарахованого податку - 12648, 00 грн.; сума перерахованого податку - 121548, 00 грн.

У матеріалах справи наявні копії платіжних доручень, а саме: №1116 від 30.01.2015 року (призначення платежу - прибутковий податок з з/п за грудень 2014 року на суму - 5256,09); №1127 від 05.02.2015 року (призначення платежу - прибутковий податок з з/п за січень 2015 року на суму - 8754,18); №1203 від 17.03.2015 року (призначення платежу - прибутковий податок з з/п за лютий 2015 року на суму - 8788,02); №1236 від 03.04.2015 року (призначення платежу - прибутковий податок з з/п за березень 2015 року на суму - 8823,96); №1277 від 06.05.2015 року (призначення платежу - прибутковий податок з з/п за квітень 2015 року на суму - 8888,40); №1328 від 05.06.2015 року (призначення платежу - прибутковий податок з з/п за травень 2015 року на суму - 9021,72); №1409 від 17.07.2015 року (призначення платежу - прибутковий податок з з/п за червень 2015 року на суму - 1538,54); №1385 від 03.07.2015 року (призначення платежу - прибутковий податок з з/п за червень 2015 року на суму - 9222,36); №1437 від 05.08.2015 року (призначення платежу - прибутковий податок з з/п за липень 2015 року на суму - 7858,95); №1476 від 08.09.2015 року (призначення платежу - прибутковий податок з з/п за серпень 2015 року на суму - 9192,15); №1530 від 05.10.2015 року (призначення платежу - прибутковий податок з з/п за вересень 2015 року на суму - 9333,54); №1586 від 05.11.2015 року (призначення платежу - прибутковий податок з з/п за жовтень 2015 року на суму - 9333,54); №1636 від 08.12.2015 року (призначення платежу - прибутковий податок з з/п за листопад 2015 року на суму - 9333,54); №1685 від 30.12.2015 року (призначення платежу - прибутковий податок з з/п за грудень 2015 року на суму - 9333,54); №1723 від 20.01.2016 року (призначення платежу - прибутковий податок з з/п за грудень 2015 року на суму - 27362,74); №1741 від 03.02.2016 року (призначення платежу - прибутковий податок з з/п за січень 2016 року на суму - 11640,84); №1794 від 04.03.2016 року (призначення платежу - прибутковий податок з з/п за лютий 2016 року на суму - 11640,84); №1857 від 18.04.2016 року (призначення платежу - прибутковий податок з з/п за березень 2016 року на суму - 11640,84); №1888 від 10.05.2016 року (призначення платежу - прибутковий податок з з/п за квітень 2016 року на суму - 11640,84); №1932 від 03.03.2016 року (призначення платежу - прибутковий податок з з/п за травень 2016 року на суму - 11684,82); №1975 від 04.07.2016 року (призначення платежу - прибутковий податок з з/п за червень 2016 року на суму - 11842,98); №1987 від 15.06.2016 року (призначення платежу - прибутковий податок з з/п за липень 2016 року на суму - 4129,46); №2026 від 22.07.2016 року (призначення платежу - прибутковий податок з прем. за півпіччя 2016 року на суму - 32940,00); №2040 від 02.08.2016 року (призначення платежу - прибутковий податок з з/п за липень 2016 року на суму - 8075,32); №2059 від 19.08.2016 року (призначення платежу - прибутковий податок з з/п за серпень 2016 року на суму - 5381,07); №2084 від 08.09.2016 року (призначення платежу - прибутковий податок з з/п за серпень 2016 року на суму - 7715,32); №2117 від 03.10.2016 року (призначення платежу - прибутковий податок з з/п за вересень 2016 року на суму - 11842,98); №2174 від 02.11.2016 року (призначення платежу - прибутковий податок з з/п за жовтень 2016 року на суму - 12532,81); №2235 від 30.11.2016 року (призначення платежу - прибутковий податок з добровільного медичного страхування працівників, на суму - 16597,74); №2254 від 08.12.2016 року (призначення платежу - прибутковий податок з з/п за листопад 2016 року на суму - 11842,98); №2287 від 27.12.2016 року (призначення платежу - прибутковий податок з з/п за грудень 2016 року на суму - 12070,08); №2322 від 13.02.2017 року (призначення платежу - прибутковий податок з преміальних за 2 півріччя 2016 року на суму - 44720,50); №2316 від 06.02.2017 року (призначення платежу - прибутковий податок з з/п за січень 2017 року на суму - 4203,36); №2338 від 31.03.2017 року (призначення платежу - прибутковий податок з преміальних за 2 півріччя 2016 року на суму - 64179,50); №2323 від 24.03.2017 року (призначення платежу - прибутковий податок з з/п за лютий 2017 року на суму - 4203,36); №2334 від 31.03.2017 року (призначення платежу - прибутковий податок з з/п за березень 2017 року на суму - 4241,38); №2344 від 12.05.2017 року (призначення платежу - прибутковий податок з з/п за квітень 2017 року на суму - 272,84).

У картці рахунку 6411 відображено суми нарахованої заробітної плати працівникам та сплату податку на доходи фізичних осіб.

Проте, у акті перевірки зазначено, що позивачем несвоєчасно сплачено податок на доходи фізичних осіб до відповідного бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати працівників підприємства за січень 2015 року - квітень 2017 року на загальну суму 236281,53 грн., а також не сплачено податок на доходи фізичних осіб із заробітної плати працівників підприємства станом на 23.08.2018 рік на загальну суму 49755,97 грн.

Водночас, у розрахунку штрафних санкцій наведеного у додатку до спірного рішення вказано, що сума несвоєчасно сплачено податку з врахуванням пункту 102.1 статті 102 ПК України становить 183625,41 грн., в тому числі: липень 2015 року - 580,03 грн., серпень 2015 року - 580,03 грн.; з липня по грудень 2016 року - 182465,35 грн.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що суми несвоєчасної сплати позивачем податку, які є об`єктом нарахування штрафних санкцій у акті перевірки та розрахунку до оскаржуваного рішення є відмінними.

Крім того, у довідці про загальну інформацію щодо платника податків ТОВ "Спільне підприємство "Полістар" та його діяльність за період з 01.01.2015 року по 23.08.2018 рік у таблиці (сплата до бюджету податків і зборів відповідно до інтегрованих карток) у графі заборгованість з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п заборгованість не вказана, що суперечить відомостям, які вказані в акті перевірки, зокрема щодо встановлення не сплати позивачем податку на доходи фізичних осіб до відповідного бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати працівників підприємства станом на 23.08.2018 року на загальну суму 49755,97 грн.

Також, у Акті перевірки відсутня конкретизація порушення, а саме відомості коли сплачено відповідний податок, у якому розмірі, при виплаті доходу якому працівнику чи до виплати йому такого доходу.

Вказані обставини свідчать про те, що відповідачем не зафіксовано у акті перевірки належним чином порушення.

Посилання відповідача в Акті перевірки на положення пункту 87.9 статті 87 ПК України, яким встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки відповідачем не надано належних та достатніх доказів наявності відповідного боргу у позивача.

В Акті перевірки наявне лише посилання на наявність залишку податку станом на 01.01.2015 року у сумі 5836,12 грн., однак належні докази на підтвердження зазначеного у матеріалах справи відсутні.

Також, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року за №22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за №3778976, з огляду на наступне.

У пункті 3.8 розділу Інструкції зазначено, що банк приймає від платника платіжні доручення та інші розрахункові документи, грошовий чек на перерахування (видачу) коштів для виплати заробітної плати в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням із Національним банком та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Банк не перевіряє правильність нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску. Відповідальність за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску несе платник.

Платник, який перебуває на казначейському обслуговуванні, подає до банку, у якому відкрито рахунок для обліку коштів, що перераховуються Державною казначейською службою України для здійснення цільових виплат готівкою, лише грошовий чек на отримання заробітної плати.

Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення, в розрізі положень пункту 3.7 розділу 3 Інструкції заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку (п. 2.3. розділу 2 Інструкції).

Як встановлено судом першої інстанції, у платіжних дорученнях позивач зазначив призначення платежу "Прибутковий податок з з/п".

Відповідач жодних порушень у зазначенні платником податків реквізитів для сплати податку на доходи фізичних осіб під час перевірки не встановив.

Колегія суддів вважає, що зазначення позивачем у платіжних дорученнях призначення платежу Прибутковий податок з з/п , за умови відображення вірних реквізитів для сплати відповідного податку у платіжному дорученні, не є порушенням Інструкції, оскільки інші реквізити в повній мірі дають можливість ідентифікувати, в рахунок сплати якого податку платником податків перераховано грошові кошти.

Враховуючи відсутність в акті перевірки конкретизації допущеного позивачем податкового правопорушення, зважаючи на наявні документи в матеріалах справи (розрахунки, платіжні доручення), відмінність сум несвоєчасного сплаченого податку в акті перевірки та в розрахунку штрафних санкцій, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність контролюючим органом обставин порушення позивачем положень підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 з урахуванням підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168, пункту 57.1 статті 57, пункту 54.2 статті 54, пункту 87.9 статті 87 ПК України; підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 з урахуванням підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168, пункту 57.1 статті 57, пункту 54.2 статті 54, пункту 87.9 статті 87 ПК України та як наслідок наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 19.09.2018 року №0009494208.

Щодо правомірності винесеного контролюючим органом податкового повідомлення-рішення 19.09.2018 року № 0009484208. Колегія суддів зазначає наступне.

В Акті перевірки контролюючий орган вказав про відхилення у сплаті позивачем єдиного внеску, а саме суми заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, нараховані згідно звіту за 2016 рік сума єдиного внеску становить - 199049,65 грн., а згідно даних перевірки - 643097,61 грн. Згідно звіту на суми заробітної плати нарахованих за 2016 рік - 43518,62 грн., дані перевірки - 185000,08 грн., відхилення 141481, 46 грн.

Також у Акті зазначено, що згідно наданих до перевірки відомостей нарахування (виплати) заробітної плати за березень та грудень 2016 року та відповідно до податної звітності по єдиному внеску Товариство за березень 2016 року та грудень 2016 року подано з недостовірними відомостями, а саме занижено базу оподаткування на загальну суму 643097,64 грн., що призвело до заниження суми єдиного внеску в розмірі 22% на загальну суму 141481,46 грн.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює двадцяти п`яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI).

Згідно ст.7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

При цьому, відповідно до ч. 3, 4, 5 статті 7 Закону №2464-VI нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов`язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача.

Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, якою, в свою чергу, є максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює двадцяти п`яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом.

В даному випадку 30.12.2016 року було видано наказ Про виплату преміювання , яким наказано бухгалтерії підприємства нарахувати директору Товариства ОСОБА_1 , відповідно до діючого законодавства, премію за досягнення високих результатів праці і виконання підвищених обсягів робіт в розмірі 605000,00 грн.

Товариством було подано звіт по єдиному внеску за грудень 2016 року у якому зазначено, що загальну суму єдиного внеску, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 20598,60 грн.

У таблиці 6 до зазначеного звіту вказано відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам, а саме зазначено, що ОСОБА_2 нараховано заробітну плату у розмірі 11176,00 грн.; ОСОБА_1 - 617176, 00 грн. (сума максимальної величини, на яку нараховується єдиний внесок становить - 38750,00 грн.); ОСОБА_3 , - 11176, 00 грн., ОСОБА_4 - 11176,00 грн., ОСОБА_5 - 10176, 00 грн., ОСОБА_6 - 11176,00 грн.

Оскільки загальна сума нарахованої заробітної плати/доходу у межах максимальної величини, на яку нараховуються єдиний податок становила - 93630,00 грн., сума єдиного податку, яка підлягала сплаті становила - 20598,60 грн.

Вказані обставини свідчать про відсутність обставин заниження позивачем бази оподаткування єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за грудень 2016 року, про які зазначає відповідач.

Щодо встановленого порушення за березень 2016 року. колегія суддів виходить з наступного.

Товариством було подано звіт по єдиному внеску за березень 2016 року у якому зазначено, що загальну суму єдиного внеску, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 14227,74 грн.

У таблиці 6 до зазначеного звіту вказано відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам, а саме зазначено, що ОСОБА_2 було нараховано заробітну плату на рівні - 10778,57 грн., ОСОБА_1 - 11778,57 грн., ОСОБА_3 - 10778, 57 грн., ОСОБА_5 - 9778,57 грн., ОСОБА_4 - 10778, 57 грн., ОСОБА_6 - 10778,57 грн.

Оскільки загальна сума нарахованої заробітної плати/доходу у межах максимальної величини, на яку нараховуються єдиний податок становила - 64 671,42 грн., сума єдиного податку, яка підлягала сплаті становила - 14227,74 грн.

Вказані обставини свідчать про відсутність обставин заниження позивачем бази оподаткування єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за березень 2016 року, про які зазначає відповідач.

При цьому, як правильно зазначено судом першої інстанції, відповідачем не надано до суду жодних належних та достатніх доказів на підтвердження обставин нарахування позивачем заробітної плати за березень 2016 року у розмірі більшому, аніж той, що вказаний у звіті по нарахуванню єдиного податку.

Водночас, у матеріалах справи наявний наказ Товариства від 30.06.2016 року, яким наказано нарахувати бухгалтерії працівникам підприємства, згідно діючого законодавства, премію за досягнення високих результатів праці і виконання підвищених об`ємів робіт в наступних розмірах: ОСОБА_5 - 100% окладу; ОСОБА_4 - 400% окладу; ОСОБА_6 - 400% окладу; ОСОБА_2 - 400% окладу; ОСОБА_7 - 400% окладу; ОСОБА_3 - 100% окладу.

У звіті по єдиному внеску за червень 2016 року у таблиці №6 відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам вказано нарахування заробітної плати вказаним вище особам, з урахуванням премій.

Суму єдиного податку у розмірі 26210,20 грн. обраховано позивачем в межах максимальної величини суми нарахованої заробітної плати/доходу, на яку нараховується єдиний внесок.

Враховуючи викладені обставини у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем обставин порушення позивачем пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VІ, а саме заниження нарахування єдиного внеску за березень 2016 та грудень 2016 року на загальну суму 141481,46 грн., та, як наслідок про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у відзиві на позовну заяву та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення дотримано норми матеріального права, що стало підставою для правильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2020 року залишити без змін .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: І.В. Федотов

Н.М.Єгорова