Постанова

від 12.11.2020 по справі 2а-10753/12/1370

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 2а-10753/12/1370

адміністративне провадження № К/9901/26620/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду у складі судді Потабенко В.А. від 01 квітня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Довгополова О.М., суддів Гудима Л.Я., Шинкар Т.І. від 05 квітня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Концерн-Електрон до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2012 року Публічне акціонерне товариство Концерн-Електрон (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 27 вересня 2012 року: №0000121504, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 89998,75 грн., в тому числі 71999,00 грн. за основним платежем і 17999,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000131504, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2012 року на 145294,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 36323,50 грн.

Предметом перевірки судів у цій справі було рішення податкового органу щодо правильності визначення грошових зобов`язань зі сплати ПДВ за наслідками операції із повернення основних засобів, попередньо внесених Товариством до статутного фонду Дочірнього підприємства Енергоцентраль-Електрон .

Товариство не погодилось із рішеннями Інспекції про заниження податкових зобов`язань і послалося на необґрунтованість висновків акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року позов задоволено повністю; скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Застосувавши при вирішенні спору приписи підпунктів 14.1.181, 14.1.191 та 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, пункту 180.1 статті 180, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статей 1, 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-ХІV), пунктів 2.4, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Положення №88), суд дійшов висновку про дотримання Товариством передбачених податковим законодавством умов для формування податкового кредиту за наслідками операції із повернення основних засобів (майна на суму 1303758,16 грн., в тому числі ПДВ 217293,03 грн.), попередньо внесених ним до статутного фонду дочірнього підприємства Енергоцентраль-Електрон , яка не є операцією з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей і має свої особливості, що не враховані Інспекцією під час проведення перевірки позивача.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05 квітня 2016 року постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просила скасувати судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

У доводах касаційної скарги по суті порушує питання щодо неправильного застосування судами норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум ПДВ. Насамперед йдеться про нереальність господарських операцій, на підставі яких формувався податковий кредит, а також про непідтвердження платником податку їх товарності відповідними доказами, що випливає із отриманої за результатами здійснених заходів з податкового контролю інформації, яка свідчить про відсутність підприємства Енергоцентраль-Електрон за зареєстрованим місцезнаходженням; крім того доказів проведення експертної оцінки будівель, установчих документів щодо внесення чи невнесення змін до статутного фонду Товариства, платіжних доручень (виписок банку) не надано; акт передачі-приймання зі сторони підприємства Енергоцентраль-Електрон підписано особою, яка не мала повноважень для цього.

Письмових заперечень на касаційну скаргу не надходило.

Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питання правомірності нарахування йому суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов`язань наступних звітних (податкових) періодів по декларації за липень 2012 року, за результатами якої складено акт від 07 вересня 2012 року №2798/15-40/13801109, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 200 ПК України, статті 9 Закону №996-ХІV, Положення №88, у зв`язку з чим завищено суму податкового кредиту в декларації за травень 2012 року на 217293,00 грн., що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту (рядок 19 декларації) за травень 2012 року на загальну суму 4212,00 грн. та завищення заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ на рахунок платника в банку (рядок 23.2 декларації) за липень 2012 року на 145294,00 грн.

У акті перевірки Інспекція дійшла висновків про формування Товариством податкового кредиту у травні 2012 року по взаємовідносинам з дочірнім підприємством Енергоцентраль-Електрон без дотримання відповідних законодавчих підстав, оскільки, на думку відповідача, такі відносини не мали реального характеру, що обґрунтовується посиланням на незнаходження підприємства-контрагента за місцем реєстрації; неможливість проведення перевірки/зустрічної звірки ДП Енергоцентраль-Електрон щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд виходить з наступного.

Згідно підпункту а пункту 185.1 статті 185 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України, під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

До продажу або іншого відчуження основних засобів та нематеріальних активів прирівнюються, зокрема, операції із внесення таких основних засобів та нематеріальних активів до статутного фонду іншої особи (підпункт 146.17.1 пункту 146.17 статті 146 ПК України).

Отже в розумінні наведених норм податкового законодавства операція з внесення основних засобів до статутного фонду та повернення таких, попередньо внесених до статутного фонду юридичної особи іншими юридичними або фізичними особами, розглядається як окрема операція з постачання товарів, є об`єктом оподаткування ПДВ та оподатковується у загальновстановленому порядку, виходячи із бази оподаткування, визначеної пунктом 188.1 статті 188 ПК України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) (підпункт б пункту 198.1 статті 198 ПК України).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто податковий кредит виникає як у платника ПДВ при отриманні основних засобів як внеску до статутного фонду, так і у засновника - платника ПДВ, якщо йому будуть повернені основні засоби.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У взаємозв`язку із наведеним та в контексті встановлених у акті перевірки порушень, які, на думку відповідача, полягають у завищенні Товариством податкового кредиту по операції із повернення основних засобів, попередньо внесених Товариством до статутного фонду Дочірнього підприємства Енергоцентраль-Електрон , слід зазначити таке.

Суди встановили, що Підприємство Енергоцентраль-Електрон є дочірнім підприємством Товариства, зареєстроване 05 червня 1997 року виконавчим комітетом Львівської міської ради за адресою 79018, м. Львів, вул. Залізнична, 18.

Рішеннями правління ВАТ Концерн-Електрон від 15 квітня 2003 року, від 18 квітня 2007 року та від 15 квітня 2008 року позивачем передано як внесок до статутного фонду ДП Енергоцентраль-Електрон майно - основні фонди, що підтверджується відповідними актами передачі-приймання майна та податковими накладними, виписаними Товариством.

18 травня 2012 року правлінням Товариства було прийнято рішення про вилучення зі статутного фонду ДП Енергоцентраль-Електрон переданого раніше майна у формі основних фондів - частини корпусу №2, частини корпусу ІЛК, блоку А №6, частини корпусу ВД, частини корпусу №3, частини корпусу №4, корпусу №4 по вул. Залізничній, 18, частини корпусу №4, частини корпусу №4 в осях 1-4, частини корпусу №4 в осях 1-5 загальною вартістю 1303758,16 грн., в тому числі ПДВ - 217293,03 грн., у зв`язку із економічною доцільністю, з метою належного використання акціонерного майна, а також для погашення дочірнім підприємством заборгованості із виплати заробітної плати працівникам. Крім того вирішено здійснити внесок у статутний фонд ДП Енергоцентраль-Електрон у вигляді грошових коштів в сумі 1303758,16 грн.

Згідно акту передачі-приймання від 31 травня 2012 року із статутного фонду ДП Енергоцентраль-Електрон передано позивачу майна на суму 1303758,16 грн., в тому числі ПДВ 217293,03 грн.

Внесення грошових коштів на рахунок дочірнього підприємства позивача підтверджено наявними в матеріалах справи копіями відповідних платіжних доручень №503 від 31 травня 2012 року на суму 800000,00 грн., №510 від 01 червня 2012 року на суму 253758,16 грн., №573 від 22 червня 2012 року на суму 5000,00 грн., №604 від 25 червня 2012 року на суму 245000,00 грн., а всього на загальну суму 1303758,16 грн., підстава платежу - внесок в статутний фонд згідно рішення правління (протокол №9 від 18 травня 2012 року).

ДП Енергоцентраль-Електрон виписано позивачу податкову накладну від 31 травня 2012 року №9 на загальну суму 1303758,16 грн., в тому числі ПДВ - 217293,03 грн., яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних за №1303.

Після повернення об`єктів, раніше внесених до статутного фонду дочірнього підприємства, у бухгалтерському обліку Товариства відображено дебет (збільшення) балансового рахунку Основні засоби , кредит (збільшення) по балансовому рахунку 377 Розрахунки з іншими кредиторами та кредит (зменшення) балансового рахунку Довгострокові фінансові інвестиції на вартість повернених основних засобів. Водночас підприємством Енергоцентраль-Електрон повернення основних засобів засновнику відображено як кредит (зменшення) балансового рахунку Основні засоби та дебет (збільшення) балансового рахунку 311 Поточний рахунок в національній валюті на суму одержаних грошових коштів.

Такі обставини не заперечувались контролюючим органом ні у акті перевірки, ні у ході розгляду справи.

Наведені вище обставини та правове регулювання спірних правовідносин свідчать про цілком об`єктивний висновок судів попередніх інстанцій про те, що операція із повернення основних засобів, попередньо внесених Товариством до статутного фонду підприємства Енергоцентраль-Електрон , документально підтверджена та фактично здійснена з метою використання в оподатковуваних операціях, а відповідачем не надано доказів, які б спростовували реальність здійснення такої, свідчили б про відсутність у позивача відповідних розрахункових та інших первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами бухгалтерського обліку, або ж невідповідності їх вимогам Закону №996-XIV, тобто не доведено вчинення порушення вимог податкового законодавства й, як наслідок, підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

При цьому суди, вирішуючи спір, визнали безпідставними доводи Інспекції щодо відсутності підприємства Енергоцентраль-Електрон за зареєстрованим місцезнаходженням, адже такі обставини спростовуються доказами надання останнім відповіді на запит контролюючого органу про надання пояснень та їх документального підтвердження, який надійшов на адресу місця реєстрації підприємства, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Визнали суди й неприйнятними твердження відповідача про підписання акту передачі-приймання майна (основних фондів) зі сторони ДП Енергоцентраль-Електрон особою, яка не мала повноважень на це, так як встановили, що рішенням засідання ліквідаційної комісії ДП Енергоцентраль-Електрон , оформленим протоколом №1 від 26 січня 2012 року, на час діяльності останньої право підпису усіх документів підприємства надано голові ліквідаційної комісії Піхоцькому В.В. та його заступнику Солуку В.І.

Доводи касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, дублюють аргументи акту перевірки та апеляційної скарги, належна правова оцінка яким була надана судами першої та апеляційної інстанцій. Відповідач на обґрунтування своїх вимог не зазначив, у чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права (неправильно розтлумачено закон або застосовано закон, який не підлягав застосуванню, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню) чи порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, що призвело до постановлення незаконних судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи те, що обставини неправильного застосування судами норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм не підтвердилися, підстави для задоволення касаційної скарги відповідача відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко