Постанова

від 12.11.2020 по справі 918/141/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року Справа № 918/141/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Гудак А.В.,

суддя Олексюк Г.Є.,

суддя Бучинська Г.Б.

без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Рівненської області від 25.03.20р. у справі № 918/141/20 (суддя Церковна Н.Ф., м. Рівне, повний текст складено 26.03.2020 року)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Рівненського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості

про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань за неналежне виконання грошового зобов`язання в сумі 2 466, 05 грн

В С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції.

1. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Рівненського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості про стягнення пені в розмірі 2162,44 грн., 3% річних у розмірі 111,32 грн. та 192,29 грн. інфляційних.

2. Позовні вимоги мотивовано тим, що у порушення договору купівлі-продажу природного газу №4140/15-ТЕ(Т)-28(з додатковою угодою до нього), відповідач у встановлені договором строки не провів оплату за спожитий газ, у зв`язку з чим йому нараховано 3% річних та збитків від інфляції та штрафні санкції у вигляді пені.

3. Господарський суд Рівненської області рішенням від 25 березня 2020 року у справі №918/141/20 у задоволенні позову Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Рівненського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань за неналежне виконання грошового зобов`язання в сумі 2466,05 грн., відмовив повністю.

4. Рішення господарського суду мотивоване тим, що у п. 1.2 договору постачання природного газу №4140/15-ТЕ(Т)-28 від 16.02.2015 сторони погодили, що газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, до цих правовідносин застосовується норма ч. 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". Разом з тим, до набрання чинності цього Закону - 30.11.2016 заборгованість Рівненського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості перед АТ "НАК "Нафтогаз України" за договором постачання природного газу №4140/15-ТЕ(Т)-28 від 16.02.2015 - погашена у повному обсязі (остання оплата - 22.01.2016).

5. Так, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідача додаткових юридичних обов`язків за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

ІІ. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

6. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Рівненської області від 25.03.2020 року у справі №918/141/20 про відмову у задоволенні позовних вимог у розмірі 2466,05 грн., скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Рівненського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості щодо стягнення 2466,05 грн., задовольнити.

7. Вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії", ст. 238 ГПК України, без дослідження усіх істотних обставин справи. Вказує на те, що вказаним Законом передбачено чітке коло осіб, що мають право на списання заборгованості та нарахувань, зокрема учасниками процедури списання заборгованості, яка включає у себе і списання заборгованості, є теплопостачальні та теплогенеруючі підприємства, які включені до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Крім того, є перелік документів, які додаються для включення у реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Матеріали справи не містять доказів включення відповідача до цього реєстру, тому до спірних правовідносини цей Закон не може застосовуватися. Суд не зазначив на підставі яких доказів відповідач набув статусу учасника процедури врегулювання, а саме є теплопостачальною або теплогенеруючою організацією. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач здійснює ліцензовану діяльність, а саме виробництво та постачання теплової енергії. Тому списання заборгованості на підставі частини 3 статті 7 зазначеного Закону є неправомірним, а відмова у задоволенні позовних вимог незаконною.

ІІІ. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та заперечень інших учасників справи.

8. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.10.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Рівненської області від 25.03.2020 року у справі №918/141/20 та розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Рівненської області від 25.03.20 р. у справі №918/141/20 постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи.

9. 09 листопада 2020 року від Рівненського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості надійшов відзив в якому просить суд апеляційну скаргу №39/5-2530-20 від 13.10.2020 року Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 25.03.2020 року у справі №918/141/20 залишити без змін.

10. Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

ІV. Мотивувальна частина постанови.

11. Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" варто залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 25.03.2020 року у справі № 918/141/20 залишити без змін, виходячи з наступного.

12. Як вбачається з матеріалів справи, 16.02.2015 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та Рівненський центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості уклали договір купівлі-продажу природного газу №4140/15-ТЕ(Т)-28, за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ), на умовах цього договору (далі за текстом - договір)(а.с. 18-22).

13. Відповідно до п.1.2 договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

14. У п.2.1 договору сторони узгодили, що продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 90 тис.куб.м.

15. Згідно п.3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

16. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати у письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.3.4 договору).

17. Відповідно до п. 5.1 та п.5.2 договору ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом. Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ 20%-218,20 грн., всього з ПДВ 1309,20 грн.

18. Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 98190,00 грн., крім того ПДВ-19638,00 грн., разом з ПДВ - 117828,00 грн. (п.5.5 договору).

19. У п.6.1 договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

20. Згідно п.7.2 договору, у разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

21. Відповідно до розділу 11 договору він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2015 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

22. 31 грудня 2015 року сторони уклали додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу природного газу, якою змінено ціну за газ та узгоджено, що з 01.01.2016 по 31.03.2016 ціна за газ складає за 1000 куб.м. 2135,09 грн. з ПДВ. Також змінено загальну вартість договору на 141392,99 грн. з ПДВ(а.с. 23).

23. За період з січня по грудень 2015 року ПАТ "НАК Нафтогаз України" передав, а Рівненським центром професійно-технічної освіти державної служби зайнятості прийнято природній газ на загальну суму 138 141,23 грн, що підтверджуються актами приймання- передачі природного газу від 28.02.2015 року на суму 17031,38 грн.; від 28.02.2015 року на суму 14749,44 грн.; від 31.03.2015 року на суму 8740,23 грн.; від 30.04.2015 року на суму 10198,58 грн.; від 31.05.2015 року на суму 1715,74 грн.; від 31.07.2015 року на суму 2838,60 грн.; від 31.09.2015 року на суму 2865,54 грн.; від 30.09.2015 року на суму 3500,34 грн.; від 31.10.2015 року на суму 19783,34 грн.; від 30.11.2015 року на суму 26182,17 грн.; від 31.12.2015 року на суму 30535,87 грн.(а.с.24-34).

24. Станом на момент звернення позивача з позовом до суду згідно з довідкою позивача про операції по договору №4140/15-ТЕ(Т)-28 та копій банківських виписок основна заборгованість за природний газ за 2015 рік за вказаним договором відповідачем погашена у повному обсязі(а.с. 36-48).

25. Оскільки зобов`язання з оплати природного газу здійснювалося відповідачем з порушенням строків оплати, встановлених п. 6.1. договору, на прострочену суму позивач нарахував на підставі п. 7.2 договору 2162,44 грн. пені, а на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України 111,32 грн. - 3% річних і 192,29 грн. - інфляційних втрат за період з січня 2015 по грудень 2015 року.

26. Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів зазначає наступне.

27. Предметом цього спору є вимога позивача про стягнення з відповідача пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат у загальній сумі 2466,05 грн. у зв`язку із порушенням строків оплати отриманого за договором купівлі-продажу природного газу №4140/15-ТЕ(Т)-28, призначеного для використання покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

28. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

29. Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

30. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

31. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

32. Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України.

33. Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

34. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

35. 30 листопада 2016 року набув чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 (далі за текстом - Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

36. Згідно ч.1 ст. 1 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (надалі - Закон), реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі - реєстр), - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

37. Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону учасниками процедури врегулювання заборгованості є підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

38. Згідно зі статтею 1 зазначеного Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону є, зокрема, кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

39. За змістом статті 2 цього Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

40. Згідно з частиною першою статті 3 Закону для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

41. Водночас частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" установлено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

42. Верховний Суд дотримується правової позиції про те, що частина 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії і застосування приписів цієї норми не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Якщо заборгованість погашено до набрання чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", тоді положення статей 1, 2, 3 вказаного Закону не застосовуються. Не потребує доведення факт включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість, яка є предметом регулювання цим Законом, не нараховуються, а нараховані підлягають списанню, у зв`язку з припиненням зобов`язань щодо їх сплати, на підставі частини 3 статті 7 цього Закону.

Така правова позиція наведена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.10.2020 у справі №911/19/19 та підтверджена сталою практикою Верховного суду викладеною в постановах від 06.06.2018 у справі №925/770/17, від 06.09.2018 у справі №925/106/18, від 13.12.2018 у справі №925/105/18, від 18.12.2018 у справі №905/301/18, від 20.12.2018 у справі № 904/1619/18, від 22.12.2018 у справі №904/2961/18, від 16.01.2019 у справі № 905/299/18,від 01.04.2019 у справі №922/2784/18, від 10.06.2019 у справі №904/4592/18, від 18.09.2019 у справі №920/102/19, від 31.10.2019 у справі №906/143/19, від 20.11.2019 у справі №926/34/19, від 21.05.2020 у справі №910/5501/19, від 27.05.2020 у справі №910/17428/18.

43. Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

44. Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

45. Отже, висновки щодо застосування норм права мають ураховуватись судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

46. Як вже зазначено, у пункті 1.2 договору купівлі-продажу природного газу №4140/15-ТЕ(Т)-28 сторони передбачили, що проданий за цим договором газ, використовується Рівненським центром професійно-технічної освіти державної служби зайнятості виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.(а.с.18).

47. В матеріалах справи відсутні докази порушення відповідачем пункту 1.2 договору купівлі-продажу природного газу №4140/15-ТЕ(Т)-28.

48. Отже, відповідач є суб`єктом господарювання, діяльність якого пов`язана з виробництвом теплової енергії. Придбаний у позивача за договором купівлі-продажу №4140/15-ТЕ(Т)-28 природний газ відповідач використовував згідно з умовами п.1.2 договору.

49. Також, наявними у справі доказами підтверджено, і сторони не заперечують, погашення відповідачем заборгованості у повному обсязі 22 січня 2016 року за договором купівлі-продажу природного газу №4140/15-ТЕ(Т)-28, тобто, до дати набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії"(30 листопада 2016 року).

50. Та обставина, що відповідач не включений до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії не впливає на застосування до спірних відносин частини 3 статті 7 названого Закону, яка є нормою прямої дії і застосування приписів цієї норми не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом.

51. Викладене спростовує доводи скаржника про відсутність у суду першої інстанції підстав для застосування до спірних правовідносин положень Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії через невключення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

52. Беручи до уваги викладені обставини цієї справи, приписи закону та висновки Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", суд першої інстанції дійшов обґрунтованого і законного висновку про відмову у задоволенні позову.

53. Крім того, аргументи скаржника, щодо правової позиції викладеної Вищим господарським судом України у справах №910/15010/16, №910/16766/13, №914/2851/16, №922/1110/15, №908/3125/16, №922/4355/14, №908/2114/16, №910/17076/16, №914/1111/16, №912/3303/16, №927/1442/15, №910/15873/13, №917/348/16, №911/3951/16 не беруться до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки відповідно до положень частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

54. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

55. Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Рівненської області від 25.03.2020 року у справі №918/141/20 ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права та підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

56. З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

57. За приписами частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 25.03.2020 року у справі №918/141/20 без змін.

2. Справу №918/141/20 повернути Господарському суду Рівненської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "12" листопада 2020 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Бучинська Г.Б.