Постанова

від 10.11.2020 по справі 300/2648/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 300/2648/19 пров. № А/857/11088/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузьмича С. М.,

суддів Улицького В.З., Шавеля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року (ухвалене головуючим - суддею Скільський І.І. у м. Івано-Франківськ) у справі № 300/2648/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання бездіяльності щодо недотримання встановленого законом строку надання інформації на запит та щодо ненадання публічної інформації протиправною, зобов`язання надати таку інформацію.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що 18.11.2019 він звернувся до розпорядника інформації - Оболонської сільської ради, у встановленому законом порядку, відповідно до вимог Закону України Про доступ до публічної інформації з інформаційним запитом про отримання публічної інформації, який зареєстровано в Оболонській сільській раді 18.11.2019 за вх. № 35. У зазначеному інформаційному запиті позивач просив розпорядника інформації надати йому завірену належним чином копію Розпорядження сільського голови Оболонської сільської ради Куленича А.В. про призначення відповідального за доступ до публічної інформації. На даний запит позивачем отримано відповідь голови Оболонської сільської ради Куленича А.В. від 10.12.2019, яким повідомлено про те, розпорядження сільського голови Оболонської сільської ради Куленича А.В. про призначення відповідального за доступ до публічної інформації в Оболонській сільській раді немає. Позивач вважає, що бездіяльність відповідача полягає в недотриманні п`ятиденного строку надання інформації та за принципом законності Оболонська сільська рада повинна усунути порушення закону та вжити заходів щодо надання публічної інформації.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.03.2020 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до ст. 20 Закону України Про доступ до публічної інформації відповідь на запит від 18.11.2019, з врахуванням рішення про продовження такого терміну, позивачу надана з дотриманням строків визначених законодавством. Також зазначив, що розпорядник може надати ту інформацію, яка вже існує і заздалегідь зафіксована на будь-яких носіях. Вжиття заходів для того, щоб створити інформацію, якої у володінні розпорядника немає, але щодо якої подано інформаційний запит, не охоплюється поняттям доступу до публічної інформації, а тому не покладає на розпорядника (додаткових) зобов`язань та/або відповідальності за надання/ненадання запитувачу такої інформації.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги, а саме визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не надання публічної інформації за запитом № 28 вх. № 35 від 18.11.2019 та зобов`язати надати запитувану інформацію за запитом № 28 вх. № 35 від 18.11.2019 - копію Розпорядження сільського голови Оболонської сільської ради Куленича А.В. про призначення відповідального за доступ до публічної інформації. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на його користь 5000 грн судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу надану адвокатом в суді першої інстанції.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що відповідач має в наявності запитувану інформацію, а відтак і зобов`язаний був надати її позивачу на відповідний запит. Таким чином посилання на відсутність такої інформації є безпідставною. Одночасно наполягає на стягненні з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн за підготовку і подання адміністративного позову адвокатом Мушинським В.Т.

10.11.2020 на електронну адресу суду надійшло клопотання апелянта про перенесення розгляду справи однак з огляду на те, що судом першої інстанції оскаржуване судове рішення ухвалене в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), колегія вважає за можливе розглянути справу № 300/2648/19 на підставі наявних у ній доказів в письмовому провадженні, що узгоджується з положеннями п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України та не суперечить вимогам ст.2 КАС України, якою визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства. Більше того вказане клопотання не містить електронного цифрового підпису, тобто подано без додержання вимог ч. 1 ст. 167 КАС України.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що 18.11.2019 позивач звернувся з інформаційним запитом № 28 до Оболонської сільської ради про надання належно завіреної копії Розпорядження сільського голови Оболонської сільської ради Куленича А.В. про призначення відповідального за доступ до публічної інформації. Даний запит зареєстрований 18.11.2019 за вх. № 35 (а.с.19 на звороті).

Слід зазначити, що 18.11.2019 ОСОБА_1 до Оболонської сільської ради подано 35 запитів про надання публічної інформації.

