Рішення

від 04.11.2020 по справі 459/876/20

ЧЕРВОНОГРАДСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 459/876/20

Провадження № 2/459/747/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2020 року Червоноградський міський суд Львівської області

у складі: головуючого судді Грабовського В.В.,

з участю секретаря судового засідання Данилів О.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідачів ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Червонограді за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

20.03.2020 р. позивач звернувся у суд з позовом до відповідачів, у якому просить стягнути з останніх кошти згідно розписки від 25.08.2019 р. у розмірі 4900 дол. США, 600 євро, 47000 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 25.08.2019 р. батько відповідачів - ОСОБА_6 - позичив у нього вказані кошти, про що написав розписку у присутності свідків, зобов`язавшись їх повернути за два роки. Згодом ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, не віддавши кошти. Після смерті ОСОБА_6 відповідачі прийняли спадщину, а відтак і обов`язки за цим договором позики, однак у поза судовому порядку відмовляються повернути борг. Покликаючись на приписи ст.ст. 1046, 1047, 1216, 1220, 1281, 1282 ЦК України, просить позов задовольнити.

08.04.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

02.06.2020 р. за клопотанням позивача суд постановив ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно, що належить відповідачам, у межах суми 182954,09 грн. до набрання рішенням законної сили.

15.07.2020 р. суд постановив ухвалу, якою перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, оскільки спірні правовідносини стосуються спадкування.

03.08.2020 р. підготовче провадження було закрите, а справа призначення до розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали. Позивач пояснив, що позичив ОСОБА_6 грошові кошти в національній та іноземній валюті, з яких останній повернув лише 200 євро, а на решту суми написав розписку. Проте невдовзі помер, не повернувши борг. Натомість відповідачі, будучи обізнаними з тим, що їхній батько позичив кошти, відмовляються їх повертати. Представник позивача додав, що заперечення представника відповідачів безпідставні. Просив солідарно стягнути кошти з відповідачів.

Відповідачі та їх представник позовні вимоги заперечили. Представник відповідача таку позицію аргументувала тим, що позивач обрав неправильний спосіб захисту, а претензію пред`явив не правильно, тому відсутні підстави для задоволення позову. Наявність боргу не визнала, стверджуючи, що за життя ОСОБА_6 частково повернув кошти позивачеві.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, з`ясувавши обставини справи, суд дійшов до такого висновку.

07.08.2019 р. ОСОБА_6 написав розписку про отримання у позику від позивача коштів, що складаються з 4900 дол. США, 600 євро, 47000 грн., зобов`язавшись їх повернути до 25.08.2021 р. (Т.1, а.с. 7).

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що є сусідкою позивача. Вказала, що у серпні 2019 р. ОСОБА_6 у її присутності писав розписку про отримання коштів у позику від відповідача у сумі 47000,00 грн., 4900,00 дол. США та 600,00 євро. Зазначила, що ОСОБА_6 повідомляв їй, що 200,00 євро вже повернув позивачу, а у розписці вказана сума, яка підлягає подальшому поверненню. Під час написання розписки присутнім також був ОСОБА_8 . Зміст розписки засвідчили своїм підписом.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що позивач є його товаришем, а відповідачі його двоюрідні племінники. Вказав, що разом з ОСОБА_6 їздив до позивача, де ОСОБА_6 написав розписку. Останній йому повідомляв, що кошти позичив до написання розписки. А у день написання цієї розписки ОСОБА_6 повернув позивачеві 200 євро. Своїм підписом підтвердив, що саме ОСОБА_6 її написав.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер у м. Червонограді (Т.1, а.с. 98).

Відповідачі є дітьми покійного ОСОБА_6 (Т.1, а.с. 106-109).

28.11.2019 р. відповідачі зверталася до приватного нотаріуса Червоноградського міського нотаріального округу Степчук І.С. із заявою про прийняття спадщини за законом (Т.1, а.с. 96-97).

07.02.2020 р. позивач надіслав Червоноградській державній нотаріальній конторі претензію від 03.02.2020 р., у якій просив відкрити спадкову справу після смерті ОСОБА_6 , долучити претензію до спадкової справи задля повернення спадкоємцями коштів за розпискою. Таку претензію нотаріальній конторі було вручено 10.02.2020 р. (Т.1, а.с. 8-9, 211-213, 249).

