Постанова

від 12.11.2020 по справі 640/10296/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/10296/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Клочкова Н.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2020 року м. Київ

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.;

за участю секретаря: Вовк І.Р.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2020 року (розглянута у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства Разнобитпродукт до Головного управління ДПС у місті Києві про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2020 року, Приватне акціонерне товариство Разнобитпродукт (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві (далі - відповідач), в якій позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві щодо не вилучення з інтегрованої картки обліку платника податків Приватного акціонерного товариства Разнобитпродукт відомостей про податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1 838 024,29 грн. та пені у сумі 245 003,72 грн;

- зобов`язати Головне управління ДПС у місті Києві скасувати (вилучити) у інтегрованій картці приватного акціонерного товариства Разнобитпродукт відомості про податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1 838 024,29 грн. та пені у сумі 245 003,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наявність в інтегрованій картці особового рахунку ПрАТ Разнобитпродукт податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1 838 021,29 грн. та пені 245 003,72 грн., спричиняє значні негативні наслідки для позивача, зокрема, унеможливлює адекватне до реалій сьогодення бізнес-планування діяльності та збереження активів товариства, що в кінцевому рахунку може призвести до зупинення процесу господарювання ПрАТ Разнобитпродукт , результатом чого стане масштабне звільнення трудового колективу та припинення роботи товариства.

Вказані обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві щодо невилучення з інтегрованої картки обліку платника податків Приватного акціонерного товариства Разнобитпродукт відомостей про податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1 838 024,29 грн та пені у сумі 245 003,72 грн.

Зобов`язано Головне управління ДПС у місті Києві скасувати (вилучити) у інтегрованій картці приватного акціонерного товариства Разнобитпродукт відомості про податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1 838 024, 29 грн. та пені у сумі 245 003,72 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем у справі подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що Приватне акціонерне товариство Разнобитпродукт , ідентифікаційний код юридичної особи - 23494973, зареєстроване як юридична особа 31 травня 1995 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - 10701200000 014104.

Станом на 14 квітня 2020 року, за даними інтегрованої картки особового рахунку ПрАТ Разнобитпродукт , обліковується податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1 838 024,19 грн та пеня у сумі 245 003,72 грн, про що зокрема, свідчить лист Головного управління ДПС у місті Києві № 1180/АДВ/26-15-44-04-14 від 16 квітня 2020 року, який надійшов у відповідь на адвокатський запит адвоката Вінниченка А.О. № 2020-04-05/1 від 08 квітня 2020 року про надання інформації щодо деталізованої суми податкового боргу та пені ПрАТ Разнобитпродукт за платежем: податок на прибуток приватних підприємств.

Однак, позивач зазначає, що факт своєчасної сплати позивачем узгодженого грошового зобов`язання згідно поданої податкової декларації з податку на прибуток приватних підприємств № 9070346777 від 05 травня 2016 року (за терміном сплати 20 травня 2016 року) підтверджується платіжними дорученнями від 17 травня 2016 року № 326, № 327 та від 19 травня 2016 року № 329, що встановлено рішеннями судів, які набрали законної сили, а саме ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 квітня 2017 року у справі № 826/9310/16 та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року у справі № 826/14798/16.

В свою чергу, ПрАТ Разнобитпродукт було подано до Головного управління ДПС у місті Києві лист № 2/04 від 15 квітня 2020 року з проханням негайно привести відомості в інтегрованій картці особового рахунку ПрАТ Разнобитпродукт . (код ЄДРПОУ 23494973) у відповідність до вимог податкового законодавства та встановленим при розгляді судової справи № 826/9310/16 обставинам, а саме щодо встановлених обставин своєчасної сплати ПрАТ Разнобитпродукт узгодженого грошового зобов`язання згідно поданої податкової декларації з податку на прибуток приватних підприємств № 9070346777 від 05 травня 2016 року (по терміну сплати 20 травня 2016 року) згідно платіжних доручень від 17 травня 2016 року № 326, № 327 та від 19 травня 2016 року № 329

З листа № 70597/10/26-15-44-04-14 від 05 травня 2020 року Головного управління ДПС у місті Києві (у відповідь на Лист ПрАТ Разнобитпродукт за вих. № 2/04 від 15 квітня 2020 року) вбачається , що податковим органом безпідставно не було відкориговано в інтегрованій картці особового рахунку ПрАТ Разнобитпродукт (код ЄДРПОУ 23494973) відомості у відповідності до вимог податкового законодавства та встановленим при розгляді судової справи № 826/9310/16 обставинам.

При цьому, позивач, також звертає увагу, що предмет в даній судовій справі № 640/10296/20 відрізняється від предмету судової справи № 826/14798/16, оскільки в даній справі оскаржується бездіяльність податкового органу, яка не була до цього предметом судового розгляду та позовна вимога про зобов`язання відповідача скасувати (вилучити) у інтегрованій картці приватного акціонерного товариства Разнобитпродукт (код ЄДРПОУ 23494973) відомості про податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1 838 024,29 грн. та пені у сумі 245 003,72 грн. - викладена щодо вчинення інших дій в інтегрованій картці обліку платника податків ПрАТ Разнобитпродукт , за інших умов (в т.ч. щодо наявності пені), які існують станом на даний час у 2020 році, а не у 2017 році.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Вимогами підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що Податковий кодекс України розмежовує поняття податкового зобов`язання і грошового зобов`язання. Податкове зобов`язання визначається у разі відсутності порушення норм податкового законодавства платником податків в податковій декларації, а грошове зобов`язання визначається у разі порушення норм податкового законодавства, зокрема, контролюючим органом в податковому повідомленні-рішенні та може включати в себе штрафні санкції.

Пунктом 111.2 статті 111 Податкового кодексу України передбачено, що фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на подану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

З наявних у матеріалах справи доказів наданих позивачем вбачається, що останній погашення визначених в рішенні контролюючим органом грошових зобов`язань здійснив протягом 10-денного строку встановленого статтею 57 Податкового кодексу України, що підтверджується платіжними дорученнями від 17 травня 2016 року № 326, № 327 та від 19 травня 2016 року № 329

Статтею 129 Податкового кодексу України визначено порядок нарахування пені.

За правилами підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (в редакції, чинній до 01 січня 2017 року), пеня нараховується: після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (в редакції до 01 січня 2017 року) нарахування пені розпочинається: у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

У подальшому, Законом України від 21 грудня 2016 року №1797-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні , який набрав чинності з 01 січня 2017 року пункт 129.1 Податкового кодексу України, викладено в іншій редакції, згідно з якої нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

Таким чином, підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (в редакції, чинній до 01 січня 2017 року) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків пов`язував початок строку нарахування пені із закінченням граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом.

Як вже було зазначено судом вище, за даними інтегрованої картки особового рахунку ПрАТ Разнобитпродукт , обліковується податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1 838 024,19 грн та пеня у сумі 245 003,72 грн.

За правилами підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України (в редакції, чинній до 01 січня 2017 року та в редакції, чинній після 01 січня 2017 року) нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

У разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов`язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов`язання (його частини) скасовується.

Нарахування пені закінчується, зокрема, при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).

Між тим, як вже було зазначено вище, про відсутність податкового боргу за 2016 рік свідчать платіжні доручення № 326 від 17 травня 2016 року, № 327 від 17 травня 2016 року, № 329 від 19 травня 2016 року, які підтверджують факт сплати ПрАТ Разнобитпродукт податкових зобов`язань з податку на прибуток.

Також, звертає увагу на те, що обставини щодо відсутності податкового боргу, також були підтвердженні рішеннями судів, які набрали законної сили, а саме ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 квітня 2017 року у справі № 826/9310/16 та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року у справі № 826/14798/16.

Зокрема в ухвалі від 26 квітня 2017 року у справі № 826/9310/16 Вищим адміністративним судом України було встановлено наступне:

Як свідчать обставини справи та встановлено судами попередніх інстанцій, з метою сплати поточних та майбутніх податкових зобов`язань, зокрема, з податку на прибуток, діючи у відповідності до договорів від 23 лютого 2001 року № 475/01 на здійснення розрахунково-касового обслуговування по поточному рахунку № НОМЕР_1 , від 18 грудня 2001 року № ПС121/02 на розрахункове обслуговування за допомогою програмного комплексу Клієнт-Банк , укладених між Товариством та Акціонерним банком АЖІО (правонаступником якого є ПАТ ФІДОБАНК ) позивач 17 травня 2016 року направив за допомогою системи дистанційного обслуговування Клієнт-Банк наступні платіжні доручення:

- № 326 від 17 травня 2016року про сплату податку на прибуток у сумі 5 300,00 грн.;

- № 327 від 17 травня 2016року про сплату податку на прибуток у сумі 1 318 000,00 грн.;

- № 329 від 19 травня 2016року про сплату податку на прибуток у сумі 194 300,00 грн.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено наявність достатньої суми коштів на поточному рахунку Товариства для сплати відповідних зобов`язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками банку.

30 травня 2016 року позивач через систему Клієнт-Банк отримав від банківської установи повідомлення про повернення платіжних доручень без виконання, у зв`язку з тим, що згідно з підпунктом 1.26 розділу 3 Положення виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року № 2 під час виконання своїх повноважень Фонд або уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію у разі делегування їй своїх повноважень не пізніше п`ятого робочого дня, починаючи з дня свого призначення, має повернути клієнтам, з якими укладені договори про касово-розрахункове обслуговування, платіжні документи, що не сплачені в строк з вини неплатоспроможного банку.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем своєчасно та у повному обсязі сплачено узгоджене грошове зобов`язання, тоді як неперерахування установою банку грошових коштів на казначейський рахунок державного бюджету не може бути підставою для відповідальності платника податку.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації (п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктами 129.6, 129.7 статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що за' порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.

Пунктом 8.1 статті 8 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні передбачено, що банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу, банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Отже, обов`язок платника зі сплати податків слід вважати виконаним з часу подання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування до бюджетної системи України на відповідний рахунок Державного казначейства грошових коштів з рахунку платника у банку за наявності у нього достатнього грошового залишку на день платежу. При цьому, платник не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків до бюджету.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог, оскільки факт своєчасної сплати позивачем узгодженого грошового зобов`язання згідно поданої податкової декларації з податку на прибуток приватних підприємств № 9070346777 від 05 травня 2016 року (по терміну сплати 20 травня 2016 року) підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями від 17 травня 2016 року № 326, № 327 та від 19 травня 2016 року № 329 .

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку, об`єктом застосування пені фактично є погашена сума податкового боргу, яка в розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є сумою узгодженого грошового зобов`язання, несплаченою платником податків у встановлений цим Кодексом строк. Нарахування пені можливе лише у разі несплати грошового зобов`язання до дня настання строку його погашення. При сплаті зобов`язання до вказаного дня нарахування пені не може бути розпочато у зв`язку з ненастанням граничного строку погашення зобов`язання, як обов`язкової умови для початку нарахування пені.

В даному випадку нарахування пені за правилами підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України здійснюється у випадку пропуску граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 820/3878/17.

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас, фактичні матеріали та висновки суду апеляційної та касаційної інстанції свідчать про те, що позивачем було дотримано вимоги статті 57 Податкового кодексу України та сплачено суму грошового зобов`язання, визначену податковим органом, у законодавчо встановлений строк.

Отже, ні підпункт 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (в редакції до 01 січня 2017 року), ні підпункт 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (в редакції на час нарахування пені) не міг бути застосований контролюючим органом для розрахунку пені в цій справі.

З урахуванням вищевикладеного та враховуючи відсутність податкового боргу у приватного акціонерного товариства Разнобитпродукт з податку на прибуток за 1 та 2 квартали 2016 року та з податку на додану вартість та травень 2016 року, суд погоджується з доводами позивача про відсутність зазначеного в інтегрованій картці обліку платника податків Приватного акціонерного товариства Разнобитпродукт податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1 838 024,19 грн та пеня у сумі 245 003,72 грн.

Організація діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків та інших платежів, визначена у Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року №422 (далі - Порядок № 422).

Відповідно до пункту 2 розділу 1 Порядку № 422 інтегрована картка платника(далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Приписами пункту 3 розділу 1 Порядку № 422 передбачено, що оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.

Вказаним Порядком, крім іншого, унормовано питання нарахування та погашення пені за несвоєчасно сплачені суми платежів, що контролюються органами ДФС (глава 7 розділу III Порядку № 422) та перенесення до ІКП результатів адміністративного та/або судового оскарження рішень органів ДФС та методи контролю достовірності відповідних показників (Розділ VII Порядку № 422).

Відповідно до приписів підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом. Інші визначення боргу в чинному законодавстві відсутні.

Механізм визначення суми податкових зобов`язань платника податків, порядок їх сплати та оскарження рішень контролюючих органів з цього приводу визначено положеннями Глави 4 Розділу ІІ Податкового кодексу України.

Системний аналіз Податкового кодексу України та Порядку № 422 свідчить про те, що ведення контролюючим органом ІКП, відображення у ній певної інформації під час здійснення оперативного обліку податків, зборів, митних та інших платежів до бюджету, не обумовлює само по собі виникнення для платника податків будь-яких грошових зобов`язань, оскільки останні встановлюються та оформлюються виключно в порядку встановленому Главою 4 Розділу ІІ Податкового кодексу України шляхом прийняття відповідного рішення та врученням платнику податкової вимоги.

При цьому, положеннями Податкового кодексу України унормовано питання як адміністративного, так і судового оскарження рішень контролюючих органів щодо визначення суми податкового зобов`язання.

Водночас, суд звертає увагу, що податковим органом при вирішенні даної справи не було надано до суду рішення та/або іншої правової підстави нарахування оскаржуваної пені, останнім було лише повідомлено суд про її розрахунок в автоматизованому порядку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене в сукупності та беручи до уваги обставини встановленні судами апеляційної та касаційної інстанції, суд приходить до висновку, що бездіяльність Головного управління ДПС у місті Києві щодо не вилучення з інтегрованої картки обліку платника податків приватного акціонерного товариства Разнобитпродукт відомостей про податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1 838 024,29 грн та пені у сумі 245 003,72 грн є протиправною.

При цьому, факт наявності в ІКП відомостей про безпідставно нараховані, як встановлено вище, боргу з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1 838 024,29 грн та пені у сумі 245 003,72 грн, порушує права та законні інтереси позивача як платника податків, а тому, з метою своєчасного та ефективного захисту прав позивача та відновлення фінансового стану останнього єдиним ефективним способом захисту є зобов`язання Головного управління ДПС у місті Києві скасувати (вилучити) у інтегрованій картці приватного акціонерного товариства Разнобитпродукт відомості про наявність податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1 838 024,29 грн та пені у сумі 245 003,72 грн.

При цьому, оскільки під час розгляду даної справи, судом було встановлено відсутність податкового боргу, то застосування положень пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України до позивача є необґрунтованим, а кошти які надходять, мають були спрямовані на поточні податкові зобов`язання позивача.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак,

М.І. Кобаль