Постанова

від 11.11.2020 по справі 916/2871/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року м. ОдесаСправа № 916/2871/19 Південно -західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання Земляк А.В.,

за участю представників:

від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - Добров Р.М.,

від Громадської організації "Інвалідів "Водолей" - Гудков С.О.,

розглянувши апеляційну скаргу Громадської організації "Інвалідів "Водолей"

на рішення Господарського суду Одеської області від 24.02.2020, прийняте головуючим суддею Волковим Р.В., суддями: Бездолею Ю.С., Літвіновим С.В., м. Одеса, повний текст складено 02.03.2020,

у справі №916/2871/19

за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до відповідача: Громадської організації "Інвалідів "Водолей"

про розірвання договору, виселення та стягнення

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 р. Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся з позовом до Громадської організації "Інвалідів "Водолей", в якому в редакції заяви б/н та б/д (вх.№24436/19 від 26.11.2019) просив розірвати укладений між сторонами договір оренди нежитлового приміщення №555 від 27.10.2010, виселити відповідача з нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 52,9 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 1, та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати в сумі 8000,21 грн та пеню в сумі 716,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором оренди нежитлового приміщення №555 від 27.10.2010.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 01.10.2019 відкрито провадження у справі №916/2871/19.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.02.2020 закрито провадження у справі №916/2871/19 за позовом Департамента комунальної власності Одеської міської ради до Громадської організації "Інвалідів "Водолей" в частині стягнення 8716,35 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.02.2020 у справі №916/2871/19 (головуючий суддя Волков Р.В., судді: Бездоля Ю.С., Літвінов С.В.) позов задоволено; розірвано договір оренди нежитлового приміщення №555 від 27.10.2010, який укладено між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Громадською організацією "Інвалідів "Водолей"; виселено Громадську організацію "Інвалідів "Водолей" на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради з нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 52,9 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 1.

Судове рішення мотивоване доведеністю позивачем факту неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором оренди нежитлового приміщення №555 від 27.10.2010 у зв`язку з невнесенням Громадською організацією "Інвалідів "Водолей" орендної плати протягом більше, ніж 11 місяців поспіль.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Громадська організація "Інвалідів "Водолей" звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 24.02.2020 у справі №916/2871/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про розірвання договору та виселення відмовити.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що останній не мав наміру не сплачувати орендну плату за укладеним між сторонами договором оренди нежитлового приміщення №555 від 27.10.2010, а затримки зі сплати орендних платежів зумовлені об`єктивними підставами, а саме: неприбутковим характером діяльності відповідача, який існує лише за рахунок благодійних внесків та має скрутний фінансовий стан, при цьому керівник останнього у період дії вищезазначеного договору оренди мав значні проблеми зі здоров`ям, які не завжди давали йому можливість належним чином виконувати свої обов`язки президента громадської організації, відтак несвоєчасну сплату орендних платежів, враховуючи специфіку діяльності відповідача та мету надання в оренду спірного приміщення, не можна вважати істотним порушенням договору. Апелянт також звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що на теперішній час він погасив існуючу заборгованість за договором оренди нежитлового приміщення №555 від 27.10.2010, тому, враховуючи значну тривалість орендних відносин за вказаним договором, а також те, що виселення відповідача із орендованого приміщення призведе до неможливості в подальшому надавати допомогу особам із інвалідністю, тобто виконувати головну мету діяльності громадської організації, правові підстави для задоволення позовних вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про розірвання договору та виселення відсутні.

У письмових поясненнях №01-13/3182 від 01.09.2020 (вх.№1224/20/Д2 від 02.09.2020) Департамент комунальної власності Одеської міської ради просить залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін. Зокрема, позивач зазначає про те, що за умовами чинного законодавства орендар вносить оренду плату за користування об`єктом оренди незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, а погашення відповідачем заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення №555 від 27.10.2010 після подання позову у даній справі не спростовує факту істотного порушення останнім умов вказаного договору.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. від 10.08.2020 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою суду від 26.08.2020 справу №916/2871/19 призначено до розгляду на 23.09.2020 о 10:00.

З метою повного та всебічного розгляду апеляційної скарги з забезпеченням принципу змагальності та надання учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, а також правильного застосування законодавства Південно-західним апеляційним господарським судом у судовому засіданні 23.09.2020 шляхом постановлення протокольної ухвали було оголошено перерву до 10:00 год 16.10.2020 та, беручи до уваги повідомлення сторонами у вказаному судовому засіданні про ймовірне мирне врегулювання спору, вирішено розглянути апеляційну скаргу Громадської організації "Інвалідів "Водолей" на рішення Господарського суду Одеської області від 24.02.2020 у справі №916/2871/19 поза межами строку, встановленого частиною першою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній з урахуванням обставин справи для здійснення її своєчасного апеляційного перегляду відповідно до завдань господарського судочинства згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України.

В подальшому апеляційним господарським судом у судовому засіданні у даній справі, яке відбулося 16.10.2020, було оголошено перерву до 10:00 год 11.11.2020, про що також постановлено протокольну ухвалу.

У судовому засіданні 11.11.2020, проведеному в режимі відеоконференції, представник Громадської організації "Інвалідів "Водолей" апеляційну скаргу підтримав, представник Департаменту комунальної власності Одеської міської ради висловив заперечення проти її задоволення.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності належить об`єкт нерухомого майна за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 1, який в цілому складається з нежилих приміщень першого поверху загальною площею 52,9 кв.м, що підтверджується виданим 30.08.2010 Виконавчим комітетом Одеської міської ради дублікатом свідоцтва про право власності на нежилі приміщення першого поверху №507 (серії ЯЯЯ №997872 від 10.07.2007).

10.09.2011 Комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради було проведено державну реєстрацію права комунальної власності на нежилі приміщення першого поверху №507, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 1, про що свідчить витяг про державну реєстрацію прав №31260496 від 10.09.2011.

27.10.2010 між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради ("Орендодавець") та Громадською організацією "Інвалідів "Водолей" ("Орендар") укладено договір оренди нежилого приміщення №555 (далі - договір №555 від 27.10.2010), відповідно до пункту 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 52,9 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 1.

Згідно з пунктом 1.2 договору №555 від 27.10.2010 передача в оренду об`єкта, зазначеного у пункті 1.1 цього договору, здійснюється, зокрема, на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Термін дії договору оренди - з 27.10.2010 до 26.09.2013. Цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами (пункти 1.3, 7.17 договору №555 від 27.10.2010).

В силу пункту 2.1 договору №555 від 27.10.2010 орендна плата визначається на підставі статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 зі змінами та доповненнями, та рішень Одеської міської ради і Виконавчого комітету Одеської міської ради.

У пунктах 2.2, 2.3 договору №555 від 27.10.2010 сторони узгодили, що за орендоване приміщення Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить за перший після підписання договору оренди місяць - 194,67 грн (без урахування ПДВ та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції. До орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, плата за користування земельною ділянкою та інші послуги, які надаються спеціалізованими організаціями.

Пунктом 2.4 договору №555 від 27.10.2010 передбачено, що Орендар зобов`язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця незалежно від результатів його господарської діяльності.

Розмір орендної плати змінюється у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради, що набрали чинності, в порядку, передбаченому чинним законодавством (пункт 2.5 договору №555 від 27.10.2010).

За умовами пункту 3.3 договору №555 від 27.10.2010 Орендодавець має право виступати з ініціативою розірвання договору оренди у разі невиконання або неналежного виконання Орендарем обов`язків, передбачених цим договором, у тому числі несплати орендної плати своєчасно та в повному обсязі.

Відповідно до пункту 4.1 договору №555 від 27.10.2010 вказані у пункті 1.1 цього договору приміщення Орендодавцем передаються Орендарю виключно під розміщення організації.

Згідно з пунктом 4.2 договору №555 від 27.10.2010 Орендар зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату.

В силу пункту 4.4 договору №555 від 27.10.2010 капітальний ремонт, реставрація, реконструкція, технічне переобладнання об`єкта оренди, викликані особливостями господарської діяльності Орендаря, проводяться лише з дозволу-погодження Орендодавця з наданням проектно-кошторисної документації, виготовленої за рахунок Орендаря до початку проведення робіт і затвердженої у встановленому порядку. Після проведення перепланування або реконструкції, що потягла за собою зміну конструктивних елементів приміщень, Орендар зобов`язаний замовити за власний рахунок в Комунальному підприємстві "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" технічний паспорт на ці приміщення і не пізніше 3-х місяців після закінчення ремонтних робіт надати його Орендодавцю.

Пунктом 4.7 договору №555 від 27.10.2010 визначено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання Орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати Орендодавцю збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.

У пунктах 5.2, 5.3 договору №555 від 27.10.2010 сторони узгодили, що за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання обов`язку припиняється через один рік з дня, коли обов`язок повинен бути виконаний. У разі невнесення Орендарем орендної плати протягом 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу Орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об`єкта оренди. Також Орендодавець має право відмовитись від договору оренди у разі невикористання Орендарем приміщення за його профільним призначенням, невиконання поточного та капітального ремонту в порядку, передбаченому цим договором та законодавством України. У разі відмови Орендодавця від договору останній є розірваним з моменту одержання Орендарем повідомлення Орендодавця про відмову від договору.

За умовами пунктів 7.5, 7.6 договору №555 від 27.10.2010 зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться до договору, розглядаються сторонами протягом 20 днів і вносяться у тій самій формі, в якій укладено цей договір. Договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством та зазначеним договором оренди.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені договором. Реорганізація Орендодавця не є підставою для зміни умов або припинення дії цього договору (пункти 7.8, 7.10 договору №555 від 27.10.2010).

Відповідно до пункту 7.11 договору №555 від 27.10.2010 дія договору оренди припиняється, зокрема, за рішенням господарського суду.

Пунктами 7.13, 7.14 договору №555 від 27.10.2010 передбачено, що вступ Орендаря у користування приміщенням настає одночасно з підписанням акта приймання-передачі вказаних приміщень. Передача приміщень в оренду не означає передачу Орендарю права власності на це приміщення. Власником об`єкта оренди залишається територіальна громада міста Одеси.

На виконання умов вищезазначеного договору 27.10.2010 Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Громадською організацією "Інвалідів "Водолей" підписано акт приймання-передачі б/н, з якого вбачається, що Орендареві передано приміщення площею 52,9 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 1.

19.02.2014 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Громадською організацією "Інвалідів "Водолей" укладено додатковий договір №1 про внесення змін до договору №555 від 27.10.2010, в якому сторони дійшли згоди щодо зміни назви Орендодавця з Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради на Департамент комунальної власності Одеської міської ради, продовження терміну дії договору до 19.01.2017 та нового розрахунку орендної плати, згідно з яким орендна плата, яку Орендар зобов`язується сплачувати з 19.02.2014, становить 260,41 грн.

В подальшому додатковим договором №2 від 25.09.2017 про внесення змін до договору №555 від 27.10.2010 сторони погодили продовження терміну дії договору до 25.08.2020, а також те, що з 25.09.2017 оренда плата за вказаним договором становить 391 грн.

21.03.2019 комісією у складі працівників позивача було проведено обстеження розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 1 нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 52,9 кв.м, яке перебуває у користуванні відповідача на підставі укладеного між сторонами договору №555 від 27.10.2010, про що складено відповідний акт б/н від 21.03.2019, в якому зазначено, що на момент проведення обстеження встановлено факт невикористання Громадською організацією "Інвалідів "Водолей" даного приміщення відповідно до статутної діяльності вказаної юридичної особи та без дотримання цільового призначення приміщення (розміщення організації), адже останнє використовується для надання послуг з тимчасового проживання, при цьому проведено улаштування перегородки, технічний стан приміщення задовільний, заборгованість з орендної плати складає 7231,23 грн, приміщення не застраховане.

Відповідно до акту б/н від 27.08.2019, складеного комісією у складі працівників позивача за результатами обстеження розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 1 нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 52,9 кв.м, що перебуває у користуванні Громадської організації "Інвалідів "Водолей" на підставі укладеного між сторонами договору №555 від 27.10.2010, станом на час проведення обстеження вказане приміщення було зачинене, комісії не надано допуску до даного приміщення.

В адресованій відповідачу пропозиції про розірвання договору оренди №01-13/2046 від 13.05.2019 Департамент комунальної власності Одеської міської ради запропонував Громадській організації "Інвалідів "Водолей" у 20-денний строк розірвати договір №555 від 27.10.2010 та повернути позивачу орендоване на підставі зазначеного договору нежитлове приміщення загальною площею 52,9 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 1, за актом приймання-передачі, а також погасити заборгованість з орендної плати у розмірі 7378,73 грн та пеню у розмірі 705,39 грн.

Вищенаведена пропозиція №01-13/2046 від 13.05.2019 була надіслана відповідачу засобами поштового зв`язку за адресою, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте вказане поштове відправлення повернулося до позивача неврученим з проставлено відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання", про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №6503907123689.

Як вбачається з наданого позивачем до місцевого господарського суду розрахунку заборгованості і пені та що не заперечується відповідачем, орендна плата за договором №555 від 27.10.2010 з грудня 2016 року по жовтень 2017 року Громадською організацією "Інвалідів "Водолей" взагалі не сплачувалася, а в подальшому з листопада 2017 року орендна плата сплачувалась несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв`язку з чим Департаментом комунальної власності Одеської міської ради заявлено у даній справі вимогу про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 8000,21 грн та пені в сумі 716,14 грн.

Під час розгляду даної справи судом першої інстанції відповідач погасив заявлений до стягнення борг у загальній сумі 8716,35 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями квитанцій №ПН4864 від 13.12.2019 і №ПН1473 від 21.12.2019 та що не заперечується позивачем, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.02.2020 було закрито провадження у справі №916/2871/19 в частині позовних вимог про стягнення з Громадської організації "Інвалідів "Водолей" на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 8716,35 грн. Вказана ухвала місцевого господарського суду в апеляційному порядку не оскаржувалася та набрала законної сили.

Предметом спору у даній справі з урахуванням закриття провадження в частині вимог про стягнення 8716,35 грн є вимоги позивача про розірвання укладеного між сторонами договору №555 від 27.10.2010 та про виселення відповідача з нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 52,9 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 1.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд послався на доведеність позивачем факту неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором №555 від 27.10.2010 у зв`язку з невнесенням Громадською організацією "Інвалідів "Водолей" орендної плати протягом більше, ніж 11 місяців поспіль.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів вбачає, що за своєю юридичною природою договір №555 від 27.10.2010 є договором найму (оренди) комунального майна.

Згідно з частиною першою статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

В силу частини шостої статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Організаційні та майнові відносини, що виникають у зв`язку з орендою державного та комунального майна, врегульовано Законом України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-XII від 10.04.1992, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України "Про оренду державного та комунального майна").

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності (частина перша статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Як обґрунтовано зазначено місцевим господарським судом, укладений між сторонами договір №555 від 27.10.2010 став належною підставою виникнення у них господарського зобов`язання відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України (статті 11, 202, 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

За умовами частини третьої статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною третьою статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно з частиною третьою статті 285, частинами першою та четвертою статті 286 Господарського кодексу України орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 2.4 договору №555 від 27.10.2010 передбачено, що Орендар зобов`язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця незалежно від результатів його господарської діяльності.

У пункті 4.2 договору №555 від 27.10.2010 сторони узгодили, що орендар зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату.

Частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частини третьої статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін; на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (частини перша-четверта статті 188 Господарського кодексу України).

Статтею 783 Цивільного кодексу України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов`язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, що вона розраховувала при укладанні договору.

Положеннями статті 782 Цивільного кодексу України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що у матеріалах справи відсутні та учасниками справи до місцевого господарського суду не подано жодного належного у розумінні приписів статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказу на підтвердження вчинення позивачем односторонньої відмови від договору №555 від 27.10.2010 та повідомлення відповідача про таку відмову, при цьому наданий Департаментом комунальної власності Одеської міської ради разом з позовною заявою лист №01-13/2046 від 13.05.2019 за своїм змістом є адресованою орендарю пропозицією орендодавця розірвати вищенаведений договір та повернути орендоване майно за актом приймання-передач, а також вимогою щодо погашення заборгованості з орендної плати та пені, і не є повідомленням про відмову орендодавця від вказаного договору у розумінні статті 782 Цивільного кодексу України.

Визначена статтею 782 Цивільного кодексу України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов`язком наймодавця.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №15-рп/2002 від 09.07.2002 (справа №1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Отже, норми чинного законодавства України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору, а відтак право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 Цивільного кодексу України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Частиною першою статті 652 Цивільного кодексу України визначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

За умовами частини другої статті 652 Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

За таких обставин, положення частини другої статті 652 Цивільного кодексу України свідчать про те, що існування одночасно всіх чотирьох наведених вище умов є необхідним для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання або зміни договору.

Поняття "істотні зміни обставин" або іншими словами "ускладнення" виконання договору мають значення лише у випадку ще не закінченого виконання і не мають правового значення для виконання, яке вже відбулося. Істотна зміна обставин, як правило, має правове значення для договорів, момент укладення яких не збігається з виконанням, а дія договору та виконання має бути тривалою у порівняні із договорами, які виконуються у момент їх укладення.

Згідно з першою умовою в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. За даної умови події, що викликали ускладнення у виконанні договору і які можна назвати "істотною зміною обставин" повинні мати місце або стати відомими сторонам (заінтересованій стороні) після укладення договору.

Другою умовою є зміна обставин, яка зумовлена причинами, що заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагаються. Іншими словами мова йде про те, що події, які викликають ускладнення, не могли стороною бути розумно прийняті до уваги.

Третя умова - виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала б при укладенні договору. Мова йде про зменшення цінності отримуваного стороною за договором, включаючи випадки, коли виконання взагалі перестає мати цінність для сторони, що отримує виконання. Зменшення цінності отримуваного стороною за договором відбувається у випадку, коли суттєво змінюється договірна рівновага в силу істотного підвищення вартості виконуваного або в силу зменшення отримуваного стороною за договором.

Четвертою умовою зазначено те, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Виходячи зі змісту названої умови, випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин не обов`язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може слідувати із самого характеру та змісту зобов`язання.

В силу частини третьої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Вказана норма Закону України "Про оренду державного та комунального майна" застосовується з урахуванням наведених вище загальних положень Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як невнесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання зазначеного договору оренди в судовому порядку. У разі звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди у зв`язку з несплатою орендарем орендної плати протягом трьох місяців позивачу необхідно довести факт такої несплати та її триваючий характер (протягом трьох місяців).

Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постановах від 21.01.2020 у справі №914/252/19 та від 13.11.2019 у справі №908/1399/17.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується апелянтом, протягом більше, ніж 11 місяців поспіль, а саме: з грудня 2016 року по жовтень 2017 року, відповідач взагалі не сплачував орендну плату за договором №555 від 27.10.2010, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про розірвання вказаного договору у зв`язку з істотним порушенням відповідачем його умов.

