Ухвала

від 12.11.2020 по справі 520/4528/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/4528/19

Провадження № 2/947/880/20

УХВАЛА

12.11.2020 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі - Кириковій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державного підприємства Агенція державної реєстрації , третя особа - ТОВ Ремстрой-Україна , про визнання права власності ,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду міста Одеси перебуває на розгляді цивільна справа ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державного підприємства Агенція державної реєстрації , третя особа - ТОВ Ремстрой-Україна , про визнання права власності, яка надійшла до суду 05.03.2019 року, провадження в якій відкрито ухвалою суду від 18.03.2019 року.

У позові позивачкою заявлено вимоги про визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 18.03.2019 року вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .

Так, у підготовче судове засідання призначене на 06.08.2020 року позивачка не з`явилась, про дату, час і місце проведення якого була належним чином повідомлена, однак 04.08.2020 року на електронну скриньку суду надійшла заява про відкладення судового засідання, у зв`язку з чим судом було відкладено підготовче судове засідання на 14.09.2020 року.

У підготовче судове засідання призначене на 14.09.2020 року позивачка не з`явилась, про дату, час і місце проведення якого повідомлялась належним чином, про причин неявки суд не повідомила.

У зв`язку з чим, з урахуванням строків проведення підготовчого судового засідання, судом 14.09.2020 року було ухвалено закрити підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 19.10.2020 року.

13.10.2020 року до суду надійшла заява від представника позивачки - ОСОБА_3 , якою повідомлено, що між нею та ОСОБА_1 договір про надання правової допомоги розірвано.

У судове засідання призначене на 19.10.2020 року позивачка ОСОБА_1 не з`явилась, про дату, час і місце проведення якого була належним чином повідомлена, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення судової повістки наявним в матеріалах справи, однак про причини неявки позивачка суд не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності не надходило. У зв`язку з чим, судом було відкладено судове засідання на 12.11.2020 року.

У судове засідання призначене на 12.11.2020 року позивачка ОСОБА_1 повторно поспіль не з`явилась, про дату, час і місце проведення якого була належним чином повідомлена, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення судової повістки наявним в матеріалах справи, однак про причини неявки позивачка суд не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності не надходило.

Суд зазначає, що усі виклики позивачки здійснювались шляхом направлення судової повістки про повідомлення дати, часу і місця проведення судового засідання, через засоби поштового зв`язку разом з рекомендованим поштовим повідомленням про вручення на адресу місця мешкання позивачки, зазначену останньою у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_2 , про зміну якої позивачкою суд не сповіщалось.

Частинами 2,3 ст.43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані:

1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу;

2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи;

3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою;

4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази;

5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні;

6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки;

7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.4 ст.10 ЦПК України та ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні у справі Калашников проти Росії , Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі Пономарьов проти України наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Позивач має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі Круз проти Польщі від 19.06.2001 року. У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст.17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Вищевказані норми процесуального права мають сприяти розглядові цивільних справ у розумні строки, оскільки неявка до суду позивача може свідчити про втрату ним інтересу до вирішення справи, а вирішення спору у такому випадку було б порушенням принципу диспозитивності.

Неявки сторони позивача призводять до неможливості розгляду справи, порушення судом строків розгляду справи, а також може призвести до порушення прав та інтересів інших учасників процесу, з урахуванням того, що в даному випадку дії позивача виключають його зацікавленість в розгляді справи та підтриманні заявленого позову.

В порушення зазначених норм процесуального права та не зважаючи на прийняті судом заходи для сприяння здійсненню позивачем своїх прав, остання не виконала покладені на неї процесуальні обов`язки та тричі поспіль не з`являється до судових засідань, не цікавиться особисто ініційованим судовим провадженням.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання та від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з вимогами ЦПК України суд не повинен з`ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд також зазначає, що Верховний Суд в постанові від 22.05.2019 року по справі №310/12817/13, також дійшов висновку, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду.

Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Враховуючи вищевикладене, неявки позивача до судового засідання без поважних причин, суд дійшов висновку та вважає, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державного підприємства Агенція державної реєстрації , третя особа - ТОВ Ремстрой-Україна , про визнання права власності, підлягає залишенню без розгляду.

Також дії суду не порушують права позивача виходячи з наступного.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження , зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух .

Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992р.).

З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1998 року та "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним . Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Отже, залишення позову без розгляду не порушує право позивача на доступ до суду, оскільки не перешкоджає позивачеві для повторного звернення до суду з таким позовом, після усунення умов, що були підставою для залишення його заяви без розгляду.

Відповідно до ч.9 ст.158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

З урахуванням того, що позов, в забезпечення якого ухвалою суду від 18.03.2019 року вжито заходи забезпечення позову, підлягає залишенню без розгляду, суд доходить до висновку, що необхідність у вказаних вжитих судом заходах забезпечення позову відпала, у зв`язку з чим останні на підставі ч.9 ст.158 ЦПК України підлягають скасуванню.

Керуючись ст. п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, п. 15.5 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державного підприємства Агенція державної реєстрації , третя особа - ТОВ Ремстрой-Україна , про визнання права власності - залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачеві, що залишення позову без розгляду, не перешкоджає повторному зверненню до суду з цим позовом, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Скасувати заходи забезпечення позову по цивільній справі №520/4528/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державного підприємства Агенція державної реєстрації , третя особа - ТОВ Ремстрой-Україна , про визнання права власності , вжиті ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 18 березня 2019 року, а саме:

- Скасувати арешт накладений на квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Головуючий Калініченко Л. В.