Листом від 22.11.2019 № 347 Оболонською сільською радою позивача повідомлено, що дані запити потребують додаткового опрацювання, відповідь на них буде надана протягом 15 днів (а.с.27).

На запит про надання Розпорядження сільського голови Оболонської сільської ради Куленича А.В. про призначення відповідального за доступ до публічної інформації, Оболонська сільська рада надала позивачу відповідь за № 388 від 10.12.2019 за підписом сільського голови Куленича А.В., про відсутність в Оболонській сільській раді розпорядження сільського голови Оболонської сільської ради Куленича А.В. (а.с.20-21).

Позивач вважаючи такі дії відповідача протиправними звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Щодо строку розгляду інформаційного запиту у встановленні строки, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у відповідності до ст. 20 Закону України Про доступ до публічної інформації відповідь на запит від 18.11.2019, з врахуванням рішення про продовження такого терміну, позивачу надана з дотриманням строків визначених законодавством. Вказане також не оскаржується апелянтом в апеляційній скарзі.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати публічну інформацію - копію розпорядження сільського голови Оболонської сільської ради Куленича А.В. про призначення відповідального за доступ до публічної інформації, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення цієї позовної вимоги з огляду на наступне.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес регулюються, крім положень Конституції України, також Законом України від 13.01.2011 № 2939-VI Про доступ до публічної інформації (далі - Закон України № 2939-VI).

Статтею 1 Закону України № 2939-VI визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 5 Закону України № 2939-VI передбачено, що доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно з ч. 3 ст. 10 Закону України № 2939-VI розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані:

надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом;

використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом; вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб;

виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 19 Закону України № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Відтак, визначальним для публічної інформації є те, що вона є заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб`єктом владних повноважень у процесі виконання ним своїх обов`язків.

Разом з цим приписами п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України № 2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту у випадку, якщо не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.

Як згадувалось вище, на запит про надання Розпорядження сільського голови Оболонської сільської ради Куленича А.В. про призначення відповідального за доступ до публічної інформації, Оболонська сільська рада надала позивачу відповідь за № 388 від 10.12.2019 за підписом сільського голови Куленича А.В., про відсутність в Оболонській сільській раді розпорядження такого сільського голови Оболонської сільської ради Куленича А.В. (а.с. 20-21)

Відповідно до ч. 1 ст. 309 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так до апеляційної скарги апелянтом долучено копію листа від 24.07.2020 № 211 Оболонської сільської ради Долинського району Івано-франківської області за підписом в.о. Рачиби Н., з якого слідує, що станом на 16.12.2019 і до 24.07.2020 в Оболонській сільській раді є в наявності Розпорядження від 26.07.2011 № 357-а Про призначення відповідальної особи в якому вказано, що Відповідно вимог статті 16 Закону України Про доступ до публічної інформації Указу Президента України від 05.05.2011 № 547 Питання забезпечення органами виконавчої влади доступу до публічної інформації та з метою реалізації конституційного права громадян вільно збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію: 1. Відповідальною за забезпечення доступу до публічної інформації та запитів на інформацію призначити сільського голову Оболонської сільської ради ОСОБА_2 .

Враховуючи наведене вище, та керуючись ч. 1 ст. 309 КАС України колегія суддів вважає, що відповідь за № 388 від 10.12.2019 за підписом сільського голови Куленича А.В., про відсутність в Оболонській сільській раді розпорядження сільського голови Оболонської сільської ради Куленича А.В. про призначення відповідального за доступ до публічної інформації не відповідає дійсності.

Більше того, в матеріалах справи під час розгляду в суді першої інстанції, була наявна фотокопія Розпорядження від 26.07.2011 № 357-а Про призначення відповідальної особи , яка судом першої інстанції не досліджена та не було надано відповідної оцінки.

Відтак колегія суддів вважає, що наявна протиправна бездіяльність відповідача щодо не надання публічної інформації за запитом № 28 вх. № 35 від 18.11.2019, що в свою чергу має наслідком зобов`язання останнього надати запитувану інформацію за запитом № 28 вх. № 35 від 18.11.2019, а саме копію Розпорядження сільського голови Оболонської сільської ради Куленича А.В. про призначення відповідального за доступ до публічної інформації, оскільки запитувана інформація на момент звернення позивача існувала та заздалегідь зафіксована.

Відповідно до ст. 317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було частково неправильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково і рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в позові щодо визнання протиправною бездіяльність Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області щодо не надання публічної інформації за запитом № 28 вх. № 35 від 18.11.2019 ОСОБА_1 та зобов`язати Оболонську сільську раду Долинського району Івано-Франківської області надати публічну інформацію за запитом № 28 вх. № 35 від 18.11.2019 ОСОБА_1 , а саме копію Розпорядження сільського голови Оболонської сільської ради Куленича Анатолія Васильовича про призначення відповідального за доступ до публічної інформації, та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 5000 грн судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу надану адвокатом в суді першої інстанції то колегія суддів зазначає наступне.

Загальне правило розподілу судових витрат полягає в тому, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Пунктами 4, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Статтею 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Частина 1 ст. 132 КАС України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється в порядку, передбаченому ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Зокрема, згідно ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 134 КАС України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Як слідує з матеріалів справи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу понесених при розгляді справи в суді першої інстанції, представником позивача надано:

договір № 1/11 від 14.11.2019 про надання правової допомоги;

акт приймання-здачі виконаних робіт від 28.12.2019,

копія ордеру на надання правової допомоги серія АТ №1001334,

копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 868, виданого ОСОБА_3 20.04.2012,

копія посвідчення адвоката України;

квитанція з прибуткового касового ордера № 30 від 28.12.2019.

Так відповідно до акт приймання-здачі виконаних робіт від 28.12.2019 виконавець надав замовнику послуги правого характеру та встановлено договріну ціну роботи в розмірі 5000 грн, а саме за:

зустріч, консультація, узгодження правової позиції - 500 грн;

збирання та вивчення доказів для подачі позовної заяви до суду - 1500 грн;

підготовка та подання позовної заяви до суду - 3000 грн.

Разом з цим на переконання суду розрахунок правничої допомоги дещо завищений у співвідношенні до складності справи та обсягу наданих позивачу послуг, оскільки ця справа є незначної складності.

Також слід зазначити, що відсутній розрахунок/вартість кожної наданої послуги відповідно до затраченого часу, що в свою чергу не дає можливості в повній мірі встановити вартість наданих послуг.

Відповідно до ст.17 Закону України № 3477- IV від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Як відзначено у п. 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім цього, у п. 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Враховуючи зазначені обставини справи та перелік, наданих адвокатом для позивача послуг, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для присудження на користь позивача судових витрат на правничу допомогу в розмірі 2000 грн, що відповідає складності справи та обсягу наданих позивачу послуг.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року у справі № 300/2648/19 скасувати в частині відмови позову щодо визнання протиправною бездіяльність Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області щодо не надання публічної інформації за запитом № 28 вх. № 35 від 18.11.2019 ОСОБА_1 та зобов`язати Оболонську сільську раду Долинського району Івано-Франківської області надати публічну інформацію за запитом № 28 вх. № 35 від 18.11.2019 ОСОБА_1 , а саме копію Розпорядження сільського голови Оболонської сільської ради Куленича Анатолія Васильовича про призначення відповідального за доступ до публічної інформації, та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області щодо не надання публічної інформації за запитом № 28 вх. № 35 від 18.11.2019 ОСОБА_1 .

Зобов`язати Оболонську сільську раду Долинського району Івано-Франківської області надати публічну інформацію за запитом № 28 вх. № 35 від 18.11.2019 ОСОБА_1 , а саме копію Розпорядження сільського голови Оболонської сільської ради Куленича Анатолія Васильовича про призначення відповідального за доступ до публічної інформації.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області (77550, вул. Шевченка, 64, с. Облоня, Долинський район, Івано-Франківська область, ЄДРПОУ 04356030) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді В. З. Улицький Р. М. Шавель