Постанова

від 09.11.2020 по справі 904/1672/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2020 року Справа № 904/1672/20

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 511

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів : головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач,

суддів : Чус О.В., Подобєда І.М.

секретар судового засідання Грачов А.С.

Представники сторін:

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТІС": Лозовська З.В., довіреність №б/н від 01.06.2020, адвокат;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНДЕМ БУД ІНВЕСТ": Цезарева М.І., ордер серії АЕ №1030268 від 27.07.2020, адвокат; Бессонов О.А., паспорт АО №301000 від 08.10.2015р., витяг з ЄДРПОУ від 24.03.2020, директор;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИНАЛЬ": Лозовська З.В., довіреність №б/н від 20.08.2020, адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНДЕМ БУД ІНВЕСТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2020 у справі №904/1672/20 (суддя Манько Г.В., повне рішення складено 08.07.2020)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТІС", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНДЕМ БУД ІНВЕСТ", м. Дніпро

про стягнення 4 570 000 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНДЕМ БУД ІНВЕСТ", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТІС", м. Дніпро

про визнання частини правочинну недійсною

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та рішення суду.

У березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" (надалі позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем Буд Інвест" (надалі відповідач) та просило стягнути штраф за невиконання умов договору підряду від 17 травня 2019 року за №1905-06 у розмірі 4 570 000,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовувало простроченням відповідачем виконання робіт на 37 днів та неусуненням недоліків, що були визначені актом про недоліки №1 від 19.09.2019 року.

Відповідач позов заперечував, посилаючись на те, що ним були виконані роботи в повному обсязі та у визначені сторонами строки усунені недоліки цих робіт, втім позивач відмовився підписувати акти виконаних робіт. Позивач не передавав йому проектно-кошторисної документації, що унеможливлює виконання робіт та встановлення недоліків у їх виконанні, і як наслідок застосування штрафних санкцій. Вказував на неможливість застосування п.10.1 договору, оскільки визначення у ньому не відповідає поняттю штраф, який може застосовуватися лише одноразово. Заявлений позивачем штраф є неспівмірним, несправедливим та більше ніж в чотири рази перевищує вартість виконаних робіт за відсутності у позивача будь-яких збитків.

Відповідач подав зустрічну позовну заяву та просив визнати недійсним пункт 10.1 договору підряду від 17 травня 2019 року за №1905-06, укладеного між сторонами.

Зустрічні позовні вимоги обгрунтовані не відповідністю оспорюваних умов положенням ч.2 ст. 549 ЦК України щодо визначення штрафу, який повинен застосовуватися одноразово у випадку порушення боржником зобов`язання.

Позивач не визнав зустрічний позов, вказуючи на помилковість посилання позивача на неможливість застосування у спірних правовідносинах штрафу за кожен день прострочення виконання робіт. Посилався на свободу договору, згоду відповідача зі всіма умовами договору, та поведінку відповідача щодо пред`явлення зустрічного позову, яка суперечить його попередній поведінці та є недобросовісною.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2020 у справі №904/1672/20 (суддя Манько Г.В.) первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем Буд Інвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" штраф у розмірі 4570 000 грн, судовий збір - 68 550 грн. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване обгрунтованістю заявлених первісних позовних вимог та відсутністю визначених ст. 203, 215 ЦК України підстав для визнання оспорюваного пункту договору недійсним.

2. Доводи та вимоги апеляційної скарги і відзиву.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тандем Буд Інвест" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати повністю, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволенні зустрічного позову.

Апеляційна скарга обгрунтована таким:

- вказані у акті від 19.09.2029 недоліки не є недоліками в розумінні будівельних стандартів, норм та правил, а також кошторисної документації, а підрядник фактично взяв на себе зобов`язання виконати додаткові роботи за свій рахунок;

- результати робіт залишилися у замовника, територія якого є закритою, та останній до цього часу не здійснив остаточний розрахунок в сумі 407 720,00 грн;

- суд не врахував, що саме на замовника покладено обов`язок щодо приймання виконаних робіт та у разі виявлення недоліків негайно повідомити про це підрядника. Представник замовника не має відповідного кваліфікаційного сертифіката, тому його зауваження щодо якості/неякості будівельних робіт є його суб`єктивною оцінкою, що не відповідає будівельним нормам та правилам;

- положення п.10.1 договору не можуть бути застосовані, оскільки штраф не може бути стягнено за кожний день прострочення;

- судом першої інстанції не надано належної оцінки щодо узгодження сторонами іншого строку виконання робіт, зменшення вартості робіт на 50 000 грн, понесення підрядником збитків у зв`язку з неоплатою робіт та неспівмірному, несправедливому розміру штрафу;

- суд не розглянув доводи відповідача щодо недійсності оспорюваного пункту договору, не надав їм правової оцінки, чим порушив норми матеріального та процесуального права.

Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду справи №904/1672/20 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді (суддя - доповідач) - Широбокова Л.П., судді - Чус О.В., Орєшкіна Е.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2020.

У зв`язку з перебуванням у відпустці суддів Широбокової Л.П. та Орєшкіної Е.В., для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження після усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О., яка ухвалою від 09.09.2020 відкрила апеляційне провадження, розгляд справи №904/1672/20 призначено в судовому засіданні на 07.10.2020 на 14.30 год.

У зв`язку з усуненням обставин, що стали підставою для автоматизованого розподілу судової справи 07.09.2020, по справі здійснений повторний автоматизований перерозподіл, за результатами якого справу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Чус О.В., Орєшкіної Е.В.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 09.11.2020.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Орєшкіної Е.В. за наслідками повторного автоматизованого розподілу справи від 09.11.2020 для її розгляду було визначено колегію у складі головуючого судді-доповідача Широбокової Л.П., суддів Чус О.В., Подобєд І.М. Ухвалою від 09.11.2020 означена колегія прийняла справу до свого провадження.

До апеляційної скарги додані докази щодо придбання матеріалів для здійснення підрядних робіт, але апелянт не просить їх прийняти до розгляду та не обгрунтовує неможливість їх подачі до суду першої інстанції, тому апеляційний суд не приймає їх до розгляду та не надає їм оцінки.

Позивач за первісним позовом надав відзив на апеляційну скаргу, проти доводів апелянта заперечував, просив рішення суду залишити без змін. Вважає доводи апелянта щодо несвоєчасного постачання йому будівельних матеріалів такими, що не заслуговують на увагу. Відповідач сам був розробником проєктно-кошторисної документації, тому його доводи щодо ненадання йому проєкту вважає безпідставними. Відповідач не повідомив замовника про готовність передачі робіт, що нівелює його твердження про ухилення позивача від організації прийняття робіт та підписання акту виконаних робіт №1 від 19.09.2019. Також вважає помилковими посилання апелянта на неможливість застосування штрафу за кожний день прострочення виконання робіт, який визначений сторонами на основі вільного волевиявлення, а договір є обов`язковим до виконання. Відповідач повинен був допускати можливість настання несприятливих фінансових наслідків та провести свій комерційний розрахунок.

Від ТОВ Атлантіс та ТОВ Виналь до суду надійшли ідентичні за змістом клопотання, в яких вони просять здійснити процесуальне правонаступництво шляхом заміни ТОВ Атлантіс на правонаступника ТОВ Виналь . Клопотання обгрунтовані укладенням сторонами договору про відступлення права вимоги №16-09/1 від 16.09.2020 та положеннями ст. 52 ГПК України.

Відповідач заперечив проти задоволення цього клопотання, посилаючись на те, що відступлення права вимоги може бути тільки відповідно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу таких прав, а штрафні санкції, які є відповідальністю, не можуть передаватися окремо від основної вимоги.

3. Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, обґоворивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд встановив таке.

Як встановлено судом першої інстанції, перевірено апеляційним судом та підтверджується матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тандем Буд Інвест", як підрядником, та Товариством з обмеженою відповідальністю Атлантіс , як замовником, було укладено Договір підряду №1905-06 від 17 травня 2019 року (надалі-Договір) на вказаних нижче умовах:

- підрядник зобов`язується на свій ризик виконати своєчасно, якісно відповідно до завдання замовника з використанням матеріалів замовника та/або підрядника Влаштування фундаментів для резервуарів відкритого виносховища за адресою: Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Космічна, буд.1 (надалі - об`єкт), а Замовник зобов`язується прийняти та сплатити роботу (п.1.1 договору);

- договірна ціна робіт по договору складає 1 100 000,00 (один мільйон сто тисяч) гривень, в тому числі ПДВ 20% - 183 333,33 гривень (п.2 договору);

- дата початку виконання робіт - не пізніше 1 робочого дня з моменту отримання передоплати. Строк виконання робіт - 40 робочих днів з дати початку виконання робіт (п.3.1 договору);

- замовник здійснює оплату підряднику в наступному порядку: передоплата за виконання будівельних робіт у розмірі 100% вартості будівельних матеріалів та будівельної техніки; залишкова частина грошових коштів за виконання робіт на протязі 15 банківських днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт (п.4.3 договору);

- після виконання підрядником всього комплексу робіт останній зобов`язаний протягом трьох календарних днів надати замовнику акт виконаних робіт (п. 5.5 договору);

- при порушенні підрядником строків виконання робіт він сплачує замовнику штраф у розмірі 10% від ціни договору за кожен день прострочення (п. 10.1 договору);

- договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2019 року, а також до повного виконання сторонами всіх умов цього договору (п.12.3 договору).

На виконання умов договору позивач здійснив попередню оплату вартості будівельних матеріалів та будівельної техніки в сумі 642 280,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2662 від 14.06.2019.

Відповідач склав акт №1 від 19.09.2019 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2019 року на загальну суму 1 100 000,00 грн.

19.09.2019 сторонами складено акт огляду об`єкта при прийманні виконаних робіт, який підписаний повноважними представниками обох сторін. В цьому акті зазначено, що мета комісії огляд і прийняття виконаних робіт відповідно до акту виконаних робіт №1 від 19.09.2019, та про виявлені в ході огляду недоліки: неякісне (нерівне) покриття бетонної ділянки кругом фундаменту, хлипка конструкція накривок жолобів.

Також 19.09.2019 сторони склали акт №1 виявлених невідповідностей, в якому більш детально зафіксували виявлені недоліки; визначили, що строк прострочення виконання робіт склав 37 днів, а також визначили порядок прийняття усунених недоліків (п. 5 акту), а саме: сторони підтвержують, що приймання робіт у випадку усунення недоліків буде прийматися замовником протягом трьох робочих днів після дати, зазначеної в п. 2 цього акту. Про точну дату та час підрядник буде повідомлений замовником шляхом направлення електронного повідомлення. Підрядник зобов`язується забезпечити присутність свого уповноваженого представника в зазначений час. У випадку неприбуття підрядника в зазначений час приймання робіт замовник має право провести приймання самостійно, а підрядник не має права відмовитися від підписання акту приймання робіт після усунення недоліків з підстав своєї відсутності чи незгоди. Такий акт вважається таким, що підписаний обома сторонами з часу його направлення засобами поштового зв`язку.

Цієї ж дати сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору, в якій сторони визначили строк усунення недоліків - до 22.11.2019, визначили відповідальність підрядника за порушення строків усунення недоліків, неякісного їх усунення у вигляді штрафу в розмірі 500 000,00 грн, а також зменшили ціну договору до 1 050 000,00 грн.

В матеріалах справи також наявний акт №1 від 22.11.2019 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року на загальну суму 122438,17 грн щодо розбирання та облаштування бетонного покриття. Цей акт підписано лише з боку підрядника, який зазначив, що замовник від підписання акту відмовився.

З огляду на положення ст. 76, 77 ГПК України щодо належності та допустимості доказів апеляційний суд не оцінює та не бере до уваги інші докази, зокрема надані сторонами заяви свідків, оскільки відповідно до законодавства господарські операції підтверджуються (обліковуються) відповідними документами.

Посилаючись на прострочення виконання робіт та п. 10.1 договору позивач просить стягнути з відповідача штраф 4 070 000,00 грн, а також штраф 500 000,00 грн за порушення зобов`язань щодо усунення недоліків, що є предметом первісного позову.

В свою чергу відповідач просить визнати недійсним п. 10.1. договору, що є предметом зустрічного позову.

4. Застосоване законодавство та висновки апеляційного суду.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Суд першої інстанції зробив вірний висновок, що між сторонами склалися відносини підряду, які регулюються положеннями глави 61 ЦК України, зокрема ст. ст. 837, 846, 849, 853, 857, 858 ЦК.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що у п. 10.1 договору сторони погоди відповідальність за прострочення виконання робіт підрядником у вигляді сплати замовнику штрафу у розмірі 10% від ціни договору за кожен день прострочення.

Відповідач оспорює вказані умови договору з підстав їх не відповідності положенням ч.2 ст. 549 ЦК України та не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в зустрічному позові.

Підстави недійсності правочинів визначені у ст. 215 ЦК України, а саме підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно із частиною четвертою статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За визначенням, яке міститься у статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, а штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

При цьому, наведені положення не містять заборони визначати відповідальність за порушення договірних зобов`язань на розсуд сторін.

Також слід зазначити, що і законом за прострочення виконання негрошового зобов`язання визначається відповідальність у вигляді пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання (ч. 2 ст. 231 ГК України).

