Рішення

від 12.11.2020 по справі 520/12435/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 листопада 2020 року № 520/12435/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому, з урахуванням уточнень, просить суд:

- визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення № 31589-5606-2030 від 25.03.2019 року винесене ГУ ДФС у Харківській області та № 37021-5606-2030 від 27.03.2020 року винесене ГУ ДПС у Харківській області;

- стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області на користь Позивача понесені судові витрати у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 25.03.2019 року Головним управлінням ДФС у Харківській області було винесено у відношенні ОСОБА_1 податкове повідомлення - рішення № 31589-5606-2030 з орендної плати (за землю) за 2019 рік на суму 139 329,74 грн.

27.03.2020 року Головним управлінням ДПС у Харківській області було винесено на у відношенні позивача податкове повідомлення-рішення № 37021-5606-2030 з орендної плати (за землю) за 2020 рік на суму 139 329,74 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення стосовно позивача з приводу нарахування орендної плати за землю на підставі договору оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться у за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між позивачем та Харківською міською радою 23.02.2005 року.

Позивач вважає зазначені податкові-повідомлення рішення протиправними, які порушують його майнові права та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 22.09.2020 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись обставини, викладені у відзиві на позов.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно положень ст. ст. 12, 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.

Згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, повно та всебічно дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, встановив наступні обставини.

Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, правовідносинам, які розглядаються у даній справі, передували обставини, які не доказуються у даній справі, оскільки були встановлені рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2019 року та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2019 у справі № 520/8609/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області, Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В рамках справи № 520/8609/18 судом було встановлено, що як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення XXVII сесії Харківської міської ради VI скликання від 24.11.2004 року № 191/04 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва та подальшої експлуатації об`єктів" 23 травня 2005 року між ОСОБА_1 та Харківською міською радою укладено договір оренди землі, за яким орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0725 га., кадастровий номер 63 10136300:04:013:0005, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктом 8 договору передбачено, що договір укладено строком: на період будівництва - до 01.12.2006 року (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації), на період експлуатації - до 01.12.2029 року.

В подальшому, 25 квітня 2010 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу нерухомою майна нежитлової будівлі літ. «А-4» загальною площею 1063,8 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1 .

При цьому, в п. 8 вищезазначеного договору зафіксовано, що земельна ділянка, на якій розташовано майно, знаходиться в оренді згідно договору оренди землі від 23.02.2005 року, укладеного на підставі рішення XXVII сесії Харківської міської ради VI скликання від 24.11.2004 року № 191/04 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва та подальшої експлуатації об`єктів" 23 травня 2005 року між ОСОБА_1 та Харківською міською радою укладено договір оренди землі, за яким орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0725 га., кадастровий номер 6310136300:04:013:0005, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, сторонам договору повідомлено, що відповідно до ст. 377 ЦК України щодо переходу права власності (користування) на земельну ділянку, розміщене нерухоме майно, без зміни її цільового призначення, та вимоги Земельного Кодексу України, щодо необхідності оформлення права власності (користування) на земельну ділянку, на якій розташоване майно, яке є предметом договору.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 намагався вирішити питання щодо розірвання договору оренди від 23.02.2015 шляхом звернення до Харківського міського голови із відповідною заявою.

Однак, доказів прийняття Харківською міською радою рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 наразі не має.

Поряд з цим, ОСОБА_1 через свого уповноваженого представника звертався до начальника ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова із заявою від 04.07.2012 року, в якій повідомив про вибуття із власності ОСОБА_1 нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач, вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся із цією позовною заявою до суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28 січня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до 1) Головного управління ДФС у Харківській області, 2) Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення, винесені Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова: № 132-1303 від 11.04.2016 року, яким ОСОБА_1 нараховано податкові зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 131443 (сто тридцять одна тисяча чотириста сорок три) грн. 15 коп.; № 121-15 від 11.04.2015 року, яким ОСОБА_1 нараховано податкові зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 91 725 (дев`яносто одна тисяча сімсот двадцять п`ять) грн. 54 коп.; № 1083-15 від 03.06.2014 року, яким ОСОБА_1 нараховано податкові зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 73 439 (сімдесят три тисячі чотириста тридцять дев`ять) грн. 42 коп. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 489777-1307-2030 від 23.05.2018 року, яким ОСОБА_1 нараховано податкові зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 139329 (сто тридцять дев`ять тисяч триста двадцять дев`ять) грн. 74 коп.

Судовим розглядом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області прийнято податкове повідомлення - рішення № 31589-5606-2030 від 25.03.2019 року, яким ОСОБА_1 нараховано податкові зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 139329 (сто тридцять дев`ять тисяч триста двадцять дев`ять) грн. 74 коп.

Головним управлінням ДПС у Харківській області прийнято податкове повідомлення - рішення № 37021-5606-2030 від 27.03.2019 року, яким ОСОБА_1 нараховано податкові зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2020 рік у розмірі 139329 (сто тридцять дев`ять тисяч триста двадцять дев`ять) грн. 74 коп.

Позивач, не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

У розумінні пп. 14.1.73, 14.1.136, 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України землекористувачі юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди; орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII орендна плата); плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пп. 269.1.1, 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно з пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

З огляду на п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до пп. 287.6, 287.7 ст. 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

У разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Пунктом 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Згідно з п.п. 288.2, 288.3 ст. 288 Податкового кодексу України платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Відповідно до п. е ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Частинами 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України Про оренду землі від 06.10.1998 р. №161-XIV до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

З огляду на абз. 8 ч. 1 ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі: набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Таким чином, припинення договору оренди з підстав набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, встановлено законом та не залежить від волі сторін, оскільки перехід права користування земельною ділянкою, на якій розміщені придбані будівлі, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, прямо передбачено Земельним кодексом України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.05.2020 р. у справі №802/4133/15-а (провадження №К/9901/19185/18).

Суд зауважує, що у розумінні положень пп. 14.1.73, 14.1.136 п. 14.1 ст.14, пп. 269.1.1, 269.1.2 п. 269.1 ст. 269, пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270, п. 287.7 ст. 287 Податкового кодексу України платником орендної плати є землекористувач, при цьому обов`язок зі сплати орендної плати виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права користування земельною ділянкою і триває до часу припинення (переходу) такого права.

Якщо фізичною чи юридичною особою набуто право власності на будівлю або його частину, які розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Отже, плата за землю здійснюється особою, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування), а тому з часу набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю чи споруду.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду наведеною у постановах від 12.06.2018 р. у справі №815/5779/15 (провадження №К/9901/28024/18), від 19.06.2018 р. у справі №822/2696/17 (провадження №К/9901/44579/18).

Таким чином, з моменту набуття права власності ОСОБА_3 на комплекс будівель та спору, а саме будівлі літера А-4 загальною площею 1063,8 квадратних метрів, що розташована в АДРЕСА_1 , що розташований на орендованій позивачем земельній ділянці, таке право оренди припинилося, що зумовлює відсутність у ОСОБА_1 обов`язку зі сплати орендної плати з часу державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного суд робить висновку, що податкове повідомлення-рішення №31589-5606-2030 винесене ГУ ДФС у Харківській області та №37021-5606-2030 винесене Головним управлінням ДПС у Харківській області без урахування усіх фактичних обставин, які мали значення для прийняття рішень, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, що позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи викладене на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у 2787,00 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 50000,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 5 ст. ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, відноситься до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що 01.08.2020 між ОСОБА_1 та адвокатом Тищенко А.В. укладено договір-доручення № б/н про надання правової допомоги.

Згідно акту № 17/09/2020 прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) та детальним описом робіт вбачається, що адвокатом ОСОБА_4 надано наступні послуги у справі № 520/12435/2020:

- Зустріч та усна консультація клієнта без вивчення документів; 1 год., вартість - 4000,00 грн;

- Вивчення та аналіз судової практики; 4 год., вартість - 8000,00 грн;

- Зустріч та усна консультація клієнта з вивченням документів; 1,5 год., вартість - 8000,00 грн;

- Надання правової інформації, узгодження правової позиції; 0,5 год., вартість - 5000,00 грн.;

- Збір доказів; 0,5 год., вартість - 2000,00 грн.;

- Підготовка позовної заяви про скасування податкових повідомлень-рішень-№ 31589- 5606-2030 та 37021-5606-2030; 2 год., вартість - 20000,00 грн.;

- Підготовка копій документів доданих до позовної заяви; 0,5 год., вартість - 2000,00 грн.,

- Подання до Харківського окружного адміністративного суду позовної заяви; 0,5 год., вартість - 1000,00 грн. Всього - 50000,00 грн. (а.с.21).

Дослідивши вказані вище документи, суд зазначає наступне.

05 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звертався до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд: - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі Головного управління ДФС у Харківській області № 132-1303 від 11.04.2016 року, № 121-15 від 11.04.2015 року, № 1083-15 від 03.06.2014 року; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 489777-1307-2030 від 23.05.2018 року.

Даними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу донараховано нараховано податкові зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2014-2016 роки.

Згідно з інформації КП ДСС , правова допомога за цією справою надавалась адвокатом Тищенко А.В., а тому суд критично ставиться до витраченого часу адвоката у 7,5 год. на суму 27000, 00 грн. з консультацій, аналізу судової практики, узгодження правової позиції та збору доказів. Також суд критично ставиться до витраченого часу адвоката у 3 год., що пов`язана з підготовкою позовної заяви, формування додатків до позовної заяви та вважає визначену вартість надмірною, оскільки дана справа не потребує вивчення великого обсягу інформації. Також, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі незначної складності, справа № 520/12435/2020 розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд звертає увагу, на приписи ч. 3 ст. 134 КАСУ де встановлено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В матеріалах справи відсутні також докази подачі позовної заяви до Харківського окружного адміністративного суду саме адвокатом Тищенко А.В. й така подача не потребує правничих знань та допомоги, вказана дія не вимагає наявності відповідної правової освіти, кваліфікації, статуту тощо та не є правничою допомогою.

Згідно ч. 5 ст. 134 КАСУ для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI встановлює, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Суд наголошує, що не має право змінювати розмір гонорару і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, з аналізу статті 134 КАС України, впливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Із врахуванням змісту п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката на користь позивача в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень).

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 31589-5606-2030 від 25.03.2019 року винесене ГУ ДФС у Харківській області, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 139329,74 грн.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 37021-5606-2030 від 27.03.2020 року винесене ГУ ДПС у Харківській області, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб за 2020 рік у розмірі 139329,74 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2787,00 грн (дві тисячі сімсот вісімдесят сім гривень 00 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) витрати, пов`язані з правничою допомогою у розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 12 листопада 2020 року.

Суддя Бадюков Ю.В.