Ухвала

від 12.11.2020 по справі 910/17452/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА

м. Київ

12.11.2020Справа № 910/17452/20

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю В-Центр в інтересах Приватного акціонерного товариства "РІТМ"

Про забезпечення позову

поданої після подання позовної заяви до ОСОБА_1 про стягнення 2.133.440,00 грн збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою

Суддя Ващенко Т.М.

Без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю В-Центр в інтересах Приватного акціонерного товариства "РІТМ" звернулось до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на прості іменні акції Приватного акціонерного товариства "РІТМ" у кількості 2.133.440 штук номінальною вартістю 1 (одна) грн кожна (міжнародний ідентифікаційний код цінних паперів НОМЕР_1), які належать на праві власності ОСОБА_1 ;

- заборони Приватному акціонерному товариству РІТМ , Публічному акціонерному товариству "Національний депозитарій України", Товариству з обмеженою відповідальністю Фондова компанія Емісія , Акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк", та будь-яким іншим особам та іншим депозитарним установам вчиняти будь-які дії щодо простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства "РІТМ" у кількості 2.133.440 штук номінальною вартістю 1 (одна) грн кожна (міжнародний ідентифікаційний код цінних паперів НОМЕР_1), які належать на праві власності ОСОБА_1 , які направлені на внесення змін до системи депозитарного обліку щодо цих акцій, а також їх відчуження та передачу іншим особам (в тому числі в заставу, користування, управління);

- зобов`язання Публічного акціонерного товариства Національний депозитарій України внести зміни до системи депозитарного обліку щодо накладення арешту на цінні папери - прості іменні акції Приватного акціонерного товариства "РІТМ" у кількості 2.133.440 штук номінальною вартістю 1 (одна) грн кожна (міжнародний ідентифікаційний код цінних паперів НОМЕР_1), які належать на праві власності ОСОБА_1 , направити повідомлення разом із ухвалою про забезпечення позову депозитарним установам, на рахунках яких обліковуються прості іменні акції Приватного акціонерного товариства "РІТМ" про арешт простих іменних акцій та про заборону вчиняти будь-які дії із зазначеними цінними паперами.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд встановив наступне.

Предметом спору за позовною заявою, поданою заявником до ОСОБА_1 , є стягнення з останнього 2.133.440,00 грн збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, а саме, вчиненням правочину з відчуження майна шляхом зловживання вказаною посадовою особою посадовими обов`язками, з перевищенням встановлених статутом та законом повноважень, та з особистою зацікавленістю, в розмірі, що складає суму податку на додану вартість, яку Приватне акціонерне товариство "РІТМ" зобов`язане сплатити за результатами вчинення директором правочину з відчуження майна.

Заяву обґрунтовано тим, що за відповідачем зареєстровано лише земельну ділянку вартістю 50.427,90 грн та акцій ПрАТ РІТМ номінальною вартістю 2.870.575,00 грн, будь-яке інше майно та доходи у відповідача відсутні, що унеможливить виконання рішення в суду в даній справі та зумовить банкрутство ПрАТ РІТМ , за умови не застосування заявлених заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як передбачено в ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

За приписами чинного процесуального кодексу особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Системний аналіз положень частини 1 статті 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Так, згідно зі статтями 73, 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доводи позивача про відсутність у відповідача іншого майна крім земельної ділянки та акцій не свідчить про наявність реальних, існуючих обставин, які вказують на можливість ухилення контрагента заявника від виконання рішення суду, чи вчинення ним дій, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.

При оцінці збалансованості інтересів сторін судом враховано, що твердження заявника про приховування відповідачем своїх доходів та майна з метою уникнення майнової відповідальності, не підтверджено жодними належними та допустимими доказами, гуртуються на власних припущеннях заявника.

Відтак, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд дійшов висновку, що заява про вжиття, визначених заявником заходів забезпечення позову, не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо наявності існуючих обставин, які вказують на ухилення відповідача від виконання рішення суду, та як наслідок, доцільності та необхідності термінового забезпечення позову.

Таким чином, заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про стягнення з відповідача грошових коштів, а тому заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

За приписами ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

На підставі викладеного, враховуючи положення Глави 8 Розділу І ГПК України, оскільки заяву про забезпечення позову судом розглянуто, тому витрати по сплаті судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову, відшкодуванню та поверненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 123, 136-140, 234, 235 ГПК України Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову Товариству з обмеженою відповідальністю В-Центр в інтересах Приватного акціонерного товариства "РІТМ".

Ухвала набирає законної сили 12.11.20. та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.М. Ващенко