Постанова

від 11.11.2020 по справі 280/4829/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 280/4829/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.,

за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,

за участю:

представника відповідача: Смикової А.В.,

представника позивача: Гришко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року, (суддя суду першої інстанції Сіпака А.В.), прийняте в порядку письмового провадження в м. Запоріжжя, в адміністративній справі №280/4829/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальність Торговий Дім Олександрівськ до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в :

03 жовтня 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Олександрівськ звернулось з адміністративним позовом, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 11.09.2019 № 0000690509 та форми «Р» від 11.09.2019 № 0000700509.

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за 2018 рік та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Кавіста» . За наслідками зазначеної перевірки відповідачем зроблено висновок про встановлення порушення з боку позивача таких норм чинного законодавства, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за листопад 2018 року в сумі 120 377 грн. Позивач зазначає, що відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 11.09.2019 № 0000690509, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» на суму 150 471,25 грн. та податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 11.09.2019 № 0000700509, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на суму 135 423,75 грн. Позивач вважає вказані податкові повідомлення - рішення необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню в судовому порядку. Позивач вказує, що господарські операції, що мали місце у періоді, який перевірявся підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 11.09.2019 форми «Р» № 0000690509, № 0000700509, прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління ДПС у Запорізькій області звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в ході податкової перевірки з урахуванням наявної податкової інформації відповідачем було встановлено, що господарські операції ТОВ ТД Олександрівськ із контрагентами, які мали місце у період, охоплений перевіркою, не мали на меті реальне настання наслідків ними обумовлених. Відповідач зазначає, що здійснення господарських операцій не підтверджується належними документами бухгалтерської звітності, а контрагенти не мають достатнього обсягу матеріально-технічної бази для надання відповідних послуг, поставки товару. Крім того, відповідач зазначає, що згідно наявної податкової інформації контрагенти позивача є фігурантами по кримінальним провадженням, що вказує на фіктивність господарських операцій за рахунок яких позивачем зменшено податкове навантаження.

Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що правомірність формування податкового кредиту підприємства підтверджена належними та допустимими доказами - документами первинної бухгалтерської звітності, тому, суд першої інстанції, на думку позивача, дійшов обґрунтованого висновку про достатність підстав для задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДФС у Запорізькій області у період з 09.08.2019 по 15.08.2019 на підставі підпункту 20.1.4 п.20.1 ст. 20, підпункту 75.1.2 п.75.1 ст. 75, підпункту 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку діяльності позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за 2018 рік та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Кавіста» , за результатами якої складено Акт документальної позапланової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи від 22.08.2019 № 508/08-01-14-09/40526107 (далі - Акт перевірки).

За результатами документальної планової виїзної перевірки встановлено порушення:

- ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , п. 2.1, 2.2, 2.4, 2.13, 2.16, ст. 1, 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, п. 6 П(С)БО 16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 за № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 за № 27/4248, п. 44.1, пп. 134.1.1, п. 134.1, ст. 134, п. 135.1, ст. 135 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток за 2018 рік в сумі 108 339 грн.

- пп 14 1.36, пп.14.1.181, пп.14.1.231, п. 14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу Україні, від 02.12.2010 №2755-У1 (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за листопад 2018 року в сумі 120 377 грн.

Не погоджуючись із вказаними висновками Акту перевірки, позивачем на адресу відповідача направлено заперечення за вих. № 08/27-1 від 27.08.2019.

За наслідками розгляду вказаних заперечень відповідачем на адресу позивача направлено відповідь вих. № 642/10/08-01-05-09-11 від 06.09.2019, згідно з якою відповідач вважає висновки, викладені в п. 1 розділі IV Акту перевірки, правомірними та залишає їх без змін, у зв`язку з чим, відповідачем складено податкові повідомлення - рішення форми «Р» від 11.09.2019 № 0000690509, № 0000700509.

Не погодившись з вищевказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку, а відповідачем до суду не надано належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські відносини позивача з його контрагентами не були спрямовані на реальне настання наслідків ними обумовлених.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено: витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Так, встановлені обставини справи свідчать, що ТОВ ТД Олександрівськ з ТОВ Кавіста було укладено договір поставки №135 від 01.11.2018 року.

02.11.2018 року на підставі замовлення позивача та укладеного договору поставки №135 від 01.11.2018 року ТОВ Кавіста було сформовано рахунок-фактуру №08/11 та проведено поставку товару труби зварної 325*6 на суму 238 017.42 грн., в т.ч. ПДВ на суму 39 669.57 грн..

Відвантаження товару на адресу позивача підтверджується видатковою накладною №КА-0000012 від 02.11.2018 року.

02.11.2018 року ТОВ Кавіста було сформовано та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну за №12 від 02.11.2018 року на суму 238017.42 грн., в тому числі ПДВ на суму 39 669.57 грн..

З метою забезпечення транспортування придбаного товару позивачем укладено з ФОП ОСОБА_1 договір про перевезення товару.

Факт перевезення товару підтверджується товарно-транспортною накладною №02/11 від 02.11.2018 року, а також актом приймання виконаних робіт №021118 від 02.11.2018 року. Транспортування було здійснено до місця проведення господарської діяльності ТОВ ТД Олександрівськ .

Оплату за відвантажений товар проведено в безготівковій формі, що підтверджується наданою позивачем копією платіжного доручення №1830 від 21.11.2018 року.

16.11.2018 року на підставі замовлення позивача та укладеного договору поставки №135 від 01.11.2018 року ТОВ Кавіста було сформовано рахунок-фактуру №102/11 від 16.11.2018 року та здійснено поставку товару труби зварної 325*6 на суму 236 302.43 грн., в т.ч. ПДВ - 39 383.74 грн.

Відвантаження товару на адресу позивача підтверджується копією видаткової накладної №КА-0000040 від 16.11.2018 року.

16.11.2018 року ТОВ Кавіста було сформовано та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну за №12 від 02.11.2018 року на суму 236 302.43 грн., в т.ч. ПДВ - 39 383.74 грн.

Факт перевезення товару підтверджується товарно-транспортною накладною №16/11 від 16.11.2018 року, а також актом приймання виконаних робіт №161118 від 16.11.2018 року. Транспортування було здійснено до місця проведення господарської діяльності ТОВ ТД Олександрівськ .

Оплату за відвантажений товар проведено в безготівковій формі, що підтверджується наданою позивачем копією платіжного доручення №1834 від 23.11.2018 року.

29.11.2018 року на підставі замовлення позивача та укладеного договору поставки №135 від 01.11.2018 року ТОВ Кавіста було сформовано рахунок-фактуру №203/11 від 29.11.2018 року та здійснено поставку товару труби зварної 325*6 на суму 247940.04 грн., в т.ч. ПДВ - 41 323.34 грн.

Відвантаження товару на адресу позивача підтверджується копією видаткової накладної №КА-0000077 від 29/11.2018 року.

29.11.2018 року ТОВ Кавіста було сформовано та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну за №77 від 29.11.2018 року на суму 247940.04 грн., в т.ч. ПДВ - 41 323.34 грн.

Факт перевезення товару підтверджується товарно-транспортною накладною №29/11 від 29.11.2018 року, а також актом приймання виконаних робіт №291118 від 29.11.2018 року. Транспортування було здійснено до місця проведення господарської діяльності ТОВ ТД Олександрівськ .

Оплату за відвантажений товар проведено в безготівковій формі, що підтверджується наданою позивачем копією платіжного доручення 1856 від 29.11.2018 року.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов`язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про заниження позивачем ПДВ, сплачених в ціні товару, поставленого на адресу позивача .

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що під час проведення перевірки, податковим органом зазначено про порушення позивачем вимог податкового законодавства з огляду на аналіз податкової інформації про відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів, не підтвердження походження товару .

Суд апеляційної інстанції вважає такі висновки відповідача необґрунтованими з огляду на наступне.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов`язаннями.

Так, Рішенням Європейського суду з прав людини у справах І ««Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Аналогічна правова позиція викладена і у п.38 рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява №803/02), а саме: «… коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань» .

