Рішення

від 22.10.2020 по справі 908/36/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 12/1/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2020 Справа № 908/36/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Соловйової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 908/36/20

за первісним позовом: Заступника керівника Токмацької місцевої прокуратури (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, буд. 50/57) в інтересах держави в особі органу, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області (71752, Запорізька область, Токмацький район, с. Остриківка, вул. Остриківська, буд. 78-А)

до відповідача: Селянського (фермерського) господарства "Шейко А.П." (71752, Запорізька область, Токмацький район, с. Остриківка)

про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння

та за зустрічним позовом: Селянського (фермерського) господарства "Шейко А.П." (71752, Запорізька область, Токмацький район, с. Остриківка)

до відповідача: Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області (71752, Запорізька область, Токмацький район, с. Остриківка, вул. Остриківська, буд. 78-А)

про визнання права постійного користування земельною ділянкою

за участю представників:

від прокуратури: Тронь Г.М., службове посвідчення № 035881 від 05.10.2015

від Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області: не з`явився

від С(Ф)Г "Шейко А.П.": Сніжко Р.В., посвідчення адвоката України № ЗП001503 від 29.11.2017, ордер № ЗП 046820 від 26.02.2020, адвокат; Шейко П.А., паспорт серія НОМЕР_1 від 02.06.1995, голова

Згідно із ст. 222 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 26.02.2020, 15.07.2020, 03.08.2020, 31.08.2020, 12.10.2020, 22.10.2020 здійснювалося повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу - комплексу "Акорд".

СУТЬ СПОРУ

Заступник керівника Токмацької місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою за вих. № 37-3969вих-19 від 27.12.2019 в інтересах держави в особі органу, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області до Селянського (фермерського) господарства "Шейко А.П.", в якій просить суд:

- витребувати із незаконного володіння Селянського (фермерського) господарства "Шейко А.П." на користь Остриківської сільської об`єднаної територіальної громади в особі Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області земельну ділянку комунальної власності сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 2325283600:11:003:0031 площею 47 га, що розташована на території Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2020 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою суду від 13.01.2020 позовну заяву за вих. № 37-3969вих-19 від 27.12.2019 Заступника керівника Токмацької місцевої прокуратури залишено без руху в порядку приписів ч. 1 ст. 174 ГПК України.

03.02.2020 на адресу суду від Заступника керівника Токмацької місцевої прокуратури надійшла заява за вих. № 37-1265вих-20 від 29.01.2020, відповідно до якої усунуто недоліки, які зумовили залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 06.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/36/20, присвоєно справі номер провадження 12/1/20, визначено здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 26.02.2020 о 15:30.

Ухвалою суду від 26.02.2020 провадження у справі № 908/36/20 зупинено до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

09.06.2020 на адресу суду від Заступника прокурора Запорізької області надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, яке мотивоване тим, що з відомостей, розміщених на офіційному вебпорталі Судова влада України встановлено, що 26.05.2020 справу № 912/2385/18 розглянуто, касаційну скаргу прокурора задоволено, а матеріали справи направлено для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 22.06.2020 провадження у справі № 908/36/20 поновлено, судове засідання призначено на 15.07.2020 о 15:15.

15.07.2020 на електронну адресу суду без електронного цифрового підпису від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке мотивоване тим, що представник відповідача Сніжко Р.В. не має можливості прийняти участь в судовому засіданні у зв`язку з тим, що з 06.07.2020 по 20.07.2020 перебуває у відпустці.

Ухвалою суду від 15.07.2020 відкладено підготовче засідання на 03.08.2020 о 16:30. У вказаній ухвалі зазначено, що вказане клопотання відповідача не містить електронного цифрового підпису, а тому суд позбавлений можливості прийняти його в якості офіційного документу.

03.08.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла зустрічна позовна заява Селянського (фермерського) господарства "Шейко А.П." до Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області, в якій Селянське (фермерське) господарство "Шейко А.П." просить визнати за ним право постійного користування земельною ділянкою площею 47,0 га, розташованої на території Остриківської сільської ради Токмацького району, призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_1 , відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії Б № 098708, виданого на підставі рішення Токмацького міськвиконкому від 23.07.1991 № 163/3.

При цьому в тексті зустрічної позовної заяви зазначено, що попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач за зустрічним позовом поніс та планує понести складається із судового збору в сумі 2102,00 грн. та витрат на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.08.2020 вищевказану зустрічну позовну заяву у справі № 908/36/20 передано на розгляд судді Смірнову О.Г.

Ухвалою суду від 03.08.2020 продовжений строк підготовчого провадження у справі № 908/36/20 та відкладено підготовче засідання на 31.08.2020 о 14:15.

06.08.2020 на адресу суду від Селянського (фермерського) господарства "Шейко А.П." надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи документів.

Ухвалою суду від 10.08.2020 прийнято зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 908/36/20, зустрічну позовну заяву призначено до розгляду разом із первісним позовом у підготовчому засіданні на 31.08.2020 о 14:15.

Ухвалою суду від 31.08.2020 закрито підготовче провадження у справі № 908/36/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.10.2020 об 11:00.

Ухвалою суду від 12.10.2020 відкладений розгляд справи на 22.10.2020 о 15:00.

В судове засідання 22.10.2020 з`явилися прокурор та представники Селянського (фермерського) господарства "Шейко А.П.".

Представник Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області в судове засідання 22.10.2020 не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Безпосередньо в судовому засіданні 22.10.2020 прокурор підтримав заявлений позов у повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

Представники С(Ф)Г "Шейко А.П." в судовому засіданні 22.10.2020 підтримали зустрічний позов, проти задоволення первісного позову заперечили.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неявка в судове засідання 22.10.2020 представника Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області, належним чином повідомленого про дату та час розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті без його участі. Разом з тим, судом враховано, що Остриківська сільська рада Токмацького району Запорізької області правом на подання відзиву на зустрічний позов не скористалася, відтак справа розглядається за наявними матеріалами.

З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, суд встановив.

Первісний позов прокурора в даній справі мотивовано тим, що Токмацькою місцевою прокуратурою за результатами опрацювання Публічної кадастрової карти України, відомостей органів влади та місцевого самоврядування виявлені факти незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння Селянським (фермерським) господарством Шейко А.П. земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної форми власності загальною площею 47 га.

Так, згідно із п. 1 рішення виконавчого комітету Токмацької міської ради народних депутатів Запорізької області УРСР від 23.07.1991 № 163/3 "Про виділення земель для ведення фермерського господарства" ОСОБА_1 виділено земельну ділянку із земель запасу площею 50 га. Пунктом 2 вказаного рішення вирішено видати державний акт на право користування землею строком на один рік із подальшим переоформленням в постійне користування.

Відповідно до державного акта на право користування землею серії Б № 098708, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Токмацької міської ради народних депутатів Запорізької області УРСР від 23.07.1991 № 163/3, ОСОБА_1 , для організації фермерського господарства надано у постійне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, площею 50 га ріллі, що розташована на території Остриківської сільської ради Токмацького району.

Вказаний державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 103 від 09.08.1995.

Прокурор в позові вказує, що на зазначеній земельній ділянці ОСОБА_1 створено та зареєстровано Селянське (фермерське) господарство "Шейко А.П." (далі СФГ "Шейко А.П.", відповідач за первісним позовом), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних ociб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В матеріалах справи міститься лист Токмацького міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану № 262/17.23-04-36 від 16.05.2019, в якому останнє повідомляє Токмацькій місцевій прокуратурі Запорізької області, що 23.10.2018 зареєстровано смерть громадянина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 32 від 23.10.2018, дата смерті громадянина - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до протоколу №1/16 загальних зборів СФГ "Шейко А.П." від 21.11.2016 та наказу №2/16 від 21.11.2016 головою СФГ "Шейко А.П." призначено ОСОБА_2 , який на даний час є головою фермерського господарства.

У ході інвентаризації земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 2325283600:11:003:0031, визначено точну площу, яка становить 47 га, форма власності - комунальна, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.05.2019 № НВ-2305901252019, витягом iз технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.05.2019.

За інформацією Міськрайонного управління у Токмацькому районі та м. Токмак Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, викладеною в листі від 22.05.2019 №513/120-19, форма власності земельної ділянки з кадастровим номером 2325283600:11:003:0031 є комунальною, суб`єктом права власності на земельну ділянку є Остриківська територіальна громада.

Відповідно до листа Міськрайонного управління у Токмацькому районі та м. Токмаку Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 27.11.2019 № 1118/120-19 земельна ділянка площею 47,0 га кадастровий номер 2325283600:11:003:0031 надана в постійне користування ОСОБА_1 згідно державного акту на право користування землею серія Б № 098708 від 09 серпня 1995 року.

Відповідно до витягу № 163146166 від 11.04.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності право комунальної власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2325283600:11:003:0031 площею 47 га зареєстровано за Остриківською сільською об`єднаною територіальною громадою в особі Остриківської сільської ради.

Згідно із інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 189354450 від 19.11.2019 право комунальної власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2325283600:11:003:0031 площею 47 га зареєстровано за Остриківською сільською об`єднаною територіальною громадою в особі Остриківської сільської ради.

На підставі п. 1 рішення Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області Про добровільне об`єднання територіальних громад від 08.07.2016 № 01 Остриківська сільська рада вирішила об`єднатись iз певними територіальними громадами Токмацького району в Остриківську сільську територіальну громаду (об`єднану) Токмацького району Запорізької області з центром у селі Остриківка.

В матеріалах справи міститься наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 21.12.2018 № 8-2296/15-18-СГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну , пунктом 1 якого наказано передати Остриківській сільській об`єднаній територіальній громаді у комунальну власність за актом приймання-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 2271,7342 га, які розташовані на території Остриківської сільської об`єднаної територіальної громади Токмацького району Запорізької області за межами населеного пункту, згідно з додатком. У додатку до вказаного листа також зазначена земельна ділянка з кадастровим номером 2325283600:11:003:0031 площею 47 га, яка передавалась в користування ОСОБА_1 за державним актом серії Б № 098708.

Відповідно до інформації Токмацького управління ГУ ДФС у Запорізькій oбласті, викладеної в листі від 16.05.2019 № 27871/10/08-01-54-06-020 СФГ Шейко А.П. у період з 2018 по 2019 pік надавало декларації платника єдиного податку 4 групи, у яких декларувало податкові зобов`язання за земельну ділянку площею 47 га, яка знаходиться у користуванні господарства згідно державного акту № 098708 від 09.08.1995.

Прокурор в позові вказує, що СФГ Шейко А.П. з часу смерті ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), протиправно утримує та здійснює свою діяльність на земельній ділянці за кадастровими номерами 2325283600:11:003:0031, площею 47 га, цим самим незаконно, без відповідної правової підстави заволодівши нею, що підтверджується листом СФГ Шейко А.П. від 22.05.2019, податковими деклараціями, документами, які підтверджують сплату єдиного податку, а також інформацією Остриківської сільської ради. При цьому зазначає, що спірна земельна ділянка надавалась у постійне користування ОСОБА_1 , а не СФГ Шейко А.П. , вона не входить до складу майна цього фермерського господарства, а тому й не може нею користуватися після смерті ОСОБА_1 , адже будь-які права приватних осіб щодо вказаної землі припинились зі смертю належного користувача. Прокурор вважає, що вбачаються достатні підстави для витребування із незаконного володіння СФГ Шейко А.П. спірної земельної ділянки. Разом з тим вказує, що незаконне утримання та використання СФГ Шейко А.П. спірних земельних ділянок порушує встановлений законодавством порядок набуття прав на землю та відповідно майнові інтереси органу місцевого самоврядування щодо володіння та розпорядження цією землею, це в свою чергу призводить до збитків, які виражаються у недоотриманні територіальною громадою грошових коштів за користування цими земельними ділянками. При цьому зазначає, що такі дії СФГ Шейко А.П. не лише порушують вимоги діючого законодавства, а також позбавляють, як народ України в особі органу місцевого самоврядування, так і кожного громадянина права володіння, а, як наслідок, і права розпорядження землею у встановленому законом порядку.

Підставою для звернення з позовом до суду прокурор вказує порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у комунальній власності, що спричиняє шкоду державі.

Прокурор в позові вказує, що його звернення з позовом до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання земельної ділянки, що перебуває під особливою охороною держави і дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Зустрічний позов мотивовано тим, що виконавчим комітетом Токмацької міської ради народних депутатів Запорізької області УРСР для організації фермерського господарства ОСОБА_1 , що проживав в с. Остриківка Токмацького району, було надано в безстрокове користування земельну ділянку площею 50 га, про що був виданий державний акт на право користування землею серії Б № 098708. Відвід був дозволений рішенням виконавчого комітету Токмацької міської ради народних депутатів Запорізької області УРСР № 163/3 від 23.07.1991.

Вказаний державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 103 від 09.08.1995.

В подальшому у 1994 році для організації фермерського господарства ОСОБА_1 створено та зареєстровано Селянське (фермерське) господарство "Шейко А.П." (позивач за зустрічним позовом).

Позивач за зустрічним позовом вказує, що головою Селянського (фермерського) господарства "Шейко А.П." був ОСОБА_1 , членом господарства був ОСОБА_2 .

21.11.2016 на загальних зборах СФГ Шейко А.П. було прийнято рішення про призначення головою СФГ Шейко А.П. ОСОБА_2 , про що були внесені зміни у Статут господарства (рішення оформлене протоколом № 1/16 загальних зборів СФГ Шейко А.П. від 21.11.2016).

В 2016 році було зареєстровано Статут СФГ Шейко А.П. у новій редакції у зв`язку із зміною голови господарства.

У новій редакції статуту СФГ Шейко А.П. засновником господарства зазначений ОСОБА_1 , а головою господарства - син ОСОБА_2 .

Засновник та колишній голова СФГ Шейко А.П. ОСОБА_1 , на ім`я якого було видано державний акт на право користування землею, - помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

Позивач за зустрічним позовом у зустрічному позові вказує, що з дня державної реєстрації земельною ділянкою користувалось Селянське (фермерське) господарство "Шейко А.П.". При цьому зазначає, що з метою використання земельної ділянки (державний акт на право користування землею серії Б № 098708) за цільовим призначенням - ведення селянського (фермерського) господарства зазначена земельна ділянка була передана громадянином ОСОБА_1 до створеного СФГ Шейко А.П. . Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася заміна землекористувача і обов`язки землекористувача земельної ділянки перейшли до Селянського (фермерського) господарства "Шейко А.П." з дня його державної реєстрації. При цьому вказує, що зі смертю ОСОБА_1 , якому спірна земельна ділянка була надана на праві постійного користування згідно державного акту на право постійного користування землею серії Б № 098708, таке право не є таким, що припинилось. Вважає, що право постійного користування земельними ділянками, набуте в установленому законодавством порядку до 1 січня 2002 року, після набрання чинності статтею 92 Земельного кодексу України не скасовується та не обмежується. Тому у відповідності до законодавства України постійним користувачем земельної ділянки загальною площею 47,00 га в межах згідно з планом, розташованою на території Остриківської сільської ради Токмацького району, право користування на яку оформлено державним актом на право постійного користування землею серії Б № 098708, на сьогодні є Селянське (фермерське) господарство "Шейко А.П.". Також вважає, що СФГ Шейко А.П. не було позбавлено належного йому державного акта на право користування землею, а отже невизнання факту належності йому спірної земельної ділянки є фактично позбавленням його власності в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з приписами частини 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Підстави для здійснення прокурором представництва держави в суді визначені у частинах третій і четвертій статті 23 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14.10.2014.

Відповідно до ч. 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до частити 3 даної статті прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Таким чином, прокурор має право здійснювати в господарському суді представництво законних інтересів держави в особі органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, за виключенням державних компаній.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні № 280/97-ВР від 21.05.1997 місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Статтею 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно із п. 34 ч. 1 ст. 26 вказаного закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, а саме: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Положеннями ст. 12 ЗК України визначені повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, до яких серед іншого належать: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Враховуючи викладене, Остриківська сільська рада Токмацького району Запорізької області є органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 2325283600:11:003:0031, тобто є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Прокурор в позові вказує, Остриківською сільською радою дії щодо припинення незаконного володіння та використання СФГ Шейко А.П. спірних земельних ділянок комунальної власності не вжито, що не відповідає державним інтересам та не сприяє їх захисту, а тому Токмацькою місцевою прокуратурою забезпечується представництво порушених інтересів держави. При цьому вказує, що згідно листа Остриківської сільської ради № 361 від 18.11.2019 сільська рада не має можливості звернутися до суду за захистом прав територіальної громади через відсутність в штаті юриста та відсутність коштів на сплату судового збору, та просить Токмацьку місцеву прокуратуру представляти інтереси територіальної громади в суді щодо витребування із незаконного володіння СФГ Шейко А.П. земельної ділянки з кадастровим номером 2325283600:11:003:0031 площею 47 га.

Враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави, а також визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов до висновку, що прокурор, у межах своїх повноважень, мав право звернутися до суду з позовною заявою в інтересах держави, інтереси держави мають чітке формулювання та вмотивовані у позовній заяві, поданій прокурором.

Станом на час надання ОСОБА_1 права користування спірною земельною ділянкою згідно державного акту діяв Земельний кодекс Української РСР від 18.12.1990, який у відповідній редакції передбачав таке регулювання відносин щодо права постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 7 Земельного кодексу Української РСР від 18.12.1990 користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

Частиною 1 ст. 23 Земельного кодексу Української РСР від 18.12.1990 визначено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, передаються за їх бажанням у власність або надаються в користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки, включаючи присадибний наділ (ч. 1 ст. 50 ЗК Української РСР).

У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства (абзац 5 ст. 7 Земельного кодексу Української РСР від 18.12.1990).

Згідно із ч. 1, 2 ст. 51 Земельного кодексу Української РСР від 18.12.1990 громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства. У заяві зазначаються: бажані розмір і місце розташування ділянки, кількість членів селянського (фермерського) господарства, повідомляється про їх досвід роботи в сільському господарстві і наявність кваліфікації або спеціальної підготовки. Можливі також інші обґрунтування щодо виділення земельної ділянки.

Пунктом 3 частини 1 ст. 27 Земельного кодексу Української РСР від 18.12.1990 передбачено, що право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі: припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.

На час заснування Селянського (фермерського) господарства «Шейко А.П.» (1994 рік) відносини, пов`язані зі створенням і діяльністю селянських (фермерських) господарств, регулював Закон України Про селянське (фермерське) господарство № 2009-XII від 20.12.1991, далі Закон № 2009-XII.

Відповідно до ч. 1, 4, 5 ст. 2 Закону № 2009-XII селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Інтереси селянського (фермерського) господарства перед підприємствами, установами та організаціями, окремими громадянами представляє голова господарства. На ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.

Частиною 1 ст. 4 Закону № 2009-XII визначено, що право на створення селянського (фермерського) господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив таке бажання, має документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господарством, та пройшов конкурсний відбір. Першочергове право на створення селянського (фермерського) господарства надається громадянам, які проживають в сільській місцевості і мають необхідну кваліфікацію або досвід роботи в сільському господарстві.

Згідно із ч. 2 ст. 4 Закону № 2009-XII земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передаються у приватну власність і надаються в користування, в тому числі на умовах оренди. У постійне користування земля надається громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебувають у державній власності. У тимчасове користування земельні ділянки надаються, зокрема, із земель запасу, а також можуть надаватися із земель лісового і водного фондів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 2009-XII громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства. У заяві зазначаються: бажані розмір і місце розташування ділянки, кількість членів селянського (фермерського) господарства, документально підтверджується їх досвід роботи в сільському господарстві та наявність кваліфікації або спеціальної підготовки, обґрунтування щодо розмірів земельної ділянки і перспектив діяльності селянського (фермерського) господарства.

Після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону (ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 2009-XII).

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 29 Закону № 2009-XII діяльність селянського (фермерського) господарства припиняється у разі припинення права власності на землю, права користування земельною ділянкою у випадках, передбачених ст. ст. 27, 28 Земельного кодексу України.

За змістом наведених норм станом на час створення Селянського (фермерського) господарства «Шейко А.П.» можливість реалізації права на створення селянського (фермерського) господарства була підпорядкована фактичному одержанню громадянином, зокрема, права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства. Наявність у засновника визначеного законом права на земельну ділянку була однією з умов державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи. Більше того, право користування земельною ділянкою мало припинятися з припиненням діяльності селянського (фермерського) господарства (п. 3 ч. 1 ст. 27 Земельного кодексу Української РСР від 18.12.1990), а припинення права користування земельною ділянкою мало наслідком припинення діяльності цього господарства (п. 2 ч. 1 ст. 29 Закону № 2009-XII).

Передбачені законом особливості надання фізичній особі земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства підтверджують те, що таку ділянку можна було безоплатно отримати лише для створення відповідного господарства, після чого її використання можливе було тільки для ведення селянського (фермерського) господарства, тобто для вироблення, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції (ч. 1 ст. 2 Закону №2009-XII). Таку діяльність здійснює саме селянське (фермерське) господарство, а не його засновник. Іншими словами, після набуття засновником селянського (фермерського) господарства права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства та проведення державної реєстрації останнього постійним користувачем зазначеної ділянки стає селянське (фермерське) господарство.

Враховуючи викладене, з моменту створення Селянського (фермерського) господарства «Шейко А.П.» відбулася фактична заміна постійного землекористувача, і обов`язки останнього перейшли до селянського (фермерського) господарства з дня його державної реєстрації. Державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства за його засновником не змінює вказаний висновок, оскільки після державної реєстрації такого господарства саме воно як суб`єкт підприємницької діяльності могло використовувати відповідну ділянку за її цільовим призначенням, тобто бути постійним користувачем. Відтак з часу державної реєстрації цього господарства воно повноважне зареєструвати за собою право постійного користування земельною ділянкою, яку раніше для ведення селянського (фермерського) господарства отримав його засновник.

З 01.01.2002 набрав чинності Земельний кодекс України № 2768-ІІІ від 25.10.2001.

Згідно із ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Вичерпний перелік осіб, які могли набувати земельні ділянки у постійне користування, був визначений у ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України від 25.10.2001. Фермерські господарства та фізичні особи до вказаного переліку не належали.

Але у п. 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (в редакції до 2004 року) було передбачено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2005 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду строк оренди визначається селянським (фермерським) господарством відповідно до закону.

22.09.2005 Конституційний Суд України ухвалив рішення № 5-рп/2005, згідно з яким визнав неконституційним п. 6 розділу Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України від 25.10.2001, щодо обов`язку переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди. Конституційний Суд України вказав, що немає підстав визнавати неконституційною ст. 92 Земельного кодексу України від 25.10.2001, оскільки використання у ній терміна «набувають» (який означає «ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь» ) вказує на те, що ця стаття не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення (абзац 11 п. 5.3 мотивувальної частини вказаного рішення).

Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01.01.2002, не втрачається внаслідок його непереоформлення користувачем, який за Земельним кодексом України від 25.10.2001 не є суб`єктом такого права. Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов`язків щодо вказаної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства. Тому право постійного користування земельною ділянкою, яке від засновника перейшло до Селянського (фермерського) господарства «Шейко А.П.» , не припинилося ані через зміни у земельному законодавстві, ані через смерть засновника.

На час смерті засновника С(Ф)Г «Шейко А.П.» перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою був визначений у ст. 141 Земельного кодексу України від 25.10.2001. Ця стаття не регламентувала припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі приписів Земельного кодексу Української РСР від 18.12.1990. А в Земельному кодексі Української РСР від 18.12.1990 не було такої підстави для припинення права постійного користування земельною ділянкою як смерть фізичної особи-користувача. Припинення права користування земельною ділянкою згідно із п. 3 ч. 1 ст. 27 Земельного кодексу Української РСР від 18.12.1990 могло відбутися, зокрема, через припинення діяльності селянського (фермерського) господарства.

Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з передбачених у ст. 141 Земельного кодексу України від 25.10.2001 підстав, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою поза межами підстав, визначених у ст. 141 Земельного кодексу України від 25.10.2001, є такими, що порушують це право.

Оскільки після проведення державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи право постійного користування земельною ділянкою, наданою засновникові для ведення такого господарства, набуває останнє, то смерть засновника селянського (фермерського) господарства не породжує у спадкоємців такого засновника права успадкувати право постійного користування земельною ділянкою, яку засновник отримав для ведення зазначеного господарства та створив (зареєстрував) останнє за Законом № 2009-XII.

Таким чином, С(Ф)Г «Шейко А.П.» правомірно користується спірною земельною ділянкою станом на даний час.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Прокурор не довів суду факт незаконного, без відповідної правової підстави володіння та користування відповідачем за первісним позовом спірною земельною ділянкою, а відтак не довів підстави для задоволення заявленого позову, в тому числі не довів порушення майнових інтересів органу місцевого самоврядування щодо володіння та розпорядження цією земельною ділянкою та порушення інтересів держави.

За таких обставин, у задоволенні первісного позову Заступника керівника Токмацької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області про витребування із незаконного володіння Селянського (фермерського) господарства "Шейко А.П." на користь Остриківської сільської об`єднаної територіальної громади в особі Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 2325283600:11:003:0031 площею 47 га, що розташована на території Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області, слід відмовити.

Твердження прокурора про припинення права користування земельною ділянкою після смерті засновника С(Ф)Г «Шейко А.П.» є необґрунтованими та безпідставними, оскільки з моменту створення С(Ф)Г «Шейко А.П.» як юридичної особи відбулась заміна землекористувача у відносинах, а саме фізична особа - фермер (Шейко А.П.) вибув зі спірних правовідносин, натомість його місце у спірних правовідносинах землекористування в силу вимог Закону України Про селянське (фермерське) господарство зайняло створене фермерське господарство, як землекористувач.

Одержання громадянином-засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття фермерським господарством правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою для припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення фермерського господарства і подальшої державної реєстрації фермерського господарства як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

З урахуванням викладеного, право постійного користування землею не є таким, що припинилося.

Витрати зі сплати судового збору за первісним позовом в сумі 12181,18 грн. покладаються на прокуратуру Запорізької області згідно із п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Щодо вимог за зустрічним позовом Селянського (фермерського) господарства "Шейко А.П." до Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області про визнання права постійного користування земельною ділянкою суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 51 Земельного кодексу УРСР від 18.12.1990 (у редакції на момент створення СФГ "Шейко А.П.") громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до ст. 7 Земельного кодексу УРСР від 18.12.1990 (у редакції на момент створення СФГ "Шейко А.П.") користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно із ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу УРСР від 18.12.1990 (у редакції на момент створення СФГ "Шейко А.П.") право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З наведеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання земельної ділянки Шейко А.П., земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про селянське (фермерське) господарство № 2009-XII від 20.12.1991 (у редакції на момент створення СФГ "Шейко А.П."; втратив чинність 29 липня 2003 року - з моменту набрання чинності Законом України Про фермерське господарство № 973-IV від 19.06.2003) після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Таким чином, законодавством, чинним на момент створення СФГ "Шейко А.П.", було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

19.06.2003 було прийнято новий Закон України № 937-IV Про фермерське господарство (далі - Закон № 937-IV), яким Закон України Про селянське (фермерське) господарство № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

У статті 1 Закону № 937-IV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно із ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 7 Закону № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону № 937-IV).

Отже, й на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17 (провадження № 14-385цс19).

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 92 Земельного кодексу України (у редакції чинній станом на момент смерті засновника - ОСОБА_1 ) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування"; заклади освіти незалежно від форми власності; співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

З наведеного вбачається, що на момент смерті засновника СФГ Шейко А.П. - ОСОБА_1 право громадян та приватних юридичних осіб на використання земельних ділянок на підставі права постійного користування законодавством не передбачено.

Пунктом 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України (у редакції чинній станом на момент смерті засновника - ОСОБА_1 ) який діяв з 01 січня 2002 року (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України) до 22 вересня 2005 року, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01 січня 2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди на них.

Проте Конституційний Суд України Рішенням N 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Отже, громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

З моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа. Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18).

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

У пункті 7.27. постанови від 05 листопада 2019 року у справі № 906/392/18 (провадження № 12-57гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Так, статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції чинній станом на момент смерті засновника - ОСОБА_1 ) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до приписів частини першої статті 27 Земельного кодексу Української РСР (у редакції Закону від 13 березня 1992 року), яка діяла до 01 січня 2002 року, право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

З викладеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві (як чинному на момент створення СФГ Шейко А.П. , так і з 01 січня 2002 року й до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника СФГ відсутня.

Адже правове становище СФГ як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Отже, у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

З моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника.

У разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18.

Як свідчать матеріали справи, рішенням виконавчого комітету Токмацької міської ради народних депутатів Запорізької області УРСР від 23.07.1991 № 163/3 Про виділення земель для ведення фермерського господарства вирішено:

- виділити земельну ділянку із земель запасу площею 50 га ОСОБА_1 ,

- головному інженеру-землевпоряднику виконкому ОСОБА_3 уточнити земельну площу та видати державний акт на право користування землею строком на один рік із подальшим переоформленням в постійне користування.

В подальшому був виданий державний акт на право користування землею серії Б № 098708 ОСОБА_1 для організації фермерського господарства, за яким останньому надано у постійне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, площею 50 га ріллі.

Вказаний державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 103 від 09.08.1995.

Матеріали справи свідчать, що Селянське (фермерське) господарство Шейко А.П. було зареєстроване у 1994 році як юридична особа.

Громадянином - засновником був отриманий Державний акт на право користування земельною ділянкою та проведена його державна реєстрація, а також останнім засновано СФГ Шейко А.П. , яке зареєстроване як юридична особа. Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою з дня державної реєстрації СФГ воно набуло права та обов`язки землекористувача.

За таких обставин, суд вважає, що зі смертю ОСОБА_1 , якому спірна земельна ділянка була надана на праві постійного користування згідно з державним актом на право користування землею від 09.08.1995 серії Б № 098708, таке право не є таким, що припинилось.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права.

Частиною 3 ст. 152 Земельного кодексу України (в чинній редакції на даний час) визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач за зустрічним позовом довів суду наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи те, що наявність у Селянського (фермерського) господарства Шейко А.П. права постійного користування земельною ділянкою площею 47 га (кадастровий номер 2325283600:11:003:0031 оспорюється, суд дійшов висновку, що зустрічний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню шляхом визнання за Селянським (фермерським) господарством Шейко А.П. права постійного користування земельною ділянкою площею 47,0 га, з кадастровим номером 2325283600:11:003:0031, розташованої на території Остриківської сільської ради Токмацького району, призначеної для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_1 , відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії Б № 098708, виданого на підставі рішення Токмацького міськвиконкому від 23.07.1991 № 163/3.

Витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом в сумі 2102,00 грн. покладаються на відповідача за зустрічним позовом - Остриківську сільську раду Токмацького району Запорізької області відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Суд не вирішує питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн., зазначених у зустрічному позові в попередньому розрахунку судових витрат, оскільки позивач за зустрічним позовом не просив в прохальній частині зустрічного позову їх стягнути, а також не надав будь-яких доказів понесення таких витрат, доказів на підтвердження їх надання, обсягу та вартості.

У судовому засіданні, яке відбулося 22.10.2020, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 126, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В

1. У задоволенні первісного позову Заступника керівника Токмацької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області про витребування із незаконного володіння Селянського (фермерського) господарства "Шейко А.П." на користь Остриківської сільської об`єднаної територіальної громади в особі Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 2325283600:11:003:0031 площею 47 га, що розташована на території Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області, - відмовити.

2. Зустрічний позов Селянського (фермерського) господарства Шейко А.П. до Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області задовольнити.

3. Визнати за Селянським (фермерським) господарством Шейко А.П. (71752, Запорізька область, Токмацький район, с. Остриківка, ідентифікаційний код 22142002) право постійного користування земельною ділянкою площею 47,0 га з кадастровим номером 2325283600:11:003:0031, розташованої на території Остриківської сільської ради Токмацького району, призначеної для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_1 , відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії Б № 098708, виданого на підставі рішення Токмацького міськвиконкому від 23.07.1991 № 163/3.

4. Стягнути з Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області (71752, Запорізька область, Токмацький район, с. Остриківка, вул. Остриківська, буд. 78-А, ідентифікаційний код 04353451) на користь:

- Селянського (фермерського) господарства Шейко А.П. (71752, Запорізька область, Токмацький район, с. Остриківка, ідентифікаційний код 22142002) витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп., видавши наказ.

5. Витрати зі сплати судового збору за первісним позовом в сумі 12181,18 грн. покласти на прокуратуру Запорізької області згідно із п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Повне рішення складено - 02.11.2020 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.