20.03.2020 р. пред`явив даний позов до відповідачів.

14.05.2020 р. позивач подав заяву у Червоноградську державну нотаріальну контору від 12.05.2020 р., у якій просив не видавати спадкоємцям ОСОБА_6 свідоцтва про право на спадщину до вирішення у судовому порядку цивільного спору щодо повернення позики спадкодавця (Т.1, а.с. 44).

26.05.2020 р. відповідачі зверталася до приватного нотаріуса Червоноградського міського нотаріального округу Степчук І.С. із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом (Т.1, а.с. 161-162).

Того ж дня відповідачі уклали договір про поділ спадкового майна, що складалося з автомобіля марки Рено д.н.з. НОМЕР_1 ; автомобіля марки Рено д.н.з. НОМЕР_2 ; 1/5 ідеальної частини квартири за адресою АДРЕСА_1 ; квартири за адресою АДРЕСА_2 ; земельної ділянки з кадастровим номером 46118000000:02:007:0105, що за адресою АДРЕСА_3 , та нежитлової будівлі загальною площею 181,6 кв.м, за тією ж самою адресою (Т.1, а.с. 193).

26.05.2020 р. приватний нотаріус Червоноградського міського нотаріального округу Степчук І.С. видала відповідачам свідоцтва про право на спадщину за законом (Т.1, а.с. 99-106).

Станом на 04.08.2020 р. інвентаризаційна вартість нежитлової будівлі (магазину) за адресою АДРЕСА_3 , становила 315027,00 грн., а квартири за адресою АДРЕСА_2 - 63523,00 грн. (Т.1, а.с. 250-251).

Станом на 04.11.2020 р. офіційний курс валют НБУ за 1 грн. становив 28,60 дол. США та 33,48 євро.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Поняття позикових відносини і договору позики визначаються нормами глави 71 ЦК України.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, необхідно виявити їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів (правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15).

Разом з цим, відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За приписом ч. 1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Згідно з частиною першою статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги (частина друга статті 1281 ЦК України).

За правилами ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 р. по справі № 191/405/15-ц зробив висновок про те, що у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

У вказаній постанові зроблено також висновок відносно обрання способу захисту та зазначено, що відповідно до структури ЦК України у книзі першій, розділу І Основні положення , у статті 16 визначені загальні способи захисту цивільних прав та інтересів. Ці способи захисту є універсальними для всіх правовідносин та можуть бути застосовані особою для врегулювання спірних правовідносин. Застосовувані способи захисту цивільних прав мають відповідати характеру спірних правовідносин та природі спору, що існує між сторонами.

Аналіз структури та змісту ЦК України дає підстави для висновку, що застосування спеціальних способів захисту, які визначені законодавцем для захисту окремих категорій цивільних прав, не виключає можливості також застосовувати загальні способи захисту цивільних прав та інтересів.

Зокрема, відповідно до абзацу 2 частини другої статті 1282 ЦК України у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

У наведеній нормі права передбачається спеціальний, додатковий за своєю правовою природою, спосіб захисту цивільних прав та інтересів кредитора спадкодавця в разі, якщо спадкоємці не виконають його вимоги. Ані зі змісту, ані з системного аналізу наведеного правила у зв`язку з іншими нормами ЦК України Верховний Суд не має правових підстав зробити висновок, що такий спосіб захисту є єдино можливим.

Верховний Суд зробив висновок, що застосування правила статті 1282 ЦК України не виключає можливості застосування альтернативного способу захисту, зокрема пункту 5 частини другої статті 16 ЦК України про примусове виконання обов`язку в натурі.

Тлумачення ж статті 1282 ЦК України окремо від інших норм ЦК України позбавить кредитора права на захист своїх цивільних прав та інтересів у тому випадку, якщо на час його звернення до суду з відповідною позовною вимогою майно, яке було передано спадкоємцю у натурі, не збереглося.

Відповідно до структури ЦК України кредитор має право обирати один із усіх способів захисту, які надаються йому законом, якщо інакше правило в імперативному порядку не визначено у цивільному законі. При цьому вибір способу захисту кредитор здійснює на власний розсуд.

Відповідно до статті 5 ЦПК України застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушеної майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.

Таке розуміння права кредитора на обрання ефективного способу захисту не порушуватиме прав та інтересів спадкоємців, оскільки завжди в основі вирішення питання про прийняття спадщини лежить вольовий акт, пов`язаний із наміром спадкоємця прийняти спадщину.

Дослідивши борговий документ, що датований 25.08.2019 р., проаналізувавши його форму, зміст і правову природу, заслухавши свідків, суд вважає, що цей документ підтверджує наявність боргового зобов`язання та по своїй природі є договором позики 4900 дол. США, 600 євро, 47000 грн. Суд вважає, що такий борговий документ є достатніми доказом існування між позивачем та ОСОБА_6 правовідносин, що виникли з договору позики, та доказом отримання останнім коштів.

Суду не надано доказів того, що дані кошти були повернуті позивачу ОСОБА_6 чи відповідачами.

Доводи представника відповідачів про часткове повернення боргу за життя ОСОБА_6 не підтверджені будь-якими доказами.

Судом встановлено, що позивач протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця подав вимогу кредитора до Червоноградської державної нотаріальної контори, а також пред`явив позов до спадкоємців. Закон не встановлює імперативних вимог щодо способу пред`явлення такої вимоги до спадкоємців і не забороняє реалізовувати таке право шляхом пред`явлення позову.

Відтак суд вважає, що позивач пред`явив вимогу кредитора за місцем відкриття спадщини у строк, визначений частиною другою статті 1281 ЦК України, та не позбавляється права вимоги.

З огляду на викладене твердження представника відповідачів про неправильне обрання позивачем способу захисту цивільного права є безпідставними. Позивач як кредитор має право обирати один із усіх способів захисту, які надаються йому законом, якщо інакше правило в імперативному порядку не визначено у цивільному законі. При цьому вибір способу захисту кредитор здійснює на власний розсуд.

Враховуючи офіційний курс гривні щодо іноземних валют станом на 04.11.2020 р., загальна сума грошового зобов`язання за договором позики становить 207228,00 грн. З огляду на наявні у справі докази щодо вартості частини майна, що було успадковане відповідачами, вказана сума грошового зобов`язання за договором позики не перевищує вартості майна, одержаного ними у спадщину. Відтак у відповідності до ч. 1 ст. 1282 ЦК України відповідачі як спадкоємці ОСОБА_6 зобов`язані задовольнити вимоги позивача повністю.

Поряд з цим, вимога представника позивача про солідарне стягнення коштів з відповідачів також є безпідставною. Так, за правилами ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. У даному випадку норми права, що регулюють інститут спадкування, не передбачають солідарної відповідальності спадкоємців щодо задоволення вимоги кредитора. Договору з цього приводу теж немає. Відтак задоволення позовних вимог у такому обсязі є необґрунтованим та суперечитиме матеріальному праву. Такі кошти підлягають стягненню у рівних частках.

За таких обставин суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Отже, кожен з відповідачів має зобов`язання сплатити позивачу 2450 доларів США, 300 Євро, 23500 грн.

Судовий збір, сплачений позивачем у загальній сумі 2394,54 грн. (а.с. 1, 36), у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідачів у рівних частках, по 1197,27 грн. з кожного.

Витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 8500,00 грн. та підтверджені договором про надання юридичних послуг від 29.01.2020 р., калькуляцією оплати послуг з надання правової допомоги від 02.11.2020 р., актом виконаних робіт від 02.11.2020 р., квитанцією до прибуткового касового ордеру від 22.06.2020 р., 02.11.2020 р.

Вказані витрати відповідають вимогам обґрунтованості, пропорційності та співмірності та підлягають стягненню з відповідачів у користь позивача у рівних частках, по 4250,00 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 по: 2450 доларів США, 300 Євро, 23500 грн. заборгованості за борговою розпискою від 25.08.2019 року та по: 4250 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 1197, 27 грн. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга через Червоноградський міський суд Львівської області до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 )

Відповідачі: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 ).

Повний текст рішення складено 09.11.2020 р.

Суддя В. В. Грабовський