Постанова

від 31.05.2021 по справі 459/876/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 459/876/20 Головуючий у 1 інстанції: Грабовський В.В.

Провадження № 22-ц/811/3716/20 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.

Категорія:39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Івасюти М.В.

з участю: представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 04 листопада 2020 року, -

ВСТАНОВИВ:

у березні2020 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_6 позичив у нього грошові кошти у розмірі 4900 доларів США, 600 Євро та 47 000 грн. про що написав розписку від 25 серпня 2019 року, за умовами якої зобов`язався повернути вказані кошти до 25 серпня 2021 року. Стверджує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , помер, так і не віддавши йому позичених коштів, а спадкоємцями після смерті ОСОБА_6 є його діти, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Зазначає, що зі смертю боржника зобов`язання щодо повернення позики входять до складу спадщини і кредитор має право пред`явити вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини. Вказує, що після смерті ОСОБА_6 , звернувся до Червоноградської державної нотаріальної контори про заведення спадкової справи та повідомлення спадкоємців про зобов`язання спадкодавця, від так в повній мірі дотримав процедуру повідомлення спадкоємців. З наведених підстав просить стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 кошти згідно розписки від 25 серпня 2019 року в розмірі 4900 доларів США, 600 Євро та 47 000 грн.

Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 02 червня 2020 року заяву про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в межах суми 182 954,09 грн. до набрання рішенням законної сили.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 04 листопада 2020 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 по 2450 доларів США, 300 Євро, 23500 грн. заборгованості за борговою розпискою від 25 серпня 2019 року та по 4250 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 1197,27 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду оскаржили ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для розгляду справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянти стверджують, що крім усного звернення від ОСОБА_4 жодної претензії вони не одержували, така претензія відсутня і в матеріалах спадкової справи, заведеної приватним нотаріусом Степчук І.С. Зазначають, що при розгляді справи не встановлено, чи була відкрита спадкова справи за претензією ОСОБА_4 та чи була вона зареєстрована в Книзі обліку та реєстрації спадкових справ. Вказують, що вимога про солідарне стягнення з них коштів, яка заявлена представником позивача в судових дебатах, то така мала б бути залишена без розгляду, оскільки не була заявлена на стадії підготовчого засідання. Вважають, що звернення кредитора спадкодавця до суду з позовом до спадкоємців про стягнення заборгованості не може вважатися належним способом захисту порушеного права кредитора, оскільки правовідносини між кредитором та позичальником припинилися зі смертю останнього, а його спадкоємці не були стороною даного договору. Звертають увагу, що задоволення вимоги кредитора до спадкоємців шляхом одноразового платежу, тобто сплати грошових коштів, можливе лише в позасудовому порядку, а судовий спосіб захисту порушеного права кредитора можливий лише у разі відмови спадкоємців від одноразового платежу і полягає у пред`явленні до спадкоємців позову про накладення стягнення на майно. Наголошують, що на момент звернення ОСОБА_4 з позовом не пройшов строк для прийняття спадщини. З наведених підстав просять рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів скарги та позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Задовольняючи частково позов ОСОБА_4 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач протягом шести місяців з дня смерті боржника подав вимогу кредитора до нотаріальної контори та пред`явив позов до спадкоємців, вибравши такий спосіб захисту свого порушеного права, а закон не встановлює імперативних вимог щодо способу пред`явлення такої вимоги до спадкоємців і не забороняє реалізовувати таке право шляхом пред`явлення позову. Разом з тим, норми права, що регулюють інститут спадкування, не передбачають солідарної відповідальності спадкоємців.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

З боргової розписки від 25 серпня 2019 року вбачається, що ОСОБА_6 25 серпня 2019 року отримав від громадянина ОСОБА_4 грошову суму в розмірі 4900 доларів США, 600 євро, 47000 грн., яку зобов`язався повернути до 25 серпня 2021 року.

Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 19 листопада 2019 року, виданим Червоноградським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, підтверджується, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

28 листопада 2019 року приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу Степчук Іриною Степанівною заведено спадкову справу № 93-2019/02-14 після смерті ОСОБА_6 .

З матеріалів спадкової справи № 93-2019/02-14 вбачається, що 28 листопада 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів підтверджується, що спадкове майно складається з: 1/5 ідеальної частки квартири АДРЕСА_1 ; квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 33.1 кв.м.; нежитлової будівлі загальною площею 181,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; земельної ділянки кадастровий номер 4611800000:02:007:0105, загальною площею 0,0131 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; автомобіля марки RENAULT LOGAN , 2013 року випуску, бежевого кольору, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 ; автомобіля марки RENAULT SCENIC , 2007 року випуску, сірого кольору, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_5 .

За умовами договору про поділ спадкового майна від 26 травня 2020 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , сторони домовилися про наступне.

У спадщину ОСОБА_2 переходить автомобіль марки RENAULT SCENIC , 2007 року випуску, сірого кольору, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_5 та 1/5 ідеальна частка квартири АДРЕСА_1 .

У спадщину ОСОБА_1 переходить автомобіль марки RENAULT LOGAN , 2013 року випуску, бежевого кольору, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 та квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 33.1 кв.м.

У спадщину, в рівних частках кожному, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , переходить нежитлова будівля загальною площею 181,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та земельна ділянка, кадастровий номер 4611800000:02:007:0105, загальною площею 0,0131 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

26 травня 2020 року Приватний нотаріус Червоноградського міського нотаріального округу Степчук Ірина Степанівна видала ОСОБА_2 та ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на вищезазначене майно (а.с. 195-206).

Таким чином ОСОБА_2 та ОСОБА_1 успадкували майно після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Законодавством визначено, що у подібних випадках відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

У разі смерті боржника за його зобов`язаннями, які передбачають правонаступництво, відповідають спадкоємці відповідно до правил статті 1282 ЦК України в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Згідно з ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Частиною другою статті 1282 ЦК України передбачено, що вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 звернувся до Червоноградської державної нотаріальної контори з претензією (вимогою кредитора) від 03 лютого 2020 року з повідомленням про невиконані зобов`язання померлого ОСОБА_6 та про обов`язок спадкоємців повернути вказані кошти.

Витягом з офіційного веб-сайту Укрпошти про відстеження поштових відправлень підтверджується, що вищезазначену вимогу Червоноградська державна нотаріальна контора отримала 10 лютого 2020 року.

Отже, позивач звернувся до Червоноградської державної нотаріальної контори з претензією (вимогою кредитора) в межах шестимісячного строку, згідно якого спадкоємці мають право звернутись до нотаріуса для прийняття спадщини, як і відмовитись від неї у зазначений строк на підставі статті 1273 ЦК України.

Зважаючи на те, що ОСОБА_4 своєчасно та в установленому законом порядку звернувся з вимогами про стягнення боргу, розмір якого є обґрунтованим та не погашеним боржником, про що свідчить наявність у позивача боргової розписки, а відповідачами не надано доказів того, що борг сплачено в повному обсязі або частково, тому обраний ОСОБА_4 спосіб захисту відповідає вимогам закону.

Зі змісту частини другої статті 1282 ЦК України вбачається, що кредитор не позбавлений можливості, у разі відмови спадкоємців від одноразового платежу, пред`явити вимогу про накладення стягнення на майно, звернення стягнення на яке, за наявності рішення суду, буде здійснено у порядку, передбаченому Законом України Про виконавче провадження , тобто стягнення суми боргу у межах вартості прийнятого спадкоємцями спадкового майна.

Відповідно до структури ЦК України у книзі першій, розділу І Основні положення , у статті 16 визначені загальні способи захисту цивільних прав та інтересів. Ці способи захисту є універсальними для всіх правовідносин та можуть бути застосовані особою для врегулювання спірних правовідносин. Застосовувані способи захисту цивільних прав мають відповідати характеру спірних правовідносин та природі спору, що існує між сторонами.

Аналіз структури та змісту ЦК України дає підстави для висновку, що застосування спеціальних способів захисту, які визначені законодавцем для захисту окремих категорій цивільних прав, не виключає можливості також застосовувати загальні способи захисту цивільних прав та інтересів.

Зокрема, відповідно до абзацу 2 частини другої статті 1282 ЦК України у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

У наведеній нормі права передбачається спеціальний, додатковий за своєю правовою природою, спосіб захисту цивільних прав та інтересів кредитора спадкодавця в разі, якщо спадкоємці не виконають його вимоги. Ані зі змісту, ані з системного аналізу наведеного правила у зв`язку з іншими нормами ЦК України відсутні правові підстави для висновку, що такий спосіб захисту є єдино можливим.

Застосування правила статті 1282 ЦК України не виключає можливості застосування альтернативного способу захисту, зокрема пункту 5 частини другої статті 16 ЦК України про примусове виконання обов`язку в натурі.

Тлумачення ж статті 1282 ЦК України окремо від інших норм ЦК України позбавить кредитора права на захист своїх цивільних прав та інтересів у тому випадку, якщо на час його звернення до суду з відповідною позовною вимогою майно, яке було передано спадкоємцю у натурі, не збереглося.

Відповідно до структури ЦК України кредитор має право обирати один із усіх способів захисту, які надаються йому законом, якщо інакше правило в імперативному порядку не визначено у цивільному законі. При цьому вибір способу захисту кредитор здійснює на власний розсуд.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушеної майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.

Таке розуміння права кредитора на обрання ефективного способу захисту не порушуватиме прав та інтересів спадкоємців, оскільки завжди в основі вирішення питання про прийняття спадщини лежить вольовий акт, пов`язаний із наміром спадкоємця прийняти спадщину.

За таких обставин, наведені норми матеріального права у сукупності з положеннями статті 16 ЦК України щодо способів захисту цивільних прав та інтересів та статті 1218 ЦК України про те, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, не обмежує права кредитора обрати будь-який законний спосіб для відновлення прав, у тому числі і звернутися до спадкоємців позичальника із вимогою про стягнення кредитної заборгованості в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 543/15/17.

Зведеними актами КП ЛОР Червоноградське МБТІ та ЕО підтверджується, що станом на 04 серпня 2020 року інвентаризаційна вартість нежитлової будівлі по АДРЕСА_3 складає 315 027 грн., а квартири АДРЕСА_2 - 63 523 грн (т. 1 а.с. 250-251)

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за договором позики в розмірі 4900 доларів США, 600 Євро та 47 000 грн., оскільки крім прав, які входять до спадщини, спадкоємцями успадковуються також і обов`язки спадкодавця в межах вартості майна, одержаного ними в спадщину, який перевищує суму боргу.

Разом з тим, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що норми права ,які регулюють інститут спадкування, не передбачають солідарної відповідальності спадкоємців щодо задоволення вимог кредитора, а тому кошти підлягають стягненню в рівних частках.

Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах спадкової справи № 93-2019/02-14, заведеної приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу Степчук Іриною Степанівною після смерті ОСОБА_6 відсутня вимога кредитора не заслуговують на увагу, оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що така вимога надсилалася ОСОБА_4 до Червоноградської державної нотаріальної контори в межах шестимісячного строку на прийняття спадщини, відтак кредитором належним чином виконані всі вимоги, передбачені законодавством для повідомлення спадкоємців про наявні грошові зобов`язання спадкодавця.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України ( Pronina v. Ukraine ) від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 04 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 14.06.2021 року.

Головуючий: Шеремета Н. О.

Судді: Ванівський О.М.

Цяцяк Р.П.