ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" листопада 2020 р.м. ХарківСправа № 922/885/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Буракової А.М.
при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислове підприємство "Прогрес", м. Харків про стягнення 378628,56 грн. за участю представників:
позивача - Мовчан М.В.
відповідача - не з`явився
ВСТАНОВИВ:
Харківська міська рада (позивач) звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислове підприємство "Прогрес" безпідставно збережені у період з 01.01.2018 по 30.06.2019 кошти у розмірі орендної плати в сумі 378628,56 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не сплачував за користування земельною ділянкою по вул. Тернопільській, 6 у м. Харкові плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради, як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати в сумі 378628,56 грн. В якості правових підстав позову посилається на ст.ст.1212-1214 Цивільного кодексу України.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.03.2020 (суддя Лавренюк Т.А.) було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін.
19 червня 2020 року відповідач надав відзив на позовну заяву (вх.№ 12812), згідно якого просив суд відмовити в позові повністю за недоведеністю та необґрунтованістю. При цьому відповідач посилався на відсутність предмета спору, оскільки відсутність договору оренди земельної ділянки не є підставою для твердження позивача про те, що відповідач зберіг у себе грошові кошти за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). Також, відповідач не погоджувався із розрахунком площі земельної ділянки, посилаючись на те, що позивачем не враховано поверховості будівлі, у зв`язку з чим замість того, щоб застосувати площу під будівлею позивачем застосовано загальну площу. Крім того, відповідач зазначав, що позивач не довів належними доказами, що власником земельної ділянки по вул. Тернопільській, 6 з кадастровим номером 6310138800:12:057:0088 є саме територіальна громада в особі Харківської міської ради, в той час як із змісту витягу з Державного земельного кадастру у розділі "Форма власності" відсутня інформація про зареєстроване право власності за територіальною громадою. Предметом позову є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, тоді як положення ст. 1212 Цивільного кодексу України передбачають повернення майна, в даному випадку земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомості. На думку відповідача правовідносини, які застосовує позивач, не відповідають предмету та підставі позову, оскільки позивач стягує з відповідача кошти у розмірі орендної плати, які регулюються главою 58 Цивільного кодексу України "Найм (оренда)". Окрім того, відповідачем у відзиві на позов було зазначено орієнтовний розрахунок судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи в розмірі 10000,00 грн.
23 червня 2020 року позивач надав до суду відповідь на відзив у справі 922/885/20 згідно якої просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Розпорядженням керівника апарату суду "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи" від 03.08.2020 № 431/2020 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 922/885/20 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Лавренюк Т.А.
На підставі повторного автоматизованого розподілу справи був визначений наступний склад суду для розгляду справи № 922/885/20: суддя Буракова А.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2020.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.08.2020 (суддя Буракова А.М.) було прийнято справу № 922/885/20 та призначено повторне проведення підготовчого провадження, призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні.
16 вересня 2020 року відповідач надав письмові пояснення (вх.№ 21378), згідно яких просив суд відмовити позивачу в позові за необґрунтованістю. При цьому у наданих поясненнях відповідач вказував наступне: позивач у позові невірно розраховує площу, оскільки належних доказів, що відповідач користується саме такою площею, яку визначив позивач у пропорційному співвідношенні, останній до суду не надав; наданий позивачем витяг з Державного земельного кадастру від 28.10.2019 ніяким чином не підтверджує, що відповідач користується всією земельною ділянкою або її частиною; позивач частково невірно обрав предмет та підставу позову, а також спосіб захисту цивільних прав та інтересів, стягуючи у судовому порядку безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки.
17 вересня 2020 року судом була постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 08.10.2020 о 11:30.
08 жовтня 2020 року судом була постановлена ухвала про відкладення розгляду справи по суті на 02.11.2020 о 14:00.
Представник позивача у судовому засіданні 02.11.2020 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином, уповноваженого представника в призначене судове засідання не направив.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Як вказує позивач у позовній заяві, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.02.2020 № 201919818 право власності на нежитлові будівлі по вул. Тернопільській, 6 у м. Харкові, а саме: літ. "А-1" загальною площею 2509,3кв.м., літ. "Б-3" загальною площею 8176,6кв.м., літ. "Г-3" загальною площею 3707,4кв.м., літ. "В-1" загальною площею 84,4кв.м., літ. "З-1" загальною площею 531,5кв.м. з 06.12.2017 по 19.07.2019 було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислове підприємство "Прогрес" на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 01.08.2017. Згідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.10.2019 № НВ-0003972792019 земельна ділянка площею 2,1001 га з кадастровим номером 6310138800:12:057:0088 по вул. Тернопільській, 6 у м. Харкові знаходиться у комунальній власності. Категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання - для експлуатації та обслуговування нежитлових х будівель літ. "А-1" (виробничо-складська будівля), літ. "Б-3" (цех з виготовлення м`яких меблів), літ. "В-1" (майстерня, насосна), літ. "Г-3" (виробнича будівля), літ. "Е-1" (склад, гараж), літ. "Ж-1" (фарбувальний цех), літ. "З-1" (котельня). Датою державної реєстрації вказаної земельної ділянки є 29.02.2016. Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на земельну ділянку по вул. Тернопільській, 6 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138800:12:057:0088, дана земельна ділянка площею 2,1001 га перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.
Також, позивач вказує, що ТОВ "Промислове підприємство "Прогрес" у період з 01.01.2018 по 30.06.2019 не сплачувало за користування земельною ділянкою по вул. Тернопільській, 6 у м. Харкові плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 378628,56 грн.
26.02.2020 Департаментом територіального контролю Харківської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки з урахуванням звіту з геодезичної зйомки земельної ділянки по вул. Тернопільській, 6 у м. Харкові, розробленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут планування території" та витягу з Державного земельного кадастру від 28.10.2019 № НВ-0003972792019.
Обстеженням на місцевості встановлено, що земельна ділянка площею 2,1001 га (кадастровий номер 6310138800:12:057:0088) по вул. Тернопільській, 6 у м. Харкові використовується для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель.
За результатами обстеження складено Акт обстеження земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Тернопільська, 6 (кадастровий номер 6310138800:12:057:0088) від 26.02.2020.
Відповідно до інформації ГУ ДФС у Харківській області від 12.10.2018 № 24985/9/20-40-12-15-24 ТОВ "Промислове підприємство "Прогрес" у Східній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області за адресою: м. Харків, вул. Тернопільська, 6 платником плати за землю не обліковується.
Розрахунок розміру безпідставно збережених ТОВ "Промислове підприємство "Прогрес" коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по вул. Тернопільській, 6 у м. Харкові (кадастровий номер 6310138800:12:057:0088) від 18.06.2019 № 994/0/45-19, виданого Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області.
Зазначені фактичні обставини стали підставою для звернення Харківської міської ради до суду із цим позовом до ТОВ "Промислове підприємство "Прогрес" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності по вул. Тернопільській, 6 у м. Харкові, кадастровий номер 6310138800:12:057:0088.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Згідно зі статями 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.
У силу статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 цього Кодексу власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.
Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212, 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.
Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 цього Кодексу).
Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
Визначення земельної ділянки наведено в частині 1 статті 79 ЗК України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Як встановлено приписами частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 ГПК України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 названого Закону).
Отже, позивач у даній справі мав надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України "Про оренду землі" у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів)).
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №922/392/18, від 07.02.2019 у справі №922/3639/17, від 06.02.2018 у справі № 923/921/17.
Разом з тим, судом встановлено, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №204800081 від 19.03.2020 право власності Харківської міської ради на земельну ділянку площею 2,1001 га з кадастровим номером 6310138800:12:057:0088 було зареєстроване 14.02.2020 за №35533558.
В інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №201919818 від 26.02.2020 вказується інформація про іншу земельну ділянку площею 0,4108 га з кадастровим номером 6310138800:12:057:0029.
З графи "Форма власності" витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.10.2019 № НВ-0003972792019 вбачається те, що інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня.
Таким чином, суд дійшов висновку, що тільки з 14.02.2020 Харківська міська рада є власником земельної ділянки площею 2,1001 га з кадастровим номером 6310138800:12:057:0088.
За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених грошових коштів у розмірі орендної плати у сумі 378628,56 грн. за період з 01.01.2018 по 30.06.2019 є безпідставними, оскільки у вказаний період позивач не був власником спірної земельної ділянки та не мав можливості передавати її в оренду.
Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У відповідності до ч.1, ч.2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Отже, підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підтверджуються матеріалами справи, вони є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим судовий збір покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 86, 91, 120, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Позивач - Харківська міська рада (61003, м. Харків, м. Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243).
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислове підприємство "Прогрес" (61109, м. Харків, вул. Тернопільська, 6, код ЄДРПОУ 41023270).
Повне рішення складено "12" листопада 2020 р.
Суддя А.М. Буракова
Суд | Господарський суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 02.11.2020 |
Оприлюднено | 13.11.2020 |
Номер документу | 92796141 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Харківської області
Буракова А.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні