Постанова

від 11.11.2020 по справі 820/3449/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 820/3449/16

адміністративне провадження № К/9901/36552/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2016 року (суддя Мельников Р.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 року (головуючий суддя Зеленський В.В., судді: П`янова Я.В., Чалий І.С.) у справі №820/3449/16 за позовом Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування вимоги, рішення та податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Малахова Галина Іванівна (надалі - позивач, платник податків, приватний нотаріус) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (надалі відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просила скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.04.2016 року №Ф-21, рішення від 22.04.2016 року №0001671304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасного не нарахованого єдиного внеску, податкове повідомлення-рішення від 22.04.2016 року №0001661304.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приймаючі спірні рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, а тому вони підлягають скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Скасовано вимогу Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.04.2016 року №Ф-21, рішення від 22.04.2016 року №0001671304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, податкове повідомлення-рішення від 22.04.2016 року №0001661304.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 року і прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку скаржника, полягають у неврахуванні відсутності розрахунків, платіжних та інших первинних документів, які б фактично підтверджували сплату за надані комунальні послуги на суму 70 746,98 грн. Посилається на відсутність документів, що підтверджують показники податкової звітності.

Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведена документальна планова перевірка приватного нотаріуса щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період 01.01.2011 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт від 13.04.2016 року №1240/1304/ НОМЕР_1 (надалі - акт перевірки).

Актом перевірки встановлені порушення абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 7, пункту 2 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , в наслідок чого визначено суму єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за 2013-2014 роки у загальному розмірі 22 503,47грн.; пункту 178.3 статті 178 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено оподаткований (чистий) дохід в розмірі 70 746,98 грн. за 2013-2014 роки та визначено суму податку з доходів фізичних осіб у розмірі 12 026,99 грн. за 2013-2014 роки.

На підставі висновків акту перевірки, податковим органом було винесено податкову вимогу від 13.04.2016 року №Ф-21 про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 22 503,47 грн., податкове повідомлення - рішення від 22.04.2016 року №0001661304 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 15 033,74грн., з яких на основним платежем - 12026,99 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3006,75 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій від 22.04.2016 року №00016713041 за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 3 866,27 грн.

Вважаючи, що перелічені рішення податкового органу прийняті всупереч вимогам чинного законодавства та порушують права позивача, останній звернувся до суду з вказаним позовом.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, Законом України Про нотаріат та Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 року №2464-VI (надалі - Закон №2464-VI).

За приписами статті 3 Закону України Про нотаріат нотаріус - це уповноважена державою особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну діяльність, зокрема посвічує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

За вимогами статті 32 Закону України Про нотаріат приватний нотаріус сплачує податки, встановлені Податковим кодексом України.

Підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

За приписами пункту 178.1 статті 178 Податкового кодексу України особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно з статтею 65 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 178.2 статті 178 Податкового кодексу України доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 178.3 статті 178 Податкового кодексу України визначено базу оподаткування при здійсненні незалежної професійної діяльності, а саме оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

Частиною 9 статті 24 Закону України Про нотаріат передбачено, що приватний нотаріус вправі укладати цивільно-правові договори, відповідно, зазначене також вказує на можливість залучення нотаріусом при здійсненні своєї діяльності (на договірних засадах) необхідних ресурсів, придбання товарів, робіт чи послуг.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючий орган дійшов висновку про порушення платником податків норм Податкового кодексу України та Закону №2464-VI з огляду на відсутність розрахунків, платіжних та інших первинних документів, які б фактично підтверджували сплату за надані комунальні послуги СТ Житлово-будівельний кооператив на суму 70 746,98 грн.

Судами встановлено, що між СТ Житлово-будівельний кооператив С-Инвест сервіс та приватним нотаріусом укладено договір від 01.10.2007 року №38, предметом якого є організація СТ Житлово-будівельний кооператив С-Инвест сервіс надання орендарю переліку послуг по прибиранню території та внутрішньобудинкових територій для утримання нежитлового комплексу офісного центру за відповідним адресом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між СТ Житлово-будівельний кооператив С-Инвест сервіс та приватним нотаріусом укладено договір надання послуг від 02.06.2008 року №69-Р, предметом якого є можливість розміщення реклами на зовнішній рекламній конструкції площею 2,22 кв. м. за відповідним адресом.