Відтак, наявність у податкового органу інформації, яка може свідчити про порушення третіми особами податкової дисципліни, не може вказувати на відсутність у позивача права на формування податкового кредиту, за відсутності у податкового органу доказів участі платника в таких зловживаннях.

Фіктивність господарських операцій може бути встановлена лише судом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій з поставки товару, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили несумлінність позивача як платника податків.

Верховним Судом по справі №К/990/4256/17 від 27.02.2018 року зроблено висновок, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договором цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції відповідачем не доведено факту порушення позивачем вимог податкового законодавства при проведенні господарських взаємовідносин з його контрагентом.

Надаючи оцінку листу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 02.08.2019 № 1583/2/01-2019, який було отримано відповідачем у відповідь на на запит стосовно наявності в ІС «Відеоконтроль - Рубіж» інформації щодо пересування автошляхами України транспортних засобів, якими здійснено перевезення товарно-матеріальних цінностей, придбаних позивачем суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.11.2012 № 1080/ДСК було затверджено Інструкцію з використання системи відеофіксації номерних знаків транспортних засобів «Відеоконтроль - Рубіж» .

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.06.2018 № 497 (надалі - Наказ № 497) затверджено Інструкцію з формування та ведення інформаційної підсистеми "Гарпун" інформаційно-телекомунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України". Водночас, вищезазначеним наказом було визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства внутрішніх справ України від 23 листопада 2012 року № 1080/ДСК "Про затвердження Інструкції з використання автоматизованої інформаційно-пошукової системи відеофіксації номерних знаків транспортних засобів «Відеоконтроль - Рубіж» .

Співставлення дати подання запиту, періодів, за які запитувалась інформація відповідачем, свідчить про те що, відповідачем не враховано, що система відеофіксації номерних знаків транспортних засобів «Відеоконтроль - Рубіж» на момент здійснення господарських операцій позивачем вже не використовувалась органами Національної поліції України, оскільки Інструкція з використання інформації з використанням системи відеофіксації номерних знаків транспортних засобів «Відеоконтроль - Рубіж» , у відповідності до приписів Наказу № 497, втратила чинність.

Окрім цього, зі змісту Наказу № 497 вбачається, що ним затверджено Інструкцію з формування та ведення інформаційної підсистеми "Гарпун" інформаційно-телекомунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України" (надалі - Інструкція).

Згідно п. 1 Інструкції, інструкція визначає порядок формування та ведення інформаційної підсистеми "Гарпун" (далі - ІП "Гарпун") інформаційно-телекомунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України", призначеної для обробки відомостей про транспортні засоби (далі - ТЗ) усіх типів (автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них ТЗ та мопеди) та номерні знаки ТЗ, що розшукуються у рамках кримінального, виконавчого проваджень, проваджень у справах про адміністративні правопорушення, оперативно-розшукової діяльності, а також за ухвалою слідчого судді, суду.

Окрім цього, пунктом 3 Інструкції визначено, що метою ІП "Гарпун" є:

об`єднання інформації про розшук ТЗ та номерних знаків в єдиному інформаційному просторі з використанням сучасних інформаційних технологій, комп`ютерного та телекомунікаційного обладнання;

забезпечення оперативного реагування та прийняття управлінських рішень посадовими особами органів (підрозділів) поліції щодо розшуку ТЗ та номерних знаків;

моніторинг тимчасових потоків даних про номерні знаки, що надходять із систем відеофіксації, на предмет їх розшуку, одночасного перебування на різних ТЗ (номерні знаки - двійники), використання номерних знаків, що за даними Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ України (далі - ЄДР МВС) знищено;

забезпечення взаємодії з державними та приватними виконавцями під час розшуку ТЗ боржника у виконавчому провадженні.

В матеріалах справи відсутні відомості стосовно перебування транспортних засобів, що використовувались під час здійснення господарських операцій - марок ДАФ державний номерний знак НОМЕР_1 та FAW державний номерний знак НОМЕР_2 в розшуку в рамках кримінального, виконавчого проваджень, проваджень у справах про адміністративні правопорушення, оперативно-розшукової діяльності, а також за ухвалою слідчого судді, суду, тому інформація про ці засоби і відсутня в системі ІП "Гарпун".

Окрім цього суд враховує, що безпосередньо в тексті листа Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 02.08.2019 № 1583/2/01-2019 зазначається, що інформація з системи ІП«Гарпун» не входить до переліку процесуальних джерел доказів, що на думку суду, свідчить про відсутність доказового значення вказаного документа в частині нереальності господарських операцій позивача та його контрагентів.

Більш того, відповідно до ст. 16 Закону України «Про інформацію» , податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.

Пунктом 83.1 ст. 83 ПК України (в редакції Кодексу, чинній на момент проведення перевірки) визначено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є:

83.1.1. документи, визначені цим Кодексом;

83.1.2. податкова інформація;

83.1.3. експертні висновки;

83.1.4. судові рішення;

83.1.5. виключено;

83.1.6. податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Аналізуючи вищевказані приписи Податкового кодексу України, суд приходить до висновку про те, що інформація, запитувана Відповідачем у органів Національної поліції України, не має жодного відношення до проведеної перевірки та у відповідності до приписів ст.83 ПК України не може слугувати підставою для жодних висновків. При цьому в Інструкції чітко визначені цілі, в яких може використовуватись інформація, яка міститься в ІП "Гарпун". Проте, можливість використання контролюючими органами даної інформаційної бази в рамках проведення перевірок вказаною Інструкцією не передбачена.

Крім того, в акті перевірки (розділ ІІІ, стор. 6 - 10) відповідач зазначає, що відповідно до даних Єдиного реєстру досудових розслідувань, підприємства, які мали відвантажити товар, зокрема ТОВ «КАВІСТА» та ТОВ «ТРАНЗА» , є фігурантами наступних кримінальних справ: № 42017000000003203 від 06.10.2017 (ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України); № 42018100000000143 від 14.02.2018 (ч. 3 ст. 212 КК України); № 32018100110000088 від 18.10.2018 (ч. 3 ст. 212 КК України); № 32018100060000092 від 25.07.2018 (ч. 3 ст. 212 КК України); № 32015160000000205 (дата відкриття кримінального провадження в Акті перевірки не зазначена) (ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України); № 42016000000000493 від 17.02.2016 (ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209 КК України).

За висновком відповідача вказані обставини свідчать відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій за листопад 2018 року позивача з постачальником ТОВ «КАВІСТА» . Зазначене свідчить про те, що задекларовані господарські операції із придбання товарів у ТОВ «КАВІСТА» не відбулися у дійсності оскільки рух активів від ТОВ «КАВІСТА» до позивача не відбувався.

Між тим, сам факт порушення кримінального провадження та отримання свідчень) посадових осіб господарюючих суб`єктів в рамках такої кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Відповідний правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено в постанові Верховного Суду 27 березня 2018 року у справі №816/809/17.

З метою з`ясування стадії, на якій перебувають кримінальні провадження, ухвалою суду першої інстанції від 08.10.2019 у відповідача було витребувано витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальних провадженнях №№ 4201700000000003203 від 06.10.2017, №42018100000000143 від 14.02.2018, №32018100110000088 від 18.10.2018, №32018100060000092 від 25.07.2018, №32015160000000205 (дата не вказана), №42016000000000493 від 17.02.2016.

Відповідачем витребувані докази суду надано не було.

Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час проведення перевірки, контролюючим органом не надано, а сам по собі факт порушення вказаних кримінальних проваджень не може слугувати належним доказом фіктивності досліджуємих господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача у вигляді нереальності чи фіктивності відповідних господарських операцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту та витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків, за цих обставин висновки відповідача щодо нереальності господарських операцій, що викладені в Акті перевірки щодо взаємовідносин позивача з його контрагентами, які вказані «фігурантами» вищезазначених кримінальних справ, є необґрунтованими.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про достатність підстав для задоволення адміністративного позову ТОВ Торговий Дім Олександрівськ .

Суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду справи приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим із дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому підстави для зміни або скасування судового рішення в межах доводів апеляційної скарги не існує.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,-

п о в т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року в адміністративній справі №280/4829/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Постанова в повному обсязі складена 12.11.2020 року.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя Т.С. Прокопчук

суддя А.В. Шлай