Постанова

від 26.05.2021 по справі 300/2648/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/2648/19 пров. № А/857/8168/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 року (судді Скільського І.І., ухвалену у відкритому судовому засіданні о 14 год. 57 хв. в м. Івано-Франківську повний текст ухвали складено 31.03.2021) у справі №300/2648/19 за позовом ОСОБА_1 до Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області про визнання бездіяльності щодо недотримання встановленого законом строку надання інформації на запит та щодо ненадання публічної інформації протиправною, зобов`язання надати таку інформацію.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.03.2020 року у справі №300/2648/19 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2020 року апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року у справі № 300/2648/19 скасовано в частині відмови позову щодо визнання протиправною бездіяльність Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області щодо не надання публічної інформації за запитом № 28 вх. № 35 від 18.11.2019 ОСОБА_1 та зобов`язати Оболонську сільську раду Долинського району Івано-Франківської області надати публічну інформацію за запитом № 28 вх. № 35 від 18.11.2019 ОСОБА_1 , а саме копію Розпорядження сільського голови Оболонської сільської ради Куленича Анатолія Васильовича про призначення відповідального за доступ до публічної інформації, та прийнято в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області щодо не надання публічної інформації за запитом № 28 вх. № 35 від 18.11.2019 ОСОБА_1 . Зобов`язано Оболонську сільську раду Долинського району Івано-Франківської області надати публічну інформацію за запитом № 28 вх. № 35 від 18.11.2019 ОСОБА_1 , а саме копію Розпорядження сільського голови Оболонської сільської ради Куленича Анатолія Васильовича про призначення відповідального за доступ до публічної інформації. В іншій частині рішення залишено без змін. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 гривень.

17.03.2021 позивачем подано заяву про заміну сторони у виконавчому листі №300/2648/19, а саме боржника - Оболонську сільську раду Долинського району Івано-Франківської області на її правонаступника - Долинську міську раду, у зв`язку з розпочатою процедурою реорганізації.

26.03.2021 позивачем подано клопотання про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Долинської міської ради 250,00 грн. судових витрат в частині витрат понесених в зв`язку з приїздом прибуттям в судове засідання.

Оскаржуваною ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 року заяву ОСОБА_1 про заміну боржника у справі №300/2648/19 - задоволено частково. Замінено відповідача у справі №300/2648/19 - Оболонську сільську раду Долинського району Івано-Франківської області на її правонаступника - Долинську міську раду Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 04054317, проспект Незалежності, 5, м. Долина, Івано-Франківська область, 77503).

Не погоджуючись із вказаною ухвалою в частині ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального права, просить частково скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 року в частині відмови у стягненні судових витрат в частині витрат понесених в зв`язку з його приїздом прибуттям в судове засідання, ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким задовольнити його клопотання в частині відшкодування витрат понесених ним в зв`язку з приїздом прибуттям в судове засідання, а саме додатково стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Долинської міської ради 359,88 грн. судових витрат в частині витрат понесених в зв`язку з приїздом прибуттям в судове засідання, додатково стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Долинської міської ради на його користь 299,90 грн. судових витрат в частині витрат понесених в зв`язку з поданням апеляційної скарги.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2021 відкрито апеляційне у справі №300/2648/19 та ухвалою суду від 27.04.2021 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки позивач не оскаржує ухвалу суду першої інстанції в частині задоволеної заяви, а тому ухвала в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2020 набрала законної сили.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статей 14, 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частиною 2 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Приписами статті 1 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Щодо витрат, пов`язаних з прибуттям в судове засідання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 135 КАС України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Розмір витрат, пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, визначається вартістю квитків на залізничний, автомобільний, водний, повітряний транспорт або ж підтвердженою вартістю пального, необхідного для переїзду до суду власним автотранспортом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 826/13271/16.

Положеннями частини 3 статті 135 КАС України встановлено, що граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 27 квітня 2006 року № 590 Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави , додатком до якої встановлено (компенсація в адміністративних справах), що витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла, - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, її представникові не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98 Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів затверджено суми витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, згідно з додатком 1 (далі - Постанова № 98).

Відповідно до підпункту 1 пункту 7 Постанови № 98 державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів відшкодовуються витрати, зокрема, на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті).

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 на підтвердження понесених витрат, пов`язаних з прибуттям в судове засідання 26.03.2021 вказав, що відстань з Долини до Івано-Франківська у дві сторони - 122 км., середня вартість пального автомобіля на якому приїхав складає 10 літрів на 100 км., отже витрата 12 літрів дизельного пального (вартість дизельного пального згідно фіскального чека становить 359,88 грн.), долучив нефіскальний чек від 12.04.2021 ТОВ ОККО-ДРАЙВ на суму 299,90 грн.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на наявність підстав для задоволення вимог щодо відшкодування вартості пального на проїзд на автомобілі, оскільки до суду докази наявності у власності автомобіля позивачем не надано та поважності причин не надання їх позивачем в апеляційній скарзі не зазначено, а тому колегія суддів не вбачає підстав для стягнення на користь позивача витрат, пов`язаних з купівлею пального.

Також відповідно до частини 3 статті 241 КАС України, судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду, у зв`язку з чим витрати сторін на прибуття до суду не можуть бути стягнуті після закінчення розгляду справи.

Враховуючи наведене, вимога про відшкодування витрат пов`язаних з розглядом заяви про заміну боржника у виконавчому листі до задоволення не підлягає, оскільки згідно приписів Кодексу адміністративного судочинства України таке відшкодування здійснюється у випадку розгляду справи по суті, а в даному випадку розгляд даної справи завершено 10.11.2020 шляхом прийняття відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що клопотання про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Долинської міської ради судових витрат понесених у зв`язку з прибуттям до суду в розмірі 250 грн., є безпідставним.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі та обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального та процесуального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді та не стосуються меж перегляду ухвали суду першої інстанції.

Щодо вимог апелянта про необхідність стягнення на його користь додатково понесених транспортних витрат в розмірі 299,90 грн, пов`язаних із прибуттям до суду для подання апеляційної скарги, то такі є безпідставними, а відповідна вимога задоволенню не підлягає, оскільки такі витрати відповідно до статті 135 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 року у справі №300/2648/19 прийнято з додержанням норм процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, не спростовуються і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду окремої ухвали суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.

Керуючись ст.ст. 135, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 року у справі №300/2648/19- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль