Ухвала

від 12.11.2020 по справі 120/6603/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

м. Вінниця

12 листопада 2020 р. Справа № 120/6603/20-а

11:25год

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Дмитришена Р.М., розглянувши матеріали позовної заяви за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до: Вінницької міської територіальної виборчої комісії Вінницького району Вінницької області (вул. Брацлавська, 85, м. Вінниця, 21000, код ЄДРПОУ 43769110) про: визнання незаконними дій та бездіяльності, визнання незаконним протоколу, визнати такими, що підпадають під ознаки п.п. 4.4 Рішення Конституційного Суду України від 05.10.2005 №6-рп 2005 Закони та Постанова ВРУ від 15.07.2020 №795-ІХ

ВСТАНОВИВ:

11.11.2020 о 15:20 год. на електрону адресу Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Вінницької міської територіальної виборчої комісії Вінницького району Вінницької області, в якому позивач просить суд:

- Визнати неправомірними та незаконними дії та бездіяльність Вінницької міської територіальної виборчої комісії Вінницького району Вінницької області щодо застосування при організації та проведенні виборів у місті Вінниці 25 жовтня 2020 року та при встановленні результатів голосування з виборів депутатів Вінницької міської ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року законодавчих норм, які звужували зміст та обсяги існуючих на час прийняття 28 червня 1996 року Конституції України (254к/96-ВР) та Закону України Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 14 січня 1998 року №14/98-ВР виборчих прав громадян, у тому числі позивача.

- Визнати неправомірними та незаконними дії та бездіяльність Вінницької міської територіальної виборчої комісії Вінницького району Вінницької області щодо не дотримання нею принципу верховенства права, а також не застосування при організації та проведення місцевих виборів 2020 року на території міста Вінниці, а також при встановленні результатів голосування з виборів депутатів Вінницької міської ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року норм прямої дії Конституції України (254к/96-ВР), введеної в дію спеціальним Законом України від 28.06.1996 року № 254/96-ВР, та доведеної до відома населення у порядку, встановленому законом шляхом їх опублікування у офіційних друкованих виданнях Голос України 13.07.1996 року та Відомості Верховної Ради України від 23.07.1096 року, № 30, стаття 142.

- Визнати Вінницьку міську територіальну виборчу комісію Вінницького району Вінницької області, органом, який не мав законних повноважень організовувати та проводити місцеві вибори у місті Вінниці, а також органом, який не має прав і повноважень встановлювати результати голосування з виборів депутатів Вінницької міської ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року у зв`язку з утворенням цього органу неналежним суб`єктом права.

- Визнати вибори депутатів Вінницької міської ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі 25 жовтня 2020 року організовані та проведені на підставі Постанови Верховної Ради України від 15 липня 2020 року № 795-ІХ "Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році" та Виборчого кодексу України від 19 грудня 2019 року № 396-ІХ (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2020, № 7, № 8, № 9, ст.48) такими, що не можуть вважатись вільними.

- Визнати Протокол Вінницької міської територіальної виборчої комісії Вінницького району Вінницької області, від 06 листопада 2020 року про встановлення результатів голосування з виборів депутатів Вінницької міської ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі незаконним.

- Визнати такими, що підпадають під ознаки встановлені пунктом 4.4 Рішення Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 року №6-рп 2005 наступні Закони України:

№2952-УІ від 01.02.2011, ВВР, 2011, №10, ст. 68;

№ 586-УІІ від 19.09.2013, ВВР, 2014, №11, ст.142;

№742-УІІ від 21.02.2014, ВВР, 2014, № 11, ст.143;

№1401-УІІІ від 02.06.2016, ВВР, 2016, №28, ст.532;

№2680-УІІІ від 07.02.2019, ВВР, 2019, № 9, ст.50;

№ 27-ІХ від 03.09.2019, ВВР, 2019, №38, ст.160.

- Визнати Постанову Верховної Ради України від 15 липня 2020 року № 795-ІХ "Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році" такою, що підпадає під ознаки поняття узурпація визначеного пунктом 4.4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України 6-рп/2005 від 05 жовтня 2005.

Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає та встановлює Кодекс адміністративного судочинства України (КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного) (ст. 12 КАС України).

Крім того, передбачено особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ, які урегульовано главою 11 КАС України. Зокрема розгляд окремих категорій складних справ урегульовано §1 глави 11 КАС України, розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ - §2 глави 11 КАС України.

Кодексом адміністративного судочинства України також визначено предметну юрисдикцію, інстанційну юрисдикцію, територіальну юрисдикцію (підсудність) та виключну підсудність (§1, §2, §3 гл. 1 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Отже системний аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що КАС України імперативно врегульовує питання підсудності адміністративних справ, і певні категорії, які можуть розглядатися за правилами адміністративного судочинства в окремих позовних провадженнях.

Особливості провадження у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій визначено ст. 273 КАС України, в силу частини 1 якої право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій мають суб`єкти відповідного виборчого процесу (крім виборчої комісії), а також ініціативна група референдуму, інші суб`єкти ініціювання референдуму.

Відповідно до ч. 4 ст. 273 КАС України, рішення, дії чи бездіяльність територіальних (окружних) виборчих комісій щодо підготовки та проведення місцевих виборів, виборів Президента України, народних депутатів України; обласних комісій з референдуму і комісії Автономної Республіки Крим з всеукраїнського референдуму, а також членів зазначених комісій оскаржуються до окружного адміністративного суду за місцезнаходженням відповідної комісії.

Так, позивач у пунктах 3, 4, 5, 6, 7 прохальної частини позовної заяви просить суд визнати неправомірними та незаконними дії та бездіяльність Вінницької міської територіальної виборчої комісії Вінницького району Вінницької області та визнати незаконним протокол Вінницької міської територіальної виборчої комісії Вінницького району Вінницької області від 06.11.2020.

У пунктах 8, 9 резолютивної частини позовної заяви просить суд:

- Визнати такими, що підпадають під ознаки встановлені пунктом 4.4 Рішення Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 року №6-рп 2005 наступні Закони України:

№2952-УІ від 01.02.2011, ВВР, 2011, №10, ст. 68;

№ 586-УІІ від 19.09.2013, ВВР, 2014, №11, ст.142;

№742-УІІ від 21.02.2014, ВВР, 2014, № 11, ст.143;

№1401-УІІІ від 02.06.2016, ВВР, 2016, №28, ст.532;

№2680-УІІІ від 07.02.2019, ВВР, 2019, № 9, ст.50;

№ 27-ІХ від 03.09.2019, ВВР, 2019, №38, ст.160.

- Визнати Постанову Верховної Ради України від 15 липня 2020 року № 795-ІХ "Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році" такою, що підпадає під ознаки поняття узурпація визначеного пунктом 4.4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України 6-рп/2005 від 05 жовтня 2005.

Відповідно до положень ч. 1 статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу (пункт 3); чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності (пункт 4); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом (пункт 6).

З`ясовуючи питання про дотримання позивачем правил підсудності, а також враховуючи, що першочерговим і ключовим питанням для розв`язання цього спору в судовому порядку є визначення порядку розгляду справи за особливостями, встановленими КАС України для розгляду виборчих спорів, чи в загальному порядку, враховано наступне.

Обґрунтовуючи вимоги про визнання такими, що підпадають під ознаки встановлені пунктом 4.4 Рішення Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 року №6-рп 2005 Закони України, перелік яких наведено вище, то позивач у позовній заяві на арк. 12 абз 5 зверху вказує, що вони є такими, що змінюють конституційний лад в Україні, а з урахуванням імперативної норми п. 2 Рішення КСУ від 05.10.2005 року N 6- рп 2005 є підстави вважати, що прийняття цих законів не відповідає процедурі їх прийняття встановленої нормами Розділу ХІІІ Конституції України (254к/96-ВР) з огляду на те, що така категорія законів за приписами вказаного розділу вимагає їх затвердження на всеукраїнському референдумі.

З даного слід зазначити, що статус Верховної Ради України визначено в Конституції України, відповідно до статті 75 якої Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

У мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2002 від 27 березня 2002 року визначено, що за змістом положень статей 85, 91 Конституції України Верховна Рада України приймає закони та інші правові акти. Вони є юридичною формою реалізації повноважень єдиного органу законодавчої влади в Україні та, відповідно до частини другої статті 147, частини першої статті 150 Конституції України, є об`єктом судового конституційного контролю.

Відтак, питання відповідності закону Конституції України та дотримання процедури розгляду, ухвалення та набрання ним чинності віднесено до юрисдикції Конституційного суду України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.

Обґрунтовуючи позов в частині Постанови Верховної Ради України від 15 липня 2020 року № 795-ІХ "Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році", позивач на арк. 11 два абзаци знизу позовної заяви, на арк. 12 два перших абзаци вказує, що Постанова від 15.07.2020 року №795-ІХ Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році , на думку позивача, є незаконною бо постановлена відповідачем з грубим порушенням строків та періодичності призначення місцевих виборів встановлених нормами ч.1 ст. 141 Конституції України (254к/96-ВР).

Постанова від 15.07.2020 року №795-ІХ, на думку позивача, є незаконною бо постановлена відповідачем без дотримання принципу верховенства права (ст. 8 Конституції України (254к/96-ВР)) та в супереч норм ч. 1 ст. 1 Регламенту ВРУ, затвердженого Законом України від 10 лютого 2010 року №1861-УІ зі змінами, бо не базується на правових нормах офіційної Конституції України (254к/96-ВР).

Відтак, позивач, хоча не визначає в якості відповідача Верховну Раду України, проте стверджує, що постанова прийнята відповідачем та всупереч норм ч. 1 ст. 1 Регламенту ВРУ.

З даного приводу слід зазначити, що питання законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України розглядаються за правилами ст. 266 КАС України (п.1 ч. 1).

Адміністративні справи, зазначені у пунктах 1-3 частини першої ст. 266 КАС України, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п`яти суддів.

Відтак, Вінницький окружний адміністративний суд в цій частині не може бути судом, встановленим законом, оскільки КАС України визначена виключна підсудність такої категорії спорів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі « Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду» , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів » . З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Крім того, Постанова Верховної Ради України від 15 липня 2020 року № 795-ІХ "Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році" не є актом індивідуальної дії, а нормативно-правовим актом, який за визначенням у п. 18 ч. 1 КАС України, є актом управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Особливості розгляду такої категорії спорів, визначені ст.ст. 264, 265, 266 КАС України. Зокрема, відповідно ч. 4, 5, 6 ст. 264 КАС України, у разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов`язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений.

Оголошення повинно містити вимоги позивача щодо оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату, час і місце судового розгляду адміністративної справи.

Оголошення має бути опубліковано не пізніш як за сім днів до підготовчого засідання, а у випадку, визначеному частиною десятою цієї статті, - у строк, визначений судом.

Натомість, особливості розгляду категорії спорів, пов`язаних з виборчим процесом розглядаються за окремим порядком, а саме що регулює розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ - §2 глави 11 КАС України, як зазначено вище.

Відповідно до ч. 11 ст. 273 КАС України, суд вирішує адміністративні справи, визначені цією статтею, у дводенний строк після надходження позовної заяви.

Відтак, вказані вимоги розглядаються за різним провадженням з особливістю, передбаченими для кожної категорії окремо, та мають різні процесуальні строки їх розгляду та вирішення, що виключає їх розгляд в одному провадженні, а відтак не відповідають правилу їх об`єднання.

Разом з тим, виборчий процес має чіткі окреслені часові рамки, зокрема початок виборчого процесу та завершення. Зокрема, початок виборчого процесу з підготовки та проведення місцевих виборів 25 жовтня 2020 розпочався 5 вересня 2020 року.

Щодо оскарження до адміністративного суду спорів, пов`язаними із виборами, установлений п`ятиденний строк із дня прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності (п. 6 ст. 273 КАС України).

Натомість, згідно із ч. 3 ст. 264 КАС України, нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності, що також суперечить правилам об`єднання, оскільки КАС України передбачені різні особливості строків звернення та розгляду таких справ.

Відповідно до частини першої статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Частиною п`ятою статті 172 КАС України передбачено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку щодо неможливості об`єднання в одне провадження заявлених позовних вимог, через належність їх розгляду за правилами виключної підсудності різними судам, та за окремими провадженнями.

Відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Аналогічного висновку прийшла Велика Палата Верховного Суду у подібних правовідносинах у постанові від 14 серпня 2019 року по справі № 9901/430/19 в якій вказала, про правильність повернення позовної заяви на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС, оскільки застосування частини шостої статті 172 КАС було у ситуації позивачів неможливим через непідсудність однієї з позовних вимог Касаційному адміністративному суду у складі Верховного Суду.

Враховуючи обгрутування позовної заяви, підстави для роз`єднання позовних вимог на етапі вирішення питання про відкриття провадження у справі, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 172 КАС України, відсутні, приходжу до висновку, що позовна заява підлягає поверненню позивачу з усіма доданими до неї документами.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 19-27, 169, 172, 264-266, 273 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 повернути позивачеві з усіма доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду у дводенний строк з дня її постановлення.

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна