Рішення

від 12.11.2020 по справі 420/4091/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4091/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бойко О.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом приватного підприємства Агро-Продукт 2018 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення та зобов`язати зареєструвати податкову накладну №1 від 06.11.2019 р., вирішив адміністративний позов задовольнити.

І. Суть спору

15 травня 2020 року позивач, приватне підприємство Агро-Продукт 2018 , звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до відповідачів, до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі накладних або відмову в такій реєстрації №1461217/42376456 від 19.02.2020 року;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати розрахунок коригування № 1 від 10.12.2019 року;

- стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція Позивача

Поданий позов обґрунтований тим, що позивачем виписав податкову накладну №2 від 06.12.2019 року на загальну суму 222892,18 грн., сума ПДВ - 37148,70 грн., по взаємовідносинах з ТОВ КЕРНЕЛ- ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 31454383). В подальшому, як вказує позивач, дану податкову накладну позивач направив до Державної податкової служби України (далі - ДПС) для реєстрації, а 10.12.2019 року позивач отримав квитанцію про реєстрацію податкової накладної №2 від 06.12.2019 року у Єдиному реєстрі податкових накладних. Однак, за твердженням позивача, останній з`ясував, що податкова накладна №2 від 06.12.2019 року міститься в собі помилки, а саме: зазначено невірну дату.

З метою усунення помилок у податковій звітності та правильного відображення і нарахування податкових платежів та ПДВ, позивач направив розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 10.12.2019 №1 до податкової накладної від 06.12.2019 року №2 (далі - розрахунок коригування) згідно з яким зменшено розмір податку на додану вартість на суму 37148,70 грн., зменшено обсяги постачання без урахування податку на додану вартість на суму 185743,48 грн.

Позивач вказує, що розрахунок коригування направлено ним до ДПС для реєстрації, однак, 13.12.2019 року позивач отримав квитанцію про зупинення реєстрації розрахунку коригування з підстав перевищення суми компенсації вартості товару/послуги за кодом УКТЗЕД/ДКПП 1001, зазначеного у розрахунку коригування на зменшення суми податкових зобов`язань, величину залишку такого товару (різниці обсягу придбання постачальника та обсягу постачання отримувача такого товару/послуги), що відповідає вимогам пп.2.5 п.2 Критеріїв ризиковості здійснення операцій .

У позові позивач вказує, що у відповідь на квитанцію про зупинення реєстрації розрахунку коригування, позивач направив відповідні документи щодо господарських взаємовідносин з ТОВ КЕРНЕЛ-ТРЕЙД , однак, контролюючим органом не надано належної оцінки наданим документам і 19.02.2020 року Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - Комісія), прийнято рішення №1461217/42376456 про відмову у реєстрації розрахунку коригування № 1 від 10.12.2019 року.

На переконання позивача, в результаті неправомірної відмови Комісії, в Єдиному реєстрі податкових накладних наразі зареєстрована податкова накладна із зазначенням невірної дати, а у зв`язку із відмовою в реєстрації розрахунку коригування, підприємство не може усунути дану помилку, у зв`язку з чим, позивач змушений звернутись до суду.

Позивач вважає, що у нього наявні передбаченні чинним законодавством України документи, які свідчать про реальність проведення господарських операцій між позивачем та контрагентом та те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав підстав для відмови у реєстрації відповідного розрахунку коригування до податкової накладної.

(б) Позиція Відповідача

18.06.2020 року від представника відповідачів надійшов відзив, у якому, з посиланням на фактичні обставини справи, представник відповідачів зазначив, що зв`язку з відповідністю розрахунку коригування №1 від 10.12.2020 року вимогам пп.2.5 п.2 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених постановою КМУ від 11.12.2019 року №1165, його реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних була зупинена.

Рішення №1461217/42376456 від 19.02.2020 року - видала комісія регіонального рівня. Квитанція про реєстрацію або відмову у реєстрації ПН/РК в ЄРПН та пропозиція і надати відповідні документи щодо підтвердження реєстрації ПН РК в ЄРПН автоматично видається електронною системою Контролюючим органом центрального рівня.

У відзиві представник відповідачів наводить цитування норм постанови Кабінету Міністрів України №1165 від 11.12.2019 року та просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви.

(в) Відповідь на відзив

13 липня 2020 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач навів аналогічні доводи, які зазначені у позовній заяві.

ІІІ. Процедура та рух справи

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 01.06.2020 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №420/4091/20 за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 06.07.2020 року.

Суд ухвалою від 06.07.2020 року витребував у відповідача - ДПС України докази направлення відзиву з додатками позивачу та зупинив провадження у справі №420/4091/20.

08.07.2020 року від представника відповідачів надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів направлення позивачу відзиву засобами електронного зв`язку.

Для вирішення питання про поновлення провадження у справі, суд призначив підготовче засідання на 21.09.2020 року.

27.07.2020 року від представника позивача надійшов розрахунок судових витрат.

21.09.2020 року від представника позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого судового засідання, призначеного на 21.09.2020 року, за відсутності позивача та його представника.

Протокольною ухвалою від 21.09.2020 року суд закрив підготовче провадження у справі №420/4091/20 та призначив розгляд справи по суті на 04.11.2020 року.

Зважаючи на неявку сторін до судового засідання, призначеного на 04.11.2020 року, враховуючи встановлення Державною комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій помаранчевого рівня епідемічної небезпеки поширення COVID-19 у м. Одесі з 09.10.2020 року, наказ Голови Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 року №22-ОС/Д/С про встановлення додаткових обмежень, спрямованих на запобігання, виникнення і поширення коронавірусної хвороби, протокольною ухвалою суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини справи, встановлені судом, та докази на їх підтвердження

Суд встановив, що позивач 09.08.2018 р. зареєстрований в якості юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Основний вид економічної діяльності позивача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код КВЕД 01.11).

В користуванні позивача за договорами оренди знаходяться землі сільськогосподарського призначення, які використовуються для вирощування сільськогосподарської продукції, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових правна нерухоме майно (т.І а.с.51-65).

Відповідно до звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2019 року, позивачем засіяна сільськогосподарська продукція, а саме: пшениця яра - 100 га, соняшник - 105,6 га. (т.І а.с.46-48).

Згідно зі звітом про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 01.09.2019, позивачем зібрано врожай пшениці у кількості 4700 ц. та соняшнику - 2851 ц. (т.І а.с.49-51).

Насіння сільськогосподарських культур придбано позивачем у ПП «Дудковський В.К.» на підставі договору купівлі-продажу від 02.02.2019 року №1 (т.І а.с.35-36) та поставлено позивачу 10.02.2019 року, що підтверджується відповідною накладною №1 від 10.02.2019 року (т.І а.с.37).

05 грудня 2019 року між ПП «АГРО-ПРОДУКТ 2018» (постачальник) та ТОВ «КЕРНЕЛ- ТРЕЙД» (покупець) укладено договір №ОДЕ20-26427, за яким постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (пшениця 4 класу) українського походження, врожаю 2019 року, на умовах договору (т.І а.с. 27-31).

06 листопада 2019 року позивачем здійснено поставку ТОВ «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД» пшениці 4 класу українського походження врожаю 2019 року у кількості 43,280 т на суму 222892,18 грн., а тому числі ПДВ - 37148,70, що підтверджується видатковою накладною №2 від 06.12.2019 (т.І а.с.32) та покупець частково оплатив поставлений товар, що підтверджується платіжним дорученням №1056013 від 10.12.2019 на суму 185743,48грн., в тому числі ПДВ - 30957,25 грн. (т.І а.с.34).

При цьому, судом встановлено, що поставка продукції здійснена автомобільним транспортом та фактично відвантажена 08.12.2019 року, що підтверджується товарно-транспортною накладною (т.І а.с.14).

06.12.2019 позивач склав податкову накладну №2 по взаємовідносинах з ТОВ «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД» на загальну суму 222892,18 грн., в тому числі ПДВ - 37148,70 грн. із зазначенням товару: пшениця 4 класу українського походження врожаю 2019 року (т.І а.с.16).

Вказана податкова накладна зареєстрована у єдиному реєстрі податкових накладних 10.12.2019 року, що підтверджується відповідною квитанцією про реєстрацію податкової накладної (т.І а.с.18).

10.12.2019 року позивач склав розрахунок коригування №1 до податкової накладної №2 від 06.12.2019 року та направив його на реєстраціє до ЄРПН.

Вказаним розрахунком коригування згідно позивач зменшив розмір податку на додану вартість на суму 37148,70 грн. та обсяг постачання без урахування податку на додану вартість на суму 185743,48 грн.

13.12.2019 року позивач отримав квитанцію, в якій зазначено: «Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 10.12.2019 №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Сума компенсації вартості товару/послуги за кодом УКТЗЕД/ДКПП 1001, зазначеного у розрахунку коригування на зменшення суми податкових зобов`язань, перевищує величину залишку такого товару (різниця обсягу придбання постачальника та обсягу постачання отримувача такого товару/послуги), що відповідає вимогам пп.2.5 п.2 Критеріїв ризиковості здійснення операцій . Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. (т.І а.с.21).

У відповідь на зазначену квитанцію, 17.02.2020 року позивач направив повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено №2 (т.І а.с.23) разом із підтверджуючими документами.

19 лютого 2020 року відповідач прийняв рішення №1461217/42376456 (т.І а.с.25-26), яким відмовив позивачу у реєстрації розрахунку коригування №1 від 10.12.2019 року до податкової накладної №2 від 06.12.2019 року у Єдиному реєстрі податкових накладних з підстав ненаданням платником податку копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано, підкреслити).

Вважаючи рішення №1461217/42376456 від 19.02.2020 року щодо відмови у реєстрації розрахунку коригування протиправним, позивач звернувся з даною позовною заявою.

V. Джерела права та висновки суду

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.60 п. 14.1 ст.14 ПК України, єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Згідно з пп. «а» , «б» п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ст.188 ПК України).

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п.192.1 ст.192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» (далі - Порядок № 1246 - діючого ) (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 341) податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок коригування) - електронний документ, який складається платником податку до податкової накладної відповідно до вимог Кодексу в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації;

Відповідно до п. 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

За результатами перевірок, визначених п. 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (п.13 Порядку № 1246).

Аналогічні норми містяться і у п. 201.16 ст. 201 ПК України, згідно з якого реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 117 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який діяв на час виникнення спірних правовідносин (надалі- Порядок № 117).

Відповідно до п. 3 Порядку № 117, податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику), що подаються на реєстрацію в Реєстрі до проведення моніторингу, за результатами якого можливе зупинення їх реєстрації, перевіряються відповідно до таких ознак, зокрема: 1) податкова накладна, яка не підлягає наданню отримувачу (покупцю) та/або складена за операцією, що є звільненою від оподаткування.

Згідно з п. 4 Порядку № 117, у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак, визначених у пункті 3 цього Порядку, такі податкова накладна/розрахунок коригування не підлягають моніторингу та підлягають реєстрації в Реєстрі.

Згідно з п. 5 цього Порядку, податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Відповідно п. 6 цього Порядку, у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

При цьому, відповідно до змісту п. 10 Порядку № 117, критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Пунктом 13 Порядку № 117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

З огляду на квитанцію, якою зупинена реєстрація розрахунку коригування №1 від 10.12.2019 року, контролюючим органом було сформовано висновок про відповідність розрахунку коригування пп.2.5. п.2 Критеріїв ризиковості здійснення операцій та запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту п. 201.16 ст. 201 ПК України.

Судом встановлено, що контролюючий орган дійшов висновку про те, що: « Сума компенсації вартості товару/послуги за кодом УКТЗЕД/ДКПП 1001, зазначеного у розрахунку коригування на зменшення суми податкових зобов`язань, перевищує величину залишку такого товару (різниця обсягу придбання постачальника та обсягу постачання отримувача такого товару/послуги), що відповідає вимогам пп.2.1 п.2 «Критеріїв ризиковості здійснення операцій» .

Однак суд зазначає, що зміст даної квитанції не відповідає вимогам законодавства.

Так, положення пп.2.5 п.2 Критеріїв ризиковості здійснення операцій встановлює, що сума компенсації вартості товару/послуги, зазначеного у розрахунку коригування на зменшення суми податкових зобов`язань, який подано отримувачем такого товару/послуги на реєстрацію в Реєстрі, перевищує величину залишку, що визначається як різниця обсягу придбання на митній території України з 01 січня 2017 року, зазначеного постачальником в зареєстрованих у Реєстрі податкових накладних/розрахунках коригування, складених на отримувача такого товару/послуги та обсягу постачання з 01 січня 2017 року, зазначеного отримувачем в зареєстрованих у Реєстрі податкових накладних/розрахунках коригування на постачання даного товару/послуги.

Водночас, суд з`ясував, що позивач здійснював постачання продукції власного виробництва.

Суд зауважує, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акту правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Суд звертає увагу, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної/розрахунку коригування прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного виду критерію ризиковості здійснення операцій.

Разом з тим, вживання податковим органом загального посилання на пункт Критеріїв ризиковості здійснення операцій, при цьому не зазначення такого критерію(їв) ризиковості платника податку та/або критерію(їв) ризиковості здійснення операцій, та без зазначення переліку документів, які пропонується надати контролюючому органу для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, а не будь-яких на власний розсуд.

Наказом Міністерства фінансів України №520 від 12.12.2019 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 року за №1245/34216, затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №520) (набрав чинності на час подання позивачем відповідного повідомлення про надання пояснень та документального їх підтвердження), який визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 2-4 Порядку №520 прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС.

Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Податкового Кодексу України.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної розрахунку коригування в Реєстрі.

Пунктом 5 Порядку №520 визначено перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Пунктами 6, 7 Порядку №520 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України Про електронні документи та електронний документообіг , ;Про електронні довірчі послуги та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п. 11 Порядку №520, Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;

та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Пунктом 13 Порядку №520 визначено, що рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Як встановив суд, у відповідь на квитанцію про зупинення реєстрації розрахунку коригування №1 від 10.12.2019 року до податкової накладної №2 від 06.12.2019 року, позивач направив пояснення разом із їх документальним підтвердженням. Це підтверджується відповідним повідомленням щодо подачі документів.

Однак, відповідач 19.02.2020 року прийняв рішення №1461217/42376456, яким відмовив позивачу у реєстрації розрахунку коригування №1 від 10.12.2019 року у Єдиному реєстрі податкових накладних. Підставою відмови у вказаному рішенні зазначено, що платником податку не надано копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано, підкреслити).

Суд зауважує, що в оскаржуваному рішенні №1461217/42376456 від 19.02.2020 року, контролюючим органом не обґрунтовано, які саме документи надані платником складені з порушенням законодавства, чому документи платника не є достатніми для прийняття комісією ДПС рішення про реєстрацію розрахунку коригування та які документи платник податків має надати для обґрунтованого рішення щодо реєстрації розрахунку коригування.

Суд наголошує, що рішення №1461217/42376456 від 19.02.2020 року містить лише загальне твердження: ненадання платником податку копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано, підкреслити) , проте не вказано, які саме документи не подані при реєстрації розрахунку коригування та яких документів не вистачає для прийняття рішення про його реєстрацію.

Отже, у рішенні №1461217/42376456 від 19.02.2020 року не наведено обґрунтування причин відмови у реєстрації розрахунку коригування №1 від 10.12.2019 року, складеного позивачем.

З огляду на наведене, а також враховуючи те, що позивач надав повідомлення із відповідними поясненнями щодо складання та реєстрації розрахунку коригування №1 від 10.12.2019 року разом із копіями підтверджуючих документів, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення №1461217/42376456 від 19.02.2020 року.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що відповідач не довів правомірності прийняття свого рішення, а тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішення Комісії Головного управління ДПС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі накладних або відмову в такій реєстрації №1461217/42376456 від 19.02.2020 року належать до задоволення.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати розрахунок коригування № 1 від 10.12.2019 року, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктами 2, 4, 10 частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Приписами пункту 20 Порядку № 1246 передбачено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

В даному випадку, зобов`язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану позивачем розрахунок коригування до податкової накладної є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та належним способом захисту порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про наявність підстав для зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати розрахунок коригування №1 від 10.12.2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Щодо посилання позивача на те, що критерії ризиковості платника податку та критерії ризиковості здійснення операцій зареєстровані в ДФС за № 1962/99-99-29-01-01 від 07.08.2019 та введені в дію 08.08.2019 не є нормативно-правовим актом та не були затверджені відповідним наказом, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що повноваження контролюючого органу щодо збору та проведення аналітичної роботи з податковою інформацією, зупинення реєстрації податкових накладних, передбачені Податковим кодексом України, який має вищу юридичну силу поряд з листом ДФС України.

Разом з цим, відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, суд враховує правову позицію Верховного Суду, зазначену у постанові від 03.03.2020 по справі №240/3665/19, в якій зазначено: «…лист Державної фіскальної служби України від 05 листопада 2018 року №4065/99-99-07-05-04-18, яким визначені "Критерії ризиковості платника податку" та "Критерії ризиковості здійснення операцій" (попередня редакція лист ДФС України № 959/99-99-07-18 від 21.03.2018 року) не є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України, прийнятий всупереч пункту 10 Порядку №117, а отже не є джерелом права, яке застосовується судом відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України…» .

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 02.04.2020 по справі №822/1878/18: «…листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України. Натомість, як встановлено судами попередніх інстанцій, платником податків надано до податкового органу первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством…» .

Суд відхиляє посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України №1165 від 11.12.2019 року Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних , оскільки вказана постанова набрала чинності з 01.02.2020 року.

Водночас, відповідач 13.12.2019 року зупинив реєстрацію розрахунку коригування №1 від 10.12.2019 року, тобто до дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1165 від 11.12.2019 року на підставі правових норм, чинних на час зупинення розрахунку коригування №1 від 10.12.2019 року.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Натомість, відповідачі впродовж судового розгляду справи не довели правомірність прийнятих рішень.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги приватного підприємства «Агро-Продукт 2018» належать до задоволення.

VI. Розподіл судових витрат

Згідно з ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач, при зверненні до суду з даним позовом, сплатив судовий збір у розмірі 2102,00 грн., що підтверджується квитанцією 0.0.1718619446.1 від 25.02.2020.

Щодо стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5067,50 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076-VI).

Відповідно до ч. 3 Закону № 5076-VI, адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно з п. 1, 2, 6 ч. 1, 2 Закону № 5076-VI, видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI, інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Частиною 3 статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Крім вищезазначеного закону, порядок оплати праці адвоката регулюється Правилами адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 року з`їздом адвокатів України.

Так відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. При цьому суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які належать розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).

Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).

Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Частиною 7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судом встановлено, що 24.10.2019 р. позивач уклав з адвокатом Подорожнім А.С. договір про надання правової допомоги №24/10 (т.І а.с.12-15).

27 липня 2020 року від представника позивача до суду надійшов остаточний розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5067,50 грн.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат, до суду надано копію акту наданих послуг правової допомоги, копія рахунку за надані послуги правової допомоги, копія квитанції до прибуткового касового ордеру (т.І а.с.127-129).

На підставі вищезазначеного, а також розглянувши додані докази понесення позивачем витрат на правову допомогу, їх співмірність із складністю справи, обсягом наданих до суду та досліджених матеріалів, а також обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим адвокатом на підготовку процесуальних документів та прийняття участі у судових засіданнях, суд робить висновок про наявність підстав для стягнення з відповідачів за рахунок бюджетних асигнувань пропорційно на користь позивача судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 2102,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5067,50 грн.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 77, 90, 134, 139, 141, 245, 255, 293, 295 КАС України, суд -,

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі накладних або відмову в такій реєстрації №1461217/42376456 від 19.02.2020 року.

3. Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати розрахунок коригування № 1 від 10.12.2019 року.

4.Стягнути з Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань 3584,75 (три тисячі п`ятсот вісімдесят чотири) гривні 75 копійок та з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань 3584,75 (три тисячі п`ятсот вісімдесят чотири) гривні 75 копійок судові витрати на користь приватного підприємства «Агро-Продукт 2018» .

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п. 15.5 ч.І розділу VII «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Приватне підприємство «Агро-Продукт 2018» адреса: 67350, Одеська обл., Березівський район, село Вікторівка, вул. Суворова, буд. 13, код ЄДРПОУ: 42376456.

Відповідач Державна податкова служба України адреса: 04053, м. Київ, вул. Львівська площа 8; код ЄДРПОУ 43005393.

Відповідач: Головне управління ДПС в Одеській області: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська,5; код ЄДРПОУ 43142370.

Головуючий суддя Бойко О.Я.

.