Постанова

від 11.11.2020 по справі 916/3957/14

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року м. ОдесаСправа № 916/3957/14 Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.,

(у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Колоколова С.І., склад судової колегії змінено на підставі розпорядження №451 від 09.11.2020 та протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 09.11.2020)

секретар судового засідання Станкова І.М.,

за участю представників сторін:

від ТОВ Компанія НОТАПС - не з`явився,

від ТОВ СОВАГРО - не з`явився,

від ФОП Романенка Г. В. - не з`явився,

від ВДВС - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Кам`янсько-Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

на додаткову ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.07.2020 про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НОТАПС про розподіл судових витрат

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НОТАПС

до відповідачів:

1.Товариства з обмеженою відповідальністю СОВАГРО

2. Фізичної особи-підприємця Романенка Геннадія Вікторович

про стягнення 36 004, 57 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2020 року ТОВ Компанія НОТАПС ( далі - Товариство) звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про розподіл судових витрат, в якій Товариство просило стягнути з ВДВС судові витрати на правничу допомогу у розмірі 6 650,00 грн., згідно договору №28-12-2019/5 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 28 грудня 2019 року.

Додатковою ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.07.2020 заяву ТОВ Компанія НОТАПС задоволено.

Ухвала мотивована тим, що під час розгляду скарги Товариства на дії державного виконавця ВДВС до вирішення скарги по суті, заявником було зроблено відповідну заяву про понесення судових витрат в порядку ч.8 ст. 129 ГПК України. У подальшому при звернені до суду із заявою про розподіл судових витрат, Товариство надало до суду достатньо доказів на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі.

Не погоджуючись із зазначеною додатковою ухвалою , ВДВС звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить додаткову ухвалу скасувати.

Апелянт вважає, що розмiр понесених витрат на правничу допомогу заявника, неспiвмiрним, оскільки згiдно судового наказу підлягає стягненню 3000,00 грн. з боржника, однак суд задовольнив заяву скаржника на вiдшкодування витрат на правничу допомогу в розмiрi 6 650,00 грн., при цьому в матерiалах справи присутнiй лише один акт виконаних робiт.

Крім цього, ВДВС в апеляційній скарзі зазначає, що його не було повідомлено про призначене судове засідання, на якому відбулось розподіл судових витрат, у зв`язку з цим, останній був позбавлений права надати клопотання про співрозмірність та зменшення судових витрат.

На думку скаржника, встановлений у договорі про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 28-12-2019/5 від 28.12.2019 фіксований розмір адвокатських послуг у вигляді твердої грошової суми та у вигляді вартості погодинної роботи адвоката не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

26.10.2020 до суду від ТОВ Компанія НОТАПС надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній зазначає, що додаткова ухвала суду від 22.07.2020 є законною та обґрунтованою, апеляційну скаргу ВДВС просить залишити без задоволення з огляду на помилковість тверджень, передчасність, безпідставність та необґрунтованість. Висновки господарського суду, викладені в оскаржуваній додатковій ухвалі, в повній мірі відповідають як нормам чинного законодавства України, так й сталій судовій практиці у вирішенні аналогічного роду спорів.

Представник ТОВ Компанія НОТАПС заявив клопотання про можливість розгляду справи за його відсутності.

Представники ВДВС, ТОВ СОВАГРО , ФОП Романенка Г. В. в судове засідання 11.11.2020 не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду справи, про поважні причини неявки суд не повідомили та правами, наданими ст. ст. 42, 46 ГПК України, не скористались.

Проте така неявка сторін не перешкоджає розгляду скарги, оскільки, ухвалою суду про призначення справи до розгляду, явка представників сторін не визнавалась обов`язковою, а матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті.

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що всі сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, а також враховуючи усне клопотання представника Товариства, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку про розгляд справи за відсутності представників Товариства, ВДВС, ТОВ СОВАГРО , ФОП Романенка Г. В..

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті додаткової ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 123 цього Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За змістом частини 1 статті 1 зазначеного Закону договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з положеннями статті 30 цього Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правовою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу матеріали справи містять наступні докази:

договір №28-12-2019/5 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 28.12.2019, укладений між ТОВ Компанія НОТАПС та адвокатом Грищенко О. М.;

свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №3888 від 29.10.2009;

акт прийому-передачі документів від 28.12.2019;

акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 15.07.2020;

квитанцію №0.0.1705212142.1 від 15.05.2020 на суму 5 200,00 грн.;

квитанцію №0.0.1768428261.1 від 15.07.2020 на суму 1 450,00 грн.

Приймаючи до уваги викладене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції було правомірно задоволено заяву Товариства, щодо стягнення з ВДВС судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 650,00 грн.. При цьому, судова колегія враховує, що суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, однак в матеріалах справи відсутня таке клопотання або заява від ВДВС.

Судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги ВДВС, що суд не повідомив останнього належним чином про надходження та розгляд заяви Товариства про розподіл судових витрат, з огляду на наступне.

Товариство звертаючись до суду із скаргою на дії ВДВС від 23.06.2020, крім іншого, було зроблено відповідну заяву про понесення скаржником судових витрат в порядку ч.8 ст. 129 ГПК України (т. 7, а.с. 7).

Враховуючи, що суд повідомив ВДВС про надходження вищевказаної скарги телефонограмою від 26.06.2020, то судова колегія враховуючи скорочений строк розгляду таких скарг (10 днів відповідно до ч.1 ст. 342 ГПК України) вважає, що у ВДВС до прийняття судом ухвали від 14.07.2020 було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи, в тому числі і зі скаргою Товариства, в якій було повідомлено, що Товариство в подальшому подасть до суду заяву про стягнення з ВДВС судових витрат на правничу допомогу.

Після задоволення скарги, Товариство 20.07.2020 надало до суду заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 650,00 грн. з доказами, які підтверджують заявлену суму.

Ухвалою суду від 20.07.2020 заяву Товариства було призначено до розгляду на 22.07.2020, явка сторін не визнавалась обов`язковою.

Телефонограмою від 21.07.2020, у відповідності до вимог ч.6 ст. 120 ГПК України, суд намагався повідомити ВДВС про місце, час та дату розгляду заяви Товариства, проте ВДВС на дзвінок не відповів (т.7, а.с. 195).

Однак, враховуючи приписи ч. 4 ст. 244 ГПК України, судова колегія зазначає, що суд може викликати сторін або інших учасників справи в судове засідання, у разі необхідності, а в разі неприбуття у судове засідання осіб, не перешкоджає розгляду заяви.

Отже, приймаючи до уваги, скорочені строки розгляду заяв для прийняття додаткового судового рішення, та те, що суд першої інстанції не визнавав явку учасників справи обов`язковою, судова колегія дійшла висновку що суд першої інстанції прийняв ухвалу у відповідності до вимог ГПК України.

Враховуючи, що доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не отримали підтвердження, а також що під час прийняття додаткової ухвали не встановлено порушень чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для скасування додаткової ухвали господарського суду, оскільки остання прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269-271, 275, 276, 281-284 ГПК України,

колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Додаткову ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.07.2020 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом строку, який обчислюються відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 12.11.2020.

Головуючий суддя: Головей В.М.

Судді: Разюк Г.П.

Савицький Я.Ф.