Посилання скаржника на те, що затримки зі сплати орендних платежів за договором №555 від 27.10.2010 зумовлені об`єктивними підставами, а саме: неприбутковим характером діяльності відповідача, який існує лише за рахунок благодійних внесків та має скрутний фінансовий стан, а також тим, що керівник останнього у період дії вищезазначеного договору мав значні проблеми зі здоров`ям, які не завжди давали йому можливість належним чином виконувати свої обов`язки президента громадської організації, Південно-західним апеляційним господарським оцінюються критично, оскільки, по-перше, в силу частини першої статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та пункту 2.4 договору №555 від 27.10.2010 орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, а тому некомерційний характер діяльності відповідача не звільняє останнього від виконання прийнятих на себе на підставі вищенаведеного договору зобов`язань щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів, при цьому чинне законодавство України не містить жодних пільг в частині можливості несвоєчасної сплати орендних платежів юридичною особою, характер діяльності якої є неприбутковим; по-друге, хвороба керівника апелянта у розумінні приписів статей 617 та 762 Цивільного кодексу України не є обставиною, яка звільняє орендаря від обов`язку сплачувати орендну плату, а також від відповідальності за порушення останнім зобов`язання за вказаним договором; по-третє, у матеріалах справи відсутні та відповідачем до суду першої інстанції не подано жодного доказу на підтвердження перебування Громадської організації "Інвалідів "Водолей" у скрутному фінансовому стані.

Щодо тверджень апелянта про необхідність врахування значної тривалості орендних відносин за укладеним між сторонами договором №555 від 27.10.2010 колегія суддів зазначає, що сам по собі факт тривалого терміну дії договору не звільняє відповідача від обов`язку сплачувати орендну плату та, відповідно, не може виправдовувати істотне порушення орендарем умов цього договору.

Крім того, судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги доводи апелянта про відсутність істотного порушення ним умов договору №555 від 27.10.2010 у зв`язку з тим, що на теперішній час Громадська організація "Інвалідів "Водолей" погасила заборгованість за даним договором, адже сплата заборгованості з орендної плати та інших обов`язків платежів як після відкриття провадження у справі, так і напередодні подання позову не може виправдовувати бездіяльність відповідача, якщо має місце неодноразове прострочення сплати цих платежів, та бути підставою для висновку про відсутність істотного порушення умов договору оренди, однією із кваліфікуючих ознак якого є його оплатний характер.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.12.2019 у справі №917/28/19.

Посилання скаржника на здійснення ним суспільно корисної діяльності щодо надання допомоги особам із інвалідністю та на обов`язок органів державної влади і місцевого самоврядування сприяти діяльності громадських організацій осіб з інвалідністю не спростовують істотного порушення відповідачем умов договору №555 від 27.10.2010, а відтак і обґрунтованості висновку суду першої інстанції стосовно наявності передбачених законом підстав для розірвання зазначеного договору.

Частиною першою статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги припинення між сторонами договірних орендних правовідносин у зв`язку з розірванням договору №555 від 27.10.2010, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позовної вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про виселення відповідача з орендованого на підставі вищенаведеного договору нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 52,9 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 1.

Доводи скаржника про те, що вищезазначене приміщення є єдиним об`єктом нерухомого майна, який використовується Громадською організацією "Інвалідів "Водолей" для надання допомоги особам з інвалідністю, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки, по-перше, на підтвердження вказаних аргументів апелянтом до суду першої інстанції не подано жодного доказу; по-друге, вказані посилання не зумовлюють наявності правових підстав для володіння та користування відповідачем майном, яке було орендовано ним за договором, який в подальшому розірвано у судовому порядку; по-третє, виселення апелянта з нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 52,9 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 1 жодним чином не позбавляє останнього можливості набути у власність або у користування для надання допомоги особам з інвалідністю інший об`єкт нерухомого майна.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм права при ухваленні рішення від 24.02.2020 не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Громадської організації "Інвалідів "Водолей" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 24.02.2020 у справі №916/2871/19 - без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Громадську організацію "Інвалідів "Водолей".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 12.11.2020.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя Л.В. Поліщук