Рішення

від 04.11.2020 по справі 398/2392/20

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/2392/20

провадження №: 2/398/1361/20

РІШЕННЯ

Іменем України

"04" листопада 2020 р.Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Авраменка О.В.,

з участю секретаря судового засідання Міщенко С.А.,

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мірошніченка С.М.

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду в м. Олександрії в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 09 липня 2019 року між нею та відповідачем був укладений договір позики, згідно з яким позивач передала відповідачу грошові кошти в сумі 15 000,00 грн. зі строком повернення до 09 липня 2020 року. Проте, у встановлений договором строк відповідач не виконав свої зобов`язання за договором позики. В усній формі вона зверталася до відповідача з вимогою про повернення суми позики, однак відповідач відмовився повертати кошти, а тому вона вимушена звернутися до суду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Мірошніченко С.М. позовні вимоги підтримав. Додатково пояснив, що між позивачем і відповідачем було укладено договір позики, відповідно до якого позивач надала в борг відповідачу 15 000,00 грн., які відповідач зобов`язався повернути до 09 липня 2020 року. На даний час борг не повернуто, а тому просив задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача 15 000,00 грн. боргу та 2 542,40 грн. судових витрат.

В судовому засіданні відповідач не заперечував проти задоволення позовних вимог. Пояснив, що дійсно в присутності свідка ОСОБА_3 написав розписку про отримання коштів від позивача в розмірі 15 000,00 грн. Проте, в дійсності кошти він не отримував, а 15 000,00 грн. - це борг за придбання у позивача автомобіля, який він узяв на виплату. Оскільки, документи на автомобіль були не в порядку, то автомобіль довелося йому продати за суму значно меншу, ніж 15 000,00 грн. Він не відмовляється сплачувати борг за розпискою. Борг не сплачував, так як в період карантину не мав роботи та має на утримання двох дітей, а тому перебував у скрутному матеріальному становищі. Він особисто писав і підписував розписку.

Заслухавши вступне слово учасників справи, показання свідка, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначенні родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей такого ж роду та такої якості (ст. 1046 ЦК України). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі 6-1103цс16, від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, від 02 липня 2014 року у справі №6-79цс14, від 18 вересня 2013 року №6-63цс13 та постанові Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі №524/4946/16-ц.

09 липня 2019 року відповідач власноручно склав розписку, в якій зазначив, що отримав від позивача в борг 15 000,00 грн. зі строком повернення боргу до 09 липня 2020 року.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що позивач є його матір`ю, а відповідач - далекий родич. Підтвердив, що відповідач в його присутності власноруч написав та підписав розписку про отримання коштів у борг.

В судовому засіданні судом оглянуто оригінал зазначеної розписки та факт складення розписки учасниками справи не оспорювався.

Оцінюючи зміст зазначеної розписки, суд приходить до висновку, що між сторонами виникли правовідносини за договором позики, відповідно до яких відповідач зобов`язався повернути позивачу борг в сумі 15 000,00 грн. до 09 липня 2020 року.

Щодо заперечень відповідача відносно дійсної природи складення розписки від 09 липня 2019 року, які він обґрунтовував тим, що придбав у позивача автомобіль з відстрочкою оплати вартості автомобіля, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 76 - 82 ЦПК.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Статтею 83 ЦПК України встановлено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду .

В супереч зазначеним вимогам чинного законодавства України відповідачем не надано доказів того, що між сторонами виникли інші зобов`язання, ніж передбачені змістом розписки від 09 липня 2019 року. В тому числі, відповідачем не надано доказів укладення договору купівлі-продажу автомобіля між ним та позивачем.

Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ч. ч. 2 та 3 ст. 545 ЦК України, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Наявність у позивача оригіналу договору свідчить про неповернення боргу відповідачем. Відповідач в судовому засідання факт неповернення позивачу саме грошових коштів в розмірі 15 000,00 грн. не оспорював.

Враховуючи те, що відповідач не виконав передбачені договором позики і законом зобов`язання, внаслідок чого утворилася заборгованість за договором позики, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

За змістом ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При зверненні з позовом в суд позивачем сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією. Крім того, позивачем понесені витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 1 700,00 грн., що теж підтверджується квитанцією.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

З урахуванням викладеного та у зв`язку із задоволенням позовних вимог в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню підтвердженні судові витрати в загальному розмірі 2 540,80 грн. (840,80 грн. (судовий збір) + 1 700,00 грн. (витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката) = 2 540,80 грн.).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 - 81, 141, 258, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд

В И Р И Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання зареєстрована у встановленому законом порядку АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість за договором позики від 09 липня 2020 року в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання зареєстрована у встановленому законом порядку АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 2 540 (дві тисячі п`ятсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 09 листопада 2020 року.

Суддя О.В.Авраменко