Тому, саме найменування відповідальності (штраф) не змінює її правової природи та не може бути підставою для визнання цього пункту договору недійсним в цілому.

За таких обставин суд першої інстанції зробив вірний висновок про відсутність правових підстав для визнання п. 10.1. договору недійсним та відмовив у зустрічному позові. Отже доводи апеляційної скарги в цій частині не грунтуються на вище наведених положеннях чинного законодавства та апеляційним судом відхиляються.

Суд також встановив, що прострочення виконання обумовлених договором робіт склало 37 днів (з 14.08. по 19.09.2019), що не оспорюється сторонами та визначено ними у акті №1 виявлених невідповідностей від 19.09.2019.

Таким чином, штраф відповідно до умов договору буде становити 4 070 000,00 грн, який суд першої інстанції стягнув в повному обсязі.

Апелянт вважає вказаний штраф неспівмірний обсягам виконаних робіт, несправедливим його розмір з огляду на відсутність будь-яких збитків у позивача.

Апеляційний суд погоджується з такими доводами апелянта та зазначає таке.

Як уже вказано вище, умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем робіт у вигляді штрафу у розмірі 10% від ціни договору за кожен день прострочення, що за 37 днів прострочення склало 4 070 000,00 грн при загальній вартості робіт з врахуванням матеріалів - 1 100 000,00 грн.

Разом з тим, за частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Як вказано у постанові Великої палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного виконання зобов`язання з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання договірного обов`язку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до встановлених обставин справи прострочення виконання робіт становить 37 днів, вартість виконаних робіт - 1 100 000,00 грн (яку сторони зменшили на 50 000,00 грн), з яких вартість будівельних матеріалів - 642 280 грн, отже безпосередньо вартість виконаної роботи буде становити - 407 720,00 грн, куди входять також податки і збори, зокрема ПДВ. Вартість усунення недоліків складає 122438,17 грн. Позивач не вказує на понесення будь-яких збитків у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання боржником, як і не надає таких доказів.

Відтак, нарахований позивачем штраф у 10 разів перевищує суму, яку позивач повинен заплатити підряднику за виконані роботи та в 33 рази перевищує вартість усунення недоліків.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до положень ч. 2 ст.231 ГК України за порушення господарського зобов`язання, в якому хоч одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, встановлена відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,1% за кожний день прострочення. В той час, як визначена сторонами відповідальність в 100 разів перевищує визначену цим законом.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, апеляційний суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумою штрафу - 110 000,00 грн, що становить 10% від суми договору.

Право суду на свій розсуд з врахуванням обставин справи зменшувати розмір неустойки неодноразово було підтверджено у висновках Верховного Суду, чого не врахував суд першої інстанції та стягнув штраф в повному обсязі, який є явно несправедливим та непропорційним встановленим порушенням зобов`язання.

Також доводами апеляційної скарги є те, що підрядник фактично виконав додаткові роботи за свій рахунок, а позивач ухилився від їх прийняття, тому нарахування штрафу 500 000,00 грн за не усунення недоліків є безпідставним, чому суд першої інстанції не надав належної правової оцінки.

Апеляційний суд встановив, про що зазначено в розділі 3 цієї постанови, що в акті від 19.09.2019 сторони визначили перелік недоліків та шляхом укладання додаткової угоди від 19.09.2019 визначили строк на їх усунення - до 22.11.2019.

Матеріали справи містять акт №1 від 22.11.2019 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року на загальну суму 122438,17 грн щодо розбирання та облаштування бетонного покриття, який підписано підрядником.

В акті №1 виявлених невідповідностей від 19.09.2019 сторони визначили порядок прийняття замовником усунених недоліків, а саме на замовника було покладено обов`язок визначити дату та час приймання недоліків протягом 3-х днів після 22.11.2019, про що повідомити підрядника.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Стандарт доказування вірогідності доказів , на відміну від достатності доказів , підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тлумачення змісту ст. 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі №904/2357/20.

Відповідач надав суду акт від 22.11.2019 про усунення недоліків робіт, в якому визначено перелік виконаних робіт, обсяги робіт, вартість щодо кожного обсягу робіт та загальна вартість 122438,17 грн.

В той же час позивач жодними доказами не спростував цієї обставини, незважаючи на те, що обов`язок щодо організації прийняття усунених недоліків було покладено на нього, об`єкт знаходиться на його закритій території, та він має до нього безперешкодний доступ. У разі невиконання відповідачем цих своїх зобов`язань, позивач не позбавлений був права скласти акт щодо порушення відповідачем своїх зобов`язань самостійно, або як це визначено в акті №1 виявлених невідповідностей від 19.09.2019, - за участю експерта Торгово-промислової палати.

Також матеріали справи не містять доказів, що після 22.11.2019 позивач звертався до відповідача з вимогами щодо усунення цих недоліків чи позовними заявами до суду, не надав доказів щодо усунення цих недоліків самостійно.

За наведених обставин суд вважає, що більш вірогідними є докази відповідача про усунення недоліків в строки, визначені сторонами.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 500 000,00 грн за прострочення усунення недоліків є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам відповідача та наданим сторонами доказам, у зв`язку з чим прийшов до помилкового висновку про правомірність заявлених вимог в частині стягнення штрафу 500 000,00 грн.

За встановлених обставин доводи апеляційної скарги є частково обгрунтованими.

Відповідно до ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Враховуючи викладене, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2020, як прийняте при невідповідності висновків суду обставинам справи, внаслідок чого суд прийняв помилкове рішення, підлягає зміні в частині суми стягненого штрафу. В решті рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - задоволенню частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Відповідно до ст. 52 ГПК України у разі, зокрема, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Між позивачем за первісним позовом ТОВ Атлантіс (первісний кредитор) та ТОВ Виналь (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №16-09/1 від 16.09.2020, відповідно до п.1.1 якого за цим договором первісний кредитор відступає, а новий кредитор повністю приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором підряду №1905-06 від 17.05.2019, укладеним між первісним кредитором та ТОВ Тандем Буд Інвест (основний договір). За цим договором новий кредитор повністю одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов`язань за основним договором у сумі 4 570 000,00 грн, які складаються із 4 070 000,00 грн - штрафні санкції відповідно до п.10.1 договору, 500 000,00 грн - штрафні санкції відповідно до п.2 додаткової угоди №1 від 19.09.2019. Право вимоги первісного кредитора до боржника на суму 4 570 000,00 грн за основним договором підтверджується рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2020 по справі №904/1672/20 (п.1.2., 1.3. договору).

З огляду на умови договору про відступлення права вимоги №16-09/1 від 16.09.2020 клопотання ТОВ Атлантіс та ТОВ Виналь щодо здійснення процесуального правонаступництва шляхом заміни ТОВ Атлантіс правонаступником ТОВ Виналь підлягає задоволенню частково в частині заміни позивача за первісним позовом з огляду на те, що за цим договором до ТОВ Виналь перейшло тільки право вимоги штрафів.

Інші права та обов`язки в цілому за договором відступлені не були, тому у вимогах зустрічного позову щодо визнання частково недійсними умов основного договору правонаступництва не відбулося, та в цій частині клопотання задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 52, 269, 270, 275, 277, 282- 284, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Атлантіс та Товариства з обмеженою відповідальністю Виналь про заміну сторони у справі задовольнити частково.

Замінити позивача за первісним позовом на Товариство з обмеженою відповідальністю Виналь (52500, м. Синельникове Дніпропетровської області, вул. Космічна,1-В, код ЄДРПОУ 41146771).

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Атлантіс та Товариства з обмеженою відповідальністю Виналь про заміну сторони у справі в частині заміни відповідача за зустрічним позовом відмовити.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Тандем Буд Інвест на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2020 у справі №904/1672/20 задовольнити частково .

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2020 у справі №904/1672/20 змінити в частині стягненої суми штрафу, в зв`язку з чим частину першу та другу резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Тандем Буд Інвест (49000, м. Дніпро, вул. Ламана, буд. 17, ідентифікаційний код 39328757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виналь (52500, м. Синельникове Дніпропетровської області, вул. Космічна,1-В, код ЄДРПОУ 41146771) штраф 110 000,00 грн (сто десять тисяч грн), витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви 61050,00 грн (шістдесят одну тисячу п`ятдесят грн), про що видати наказ

У решті первісного позову відмовити .

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виналь (52500, м. Синельникове Дніпропетровської області, вул. Космічна,1-В, код ЄДРПОУ 41146771) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тандем Буд Інвест (49000, м. Дніпро, вул. Ламана, буд. 17, ідентифікаційний код 39328757) витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги - 11250,00 грн (одинадцять тисяч двісті п`ятдесят грн), про що видати наказ.

Відповідно до ст. 327 ГПК України видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повної постанови в порядку та випадках, визначених ст. 287 ГПК України.

Повна постанова складена 12 листопада 2020 року.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Подобєд