Судами також встановлено, що 15.09.2009 року між СТ Житлово-будівельний кооператив С-Инвест сервіс та приватним нотаріусом укладено договір надання послуг №106-п, предметом якого є надання послуг по розміщенню автотранспортних засобів на території офісного центру за відповідним адресом.

Виконання умов договорів та реальність фіксації фактів здійснення господарських операцій (отримання послуг) та їх вартості підтверджується актами взаємної звірки за 2013-2014 роки, копіями платіжних доручень за 2013-2014 роки, а також копіями банківських фіскальних чеків та банківських квитанцій.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За приписами пункту 2 статті 9 Закону №996-ХІV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійсненню господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено наявність відповідних договорів, платіжних доручень, квитанцій, які у розумінні вищезазначених норм права є первинними документами та підтверджують факт здійснення господарських операції.

Судами встановлено, що наведені послуги придбалися для використання для забезпечення побутових потреб приватного нотаріуса, як самозайнятої особи при здійсненні останньою незалежної професійної діяльності, їх придбання обумовлювалося об`єктивною потребою в належній організації приватної нотаріальної діяльності та не забороняється законодавчими вимогами щодо умов її здійснення, а придбані послуги були спрямовані на вирішення конкретних питань нотаріальної діяльності та споживалися з цією метою, і такі дії відповідали реальним намірам, а отже понесені витрати на оплату таких послуг пов`язані та необхідні для провадження відповідної незалежної професійної діяльності.

Верховний Суд не приймає посилання скаржника на відсутність доказів в підтвердження розрахунків з СТ Житлово-будівельний кооператив С-Инвест сервіс , оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що зазначені первинні документи були викрадені 04.11.2015 року з її автомобіля.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовується зазначені документи.

Пунктом 44.5 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку, в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності.

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів, з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті (платник податку протягом 5 робочих днів з дня отримання акта перевірки має право надати до контролюючого органу документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податку у податковій звітності) платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого не надання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності.

Отже, обов`язок зберігання та надання первинних документів, на підставі яких сформовано показники податкової звітності, покладено на платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що листом від 09.12.2015 року №655/01-16, позивач з метою виконання своїх зобов`язань щодо відновлення втрачених документів у межах 90 денного строку, на виконання пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України, подав податковому органу пояснення, в яких зазначив, що у зв`язку з крадіжкою документів, яка відбулась 04.11.2015 року, не має можливості надати всі необхідні документи для повноцінної документальної перевірки та просить надати 90 днів на відновлення втрачених документів.

Судами також встановлено, що в подальшому, Дзержинським відділом ГУНП в Харківській області було надано позивачу довідку в якій зафіксовано, що 05.11.2015 року слідчим Дзержинського відділу ГУНП в Харківській області за фактом крадіжки 04.11.2015 року документів позивача (у т.ч. і квитанцій про сплату СТ Инвест-сервіс ) з її автомобіля було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015220480005099 за ознаками частини першої статті 185 Кримінального кодексу України.

Судами встановлено, що позивач листом від 16.03.2016 року №01/01 повідомив податковий орган про відновлення викрадених документів.

Отже, платник податків в межах визначеного законодавством строку та відповідно до вимог статті 44 Податкового кодексу України відновив втрачені первинні документи на підтвердження витрат по взаємовідносинам з СТ Житлово-будівельний кооператив С-Инвест сервіс .

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості включення до складу витрат, пов`язаних із веденням нотаріальної діяльності у 2013-2014 роках та понесених у зв`язку із необхідністю комунального забезпечення в офісному приміщенні нотаріальної діяльності приватного нотаріуса згідно укладених договорів з СТ Житлово-будівельний кооператив С-Инвест сервіс .

Підставами для додаткового нарахування Єдиного соціального внеску в сумі 22 503,47 грн. податковий орган визначає включення позивачем до оподаткованого доходу суми у розмірі 70 746, 98грн., внаслідок завищення витрат у сумі 70 746, 98грн.

Згідно пункту 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.

Частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 7 та частини 11 статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, визначених, зокрема, у пункті 5 частини 1 статті 4 вказаного Закону встановлюється у розмірі 34,7 % суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального єдиного внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток) та не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

З аналізу вищевказаної норми вбачається, що сума єдиного внеску обчислюється із розміру доходу (прибутку), отриманого від діяльності платника, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, питання сплати якого врегульоване нормами Податкового кодексу України.

За приписами пункту 5 статті 1 Закону №2464-VI мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону №2464-VI нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Пунктом 4 статті 1 Закону №2464-VI передбачено, що максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - це максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Згідно з частиною 2саттті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Частиною 8 статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Отже, виходячи з наведених вимог закону, приватні нотаріуси зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року, та звітним періодом для них є календарний рік.

За змістом статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджуються нарахування (обчислення) виплат доходу, на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до абзацу 4 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, здійснюється у відповідності до положень статті 177 Податкового кодексу України, згідно з пунктом 177.2 якої об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, здійснюється відповідно до норм статті 178 Податкового кодексу України і за приписами пункту 178.3. цієї норми оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

Згідно з пунктами 178.4, 178.6 статті 178 Податкового кодексу України фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб.

Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов`язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що сплата єдиного внеску здійснюється в безумовному порядку із суми отриманого особою чистого оподаткованого доходу, розмір якого визначається у відповідності до норм Податкового кодексу України і зазначається у податковій декларації про майновий стан і доходи.

Відповідно до пункту 3.4 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 року №22-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 року за №1014/18309 (надалі - Порядок №22-2) фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 травня року, наступного за звітним періодом. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до Порядку №22-2.

Аналогічні норми закріплені і в пункті 3.4 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року №454 (надалі - Порядок 454), відповідно до якого фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, у тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів доходів і зборів звіт один раз на рік до 1 травня року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з таблицею 3 додатка 5 до Порядку №454.

Отже, сума доходу приватного нотаріуса, з якої розраховується єдиний внесок, має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року.

Тобто, сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок в графі усього таблиці 3 Додатка №5 до Порядку №454 та Порядку №22-2, має відповідати чистому оподатковуваному доходу, заявленому в податковій декларації про майновий стан і доходи.

До зазначеної суми, з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, застосовується відповідна ставка, визначена у частині 11 статті 8 Закону №2464-VI (34.7 %).

Водночас, вказані норми законодавства не зобов`язують самозайнятих осіб (приватного нотаріуса) проводити обчислення суми єдиного внеску з середньомісячного чистого доходу, вирахуваного шляхом ділення річного чистого доходу на 12 місяців. Встановлений механізм визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок, передбачає, що приватний нотаріус самостійно визначає таку суму доходу кожного місяця та переносити такі дані до таблиці 3 Додатка №5 відповідно до Порядку №454 та Порядку №22-2. Єдиною вимогою при цьому є відповідність загальної суми за період 12 місяців річній податковій декларації.

Стосовно завищення витрат по взаємовідносинам з СТ Житлово-будівельний кооператив С-Инвест сервіс за надані комунальні послуги та заниження оподаткований (чистий дохід) в сумі 70746,98 грн. Верховний Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги, що задекларована позивачем сума доходу, з якої було розраховано єдиний внесок за 2013-2014 роки відповідає показникам чистого оподатковуваного доходу, заявленим в податкових деклараціях про майновий стан і доходи за відповідні роки, при цьому, здійснений позивачем розподіл річної суми чистого оподатковуваного доходу не суперечить вимогам чинного законодавства.

Судами встановлено, що звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2013 - 2014 роки подані позивачем у встановленому порядку, за встановленою формою та у строки, передбачені законодавством України.

Відповідно до пункту 178.6 статті 178 Податкового кодексу України фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов`язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками попередніх судів про безпідставність винесення податкової вимоги від 13.04.2016 року №Ф-21 про зобов`язання сплатити додатково суму недоїмки.

Щодо рішення податкового органу про застосування штрафних санкцій від 22.04.2016 року №0001671304 за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, Верховний Суд зазначає наступне.

Пунктом 4 Закону №2464-VI передбачено, що у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Враховуючи, що позивачем була оскаржена податкова вимога і сума недоїмки платника єдиного внеску відповідно не є узгодженою, Касаційний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що рішення про застосування штрафних санкцій від 22.04.2016 року №0001671304 було винесено податковим органом передчасно, а тому підлягає скасуванню.

Доводи касаційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального права.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не доведено у встановленому чинним законодавством порядку реальність здійснення господарських операцій за перевіряємий податковим органом період.

Враховуючи викладене, зважаючи на встановлені обставини, що підтверджуються доказами, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 року у справі №820/3449/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник